22. Види психодіагностичних методик

1. Класифікації методів за Й. Шванцаре

Й. Шванцара об'єднує психодіагностичні методи в групи з таких підстав: 1) по використовуваному матеріалу (вербальні, невербальні, маніпуляційні, тести "паперу і олівця" і т.д.); 2) за кількістю одержаних показників (прості і комплексні); 3) тести з "правильним" рішенням і тести з можливістю різних відповідей; 4) за психічної активності досліджуваних: інтроспективні (повідомлення випробуваного про особистий досвід, відносинах): анкети, бесіда; екстроспектівние (спостереження та оцінка різноманітних проявів); проективні.Випробуваний проектує неусвідомлювані властивості особистості (внутрішні конфлікти, приховані потяги і ін) на малоструктурірованние, багатозначні стимули; виконавчі.Випробуваний здійснює будь-яку дію (перцепційне, розумове, моторне), кількісний рівень і якісні особливості якого є показником інтелектуальних і особистісних рис.

2. Класифікації психодіагностичних методів за В. К. Гайде, В. П. Захарову

Автори цих класифікацій об'єднують психодіагностичні методи з таких підстав: 1) за якістю: стандартизовані, нестандартизованого; 2) за призначенням: общедіагностіческіе (тести особистості на кшталт опитувальників Р. Кеттелла або Г. Айзенка, тести загального інтелекту); тести професійної придатності; тести спеціальних здібностей (технічних, музичних, тести для пілотів); тести досягнень; 3) за матеріалом, яким оперує випробуваний: бланкові; предметні (кубики Кооса, "складання фігур" з набору Векслера); апаратурні (пристрої для вивчення особливостей уваги тощо); 4) за кількістю обстежуваних: індивідуальні та групові; 5) за формою відповіді: усні та письмові; 6) за провідною орієнтації: тести на швидкість, тести потужності, змішані тести.У тестах потужності завдання важкі і час вирішення не обмежена; дослідника цікавить як успішність, так і спосіб вирішення завдання; 7) за ступенем однорідності завдань: гомогенні і гетерогенні (відрізняються тим, що в гомогенних завдання схожі один з одним і застосовуються для вимірювання цілком певних особистісних і інтелектуальних властивостей;в гетерогенних тестах завдання різноманітні і застосовуються для оцінки різноманітних характеристик інтелекту); 8) За комплексності: ізольовані тести і тестові набори (батареї); 9) за характером відповідей на завдання: тести з запропонованими відповідями, тести з вільними відповідями; 10) по області охоплення психічного: тести особистості та інтелектуальні тести; 11) за характером розумових дій: вербальні, невербальні.

3. Класифікації психодіагностичних методів за А. А. Бодалева, В. В. Столін

Автори об'єднують методи психодіагностики в групи по різних підставах:

1) за характеристикою того методичного принципу, який покладено в основу даного прийому: об'єктивні тести (у яких можливий правильну відповідь, тобто правильне виконання завдання); стандартизовані самозвіти: тести-опитувальники, відкриті опитувальники; шкальні техніки (семантичний диференціал Ч. Осгуда), суб'єктивна класифікація; індивідуально-орієнтовані техніки (ідеографічні) типу рольових репертуарних решіток; проективні техніки; діалогічні техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри);

2) у міру залученості в діагностичну процедуру самого психодиагноста і ступеня його впливу на результат психодіагностики: об'єктивні і діалогічні.Перші характеризуються мінімальним ступенем залученості психодиагноста до процедури проведення, обробки та інтерпретації результату, другі - великим ступенем залученості.Міра залученості характеризується впливом досвіду, професійних навичок, особистості експериментатора та інших його характеристик, самої діагностичною процедурою.Нижче наведена шкала, на якій розташовується весь континуум психодіагностичних методів від полюса об'єктивних до полюса діалогічних.

23. Методи психології Характер предмета і принципів психологічної науки визначає її методи. Сучасна наукова психологія зосереджує свої зусилля як на подальшому вивченні психіки, дослідженні теоретичних проблем розвитку й діяльності особистості, так і на розв’язанні практичних завдань у сфері оптимізації поведінки та діяльності особистості у сфері науки, виробництва, освіти, медицини. За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. Специфіка психічної дійсності вимагає розробки та застосування спеціальних методів її пізнання та формування.

Вимоги щодо побудови й використання методів психології.

● Об’єктивність – полягає у вивченні об’єктивних умов виникнення та функціонування, об’єктивних проявів психічних явищ. Психічні функції неможливо безпосередньо сприймати внутрішнім зором. Наукове вивчення психіки стає можливим завдяки опосередкованому аналізу і синтезу об’єктивних проявів психіки у процесах та продуктах діяльності й поведінки.

● Генетичний підхід полягає у вивченні психічних явищ у динаміці, при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший.

● Системність передбачає вивчення психічного явища як своєрідної системи, що має свої специфічні закономірності. Ця система може включатись у макросистему і складатись із мікросистем, законам яких має відповідати. Б.Ф. Ломов виділяє 3 основні підсистеми: когнітивну (в якій реалізується функція пізнання), регулятивну (що забезпечує регуляцію діяльності і поведінки) й комунікативну (яка формується і реалізується в процесі спілкування).

● Особистісний підхід передбачає вивчення конкретної особистості в конкретній ситуації. Кожне психічне явище має розглядатися в контексті цілісної системи психічних властивостей індивіда – його потреб, знань, цілей, продуктивного боку діяльності та поведінки, емоційно-почуттєвої сфери, здібностей до спілкування, особливостей сфери спрямованості, рис характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізіології – відповідно до конкретного вікового етапу розвитку.

● Індивідуалізація полягає у розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю діяльності та поведінки, у визначенні психологічних проблем конкретної особистості та засобів їх розв’язання.

● Єдність теорії та практики передбачає здійснення корекції, реабілітації, вдосконалення розвитку особистості на основі розкритих закономірностей психіки.

Методи психології поділяються на 2 групи:

І – пізнавальні (дослідницькі) методи; ІІ – методи активного психологічного впливу на особистість. І – пізнавальні (дослідницькі) методи: складаються: 1 – підготовка (організаційні методи); 2 – збір фактичних даних (емпіричні методи); 3 – обробка отриманих результатів (методи обробки); 4 – інтерпретація та висновки (методи інтерпретації та висновку).

1 – підготовка (організаційні методи) – вивчається стан досліджуваної проблеми, проводяться попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначаються мета й завдання дослідження. Важливий елемент цього етапу – гіпотеза – уявлення про очікуваний результат дослідження.

Організаційні методи включають:

● Комплексний метод – коли той самий об’єкт вивчається різними засобами й представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість; ● Порівняльний метод (аналіз) – який реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності тощо; ● Лонгітюдний метод(аналіз) – який виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу.

2 – збір фактичних даних (емпіричні методи) – експериментальні дані фіксуються в протоколі, що має бути достатньо повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію усіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Емпіричні методи включають:

● Спостереження – полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження (базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації; характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування психологічної характеристики особистості) від життєвого (обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер). ● Самоспостереження – виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних вчинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. У процесі самоспостереження людина спирається на рефлексію, тобто на розміркування та переживання щодо власних психічних станів і якостей особистості. Слід ураховувати схильність людини до суб’єктивізму і додатково застосовувати інші методи. ● Експеримент – дослідник активно втручається у діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості. Має бути обов’язковий контроль за умовами перебігу експерименту, за подразниками, що діють на людину, за її реакціями на них. Експеримент може бути: • констатуючим – вивчаються наявні психічні особливості без зовнішнього втручання. За схемою констатуючого експерименту можна вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, для чого застосовуються так звані:

• поперечний зріз – одночасно порівнюються психічні властивості кількох груп піддослідних, які відрізняються за віком, щоб розкрити динаміку вікового розвитку досліджуваної психічної властивості (але поза увагою залишаються індивідуальні особливості розвитку психіки);

• повздовжній зріз – простежуються зміни у психічних властивостях певних людей протягом тривалого часу (місяці й роки). Це допомагає вивчати розвиток особистості в її цілісності.

• формуючим – коли психічні властивості особистості вивчаються в процесі „штучного” цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання й виховання.

За наявністю оснащення психологічний експеримент може бути: • лабораторний – використовується спеціальна апаратура, дії піддослідного регламентуються інструкцією. • природний – властиві звичайні умови, коли піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах, а експериментальні умови обмежуються замаскованим включенням дій дослідника або його асистента у спільну з піддослідним поведінку. ● Тестування. Тести використовують для визначення властивостей особистості, вимірювання рівня розвитку порівняно зі стандартами. Дає змогу перевірити здібності, навички, уміння, риси характеру, інші якості особистості з метою відбору, контролю, прогнозу, навчання тощо. ● Опитування. Анкети, опитувальники допомагають збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей. Недолік – певний суб’єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів, доцільно додатково застосовувати інші методи. ● Соціометричний та референтометричний методи забезпечують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії – антипатії, референтності (стосовно певних цінностей). ● Інтерв’ю та бесіда – здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, ціннісні установки, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей. Вимагають значної підготовки інтерв’юера, певної майстерності, здатності викликати довіру до себе, налаштовувати людину на відвертість. ● Аналіз продуктів діяльності – метод дослідження можливий за наявністю об’єктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини (архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків). Їх аналіз дає підстави ретроспективно відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості. ● Біографічний метод - характерні використання матеріалів, що стосується життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні, трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюються характерні риси особистості. ● Трудовий метод – передбачає включення дослідника у конкретну діяльність (професійну, громадську), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність цього методу залежить від здатності дослідника до перевтілення, певного артистизму, рефлексії, об’єктивної фіксації дослідних даних.

3 – обробка отриманих результатів (методи обробки):

● Кількісні, математичні, статистичні методи, кореляційний, факторний аналіз, графіки, таблиці тощо. ● Якісні методи аналізу та синтезу, диференціації та інтеграції, систематизації.

4 – інтерпретація та висновки (методи інтерпретації та висновку):

● Порівняння з вихідною гіпотезою, формулювання закономірностей та нових питань і проблем.

ІІ. – методи активного психологічного впливу сучасній психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості. Потреба в цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації – внаслідок між особистісних конфліктів, стихійного лиха або техногенної катастрофи. Тоді застосовуються ці методи з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. ● Методи психологічної консультації – проводяться з метою надання людині психологічної допомоги. Психологічна консультація будується за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів та прийомів її вирішення і здатності до цього людини. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. ● Методи психологічної корекції передбачають подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції. ● Методи психологічного тренінгу (вправи, ділові ігри) застосовуються для розвитку здібностей (уваги, пам’яті, мислення, уяви). ● Методи соціально-психологічного тренінгу спрямовані на розвиток комунікативних, перцептивних, інтеракційних здібностей, що поліпшує здатність людини до міжособистісного спілкування, забезпечує її особистісне зростання. ● Методи психологічної терапії та реабілітації це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). Застосовуються техніки гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія , терапія творчим самовираженням, трудотерапія.