- •Кримінальне право
- •1. Закон про кримінальну відповідальність: ознаки, принципи дії в часі, просторі та за колом осіб.
- •2. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.
- •3. Поняття та види складів злочинів. Елементи складу злочину.
- •1.За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості):
- •2. За характером структури складів:
- •3. За особливостями конструкції злочини:
- •4. Об’єкт злочину: поняття, види та відмінність від предмета злочину.
- •5. Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •6. Поняття та ознаки суб’єкта злочину в кримінальному праві України.
- •7. Поняття та форми вини в кримінальному праві України.
- •8. Стадії вчинення умисного злочину і їх види.
- •9. Поняття та ознаки співучасті. Види співучасників.
- •10. Повторність як форма множинності, її відмінність від сукупності та рецидиву злочинів.
- •12. Правові підстави та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •13. Поняття та цілі покарання за кримінальним законодавством України.
- •14. Система і види покарань в кримінальному праві.
- •15. Загальні засади призначення покарання в кримінальному праві України.
- •16. Підстави та умови звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •17. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •18. Амністія та помилування: їх значення в кримінальному праві.
- •19. Поняття та цілі примусових заходів медичного характеру.
- •20. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •21. Поняття вбивства та його види.
- •22. Умисне тілесне ушкодження. Характеристика складу злочину.
- •23.Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
- •24. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та недоторканості.
- •25. Поняття викрадення та його ознаки. Форми розкрадань.
- •26. Бандитизм. Кримінально-правовий аналіз складу злочину.
- •27. Хуліганство та його види.
- •28. Зловживання владою, або службовим становищем (ст. 364), його відмінність від перевищення влади або службових повноважень.(ст. 365)
- •29. Хабарництво: підстави кримінальної відповідальності.
- •30. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя, їх види.
- •Цивільне право
- •1. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •2. Загальні положення про фізичну особу. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •3. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •4. Поняття та ознаки юридичної особи. Сутність юридичної особи. Правосуб’єктність юридичної особи. Органи юридичної особи.
- •5. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб. Види юридичних осіб.
- •6. Поняття держави як суб’єкта цивільного права. Проавосубєктність держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній). Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •7. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Види об’єктів. Поняття та класифікація речей.
- •8. Поняття й ознаки правочинів. Зміст правочинів. Види правочинів.
- •9. Поняття та види недійсних правочинів. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •10.Поняття представництва, його значення та зміст. Суб’єкти представництва, повноваження представника. Виникнення та види представництва.
- •11. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності.
- •12. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •13. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових пра.
- •14. Загальна характеристика та види речових прав.
- •15. Поняття власності та права власності. Суб’єкти та об’єкти права власності. Зміст права власності.
- •16. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •17. Право інтелектуальної власності. Правове регулювання права інтелектуальної власності. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.
- •18. Поняття зобов’язань. Види зобов’язань і система зобов’язального права. Елементи зобов’язань. Підстави виникнення зобов’язань.
- •19. Визначення громадянина безвісно відсутнім, його правове значення. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Договір дарування.
- •22. Загальні положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Спадкування за законом.
- •23. Поняття сім’ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов’язків. Поняття шлюбу. Умови укладення шлюбу. Порядок укладення шлюбу.
- •24. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •25. Класичне римське приватне право. Право приватне та публічне. Джерела римського приватного права.
- •26. Поняття римського приватного права. Періодизація розвитку римського права. Приватноправові інститути римського права.
- •27. Рецепція римського приватного права. Форми рецепції. Види рецепції, типи рецепції. Рецепція римського права в Україні.
- •28. Договір купівлі-продажу: поняття, загальна характеристика, істотні умови, форма та зміст договору купівлі-продажу.
- •29. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності. Види строків позовної давності.
- •30. Поняття, ознаки та зміст договору довічного утримання. Форма та сторони договору довічного утримання.
- •Теорія держави і права
- •1. Поняття та ознаки держави. Сильна і слабка держава. Сучасна держава.
- •2. Визначення права. Види праворозуміння.
- •3. Правова держава. Ліберальна і соціальна правова держава.
- •4. Механізм держави та державний апарат.
- •5. Законодавча влада, її функції.
- •6. Виконавча влада. Центральна і місцева виконавча влада.
- •7. Судова влада і судові системи: слідча а змагальна.
- •8. Джерела права. Джерела права України.
- •9. Поняття та ознаки нормативно-правового акту. Закон та підзаконні акти.
- •10. Систематизація права: кодифікація, консолідація і інкорпорація. Правовий тезаурус.
- •11. Правові відносини: поняття та види.
- •12. Суб’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •13. Поняття та зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку.
- •14. Юридичні факти і фактичний склад. Юридичні факти-стани.
- •15. Поняття та форми реалізації права.
- •16. Поняття та ознаки застосування права. Ідеологія застосування права.
- •17. Стадії процесу застосування права. Правозастосовні акти.
- •18. Поняття і види тлумачення права. Засоби (прийоми) тлумачення права.
- •19. Прогалини у праві та їх подолання. Усунення та подолання прогалин в праві.
- •20. Інтерпретаційні акти. Інтерпретаційні акти Конституційного Суду України.
- •21. Поняття та специфіка правосвідомості. Правова ідеологія та правова психологія.
- •22. Правова культура особистості та суспільства. Особливості правової культури України.
- •23. Правова система і система права як категорії юриспруденції.
- •24. Галузі права. Ієрархія галузей права України.
- •25. Приватне право. Галузі приватного права України.
- •26. Публічне право. Галузі публічного права України.
- •27. Матеріальне право. Галузі матеріального права.
- •28. Процесуальне право. Галузі процесуального права України.
- •29. Правова система. Правова сімя. Види правових сімей.
- •30. Поняття та особливості правового статусу. Правовий статус та правове положення особистості.
6. Виконавча влада. Центральна і місцева виконавча влада.
Виконавча влада -- влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, — це Федеративна Рада, в Італії -- Рада Міністрів, у Японії -- Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або — голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія), У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його складу входять заступник (віце-прем'єр), міністри, що очолюють окремі міністерства. Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише «виконанням законів». Вона покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядничу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер. Таким чином, призначення органів виконавчої влади — управління, що охоплює: виконавчу діяльність — здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади; розпорядчу діяльність — здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.
Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут важливі діючі механізми «стримувань і противаг» як із боку законодавчої (через розвинуте законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).
Суб'єктами виконавчої влади в Україні, які здійснюють перелічені функції, є: органи загальної компетенції — вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи спеціальної компетенції — центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів. Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України. Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.