- •Кримінальне право
- •1. Закон про кримінальну відповідальність: ознаки, принципи дії в часі, просторі та за колом осіб.
- •2. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.
- •3. Поняття та види складів злочинів. Елементи складу злочину.
- •1.За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості):
- •2. За характером структури складів:
- •3. За особливостями конструкції злочини:
- •4. Об’єкт злочину: поняття, види та відмінність від предмета злочину.
- •5. Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •6. Поняття та ознаки суб’єкта злочину в кримінальному праві України.
- •7. Поняття та форми вини в кримінальному праві України.
- •8. Стадії вчинення умисного злочину і їх види.
- •9. Поняття та ознаки співучасті. Види співучасників.
- •10. Повторність як форма множинності, її відмінність від сукупності та рецидиву злочинів.
- •12. Правові підстави та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •13. Поняття та цілі покарання за кримінальним законодавством України.
- •14. Система і види покарань в кримінальному праві.
- •15. Загальні засади призначення покарання в кримінальному праві України.
- •16. Підстави та умови звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •17. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •18. Амністія та помилування: їх значення в кримінальному праві.
- •19. Поняття та цілі примусових заходів медичного характеру.
- •20. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •21. Поняття вбивства та його види.
- •22. Умисне тілесне ушкодження. Характеристика складу злочину.
- •23.Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
- •24. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та недоторканості.
- •25. Поняття викрадення та його ознаки. Форми розкрадань.
- •26. Бандитизм. Кримінально-правовий аналіз складу злочину.
- •27. Хуліганство та його види.
- •28. Зловживання владою, або службовим становищем (ст. 364), його відмінність від перевищення влади або службових повноважень.(ст. 365)
- •29. Хабарництво: підстави кримінальної відповідальності.
- •30. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя, їх види.
- •Цивільне право
- •1. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •2. Загальні положення про фізичну особу. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •3. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •4. Поняття та ознаки юридичної особи. Сутність юридичної особи. Правосуб’єктність юридичної особи. Органи юридичної особи.
- •5. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб. Види юридичних осіб.
- •6. Поняття держави як суб’єкта цивільного права. Проавосубєктність держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній). Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •7. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Види об’єктів. Поняття та класифікація речей.
- •8. Поняття й ознаки правочинів. Зміст правочинів. Види правочинів.
- •9. Поняття та види недійсних правочинів. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •10.Поняття представництва, його значення та зміст. Суб’єкти представництва, повноваження представника. Виникнення та види представництва.
- •11. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності.
- •12. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •13. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових пра.
- •14. Загальна характеристика та види речових прав.
- •15. Поняття власності та права власності. Суб’єкти та об’єкти права власності. Зміст права власності.
- •16. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •17. Право інтелектуальної власності. Правове регулювання права інтелектуальної власності. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.
- •18. Поняття зобов’язань. Види зобов’язань і система зобов’язального права. Елементи зобов’язань. Підстави виникнення зобов’язань.
- •19. Визначення громадянина безвісно відсутнім, його правове значення. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Договір дарування.
- •22. Загальні положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Спадкування за законом.
- •23. Поняття сім’ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов’язків. Поняття шлюбу. Умови укладення шлюбу. Порядок укладення шлюбу.
- •24. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •25. Класичне римське приватне право. Право приватне та публічне. Джерела римського приватного права.
- •26. Поняття римського приватного права. Періодизація розвитку римського права. Приватноправові інститути римського права.
- •27. Рецепція римського приватного права. Форми рецепції. Види рецепції, типи рецепції. Рецепція римського права в Україні.
- •28. Договір купівлі-продажу: поняття, загальна характеристика, істотні умови, форма та зміст договору купівлі-продажу.
- •29. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності. Види строків позовної давності.
- •30. Поняття, ознаки та зміст договору довічного утримання. Форма та сторони договору довічного утримання.
- •Теорія держави і права
- •1. Поняття та ознаки держави. Сильна і слабка держава. Сучасна держава.
- •2. Визначення права. Види праворозуміння.
- •3. Правова держава. Ліберальна і соціальна правова держава.
- •4. Механізм держави та державний апарат.
- •5. Законодавча влада, її функції.
- •6. Виконавча влада. Центральна і місцева виконавча влада.
- •7. Судова влада і судові системи: слідча а змагальна.
- •8. Джерела права. Джерела права України.
- •9. Поняття та ознаки нормативно-правового акту. Закон та підзаконні акти.
- •10. Систематизація права: кодифікація, консолідація і інкорпорація. Правовий тезаурус.
- •11. Правові відносини: поняття та види.
- •12. Суб’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •13. Поняття та зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку.
- •14. Юридичні факти і фактичний склад. Юридичні факти-стани.
- •15. Поняття та форми реалізації права.
- •16. Поняття та ознаки застосування права. Ідеологія застосування права.
- •17. Стадії процесу застосування права. Правозастосовні акти.
- •18. Поняття і види тлумачення права. Засоби (прийоми) тлумачення права.
- •19. Прогалини у праві та їх подолання. Усунення та подолання прогалин в праві.
- •20. Інтерпретаційні акти. Інтерпретаційні акти Конституційного Суду України.
- •21. Поняття та специфіка правосвідомості. Правова ідеологія та правова психологія.
- •22. Правова культура особистості та суспільства. Особливості правової культури України.
- •23. Правова система і система права як категорії юриспруденції.
- •24. Галузі права. Ієрархія галузей права України.
- •25. Приватне право. Галузі приватного права України.
- •26. Публічне право. Галузі публічного права України.
- •27. Матеріальне право. Галузі матеріального права.
- •28. Процесуальне право. Галузі процесуального права України.
- •29. Правова система. Правова сімя. Види правових сімей.
- •30. Поняття та особливості правового статусу. Правовий статус та правове положення особистості.
26. Поняття римського приватного права. Періодизація розвитку римського права. Приватноправові інститути римського права.
Слід, однак, зазначити, що римляни ще в стародавні часи поділили сферу правових відносин і приписів на дві великі основні галузі права: право публічне і право приватне. Класичне розмежуванняпублічного і приватного правадав відомий римський юристУльпіан (кінець ІІ - поч. ІІІ ст. н.е.), яке перейшло у наступні століття. Він зазначає: “Публічне право є те, яке торкається положень держави; приватне - стосується користі окремих осіб”.
З’ясувавши загалом питання розмежування публічного й приватного права і визначивши характерні риси його в різні епохи, треба мати на увазі, що норми приватного права стосуються насамперед окремих громадян та їх інтересів, тоді як норми публічного права найперше визначають устрій самої суспільної організації.
Споконвічне і найдавніше право Риму було цивільне право - jus civile. Це система національно-римських правових норм, які застосовувалися тільки до римських громадян (civis). Оскільки українська мова зберегла римську термінологію, то звідси і назва галузі -цивільне право.
Предметом регулювання цивільного права з самого початку його виникнення і в наступні епохи є майнові відносини, які складаються у сфері матеріального виробництва, подальшого обороту товарів, будівництва різних об’єктів, їх ремонту, в сфері побуту і обслуговування тощо. розумінню сучасного цивільного права в Римі відповідало три існуючих (діючих) системи:
jus civile - цивільне право;
jus gentium - право народів;
jus praetorium - преторське право.
Терміном jus civile, як уже зазначалося, насамперед позначали споконвічне національне давньоримське право, яке поширювало свою дію тільки на римських громадян - квіритів. Тому це право називають ще квіритським правом. Зрозуміло, що воно не могло протягом довгого часу задовольняти потреби тогочасного суспільства, яке бурхливо розвивалося. Відбувалося це шляхом створення нової системи права, яка регулювала відносини римлян і неримлян, так званого jus gentium -права народів.
Так поступово, поряд з цивільним правом і правом народів, виникає ще одна система правових норм, які регулювали майнові відносини, під назвою jus praetorium - преторського права.
Отже, в сучасному розумінні цивільному праву в Стародавньому Римі відповідала сукупність названих трьох систем. Найбільш вдалим єдиним терміном для всієї цієї сукупності систем є jus privatum - приватне право, яке є предметом нашого вивчення.
Тисячорічну історію Риму можна представити трьома періодами:
царський (754—509 pp. до н. є.);
республіканський (509—27 pp. до н. є.);
період імперії (27 р. до н. є. — 476 р. н. є.).
Період імперії поділяється на: принципат (27 р. до н. є. — 193 р. н. є.) та домінат (284—476 pp. н. є.).
Але періодизація римського права має певні нюанси. Існує кілька періодизацій розвитку римського права. Принципового значення щодо кваліфікації римського права ці відмінності у періодизації не мають, оскільки у різних випадках відзначають тільки загальні та умовні етапи історичних змін. Межі між періодами умовні, хоча в багатьох випадках визначаються з точністю до року, коли відбулася значна подія, з якою пов'язаний цілий комплекс змін у правовій системі.
Якщо брати до уваги виникнення, зміну та становлення джерел римського права, то його розвиток можна поділити на п'ять основних періодів:
найдавніший, архаїчний (753—367 pp. до н. є.);
докласичний (367—17 pp. до н. є.);
класичний (17 р. до н. є. — 284 р. н. є.);
післякласичний (284—476 pp. н. є.);
юстиніанівський (527—565 pp. н. є.