12. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміномє певний момент у часі, з настанням якого повязна дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Питання про роль і місце строківу цивільних правовідносинах може розглядатися у різних аспектах:

а) як момент виникнення (початку) або припинення правовідносин;

б) як одна з умов, що визначає їх зміст;

в) як критерій оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду її своєчасності тощо.

Залежно від джерела (підстави) встановлення:

- нормативні

- встановлені правочином

- звичаєві

- встановлені рішенням суду

- адміністративні – встановлені актами органів держави.

За характером визначення:

- визначені – які підлягають точному обчисленні шляхом вказівки на їх початок і закінчення, точну тривалість, посилання на будь-який момент або подію.

- невизначені – які встановлюються шляхом вказівки на будь-які приблизні критерії.

За можливістю бути зміненими за рішенням сторін :

- імперативні

- диспозитивні.

За призначенням:

- правостворюючі є строки, із настанням (закінченням) яких пов’язане набуття нових цивільних прав.

- строки здійснення цивільних прав – строки протягом яких, суб’єкт може реалізувати належне йому суб’єктивне право.

13. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових пра.

Особисте немайнове право - це міра можливої поведінки управомоченої особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначити свою поведінку у сфері особистого життя.

Ознаки особистих немайнових прав:

1. немайнові права невіддільні від особистості їх носія, належать конкретній людині та іменуються «особистими».

2. мають абсолютний характер.

3. особисті немайнові права позбавлені матеріального (майнового) змісту.

За способом виникнення :

- природженні – права, що належать людині внаслідок факту її народження.

- придбані – це права, які визначають соціальне буття людини, тобто ті, яких людина набуває в процесі своєї діяльності, коли вона бере участь у соціальному житті.

За ступенем пов’язаності із майновими правами:

- особисті немайнові права, не пов’язані із майновими правами, тобто, право на ім’я, зовнішній вигляд, честь, гідність

- особисті немайнові права, пов’язані із майновими правами, права, що виникають у зв’язку з написанням літературних, наукових творів, творів мистецтва тощо.

За їх змістом:

- особисті права як комплексні права, які є сукупністю певних повноважень( правомочностей), наприклад, право на охорону особистого життя

- особисті права як окремі повноваження, наприклад, право на охорону недоторканості особистого життя і право на таємницю особистого життя.

Залежно від структури зв’язку учасників у особистому немайновому відношенні поділяються на:

- абсолютні права

- відносні права.

За цільовою спрямованістю:

- особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості: право на ім’я, право на індивідуальний вигляд, право на честь, гідність і ділову репутацію;

- особисті немайнові права, що забезпечують фізичну недоторканість особи: право на охорону життя, здорове навколишнє середовище, свободу, вибір місця проживання;

особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення недоторканості внутрішнього світу особистості, які забезпечують її автономне існування: право на додержання таємниці особистого і сімейного життя, невтручання у сферу особистого життя.