Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Gos_povnistyu.doc
Скачиваний:
96
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
1.12 Mб
Скачать

20.Групова динаміка як фактор психокорекції.

Групова психокорекцiя вiдрiзняуться вiд iндивiдуальноє тим, що в нiй присутнiй груповий ефект, який забезпечууться розвитком стосункiв у групi в напрямi iнтеграцiє. Групова динамiка каталiзує психокорекцiйний процес тим, що допомагає реалiзувати принцип багаторiвневостi в психокорекцiйнiй роботi, а це забезпечуу оптимальнiсть дозування психокорекцiйних впливiв, поступальний розвиток зумовлюуться вiдповiдним характером психокорекцiє й навпаки. Психологiчна корекцiя являє собою психологiчний вплив на тi чи iншi структури з мстою повноцiнного розвитку й функцiонування особистостi. Корекцiя застосовууться в рiзних формах людськоє практики; елементи психокорекцiї присутнi навiть у звичайному життєвому спiлкуваннi, хоч не завжди цей процес здiйснюється в достатнiй мiрi усвiдомлено й цiлеспрямовано.

Психокорекцiя в групi полегшується тим, що виникає атмосфера психологiчної пiдтримки, захищеностi, психологiчної безпеки. Групова iнтеграцiя дає змогу вийти на глибшi рiвнi позитивної дезiнтеграцiї особистiсної структури субєкта. Груповий ефект проявляється у феноменi наслiдування, коли саморозкриття одних членiв групи iнiцiює саморозкриття iнших. Одним же з головних психокорекцiйних групових ефектiв є можливiсть навчатися не лише на власному досвiдi, а й на досвiдi iнших через розвиток умiння аналiзувати груповий матерiал. Тобто починають дiяти не лише механiзм наслiдування, а й iдентифiкацiя, катарсис, якi створюють особливу робочу ауру. iнтеграцiя групи сприяє зниженню в учасникiв навчання тривожностi, напруженостi, почуття психологiчної загрози вiд присутнiх. iнтеграцiйнi процеси в групi знижують прояви ситуативних захистiв i вiдкривають можливiсть дослiдження базових форм захисної системи субєкта.

Групова динамiка обуктивується в психомалюнках, якi учасники АСПН виконують щодня на тему: "Група сьогоднi". Завдяки психомалюнковi всi динамiчнi аспекти розвитку групи пiддаються рефлексiї i художнiй матерiалiзацiї. Виконання малюнка сприяє швидшому виявленню особистiсної проблеми суб’єкта. Самi малюнковi тексти являють собою психокорекцiйну цiннiсть i дають змогу тримати пiд контролем груповi й iндивiдуально-особистiснi змiни. Кожному, хто зорієнтований на професiйне опанування мистецтва управлiння груповою психокорекцiєю, в центрi уваги треба мати головнi механiзми цього процесу: позитивну дезiнтеграцiю i вторинну iнтеграцiю на бiльш високому рiвнi розвитку. Якщо в груповому вiдношеннi ми тримаємо в полi зору головним чином динамiку iнтеграцiї групи, то в iндивiдуально-особистiсному - процес позитивної дезiнтеграцiї, який закономiрно приводить до iнтеграцiї на вищому рiвнi розвитку. Але слiд памятати, що процес iнтеграцiї групи вiдiграє лише допомiжну роль щодо цiлей психокорекцiї, а позитивна дезiнтеграцiя має безпосереднє вiдношення до особистiсних змiн учасникiв навчання. В iндивiдуально-особистiсному планi завданням керiвника групи у забезпечення багаторiвневостi цих процесiв i їх поступовий взаємоперехiд одного в одного, таким чином, аби часткова позитивна дезiнтеграцiя змiнювалася на часткову вторинну iнтеграцiю на вищому рiвнi розвитку. За своєю силою й часовими параметрами процеси дезiнтеграцiї й iнтеграцiї повиннi мати зворотний взаємозвязок, при цьому iнтеграцiя групи трохи випереджає особистiсну дезiнтеграцiю. Це має враховувати керiвник групи. Iз вищесказаного ясно, що глибинне саморозкриття членiв групи у небажаним ранiш, анiж група готова сприймати й аналiзувати iнтимний матерiал, та и сама людина (протагонiст) не повинна потрапити в ситуацiю, коли з часом пожалкує про свою поведiнку. Дуже важливо, щоб у першi днi роботи групи, коли вiдбувауться процес "розморожування", керiвник не сприймав присутнiх крiзь призму деяких власних гiпотез (вiдносно їхнiх особистiсних проблем) або завершених психодiагностичних висновкiв, зроблених на пiдставi тестового обстеження. Психодiагностичнi прогнози мають народжуватися в групi в результатi аналiзу поведiнкового матерiалу її членiв, який звертатиме увагу логiкою несвiдомого та фактами вiдступу вiд реальностi, якi зумовлюються "психологiчними захистами. З моменту виникнення перших гiпотетичних припущень управлiння групою набуватиме iндивiдуально виправданої (для того чи iншого її члена) спрямованостi на розкриття першопричин особистiсних проблем учасникiв. Треба також памятати, що процеси дезiнтеграцiї й iнтеграцiї досягають у групi найбiльшої iнтенсивностi через 5-6 днiв (при роботi по 10-12 год. на добу), i тодi у пiдстави вважати, шо група перебуває у найпродуктивнiшому перiодi - робочiй стадiї (яка прийшла на змiну початковiй стадiє - "розморожуванню"). Ми спробували графiчно зобразити теоретичну модель функцiйних особливостей механiзмiв позитивної дезiнтеграцiї та вторинноє iнтеграцiє на бiльш високому рiвнi розвитку та взаумозвязкiв мiж ними. На мал. 1 зроблено спробу вiдобразити взаумозворотну залежнiсть мiж процесами, що вiдбуваються в групi й в iндивiдуально-особистiсному планi. Як видно з графiка, тенденцiє особистiсноє дезiнтеграцiє особливо зростають до середини робочоє стадiє, а далi натомiсть починають домiнувати iнтеграцiйнi процеси. Це зовсiм не означає, що десь, у якийсь перiод iнтеграцiя чи дезiнтеграцiя iснують автономно одна вiд одної: вони завжди йдуть у парi. Проте є всi пiдстави говорити про домiнування (чи провiдну роль) одного або iншого, а також про рiзницю в iнтенсивностi цих процесiв. Якщо iндикатором дезiнтеграцiї є емоцiйнi стани субєкта (подив, тривожнiсть, сором, смуток, вiдчуття "втрати грунту під ногами", ефект "душної ночi", невдоволенiсть собою та iн.), то показником iнтеграцiї на бiльш високому рiвнi розвитку є розширення самосвiдомостi, здатнiсть до самоаналiзу, до рефлексiї, сензитивностi, розумiння ролi дитинства у визначеннi глобальних життєвих настановлень, здатнiсть до ауто психокорекції тощо. При цьому дуже важливо забезпечувати позитивний характер дезiнтеграцiї і уникати негативного її характеру. Найчастiше це спричинюється актуалiзацiєю ситуативних форм "захисту". Цьому може сприяти ситуацiя, коли керiвник умисно намагається викликати агресiю на себе. Й бiльшiсть присутнiх переконанi, що групова поляризацiя є необхiднiстю. За таких умов вони не усвiдомлюють важливiсть спiльностi цiлей групи и керiвника. Вся психокорекцiя послiдовно має пробуджувати конструктивнi прояви енергiї (лiбiдо), а не деструктивнi, руйнiвнi (мортiдо). В групах, зорiєнтованих на поляризацiю взаємин, недостатньо розумiють функцiйнi особливостi "психологiчних захистiв", якi легко актуалiзують недоброзичливiсть у взаєминах. Дуже важливою у послiдовнiсть дiй керiвника групи, спрямованих на позитивну дезiнтеграцiю, що виключає провокування негативної реакцiї в групi (на кого б то не було). Добре, коли з самого початку члени групи прилучаються до процесу дослiдження, зорiєнтованого на пiзнання себе та iншого, шо вимагає здатностi обернути себе на обєкт вивчення. Докладання ЗУСИЛЬ керiвника та групи в пiзнаннi субєктивних труднощiв спiлкування сприяє iнтеграцiї, а не поляризацiї. Для цього дуже важливо, щоб присутнi навчилися знiмати з себе ситуативнi "захиснi" реакцiї завдяки переважанню групових цiнностей, навчилися вазємоприйняттю субєкта таким, яким вiн є, взаємопiдтримцi. Психологiчна захищенiсть нейтралiзує емоцiйний рiвень переживань учасникiв занять. Розвиток умiнь обєктивного аналiзу групового матерiалу та самопiзнання зближує керiвника групи та її членiв. Тому iнтеграцiя групи, згiдно з методичними засадами АСПН, виражається в гармонiзацiї зусиль усiх членiв групи в опануваннi специфiкою та особливостями проявiв периферiйної захисної системи субєкта і логiкою несвiдомого, яка є когнiтивною основою базових (особистiсних) "захистiв", шо впливають на магiстральнi життєвi його настановлення. Опанування учасниками навчання основ психологiчного аналiзу матерiалу потрiбне як для забезпечення результативностi в АСПН, так i для того. щоб навички аналiзу збереглися й допомагали в життувiй ситуацiї спiлкування, сприяли постiйному розширенню рефлексивних знань. Тому поняття кiнцевого результату роботи групи АСПН є відносним.

21. Пам'ять як психічний процес Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активне володіння якими надає людині здатності засвоювати і використовувати потрібну інформацію. Пам’ять включає такі процеси: 1 – запам’ятовування – це закріплення образів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Процес запам’ятовування відбувається у 3-ох формах: ● відбиття – відіграє вирішальну роль, становить основу для закріплення матеріалу; посилаючись інтересом та емоціями це викликає ейдетичні образи – цілісне сприйняття предметів або явищ, насичене подробицями. ● мимовільне запам’ятовування виступає як продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій або результат багаторазового повторення; досить продуктивна форма, яка не вимагає спеціальних зусиль для засвоєння. Запам’ятовування здійснюється в процесі виконання завдань ніби саме по собі. Активно діючи з об’єктами, людина мимохідь їх запам’ятовує, якщо ж ще пов’язане з досягненням мети діяльності, то його ефективність значно зростає. ● довільне запам’ятовування – це провідна форма, дає змогу запам’ятати те, що треба в даний момент і настільки, щоб забезпечити успіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Вимагає часу, зусиль, проте забезпечує необхідний рівень готовності до виконання певних завдань. 2 – збереження – це процес утримання в пам’яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду. Залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Без використання матеріал поступово забувається. 3 – забування – процес, протилежний збереженню, і виявляється він у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою. Цей процес ґрунтується на явищі гамування умовно-рефлекторних зв’язків під впливом різних чинників і згасання слідів, що утворилися раніше. 4 – відтворення – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності та спілкуванні – полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв’язків. Розрізняють 2 види відтворення: ● впізнання – це відтворення якого–небудь об’єкта. Побачивши людину вдруге, ми можемо пригадати, що вже десь її бачили, а потім пригадати й характерні риси її поведінки. в умовах повторного його сприйняття. Проте не завжди впізнання повне і достатньо визначене. ● згадування – це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань діяльності. Воно буває мимовільним або довільним. Проте не завжди вдається згадати щось потрібне одразу. Таке згадування вимагає напруження розумових зусиль, переборення труднощів і називається пригадуванням. Як один з видів відтворення виділяють спогади – локалізовані в часі й просторі згадування людини про своє минуле життя, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами.

Види пам’яті:

Рухова пам’ять – запам’ятовування та відтворення людиною своїх рухів. Служить основою для різних практичних навичок, особливо трудових, побутових.

Емоційна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення своїх емоцій і почуттів. Відображає наше ставлення до оточення. Може виявитися сильнішою за інші види пам’яті. Почуття запам’ятовуються ґрунтовно і надовго, але таке почуття не безпредметне. Тому емоції запам’ятовуються не самі по собі, а разом з об’єктами, що їх викликають.

Образна пам’ять – полягає в запам’ятовуванні образів, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, властивостей і зв’язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою залежно від аналізатора з яким пов’язане її походження. Оперуємо образами й уявленнями різного ступеня абстрагування і складності.

Словесно-логічна є специфічно людською пам’яттю , що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем. ЇЇ зміст – наші думки, поняття, судження, що відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв’язками та відношенням. Тісно пов’язана з мисленням і мовою, розвивається у процесі словесно-логічного мислення.

Короткочасна пам’ять характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і коротким строком зберігання.

Оперативна – запам’ятовування, збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети конкретної діяльності або окремих операцій.

Довгочасна пам’ять характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням інформації в діяльності людини. Вимагає певного часу для переробки інформації, твердого запам’ятовування, багаторазового і варіативного повторення, відтворення й використання при виконанні аналогічних завдань.

Мимовільна пам’ять – запам’ятовування та відтворення матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати.

Довільна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні. Мимовільна передує довільній і виступає необхідною умовою її виникнення.

Смислова пам’ять – пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується. Спирається на смислові зв’язки, які вже утворили системи словесних і образних асоціацій і становлять основу досвіду людини. Запам’ятовуваний матеріал логічно обробляється, узагальнюється, аналізується, порівнюється, класифікується, пов’язується з досвідом і тому без особливих зусиль включається в наявні системи зв’язків, довше зберігається і легше відтворюється.

Механічна пам’ять – діє у тих випадках, коли не досягається розуміння заучуваного матеріалу, а навмисне чи ненавмисне запам’ятовуються речі, які до кінця не усвідомлюється. Матеріал запам’ятовування не має певного місця в індивідуальному досвіді, і його доводиться туди втискати силою, або ж він вразив пізнавальний інтерес суб’єкта незвичайною оригінальністю, важливістю для розв’язання проблеми.

Засвоюваний матеріал найчастіше буває більш або менш зрозумілим. Тому в кожному випадку необхідне поєднання смислової й механічної пам’яті.

Фактори продуктивності пам’яті: Продуктивність пам”яті:

  1. Суб’єктивні: ● обсяг; ● тип запам’ятовування; ● швидкість; ● попередній досвід; ● точність; ● установка; ● довгочасність; ● інтерес; ● готовність. ● стан організму.

2 Характер матеріалу: ● усвідомлюванність;● зв’язність;● зрозумілість;● наочність;● ритмічність;

  1. Об’єктивні;

● кількість матеріалу; ● обстановка.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]