18. Поняття і види тлумачення права. Засоби (прийоми) тлумачення права.

Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів: усвідомлення (з'ясування) і роз'яснення змісту правової норми. Усвідомлення, або з'ясування — це внутрішній інтелектуальний процес суб'єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з'ясування змісту норми для себе. Роз'яснення — це з'ясування змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово).

Необхідність тлумачення правових норм на практиці обумовлена наступними причинами: невідповідність юридичних норм фактичним обставинам життя або високий рівень абстракції юридичної норми.

За суб'єктами тлумачення поділяються на офіційне і неофіційне. Офіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації.

Спосіб (прийом) тлумачення права– це сукупність однорідних правил тлумачення, що базуються на єдності певних засобів і аргументів.

Розрізняють три способи тлумачення права:

Філологічнетлумачення пов’язане з використанням лінгвістики, правил синтаксису, морфології, слововживання.

Історичне (історико-політичне) тлумачення передбачає звернення до витоків правового припису, вираженого в нормативному акті.

Систематичнетлумачення відображає системний характер права і пов’язане з визначенням місця правової норми в системі права, галузі, підгалузі права, в інституті та тубінституті права.

Як самостійний спосіб тлумачення часто розглядається функціональне тлумачення: залучаються оцінки й положення, що належать до сфери політики, моралі, релігії.

При телеологічному способітлумачення до уваги в першу чергу беруться цілі, для досягнення яких була прийнята досліджувана правова норма.

19. Прогалини у праві та їх подолання. Усунення та подолання прогалин в праві.

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Прогалина у законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. Причини прогалин:

1) невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність);

2) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (подальша прогалинність);

3) технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки.

Невірно вважати прогалинами такі випадки:• кваліфіковану мовчанку законодавця, коли він умисно за¬лишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, відносить вирішення справи за межі законодавства;• свідоме віднесення питань на розсуд правозастосувача, коли законодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі правозастосовними та іншими правовими актами.Для усунення прогалин у законі використовується також суб-сидіарне застосування норм права - додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права.

Субсидіарне застосування правових норм до різних відносин, як правило, закріплене в законі. Є випадки субсидіарного застосування, які прямо законом не передбачені.

Прогалину в праві не можна ототожнювати з "помилкою в праві" як результат невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті. "