110-111. Виникнення перших унів.

Університети. У монастирських та кафедральних школах утворюються співтовариства тих, хто вчить і тих, хто навчається. структуровані за націями й академічними ступенями ці об’єднання отримують самоврядування та судочинство. Перші у-ти виникли у 12 ст. як складові частини із єпископських шкіл, що мали досить велику кількість професорів в області богослів’я та філософії. Найбільш давній в Європі – ПАРИЗЬКИЙ, що існував в якості «вільної школи» ще в пер пол. 12 ст. остаточно Паризький у-т оформився у др.. пол. 12 ст.- поч. 13 ст.(грамотою Філіпа 2 Августа 1200 р. про права Сорбонни). Роль університетських центрів ще в 11 ст. італійські вищі школи – Болонська, Салернійська. Найбільш типовий Паризький у- т, устав якого ліг в основу інших у-тів Європи, складався із чотирьох факультетів: артистичного, медичного, юридичного та богословського (що включав і викладання філософії). Нові у-ти виникають: 1) в результаті відокремлення (Оксфордський, Паленсійський), 2) завдяки імператорському або папському заснуванню. Іншими найбільш давніми університетами Європи стали Оксфордський, Кембріджський у-ти в Англії, Саламанкський в Іспанії, Неаполітанський в Італії, засновані в 13 ст. В 14 ст. були засновані у-ти в Центральній Європі, зокрема в Празі, Кракові, Кельні. В 15 ст. число у-тів збільшувалось, а на 1500 рік їх нараховувалось у всій Європі 65 університетів. Заняття проводилось латиною. Основним методом викладання були лекції. Розповсюдженою формою наукового спілкування були диспути, де безпосередньо брали участь професори університету. Влаштовувались диспути також і для схоларів. Студенти однієї національності об’єднувались у земляцтва або «націю». Викладачі також створювали свої об’єднання відповідно до предметів – факультети, очолювані деканами. Усі разом і викладачі і студенти обирали главу університету – ректора.

112.Студентська творчість. Поезія вагантів.

Під впливом шкільної та університетської освіти з’являється і швидко поширюється література та церковні на церковні та світські теми. Особливе місце в ній посідала поезія вагантів (мандрівних акторів), що з’явилась у Пн Італії, Франції, Німеччині. Носіями поезії вагантів були студенти, школярі, іноді навіть збіднілі рицарі. Ця вільнодумна поезія тісно пов’язана з традиціями латинської поезії, була своєрідним протестом проти пороків сучасного їй світу та аскетичних ідеалів церкви. Вона викривала лицемірство, обман, розпусту, продажність єпископів та ченців, оспівувала молодість, вільне життя, кохання.Кембріджська поезія,Карміна Гураме – збірки.

113. П’єр Абеляр (1079-1142) – один з найвидатніших схоластів середньовіччя, паризький професор, зіграв велику роль в заснуванні Паризького університету, являється творцем діалектичного методу. Його вислів – «розумію щоб вірити». Твердження Абеляра про необхідність спирати віру на розум та сумління привело багатьох від сповідання до глибокого самоаналізу.Праці-Діалектика, Так чи ні,-1121 р. – рішення собору про спалення.

114.Розвиток схоластики у 13ст.

Схоластика характеризує науку і теологію Середньовіччя, котра логічно осмислює попередню традиціоналістську теологію, розвиває діалектичний метод і прагне дійти поглибленого розуміння віри. Фома Аквінський (1225-1274) автор «Суми богослів’я», яка була своєрідною енциклопедією середньовічного світогляду, який розглядав церковно-релігійну сторону пізнання природи та с-ства. Крім систематизації церковно-християнського догматичного вчення, Ф. А. розглядав важливі економічні проблеми тогочасного с-ства. Роджер Бекон (1214-1292) англійський монах, який один з перших наполягав на необхідності дослідного вивчення природи, за його вченням, природа повинна служити людині.