13. Поняття та цілі покарання за кримінальним законодавством України.

Поняття покарання за кримінальним правом України (ст. 50 КК)

У боротьбі зі злочинністю держава передбачає комплекс відповідних заходів соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та виховного характеру.

Серед цих заходів відповідне місце посідає покарання. Його місце в системі заходів кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи:

а) покарання є заходом кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи;

б) воно є основою кримінальної відповідальності особи;

в) за своїм змістом покарання має бути найбільш суворою формою кримінальної відповідальності особи.

Покарання по кримінальному праву України- це особлива форма державного примусу, яка застосовується згідно з вироком суду до особи, яка винна в скоєнні злочину, з метою його виправлення і запобігання новим злочинам зі сторони як засудженого, так і інших осіб і вираження від імені держави негативної морально-політичної оцінки винного і скоєнного ним злочину.

Основні ознаки покарання. Як окремий захід кримінально-правового впливу покарання характеризується специфічними ознаками. До них, зокрема, слід віднести такі:

1) Покарання завжди є примусовим заходом з боку держави. Це означає, що воно застосовується відповідним державним органом до особи незалежно від її волі, а протидія цьому заходу припиняється із застосуванням відповідних форм, засобів і знарядь.

2) Покарання - конкретні його види - передбачене лише в кримінальному законі. За своїм змістом і назвою деякі види покарання можуть збігатися з іншими заходами правового впливу, зокрема з окремими видами адміністративного стягнення (наприклад, виправні роботи, штраф, конфіскація).

3) Покарання може бути передбачене лише за діяння, яке кримінальним законом визначене як злочин. Жодне з інших правопорушень не тягне такого примусового заходу, як покарання.

4) Покарання за своїм змістом полягає в позбавленні або обмеженні певних прав і свобод особи, яка вчинила злочин. Залежно від конкретного виду покарання таке позбавлення або обмеження може стосуватись окремих особистих, політичних, майнових та інших прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією та іншими законами України.

5) Покарання має особистий характер. Це означає, що відповідні позбавлення чи обмеження стосуються лише певних прав і свобод фізичної особи і що вони не повинні поширюватися на інших фізичних осіб, зокрема на близьких родичів злочинця.

6) Покарання призначається лише судом в обвинувальному вироку від імені держави. Жоден інший державний орган не може призначити особі такий примусовий захід, як покарання.

7) Покарання тягне особливий кримінально-правовий стан особи - судимість.

Цілі покарання

Таким чином, безпосередньо зі змісту ст. 50 випливають такі цілі покарання:

а) виправлення і перевиховання засудженого;

б) запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим;

в) запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами в теорії кримінального права називають загальною превенцією. Мета загальної превенції досягається за рахунок того, що покарання особи, винної у вчиненні злочину, певною мірою утримує від вчинення злочинів інших осіб - принаймні якусь їхню частину. І хоча соціальна ефективність покарання з точки зору загальної превенції невисока, воно залишається одним із реальних, хоча й не основних засобів боротьби зі злочинністю.

Якщо ж розуміти кару як таке позбавлення чи обмеження прав і свобод злочинця, яке за своїм характером, змістом або обсягом має відповідати, насамперед, тяжкості вчиненого ним злочину, то тоді кара - це не властивість, а одна з цілей покарання.