2. Загальні положення про фізичну особу. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.

Фізична особа – це носій цивільних прав і обов’язків. Фізична особа – це завжди тільки людина.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке дається при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. (ст.. 28 ЦК).

Цивільна правоздатність– це здатність фізичної особи мати цивільні права і обов’язки (ст.25 ЦК). Правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється смертю.

ЦК визначає обсяг цивільної правоздатності фізичної особи невичерпним чином – шляхом вказівки на те, що фізична особа має всі немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК.

Правоздатність як суспільне явище характеризується такми ознаками:

1) незалежністю від раси, національності, віку, статі та інших ознак фізичної особи (ст.24 Конституції, ст.. 25 ЦК);

2) виникнення правоздатності законом не пов’язуєтьсязволею окремих осіб або держави в цілому, не відчуженістю від особистості фізичної особи;

3) неможливістю обмеження фізичної особи у правоздатності, інакше, як у випадках і у порядку , передбачених законом.

Обмеження правоздатності можливе лише у вигляді санкції за скоєння адміністративного правопорушення чи злочину і передбачено відповідно адміністративним чи кримінальним законом.

Правоздатність не можна ототожнювати із наявними суб’єктивними правами фізичних осіб.Правоздатність як самостійна категорія має значення і цінність лише яу вираження абстрактної, тобто загальної можливості бути носієм прав і обов’язків. Окремі фізичні особи можуть володіти суб’єктивними правами.

3. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.

Відповідно до чинного законодавства цивільну дієздатність має лише фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільна дієздатність фізичної особи– це її здатність набувати своїми діями для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх здійснювати , а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Дієздатність тісно пов’язана з правоздатністю і нею визначається. Це обумовлено тим, що особа своїми діями набуває і здійснює лише ті права та обов’язки, можливість набуття яких входить до змісту правоздатності.

Дієздатність відрізняється від правоздатності тим, що передбачає свідому діяльність особи, володіння нею свідомо і самостійною волею, тобто здатність бажати настання певних наслідків, віддавати собі повний звіт у своїх діях і керувати ними.

Дієздатність виникає у повному обсязі з моменту досягнення особою повноліття -18 років (ст. 34 ЦК). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16р. і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, котра записана матір’ю або батьком дитини; фізичній особі, яка досягла 16р. і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14р. Така особа здатна самостійно вчиняти дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо відповідає таким ознакам: задовольняє побутові потреби особи; відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку; стосується предмета, який має невисоку вартість.

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 р.Обсяг неповної цивільної дієздатності розкривається перш за все у переліку дій, які можуть бути вчинені неповнолітньою фізичною особою самостійно. Окрім вчинення дрібних побутових правочинів вона може: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу та розапоряджатися вкладом, внесений нею на своє ім’я.

До обмеження дієздатностіфізичної особи можуть призвести дві обставини: якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речованами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище (част.1,2 ст. 36ЦК). Обмеження дієздатності здійснюється в судовому порядку і можливо лише щодо повнолітніх осіб. Цивільна дієздатність останніх вважається обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Визнання фізичної особи недієздатною. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст.. 39 ЦК).

Таким чином, психічний розлад може бути підставою як для обмеженення у дієздатності, так і для визнання фізичної особи недієздатною. Правове значення для цього має характер психічного розладу. Саме виходячи із зазначеного, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. (ст. 239 ЦПК).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.