- •2.Психологічні особливості раннього дошкільного віку.
- •3.Особистість як соціально-психологічна категорія.
- •4.Поняття особистісної проблеми суб’єкта та її генеза.
- •5.Гра та її роль у психічному розвитку дитини.
- •6.Феномен Едіпового комплексу.
- •7.Комунікація, спілкування та їх засоби.
- •15. Кризові періоди дитинства.
- •16. Активне соціально-психологічне навчання як форма психокорекційної роботи.
- •17. Основні напрямки сучасної психології.
- •18. Специфіка використання психомалюнків у роботі групи аспн.
- •19. Сутність особистості у психологічній теорії к. Хорні.
- •20.Групова динаміка як фактор психокорекції.
- •22. Види психодіагностичних методик
- •24. Поняття психокорекції. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •25. Увага та методи розвитку уважності
- •27. Психологічна характеристика діяльності.
- •31. Структура процесу індивідуального консультування.
- •34. Психічний розвиток у молодшому шкільному віці
- •36. Психологічні особливості періоду юнацького віку
- •38. Акцентуації характеру
- •39. Предмет та завдання психології
- •40. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •41. Здібності як психологічна категорія
- •42. Закономірності психічного розвитку дітей в процесі навчання і виховання
- •44. Психологічні особливості періоду зрілості
- •50. Комп’ютер як предмет і засіб навчання.
- •52.Запропонувати перелік тренінгових вправ для семінару: «Соціальна дезадаптованість дитини», обгрунтувати їх вибір.
- •53.Запропонувати комплекс методів, які можуть використовуватися у груповій психокорекційній роботі з клієнтами міських центрів зайнятості населення. Обгрунтуйте доцільність кожного з методів.
- •55. Запропонувати та обґрунтувати методи і конкретні методики психологічного дослідження, які можуть бути використані студентами-психологами під час фахової практики.
- •56. Розкрити та обґрунтувати методи вивчення професійних здібностей та інтересів.
- •62. Розробити приблизний перелік питань для інтерв’ювання претендентів на нову посаду у фірму
- •63. Запропонувати стандартизовані психодіагностичні методики для виявлення підлітків, схильних до делінквентної поведінки
- •64. Розробити короткий план-конспект профорієнтаційного заняття з клієнтами центру зайнятості населення.
- •65. Запропонувати діагностичні методики визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі.
- •66. Розробити психологічні рекомендації для покращення соціально-психологічного клімату в колективі.
- •67. Підібрати тренінгові вправи для розвитку активності та рішучості особистості
- •70. Правила ділового спілкування
- •71. Програма соціально-психологічного дослідження колективу
- •1. Діагностичний етап
- •72. Види роботи з учнями та вчителями для оптимізації педагогічної взаємодії.
- •74. Підібрати ряд тренінгових вправ для розвитку навичок запобігання та розв'язання конфлікту.
- •8.Упражнение «Конфликт или взаимодействие?»
- •9.Игра «Конфликт в транспорте»
- •10. Игра «Поведение в конфликте»
- •11. Игра «я в конфликтной ситуации»
41. Здібності як психологічна категорія
Відомо, що за всіх рівних умов (рівня знань, навичок, витрат часу) різні люди досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежать від здібностей особистості. Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.
Кожна здібність має свою структуру, яка залежить від розвитку особистості.
Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується. На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначені рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися.
Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають поняттями талант і геній. Талановиті і геніальні люди досягають в теорії і практиці нових результатів, які мають велике значення для суспільства. Проте, між поняттями талант і геній існує відмінність. Талановиті люди створюють нове у межах вже визначених ідей, напрямів, способів досліджень. Геніальна людина відкриває принципово нові шляхи в галузі наукових досліджень, виробництва, мистецтва тощо.
Крім рівнів в психології розрізняють загальні й спеціальні здібності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань і виконанні різних видів діяльності. Під спеціальними здібностями розуміють психологічні особливості індивіда, які дають можливість успішно виконувати певні види діяльності (музика, математика, лінгвістика тощо).
До спеціальних здібностей належить віднести й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші.
Згідно з іншим підходом, в структурі здібностей виділяють потенційні і актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності - це можливості розвитку індивіда, які виявляються кожного разу, коли перед ним постає необхідність розв'язання нових завдань. Проте, розвиток індивіда залежить не тільки від його психологічних якостей, але й від тих соціальних умов, у яких ці якості можуть або не можуть бути реалізовані. У такому випадку говорять про актуальні здібності. Справа у тому, що далеко не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об'єктивних умов і можливостей. Отже, можна зробити висновок, що актуальні здібності складають тільки частину потенційних.
Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (СЛ. Рубінштейн).
Види здібностей
Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності.
Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності. ,
Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, ЇЇ здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.
До спеціальних здібностей належить зарахувати й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші.
Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).
Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності.
Спеціальні здібності визначено тими об'єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо. Кожна спеціальна здібність є синтезом певних властивостей особистості, що формують її готовність до активної та продуктивної діяльності. Здібності не тільки виявляються, а й формуються в діяльності.
З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і загальні їх сторони. Високі спеціальні здібності мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей.
Згідно з іншим підходом, у структурі здібностей виокремлюють потенційні та актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності -це можливості розвитку особистості, які виявляються щоразу, коли перед нею постає необхідність розв'язання нових завдань. Проте розвиток особистості залежить не лише від її психологічних властивостей, а й від тих соціальних умов, у яких ці властивості може або не може бути реалізовано. У такому разі говорять про актуальні здібності. І справді, аж ніяк не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об'єктивних умов і можливостей. Отже, актуальні здібності становлять тільки частину потенційних.
Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант.
Поняття обдарованості не має загальновизнаного визначення.
ОБДАРОВАНІСТЬ - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.
Обдарованість людина одержує як щось спадкове. Вона є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості й нерозривно пов'язана з усім її життям, виявляючись на різних етапах її розвитку. Це явище виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Обдарованість виражає внутрішні дані й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвідношенні з вимогами, які висуває ця діяльність.
Усередині тих чи інших спеціальних здібностей виявляється загальна обдарованість індивіда, яка співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.
Талант — це такий рівень розвитку здібностей, який дає людині можливості творчо працювати й досягнути надзвичайно важливих, значущих успіхів у діяльності. ,
ТАЛАНТ- високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю.
Талант може виявитися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у найрізноманітніших видах виробництва.
Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.