2. Визначення права. Види праворозуміння.

Кожна історична епоха виробляла своє розуміння права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та при­значення права, створених за тисячоліття.

Сучасні наукові концепції (теорії) праворозуміння можна звести до трьох підходів:

1. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий; вихід­на форма буття права — громадська свідомість; право — не тек­сти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові но­рми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнен­ня та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому під­ході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядаєть­ся як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

2. Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття, права — норма права, право — норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність правового регулювання.

3. Соціологічний: вихідна форма буття права — правовідноси­ни; право — порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті — у сфор­мованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та ін­ших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування «життя» права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосу­вання права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.

Віддати перевагу слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях праворозуміння.

Право — система норм (правил поведінки) і принципів, вста­новлених або визнаних державою як регулятори суспільних від­носин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуаль­них інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма за­ходами легального державного впливу аж до примусу.

3. Правова держава. Ліберальна і соціальна правова держава.

Правова держававиступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.

Основні ознаки правової держави:

1) пріоритет прав і свобод особи

2) верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів

3) демократичний легальний спосіб формування влади

4) розподіл влад

5) зв’язаність влади правом

6) високий рівень загальної та правової культури громадян

7) взаємна відповідальність держави та особи

8) гідне положення суду в суспільстві і державі.

Соціальна держава– це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини.

Ознаки соціальної держави:

1) могутній економічний потенціал, що дозволяє здійснювати заходи з перерозподілу доходів, не зачіпаючи істотно положення власників;

2) соціально орієнтована структура економіки, що виявляється в існуванні різних форм власності із значною часткою власності держави в суспільно необхідних областях господарства

3) соціальна спрямованість політики держави

4) наявність розвиненого правового регулювання в соціальній сфері.

Ліберальна держава.

Прикладом реалізації можуть бути США. В ідеалі, держава бере на себе функцію стимулятора індивідуальної активності, заохочуючи своїх громадян до пошуку роботи, соціального захисту, підприємницької ініціативи. Свою головну місію держава ліберального типу вбачає в охороні прав людини, тоді як охорона соціальних прав значною мірою перекладається на громадські організації й на саму особистість. В таких державах складається "модель залишкового принципу добробуту", оскільки пріоритетними тут є громадські, далі політичні і вже потім соціальні права.