- •2.Психологічні особливості раннього дошкільного віку.
- •3.Особистість як соціально-психологічна категорія.
- •4.Поняття особистісної проблеми суб’єкта та її генеза.
- •5.Гра та її роль у психічному розвитку дитини.
- •6.Феномен Едіпового комплексу.
- •7.Комунікація, спілкування та їх засоби.
- •15. Кризові періоди дитинства.
- •16. Активне соціально-психологічне навчання як форма психокорекційної роботи.
- •17. Основні напрямки сучасної психології.
- •18. Специфіка використання психомалюнків у роботі групи аспн.
- •19. Сутність особистості у психологічній теорії к. Хорні.
- •20.Групова динаміка як фактор психокорекції.
- •22. Види психодіагностичних методик
- •24. Поняття психокорекції. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •25. Увага та методи розвитку уважності
- •27. Психологічна характеристика діяльності.
- •31. Структура процесу індивідуального консультування.
- •34. Психічний розвиток у молодшому шкільному віці
- •36. Психологічні особливості періоду юнацького віку
- •38. Акцентуації характеру
- •39. Предмет та завдання психології
- •40. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •41. Здібності як психологічна категорія
- •42. Закономірності психічного розвитку дітей в процесі навчання і виховання
- •44. Психологічні особливості періоду зрілості
- •50. Комп’ютер як предмет і засіб навчання.
- •52.Запропонувати перелік тренінгових вправ для семінару: «Соціальна дезадаптованість дитини», обгрунтувати їх вибір.
- •53.Запропонувати комплекс методів, які можуть використовуватися у груповій психокорекційній роботі з клієнтами міських центрів зайнятості населення. Обгрунтуйте доцільність кожного з методів.
- •55. Запропонувати та обґрунтувати методи і конкретні методики психологічного дослідження, які можуть бути використані студентами-психологами під час фахової практики.
- •56. Розкрити та обґрунтувати методи вивчення професійних здібностей та інтересів.
- •62. Розробити приблизний перелік питань для інтерв’ювання претендентів на нову посаду у фірму
- •63. Запропонувати стандартизовані психодіагностичні методики для виявлення підлітків, схильних до делінквентної поведінки
- •64. Розробити короткий план-конспект профорієнтаційного заняття з клієнтами центру зайнятості населення.
- •65. Запропонувати діагностичні методики визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі.
- •66. Розробити психологічні рекомендації для покращення соціально-психологічного клімату в колективі.
- •67. Підібрати тренінгові вправи для розвитку активності та рішучості особистості
- •70. Правила ділового спілкування
- •71. Програма соціально-психологічного дослідження колективу
- •1. Діагностичний етап
- •72. Види роботи з учнями та вчителями для оптимізації педагогічної взаємодії.
- •74. Підібрати ряд тренінгових вправ для розвитку навичок запобігання та розв'язання конфлікту.
- •8.Упражнение «Конфликт или взаимодействие?»
- •9.Игра «Конфликт в транспорте»
- •10. Игра «Поведение в конфликте»
- •11. Игра «я в конфликтной ситуации»
24. Поняття психокорекції. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі аспн
Як відомо, корекція – це внесення поправок не в процес, а в явище, якому притаманна статичність. Корекція зорієнтована на розвиток особистості. Психокорекцій ний процес має відродити пластичність, мобільність психічної організації суб’єкта й тому зорієнтований на вивчення статистичних якостей психіки та виявлення їхніх дисфункцій. Психокорекція слугує відродженню та розвиткові лабільності й пластичності особистісних якостей суб’єкта. Психокорекція передбачає процес разом із суб’єктом – взаємодію та рівність позицій. Успішна психокорекція передбачає єднання зусиль у пошуку причин труднощів спілкування та взаємин між людьми. Психокорекція в групі АСПН завжди притаманна орієнтація на з’ясування глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування, породжених особистісною проблемою. Для нас проблема набуває статусу особистісної, якщо вихідні дані (тобто, необхідна інформація для її розв’язування) залишаються невидимими для суб’єкта, тобто ним не усвідомлюються. Ось тому психокорекцій ний процес у групі АСПН з необхідністю вимагає дослідження несвідомої сфери психіки. АСПН – це навчання глибинно-психологічному аналізу одержуваного в групі поведінкового матеріалу. Це може бути вербальна продукція, невербальна, малюнкова чи топологічні моделі. Тому АСПН – це в першу чергу навчання, а не тренування, бо в основу одержуваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісного аналізу поведінкової продукції. Психокорекційний процес АСПН завжди вбирає в себе дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності клієнта і психолога, який веде групу. Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моделях без співвідношення їх із досвідом її членів. Вона будується на матеріалі кожного з учасників. Психокорекційний процес АСПН зливається з динамікою розвитку групи й індивідуальним пізнанням несвідомих першопричин особистісних проблем суб’єкта. Психокорекцій ні цілі з самого початку визначаються лише в загальному вигляді, їх конкретизація відбувається в ході роботи групи. Психодіагностичні прогнози в групі АСПН зумовлюються пізнанням неусвідомлюваної логіки поведінки, а не вербальним вираженим змістом проблеми. Психодіагностика в групі АСПН має багаторівневий, повздовжній характери і здійснюється в процесі психокорекційної взаємодії психолога з учасниками навчання, що не передбачає врахування якихось поза групових даних – чи то результатів тестового обстеження чи побутово-службових відомостей про клієнта, а ґрунтується на логіці його поведінкового матеріалу. Психокорекція в групі у своїй основі орієнтується на пізнання індивідуальної неповторності несвідомого кожного учасника навчання. Логіка несвідомого зумовлює когнітивний рівень базових захисних диспозицій. Психокорекція В АСПН є багаторівневою й базується на механізмові позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні психічного розвитку. Психокорекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються. Виділяють специфічні риси психокорекційного процесу, що відрізняють його від психотерапії. • Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість людей, що мають у повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також на людей, що відчувають себе добре,однак бажаючих змінити своє життя або ставлять перед собою мету розвитку особистості. • Корекція орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня порушення. • У психокорекції частіше орієнтуються на сьогодення і майбутнє клієнтів. • Психокорекція звичайно орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від короткостроковій - до 15 зустрічей - допомоги при консультуванні та довгостроковою - до декількох років - допомоги при психотерапії). • У психокорекції акцентується ціннісний вклад психолога, хоча відхиляється нав'язування певних цінностей клієнта. • Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.
Основна відмінність психокорекції від впливів, спрямованих на психологічний розвиток людини, полягає в тому, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому,щоб при відсутності або недостатньому розвитку сформувати в людини потрібні психологічні якості.
Різниця між психотерапією і психокорекції полягає в тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, що страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів).Багато аномалії психіки та поведінки людей, які проявляються в захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, який займається психокорекції.Однак людей, що звертаються за допомогою до психотерапевта, зазвичай називають хворими чи пацієнтами, а тих, хто потребує тільки корекційної допомоги, іменують клієнтами.
Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН (за книгою Яценко «Основи глибинної психокорекції»)
Психокорекції в групі АСПН властива орієнтація на з'ясування глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування, породжуваних особистісною проблемою. Проблема набуває статусу особистісної, якщо вихідні дані (тобто потрібна інформація для її розв'язання) залишаються невидимими для суб'єкта, тобто ним не усвідомлюються. Тому психокорекційний процес у групі АСПН потребує дослідження несвідомої сфери психіки. АСПН — це навчання глибинно-психологічного аналізу отримуваного в групі поведінкового матеріалу. Це може бути вербальна або невербальна продукція, малюнки чи топологічні моделі. АСПН — це передусім навчання, а не тренування, бо в основу отримуваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісно аналізувати поведінкову продукцію.
Психокорекційний процес АСПН завжди охоплює дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності учасника групи і психолога, який веде групу. Цим групова психокорекція відрізняється від традиційних методів, що мають за мету донести готові знання, втілити їх у практику. В групі АСПН учасники набувають дослідницьких навичок аналізу моделі спілкування, яке складається спонтанно й невимушено. Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моделях, без співвіднесення їх із досвідом її членів. Воно будується на матеріалі кожного з учасників, породженому в ситуації «тут і тепер». Аналіз попереднього досвіду відбувається шляхом його введення в групу через моделювання. Для цього мінімізується подання сюжету й актуалізується спонтанність і свобода поведінки. Психокорекційний процес у групі АСПН зливається з динамікою розвитку групи й індивідуальним пізнанням несвідомих першопричин особистіших проблем суб'єкта. На відміну від соціально-перцептивного тренінгу, робота в групі АСПН цілковито зорієнтована на пізнання характеру особистісних проблем членів групи та дослідження життєвих передумов їх формування. Робота з соціально-перцептивними моделями в АСПН підпорядковується завданням і конкретним цілям індивідуально-особистіс-ної психокорекції. Психокорекційні цілі з самого початку визначаються лише в загальному вигляді, їх конкретизація відбувається в ході роботи групи.
Психодіагностика в АСПН має процесуальний характер. Вона відповідає вимогам багаторівневості та порційності. Завдяки такій психодіагностиці груповий процес із часом набуває керованого характеру й цілеспрямованості, зорієнтованої на забезпечення індивідуально неповторного психокорекційного результату для кожного з учасників навчання. Психодіагностичні прогнози в групі АСПН зумовлюються пізнанням неусвідомлюваної логіки поведінки, а не вербальне вираженим змістом проблеми; психодіагностика в групі має багаторівневий, повздовжній характер і здійснюється в процесі психокорекційної взаємодії психолога з учасниками навчання, що не передбачає врахування якихось позагрупових даних — чи то результатів тестового обстеження, чи побутово-службових відомостей про учасника, а грунтується на логіці його поведінкового матеріалу. Найкращим є варіант, коли учасники АСПН зустрілися вперше, тобто не були знайомі раніше. Тоді є надія на «стерильність» зворотного зв'язку, на його підпорядкованість груповим нормам і цілям, а не на компенсацію попередніх образ. За таких умов підвищується значущість зворотного зв'язку та групових висновків, особливо якщо вони психодіагностично точні.
Розглядаючи специфіку психокорекції в групі АСПН, не можна обминути таке питання, як роль і значення різноманітних групових прийомів, методів, вправ тощо. В групі АСПН використовуються деякі відомі з літератури вправи, але їх психологічне навантаження в АСПН набуває нового смислу завдяки глибиному характеру аналізу результатів. Повздовжній (цілісний) аналіз поведінкового матеріалу в групі АСПН відкриває можливість виходу на несвідому сферу психіки суб'єкта, що не є поширеним для тренінгових груп. Важливо й те, що в АСПН постійно відбувається винахід «своїх», групових вправ і прийомів у ситуації «тут і тепер». Велику роль у роботі групи АСПН відіграє психомалюнок. Особливим здобутком є розроблена методика цілісного аналізу малюнків у комплексі виконаних тем. У своїй основі психокорекція в групі зорієнтована на пізнання індивідуальної неповторності несвідомого кожного учасника навчання. Логіка несвідомого зумовлює когнітивний рівень базових захисних диспозицій. Метод АСПН можна застосовувати для дослідження особливостей «психологічних захистів». Психокорекція в АСПН є багаторівневою і ґрунтується на механізмах позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на вищому рівні психічного розвитку.