4.Поняття особистісної проблеми суб’єкта та її генеза.

Робота практикуючого психолога звичайно починається із звертання до нього клієнта або інших зацікавлених осіб. Іноді й сам психолог може виявити якісь психологічні неблагополуччя, відхилення чи питання, які людина або група людей не в змозі побачити та розв'язати без його допомоги. Цей ініційований людьми або самим психологом запит стає індикатором наявності певної психологічної проблеми особистості. І перше, що треба зробити в цій ситуації, — це визначити суть даної проблеми: передумови її виникнення, особливості перебігу, психологічний зміст, наслідки тощо. Лише тоді можна прийняти обгрунтоване рішення про шляхи її розв'язання тими чи іншими методами практичної психології.

Практикуючий психолог має пам'ятати, що психологічні проблеми особистості мають суб'єктивну та об'єктивну форми прояву, через які вони, власне, і сигналізують людині про своє існування. І ці форми часто не збігаються з психологічною суттю проблем, причинами їх виникнення. Найчастіше індикаторами психологічної проблеми особистості виступають негативні емоції (страх, тривога, стрес), психічні стани (напруження, втома, тривожне очікування, хвилювання, дратівливість), особливості поведінки (невдачі, помилки, Конфлікти), результати діяльності (низька продуктивність, брак, авари).

Слід відрізняти тимчасові зміни психіки як показник появи проблеми від звичайних для людини низьких або високих характеристик психіки, котрі можуть спричинити появу психологічних проблем лише в певній соціальній ситуації.

Виходячи з існуючих наукових уявлень психологічну проблему особистості можна визначити як такий психічний стан людини, який породжується невідповідністю її психічних можливостей вимогам навколишнього природного та соціального середовища. Для цього стану характерні значні суперечності і як наслідок цього — негативні суб'єктивні переживання, певний розлад психіки, відхилення від індивідуальної норми психічних якостей, функцій особистості, що відбивається у негативних проявах поведінки та діяльності. Ці розлади й відхилення мають, як правило, гострий, але не патологічний характер. Якщо ж вони наближаються до патологічних станів психіки, тоді їх кваліфікують як передпатологічні стани.

Причиною вказаних суперечностей стає складне переплетення об'єктивних та суб'єктивних факторів. Людина, приміром, потрапляє у нові екологічні, соціальні, культурні тощо обставини життя, і це змінює характер її співвідношення з ними, особливо якщо це екстремальні обставини. Людина висуває перед собою нові цілі, і це теж породжує певні суперечності між нею та її традиційним становищем у суспільстві. Людина може захворіти, і це знову не може не відбитися на її суб'єктивних переживаннях, на появі нової диспозиції протиріч.

За своїм походженням психологічні проблеми особистості можна розділити на екогенні, соціогенні, техногенні, психогенні та на такі, що породжуються її віковим розвитком (психолого¬педагогічні проблеми).

Перебіг психологічних проблем цікаво співвіднести з послідовністю етапів психічної адаптації.

Назагал раптове виникнення в житті людини нових, незвичних, екстремальних умов та її повернення до звичайного існування супроводжуються такими етапами адаптації: 1 — підготовчий; 2 — стартова психічна напруга; 3 — гострі психічні реакції входу; 4 — переадаптація; 5 — заключна психічна напруга; 6 — гострі психічні реакції виходу; 7 — реадаптація. Дана схема перебігу адаптації та відповідного до нього процесу виникнення психологічної проблеми може наповнюватись конкретним психологічним змістом, набувати індивідуальних, особистісних, вікових ознак.

Особистісний зміст психологічних проблем дуже різноманітний: суперечності, невідповідності, зриви, відхилення спостерігаються майже в усіх психічних якостях особистості. Тому психологічні проблеми особистості доцільно розглядати у певній системі. Відтак за особистісним змістом психологічні проблеми можуть належати до різних вимірів структури особистості — соціально - пс ихолого - індивідуального, діяльнісного та генетичного — та до їхніх підструктур, компонентів і рівнів розвитку.

Можна виділити й інші засади класифікації психологічних проблем особистості та характеризувати їх за походженням, інтенсивністю, часовими ознаками, представленістю у свідомості людини, наслідками для поведінки, діяльності, здоров'я.

Так, згадані екогенні, техногенні, соціогенні, психогенні та психолого-педагогічні проблеми, пов'язані з розвитком особистості, можуть виникати як у відносно нормальних, так і в екстремальних умовах. Це залежить від співвідношення об'єктивних та суб'єктивних факторів. Приміром, наявність у людини акцентуйованих рис характеру та деяких інших індивідуально-психологічних особливостей може виступати внутрішнім психогенним чинником виникнення психологічних проблем у даної людини за відносно нормальних соціальних умов.

За своєю інтенсивністю і часовими характеристиками психологічні проблеми можуть бути слабкими, помітними, інтенсивними, гострими, а також короткочасними (епізодичними) та тривалими (хронічними), застарілими.

За ступенем кредставленості у свідомості людини психологічні проблеми доцільно розрізняти на усвідомлювані та неусвідомлювані (приховані).

За своїми наслідками психологічні проблеми можна поділити на конструктивні, розвиваючі, індиферентні, деструктивні, гальмуючі, критичні, психотравмуючі, патогенні, суїцидні, летальні.