16. Активне соціально-психологічне навчання як форма психокорекційної роботи.

Групова психокорекція відрізняється від індивідуальної тим, що в ній присутній груповий ефект, який забезпечується розвитком стосунків у групі в напрямі інтеграції. Групова динаміка каталізує психокорекційний процес тим, що допомагає реалізувати принцип багаторівневості в психокорекційній роботі, а це забезпечує оптимальність дозування психокорекційних впливів, поступальний розвиток зумовлюється відповідним характером психокорекції і навпаки. Психологічна корекція являє собою психологічний вплив на ті чи інші структури з метою повноцінного розвитку й функціонування особистості.

Психокорекція в групі полегшується тим, що виникає атмосфера психологічної підтримки, захищеності, безпеки. Групова інтеграція дає змогу вийти на глибші рівні позитивної дезінтеграції особистісної структури суб’єкта. Груповий ефект проявляється у феномені наслідування, коли саморозкриття одних членів групи ініціює саморозкриття інших. Один з головних психокорекційних групових ефектів – можливість навчатися не лише на власному досвіді, а й на досвіді інших через розвиток уміння аналізувати груповий матеріал, тобто починають діяти не лише механізм наслідування, а й ідентифікація, катарсис, які створюють особливу робочу ауру. Інтеграція групи сприяє зниженню в учасників навчання тривожності, напруженості, почуття психологічної загрози від присутніх. Інтеграційні процеси в групі знижують прояви ситуативних захистів і відкривають можливість дослідження базових форм захисної системи суб’єкта.

Групова динаміка об’єктивується в психомалюнках, які учасники АСПН виконують щодня („Група сьогодні”), завдяки чому всі динамічні аспекти розвитку групи піддаються рефлексії. Виконання малюнка сприяє швидшому виявленню особистісної проблеми суб’єкта. Самі малюнкові тексти являють собою психокорекційну цінність і дають змогу тримати під контролем групові й індивідуально-особистісні зміни.

У центрі уваги під час АСПН треба мати головні механізми цього процесу: позитивну дезінтеграцію і вторинну інтеграцію на більш високому рівні розвитку. В груповому відношенні в полі зору – динаміка інтеграції групи, а в індивідуально-особистісному – позитивної дезінтеграції, який закономірно приводить до інтеграції на вищому рівні розвитку. Процес інтеграції групи відіграє лише допоміжну роль щодо цілей психокорекції, а позитивна дезінтеграція має безпосереднє відношення до особистісних змін учасників навчання.

В індивідуально-особистісному плані завданням керівника групи є забезпечення багаторівневості цих процесів і їх поступовий взаємоперехід одного в одного таким чином, щоб часткова позитивна дезінтеграція змінювалася на часткову вторинну інтеграцію на вищому рівні. За своєю силою і часовими параметрами процеси дезінтеграції й інтеграції повинні мати зворотний взаємозв’язок, при цьому інтеграція групи трохи випереджає особистісну дезінтеграцію.

Початкова стадія роботи групи:2-3 заняття, високий рівень емоційної напруженості, що породжує дезінтеграцію; властиві періоди мовчання; засвоєння основних групових норм; орієнтація на пізнання іншої людини, страх піддати аналізу власну поведінку. Керівник допомагає в подоланні даного бар’єру та поступовому перетворенні себе в об’єкт дослідження. Якщо груповий процес розвивається в потрібному напрямку, то на кінець першої стадії створюється атмосфера довіри, емоційної близькості.

Робоча стадія: 6-7 дн. Значні навантаження на когнітивному рівні; відкрите вираження своїх почуттів, довіра, апробація нових форм поведінки; члени групи надають зворотний зв’язок на пізнавально-чуттєвому рівні, а не на рівні оціночних суджень; спілкування між членами групи відкрите, концентрація на тому, що відбувається „тут і тепер”, бажання учасників йти на ризик, щоб виявити причини своїх труднощів; конфронтація приймається як можливість дослідити поведінку людини. Якщо на попередньому етапі основна мета керівника була – інтеграція групи, а дезінтеграція здійснювалася на емоційному рівні, то в робочій стадії основні зусилля його зосереджені на забезпеченні часткової дезінтеграції і часткової інтеграції особистості на більш високому рівні розвитку з метою поступового багаторівневого пізнання труднощів, які відчуває об’єкт при спілкуванні. Багаторівнева дезінтеграція має велике психічне навантаження для члена групи, оскільки передбачає перегляд тих позицій, з якими суб’єкт прийшов в групу. Поступово людина знаходить нові ідеали, промальовуються шляхи самозміни. Група АСПН послаблює дистресогенні фактори (почуття безсилля, одинокості та ін.), відкриваючи в ній позитивний потенціал. Активізація позитивного потенціалу людини сприяє конструктивним змінам її особистісних якостей, їх інтеграція. Учасник АСПН має зрозуміти, що зміни в поведінці можуть статися раніше, у разі, коли він візьме на себе відповідальність за свої зміни. Відбувається перехід на шлях вторинної інтеграції особистісної структури суб’єкта , що пов’язано з переглядом своїх особистісних цінностей, багаторівневим аналізом та оцінкою зовнішнього і внутрішнього середовища.

На цій стадії в разі неефективно працюючої групи можлива поляризація групи та переважання дезінтеграційних процесів, що виявляється у відповідних ознаках.

Кінцева стадія: 2-3 заняття; створення ситуацій, де члени групи мають змогу апробувати нові форми поведінки; оцінка отриманого досвіду з точки зору учасників АСПН; практикування більш концентрованих типів зворотного зв’язку між членами групи; впевненість у можливості змін, оволодіння новими навичками спілкування, вміння бачити свої проблеми в перспективі;зниження активності.

Психокорекційний процес в АСПН має свою суттєву специфіку, яка виражається в цілісності та єдності всіх методичних прийомів, в пізнанні цілісних проявів психіки учасників навчання своєю емоційною, когнітивною та поведінковою сферами. Оскільки АСПН орієнтується на глибинні аспекти психіки людини, її несвідомі прояви, особливої цінності набуває спонтанність і невимушеність поведінки, коли пізнається внутрішня детермінованість вчинків. Тому в групі АСПН мінімізується формальна структурованість всіх процедур, прийомів та пропозицій керівника. Учасник такого навчання дістає можливість вивчення когнітивно-семантичних передумов власної особистісної проблеми й розвиває вміння скористатися набутими рефлексивними знаннями для самопізнання в реальній дійсності та внесення бажаних корективів у власну поведінку.

Процес АСПН допомагає суб’єктові рефлексувати ілюзорні потреби власного ”Я” та засоби їх досягнення, а також апробувати нові форми поведінки на завершальному етапі роботи. Проходження тренінгової групи загалом сприяє збагаченню соціально-перцептивного інтелекту, розширює компетентність у галузі спілкування, розвиває емпатію та сензитивність, а група АСПН – ще й навчає способам психоаналізу та глибинного пізнання психіки – власної та іншої людини.