nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

другом - але друг завжди брат"» [http://forum.ugcc.org.ua; 06.02.2008]; «А про жіночу дружбу - вона існує, і може бути гарна і щира. Не треба тільки від людини вимагати неможливого. А в загальному найкраще отак: "Ти відкрий подрузі двері, але серце їй своє не відкривай"» [www.univer-sity.com; 17.08.2005]. Структурно ці коментарі подібні: мовець наприкінці свого висловлювання наводить відомий вислів для підтвердження власних роздумів.

Можна виокремити тип коментарів, у яких мовець уживає ПВ і прямо вказує на те, чи відповідає зміст судження його ціннісній картині світу: «Всі знають народну мудрість:

«Найкраща подруга – найперший ворог!» Я не вірю в жіночу дружбу!»

[http://pedagogika.at.ua/forum; 06.05.2008]; «З дитинства ми чуємо, що друзі пізнаються в біді. Це вірно, але не на сто відсотків. Просто у важкі хвилини дружні почуття, допомога друга відчутніша. Але й у щасті потрібні людині друзі. Радістю, щастям так хочеться поділитися! <…> «Пусть он в связке одной с тобой — там поймешь, кто такой» — ці слова В. Висоцького залишені нам як орієнтир у дружбі» [http://pedagogika.at.ua/forum; 16.04.2010]. Автори дописів із різним ступенем категоричності позиціонують себе як носії нормативного знання.

Маркером важливості для мовця закладеного в ПВ змісту можуть бути оцінні лексеми до слова, яке його вводить: «Є чудовий вислів - "Дружба, поняття цілодобове." А от у мене,

як виявилось, друзів не було. Я тільки гадав, що вони друзі... Тепер один є і більше не треба»

[www.tereveni.org.ua; 29.03.2008]; «"Если друг оказался вдруг, и не друг, и не враг, а так... "

— пам'ятаєте ці чудові слова з пісні Владимира Висоцького? Автор дуже точно підмітив ситуацію, коли хтось «виявляється раптом» другом» [http://inmad.vstu.vinnica.ua/fm; 28.02.2011].

Як видається, ПВ – одиниці, які передають змістові елементи, що належать до ядерної зони концепту. Так, серед учасників форумів популярним за частотністю вживання, коментування та інтерпретування є вислів Друзі пізнаються в біді, який, по суті, є вираженням стереотипу поведінки справжнього друга, наприклад: «Мені 15. В мене є декілька моїх улюблених друзів. Проте кращий друг виявиться у біді. Як у мудрості»

[www.tereveni.org.ua; 23.06.08]. Автор наведеного повідомлення приймає цю етичну настанову, справедливість якої неодмінно підтвердиться в його житті.

Аналізований ПВ актуалізує такий змістовий елемент концепту, як перевірка дружби несприятливими життєвими обставинами. Повністю погоджуючись зі змістом вислову, мовець прагне переконати в його істинності інших: «Так воно є! Справжні друзі пізнаються в скрутну хвилину, а не в барі! Хай вони і не є близькими людьми, і не важлива їх кількість, але це саме той фактор, який ставить все на свої місця!» [http://lokachi.at.ua/forum; 29.09.2008]; «Так воно і має бути. Дружба бідою перевіряється, а не пиятикою чи ще там чимось. Хай вони і не є близькими людьми, і не важлива їх кількість, але це саме той фактор, який ставить все на свої місця!» [www.tereveni.org.ua; 17.11.2006]; «з часом видно як до тебе ставиться друг. Не тоді коли ви п'єте, гуляєте. А в біді, пізнаються справжні друзі» [http://forum.buzh.net; 25.03.2007]. У наведених коментарях схожою є стратегія переконання: мовці розширюють структуру базового вислову, додаючи протиставну конструкцію (у ній вербалізовано ситуацію, протилежну до тієї, що може стати випробуванням у дружбі), унаслідок чого посилюється виразність тексту.

Над змістом ПВ рефлектують: «Друг пізнається в біді - дійсно у багатьох (напевно в більшості) випадках це так. Біда - неабиякий екзаменатор дружби. Але я стикнувся з іншою думкою, яка теж варта уваги. Друг не лише той, хто може тебе виручити... , а той хто може щиро розділити твою радість» [http://lokachi.at.ua/forum; 15.09.2008]. У цілому підтверджуючи справедливість судження, автор образно коментує його (Біда – неабиякий екзаменатор дружби) і доповнює власними міркуваннями. Заміна компонента у структурі ПВ модифікує його зміст: «Друг пізнається усе життя...» [http://lokachi.at.ua/forum; 16.09.2008]. У такий спосіб теж виявляється індивідуальна концептуалізація мовцем відповідної сфери стосунків.

Зміст ПВ може підтверджуватися чи спростовуватися прикладом із власного життєвого досвіду: «"Друзі пізнаються в біді" — цю приказку знають всі. Але, напевно, мало кому

111

доводилося випробувати її на практиці. На жаль я потрапила в категорію людей, яким все-

таки довелося це зробити» [http://inmad.vstu.vinnica.ua/fm; 28.02.2011]; «Раніше я не міг нічого написати в цій темі, бо думав, шо не маю друга... Але я помилявся... Думав, що наша дружба тримається лише на відстані... Проте, друзі провіряються в біді... Тепер біда відкрила мені очі... І я знаю, що вже не сам» [www.dnipro-ukr.com.ua/forum; 16.10.2011];

«Говорять, що друг проявляється у біді... та де там? Коли ти у біді, ті друзі розбігаються як миші по норах!!! Не кажучи уже про допомогу, або хочаби людську пораду. Інколи навіть слова буде достатньо, щоб зрозуміти чи справжній то друг...» [www.tereveni.org.ua; 17.09.2008]. В останньому коментарі етична настанова, яку передає паремія, заперечується доволі категорично. Експресивності коментарю надають риторичне запитання (та де там?), фразеологізм розбігаються як миші по норах, ужитий для характеристики поведінки друзів. «Віртуальна мовна особистість виявляється через тексти, створювані й інтерпретовані нею в процесі віртуальної комунікації», – зазначає О. Лутовінова [3: 11]. У зв’язку з цим укажемо на метатекстуальну функцію, яку виконують ПВ у текстах форумів.

Загалом контексти, у яких мовці відштовхуються від відомого ПВ, є показовими для форумів: «Добре коли собака - друг, але коли друг - собака... В мене правда такого нема, а

друга найкращого маю, знайомі вже більше 10 років це точно, може навіть і більше»

[http://cds.if.ua/forum; 6.12.2006]; «Вольтер сказав, що дружба - це весілля душі. Не знаю,

але як на мене, то в цих словах закладений глибокий зміст, бо...

Если с другом вышел в путь, Веселей дорога, Без друзей меня чуть-чуть,

А с друзьями - много…» [www.ukrcenter.com; 20.12.2004]. Мовець апелює до концепту,

вдаючись до мовної гри: своє розуміння афоризму Вольтера він пояснює через цитату з дитячої пісеньки.

Часто мовці використовують відомі вислови, щоб спонукати інших учасників форуму до участі в розмові. Наприклад: «У нашому житті дуже мало людей, які щось роблять без власної користі з цього. То що ж: “Дружба─дружбою, а служба─службою”? А у вас дружба переростає у службу чи навпаки?» [www.tereveni.org.ua; 14.02.2007]. Прислів’я

Дружба дружбою, а служба службою містить усталене знання про несумісність сфер приватних, дружніх і ділових стосунків. Автор повідомлення вживає цей вираз, змінивши його модальність на питальну, і в такий спосіб зав’язує полілог. У відповідях на цей допис аналізований ПВ стає формулою, від якої мовці відштовхуються у своїх роздумах, подаючи можливі сценарії розвитку стосунків: «служба у дружбу якщо дружба переростає у службу,

то вона не була дружбою, а звичайним знайомством» [www.tereveni.org.ua; 14.02.2007]; «Гадаю, служба є непоганим випробуванням дружби. Як, до речі, й навпаки»

[www.tereveni.org.ua; 14.02.2007]; «Дружбу і службу не можна мішати. Знаю кілька прикладів з життя, коли служба розривала дружбу. Історія всюди одна і та ж була - друзі засновували фірму, в результаті фірма a) переставала існувати; розпадалась на декілька (не сходились характерами друзі в бізнесі). В обох випадках друзі ставали "хорошими"

знайомими» [www.tereveni.org.ua; 16.02.2007]; «Швидше служба в дружбу... Я б сказав, що ніхто з друзів не став для мене служакою чи навпаки. Друзі в мене шо надо»

[www.tereveni.org.ua; 14.02.2007]. В останньому прикладі мовець досить емоційно коментує ПВ: зважаючи на свій життєвий досвід, він дає позитивну характеристику друзям, уживаючи розмовні оцінні засоби (не став служакою; друзі шо надо).

Як видно вже з попередніх прикладів, важливою рисою функціонування ПВ на форумах про дружбу є їх трансформація: «Здається, то був святий Августин… Він писав, що книжка

– це добрий друг, який говорить з тобою, коли ти до нього приходиш, і чекає, скільки потрібно, коли тебе нема. Але цей вислів читається не гірше й справа наліво: друг – це книжка, завжди розгорнута для тебе, коли ти поруч, і той, хто чекатиме, навіть якщо ти відвернувся й пішов...» [http://forum.ugcc.org.ua; 6.06.2010]. Слова св. Августина є стимулом для творення власного висловлення. Мовець інтерпретує ПВ, зберігаючи його структуру, але міняючи місцями суб’єкт і предикат, що дозволяє сформулювати оцінне судження про справжнього друга.

112

Отже, прецедентні вислови в мові форумів постають важливим засобом концептуалізації дружби. У структурі тексту вони виконують роль стимулу до розмови, вербалізатора власної позиції автора, спонукають до мовної гри, надають оцінності та експресивності коментарю. Загалом же звернення до прецедентних висловів про дружбу свідчить про нормативність етичних настанов мовця, а змістові та структурні трансформації усталених виразів − про особливості побутування концепту в індивідуальній мовній картині світу. З огляду на специфічність інтернет-комунікації перспективним видається вивчення різнорівневих мовних одиниць як засобів формування концептів віртуального дискурсу.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Галичкина Е. Н. Специфика компьютерного дискурса на английском и русском языках : дисс. ... канд. филол. наук / Галичкина Елена Николаевна. – Астрахань, 2001. – 212 с.

2.Кузнецова Н. В. Структура и стилистика языковых средств в текстах интернет-форумов : автореф. дисс. ... канд. филол. наук / Кузнецова Наталья Владимировна. – Тюмень, 2008 – 26 с.

3.Лутовинова О. В. Лигвокультурологические характеристики віртуального дискурса : монография / О. В. Лутовинова. – Волгоград : Перемена, 2009. – 477 с.

4.Селіванова О. О. Прецедентна мотивація когнітивних одиниць / О. О. Селіванова [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.selivanova.net/ru/publications.

5.Смирнов Ф. О. Национально-культурные особенности электронной коммуникации на английском и русском языках : дисс. ... канд. филол. наук / Смирнов Федор Олегович. – Ярославль, 2004. – 222 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Галина Губарева – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Харківського національного

університету імені В. Н. Каразіна.

Наукові інтереси: лінгвокультурологія.

АСОЦІАТИВНО-ВЕРБАЛЬНА СТРУКТУРА КОНЦЕТПУ

Надія ЄСИПЕНКО (Чернівці, Україна)

У статті досліджується поняттєва й образна ознаки концепту "Приватність", що лексикалізується у творах британської й американської літератури XVIII століття. Використовується метод концептуального аналізу разом з статистичними прийомами для виявлення асоціативно-вербальної структури концепту.

Ключові слова: поняттєва, образна ознака, концепт, лексикалізація, асоціативно-вербальна структура, концептуальний аналіз, статистичний прийом.

In the article the notional and image features of the concept "Privacy", lexicalized in the texts of British and American literature of the XVIIIth century, have been studied. The method of conceptual analysis and the statistical analysis method for the elaboration of associative and verbal concept structure have been applied.

Key words: notional and verbal feature, concept, lexicalization, associative and verbal structure, conceptual analysis, statistical analysis.

Когнітивний напрям сучасної лінгвістики вивчає мовленнєво-мисленнєві структури культурно специфічного характеру з точки зору реалізації їх функцій у цінніснорегулятивній системі індивіда і виявлення процесу реконструкції цих ментальних утворень на рівні мови. Особлива роль у цьому процесі належить експлікації концептів за допомогою цілої низки значень, смислове становлення яких зумовлене умовами контексту їх актуалізації у дискурсі. Значна кількість концептів вже описані з використанням різних підходів і прийомів як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвоконцептології (С. Г. Воркачов [3], В. І. Карасик [4], І. А. Стернин, М. В. Нікітін [6], Ю. С. Степанов [8], Р. Лангакер, Дж. [11], Р. Джакендофф [10]).

Концепт "Приватність" є одним із найважливіших культурних концептів англосаксонської культури, тому розкриття його культурно маркованої поняттєвої й образної основи викликає особливе зацікавлення. "Приватність" постає як специфічний концепт, що відноситься до етнічних і буттєвих сутностей, і через це він надзвичайно мінливий і характеризується великою часткою суб’єктивності [2: 53]. На думку О. Г. Прохвачевої, цей концепт не "прив’язується" до конкретних слів, а виражається у вигляді ознаки, для якої характерна специфічна комбінаторика [7: 129]. А. З. Хусаенова розглядає концепт "Приватність" як кластерний концепт, у структурі якого можна виокремити субконцепти, що актуалізуються у вигляді різних кластерів [9: 48]. Розмаїття підходів до вивчення цього концепту свідчить про специфіку самого об’єкту дослідження. Приватність є складною багатоаспектною категорією, що сприймається людиною здебільшого на рівні підсвідомості.

113

Найчастіше приватність зіставляють з простором, дистанцією і територією. Територіальна поведінка, дистанціювання і побудова різних моделей простору виступають способами забезпечення приватності і одночасно є елементами цього складного поняття. Вивчення лексикалізації концепту "Приватність" мовними засобами залишається актуальним питанням дослідження, особливо в плані вибору методу дослідження для забезпечення об’єктивних результатів, що ґрунтуються на статистично підтверджених даних.

Нашою метою є дослідити лексикалізацію концепту "Приватність" у прецедентних текстах англомовної літератури для виявлення повного спектру асоціативно-вербальних зв’язків цього ментального утворення в культурно маркованому дискурсі. Серед завдань дослідження зазначимо: інвентаризація супровідних слів до імені концепту; поділ слів на лексико-семантичні класи; виявлення за допомогою статистичних методів (критерію χ2 ) класи слів з перевищенням теоретично очікуваної величини вживання лексем у тексті. Матеріалом дослідження слугували твори британської й американської літератур XVIII століття.

Використані в роботі методи вивчення концепту "Приватність" зумовлені особливістю самого концепту, адже приватність – абстрактне поняття з незначною прив’язаністю до матеріального світу. З огляду на це його асоціативні ознаки, що виявляються через лексичне оточення вербалізованого концепту в тексті, розкривають його змістове наповнення. Асоціативні ознаки, що за своєю природою прагматичні, є важливими для вивчення культурних особливостей, бо вони виражають широкий спектр позамовних явищ, пов’язаних з досліджуваним концептом. Саме асоціативні ознаки лежать в основі метафоризації значень і утворюють образи, що є носіями культурно значущої інформації.

Перед нами стоїть завдання визначення зв’язку і впливу семантики слова privacy на його словесне оточення. В певних випадках словосполучення, в якому слово privacy виступає як один із елементів, виявляється недостатнім для виявлення образів і понять концепту.

Визначення значення privacy у словосполученнях individual privacy, little privacy, right to privacy, to enjoy the privacy, to ensure privacy, to respect the privacy та ін., тобто в традиційних сполученнях, безумовно не викликає труднощів. Але при дослідженні вільних зв’язків лексеми privacy словосполучення не може слугувати достатнім контекстом. Наприклад, at the midnight hour of silence and privacy може означати і в годину самотності, і під час перебування у власному помешканні. Таким чином вузький лексичний контекст не допоможе нам виявити всі асоціативно-вербальні зв’язки концепту. Отже, для визначення поняттєвої й образної складових концепту "Приватність" потрібне знання не лише безпосереднього лексичного оточення, а ширшого контексту, за який у нашому дослідженні приймаємо три речення: речення з іменем концепту, речення, що йому передує, і речення, що за ним слідує. В такому випадку розкривається ситуація, в якій реалізується концепт, і виявляються його асоціативно-вербальні зв’язки.

Задля повнішого розкриття культурної специфіки концепту "Приватність" до розгляду береться синонімічний ряд лексеми privacy, дібраний на основі словників синонімів англійської мови. Результати реалізації лексикалізаторів концепту в художніх творах подані в таблиці 1.

Як видно з таблиці 1, лексема privaсу у творах цього часового періоду не є частотною на противагу іншим лексемам синонімічного ряду. Найчастотнішими виявилися іменники secret, solitude і прикметник private.

Наступним кроком дослідження є класифікація супровідних слів для виявлення образів, що постають з реалізацією концепту "Приватність" у творах XVIII століття. Розглянемо лексико-семантичні класи супровідних слів до найчастотніших імен концепту та лексеми privaсу.

Безпосереднє ім’я концепту privaсу вживалося лише у двох романах – британської письменниці Ann Radcliffe "The Mysteries of Udolpho" та американського автора George Tucker "A Voyage to Moon". Супровідними до іменника privaсу виявилися класи дієслів:

спілкування; буття; фізичної дії; стосунків; модальності; розумової діяльності; бажання; руху/переміщення; відчуття/емоції; володіння/втрати; початку/кінця дії; процесу; фізіологічної дії; руйнування/погіршення; конструктивної діяльності; класи іменників:

114

часу/віку; людей; почуття/емоції; предметів/речей; дії /процесу; стосунків/спілкування; ментальної сфери; свят/подій; дому/ прихистку; стану; класи прикметників: на позначення емоцій; позитивної оцінки; негативної оцінки; стану; дії, виконаної над об’єктом;

природних явищ. Проте визначення частоти вживання лексичних одиниць не є достатнім, адже в цьому випадку ми не знаємо, чи дійсно частота вживання лексико-семантичних класів у творах того чи іншого письменника суттєво перевищує деяку теоретично очікувану величину. Тому для достовірного квантитативного аналізу кількісних даних ми використаємо критерій хі-квадрат (χ2) [5:39]. За результатами підрахунків показники χ2 виявлені для дієслів класу спілкування (χ2=8,55), іменників класу стосунків/спілкування (χ2= 5,92) і прикметників на позначення емоцій (χ2=4,44). Як видно з домінуючих лексико-семантичних класів, privaсу пов’язується, в першу чергу, з приватністю спілкування та емоціями самотності, усамітнення, відчуження.

Лексема Secret, що відображає одне з понять приватності – secrecy (таємничість /секретність); the state of being concealed (стан прихованості) – характеризується значною частотою вживання в проаналізованих романах. Кількість супровідних дієслів становить 836 лексем, серед найчастотніших класів зазначимо: дієслова спілкування; буття; фізичної дії;

стосунків; модальності; розумової діяльності, руху/переміщення. Супровідних іменників було виявлено 931 лексичну одиницю з наступними частотними лексико-сематничними класами: час/вік; люди; почуття/емоції; абстрактні поняття; дія / процес; стосунки /

спілкування. Загальна кількість прикметників, що супроводжують ім’я концепту становить 371 мовну одиницю; частотними класами прикметників є: позитивна оцінка; негативна оцінка; міра: довжина, форма, розмір; стан. Підрахунки за критерієм χ2 виявили провідне вживання наступних класів: дієслова – відчуття/емоції (χ2=30,67), приховування (χ2=19,74), руйнування/погіршення (χ2=8,72), володіння/втрата (χ2=5,34); іменники – релігія (χ2=81,01), дім/прихисток (χ2=38,23), природа (χ2=27,58), гроші/матеріальні цінності (χ2=26,10), час/вік (χ2=21,38), почуття/емоції (χ2=12,82); прикметники – опис природних явищ (χ2=17,56), вартості (χ2=13,77), стану (χ2=12,53), процесуальності (χ2=11,89), зовнішнього вигляду (χ2=11,67). Домінантні лексико-семантичні класи відкривають наступні ознаки концепту "Приватність": приватність як матеріальна цінність; приватність як усамітнення в домі чи схованці; приватність як відчуття невтручання; приватність, втеча від суспільства у лоно природи чи спілкування з богом.

Іменник Solitude у романах XVIII століття теж характеризується великою частотою вживання. Супровідними до нього виявились 735 дієслів, 975 іменників та 354 прикметників. Серед частотних лексико-семантичних класів дієслів зазначимо: спілкування; буття; фізична дія; стосунки; модальність; розумова діяльність; рух/переміщення; початок/кінець дії.

115

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 104 (2)

Найбільш вживаними класами іменників виявилися: час/вік; люди; почуття/емоції;

абстрактні поняття; дія/ процес; стосунки/спілкування; дім/прихисток; природа. Лексико-

семантичними класами прикметників, які використовували автори для опису приватності, є:

прикметники емоції; позитивної оцінки; негативної оцінки; стану; дії, виконаною над об’єктом. Статистичні розрахунки вживання лексико-семантичних класів супровідних слів засвідчили наступні результати: переважання дійсного використання класів дієслів над

ментальної сфери (χ2=11,37), транспорт (χ2=10,79), зброї/війська (χ2=10,53); для прикметників на позначення природних явищ (χ2=30,96), кольору (χ2=20,75), власності (χ2=11,96), процесуальності (χ2=8,83). Асоціативно-вербальні зв’язки лексеми Solitude відкривають нові вектори концепту "Приватність", серед яких спостерігаємо акцент на ментальній сфері, коли власні думки, спостереження не виходять за межі особистих переживань; приватність тісно пов’язана з правовою сферою, адже право на приватність (майно чи невтручання у справи) визнавалось вже XVIII столітті; відслідковується вплив війни на приватність у плані втрати власності або можливості бути на самоті, що спричинялося військовими діями, які часто велися в XVIII столітті й описані в досліджуваних творах.

Аналіз усіх лексем із синонімічного ряду privaсу та лексико-семантичних класів супровідних до них слів з використанням статистичних методів дозволив відтворити поняттєво-образну структуру концепту "Приватність" і зробити висновки про специфіку вираження цього концепту мовними засобами. Вивчення дібраного лексичного матеріалу показало, що концепт "Приватність" у творах XVIII століття, а отже, в тогочасному англомовному суспільстві актуалізується як цілісний концепт зі складною асоціативновербальною сіткою образів і понять, що були актуальними завдяки певним історичним, культурним, мовним чинникам. У межах цієї складної поняттєвої й образної структури концепту можна виокремити повторювані елементи, що фіксуються при аналізі більшості вербалізаторів концепту. Ядро концепту утворюють поняття, що найчастіше асоціювалися у творах з приватністю: 1) власність; 2) дім або місце переховування, або ув’язнення; 3) секретність; 4) самотність; 5) міжособистісні стосунки/спілкування; 6) право на власну думки чи вчинок; 7) розставання з близькою людиною чи рідним краєм. Ці поняття й образи є центрами асоціативно-вербальної сітки, що складаються з лексико-семантичних класів супровідних до імені концепту слів. Загальна вибірка лексем становить 585 імен концепту і 10652 супровідні лексеми.

Перспективним є дослідження концепту у творах інших часових періодів для виявлення динаміки розвитку досліджуваного концепту.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Антология концептов / под ред. В.И. Карасика, И.А.Стернина. – М.: Гнозис, 2007. – 511 с.

2.Бабушкин А.П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / А.П.Бабушкин. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 2001. – С. 52-57.

3.Воркачев С.Г. Счастье как лингвокультурный концепт. – М.: Гнозис, 2004. – 236 с.

4.Карасик В.И. Языковые ключи / В. И. Карасик. – М.: Гнозис, 2009. – 406 с.

5.Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики: Учеб. пособие /В.В.Левицкий. – Черновцы: ЧГУ, 1989.– 156 с.

6.Никитин М. В. Основания когнитивной семантики / М.В.Никитин. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2003. –

277 с.

7.Прохвачева О.Г.Лингвокультурный концепт "приватность":На материале американского варианта английского языка: дисс. …кандидата філол. наук: 10.02.19 / Оксана Геннадьевна Прохвачева. – Волгоград, 2000. – 225 с.

8.Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. Изд. 7-е / Ю.С. Степанов. – М.: Книжный дом

"ЛИБРИКОМ", 2009. – 312 с.

9.Хусаенова А.З.Когнитивно-лингвистическое исследование кластерного концепта privacy: дисс. …кандидата філол. наук: 10.02.04 / Алсу Загировна Хусаенова. – Санкт-Петербург, 2009. – 199 с.

10.Jackendoff R. Foundations of Language / R.Jackendoff . – New York: OUP Oxford Press, 2003. – 504 p.

11.Johnson M., Lakoff G. Metaphors We Live by / M.Johnson, G.Lakoff. – Chicago: University of Chicago Press, 1980. – 276 p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Надія Єсипенко – кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики перекладу Чернівецького національного

університету, докторант.

Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, лінгвосеміотика, когнітивна семантика.

116

СТЕРЕОТИПИЗИРОВАННОЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЕ ОППОЗИЦИИ «СВОЙ-ЧУЖОЙ» В РУССКОЙ И АНГЛИЙСКОЙ ПАРЕМИЧЕСКИХ КАРТИНАХМИРА

Вера ЕРМАКОВА(Алматы, Казахстан)

У статті опозиційні концепти «свій – чужий» розглядаються крізь призму паремійних стереотипів, що дає змогу отримати інформацію про універсальні та національні особливості орозиціїї, що досліджується в російській та англійській паремійних картинах світу.

Ключові слова: стереотипи, паремії, картина світу, опозиція «свій – чужий».

In this article the oppositive concepts ‘one’s own-(an)other’ are examined through paremiological stereotypes which provide information about universal and national peculiarities of the opposition in the Russian and English paremiological pictures of the world.

Key words: stereotypes, proverbs and sayings, picture of the world, opposition ‘one’s own-another’.

Основу данной статьи составляет обширное исследование оппозитивных концептов «свой-чужой» в русской и английской паремических картинах мира. В задачи исследования входило: а) осуществление сопоставительного лексико-семантического анализа содержания концептов оппозиции «свой-чужой», на основе словарных дефиниций; б) выявление лексем, репрезентирующих оппозитивные концепты «свой-чужой»; в) реконструкция и сопоставительный анализ когнитивной структуры оппозиции «свой-чужой» в русских и английских паремиях, которая представляет собой «спрессованное» когнитивное пространство и раскрывает связи оппозитивных концептов «свой-чужой» с другими концептами, а также содержит наиболее распространенные значения, сценарии и стереотипы, связанные с исследуемыми концептами.

Исследование выполнено на материале паремий русского и английского языков, эксцерпированных способом сплошной выборки из 26 различных паремических словарей и сборников. Детальному анализу подверглись 1000 русских и 1000 английских паремий. Основными критериями выбора языкового материала в работе являлись лексикографический критерий, т.е. вербальная представленность признаков исследуемой оппозиции в словарных дефинициях и понятийная ограниченность, детерминируемая концептами, составляющими бинарную оппозицию «свой-чужой».

Стереотипизированная манера рассмотрения вещей и явлений способствует формированию особой картины мира у каждого этноса. В этом плане, интересным на наш взгляд видится путь стереотипного описания оппозиции «свой-чужой» в паремической картине мира.

Паремическая картина мира является частью языковой картины мира, она обуславливает особенности образного мышления, видения объективного мира, развития стереотипов, интерпретации, оценки и специфику концептуального пространства мира. Основу паремической картины мира составляет когнитивная структура, состоящая из пропозициональных единиц, а основными характеристиками паремической картины мира являются: нелинейность, пространственность, двойственность строения и оппозитивность.

В процессе своего исторического развития любой народ накапливает богатый опыт предшествующих поколений, который закрепляется в виде привычных стереотипных представлений. Это стандартизированные, устойчивые представления человека об окружающей действительности, характеризующие особенности этнокультурной среды. Стереотипы облегчают наши мыслительные процессы, ускоряют процессы адаптации к условиям существования в том или ином обществе, выступают как одно из непременных условий коммуникативного поведения. Они универсальны, поскольку существуют в мышлении, вербальной коммуникации любого народа. В своем возникновении и функционировании они связаны со стремлением носителей языка вносить в коммуникацию элементы стандартизированности, типичности национального видения и понимания мира [1: 45].

Стереотипы – сложные языковые образования, в которых в комплексном единстве переплетены элементы когнитивной, национально-мыслительной, аксиологической деятельности [1: 46]. В ходе познавательно-отражательной деятельности человек формирует

117

не только концептуальную, но и национально-культурно маркированную картину мира, из которой возникают стереотипы. Выработанные поколениями стереотипы являются одной из ярких форм проявления этнического сознания, менталитета, и находят отражение в паремиях, где закрепляются и «паремизируются» именно те образные выражения, которые ассоциируются с универсальными и этнокультурными концептами, в совокупности отражающими характерный для той или иной лингвокультурной общности менталитет.

Общая функция стереотипов заключается, прежде всего, в выделении «чужого», «иного»

ив утверждении особенности «своего» [2: 209]. Таким образом, подтверждается противоположность установок в отношении к «своей группе» и к «чужим». «Свое» воспринимается положительно и во всем многообразии, в то время как «чужое» – отрицательно и однообразно.

Входе исследования на основе ассоциаций были выявлены типичные стереотипы, связанные с оппозицией «свой-чужой» в русской и английской паремических картинах мира

ипроизведена классификация паремий, актуализирующих данные стереотипы, таблица 1.

Таблица 1. Типичные стереотипы, связанные с оппозицией «свой-чужой» в русской и английской

паремических картинах мира

Сопоставительный анализ показал, что в паремических картинах мира исследуемых языков существуют схожие усредненные представления об оппозиции «свой-чужой», как феномене действительности – схожие стереотипы.

Из таблицы 1 видно, что стереотипические представления «свой-личный, чужой-безличный» являются наиболее частотными в как в русских, так и в английских паремиях (21,2% и 64,8% соответственно). Стереотипы восприятия «себя» и «другого» могут рассматриваться как фрагменты этнокультурного сознания, отражающие активное восприятие действительности по определенным существующим схемам, которые позволяют без лишних размышлений соотнести собственную оценку любого явления с ценностной

118

шкалой своей этнической общности, «желая соответствовать ожиданиям, люди невольно определяют свои ориентации в рамках, диктуемых устойчивыми стереотипами» [3: 136]. Этнопсихологическая зависимость от мнения окружающих может стать фактором формирования ложных стереотипов, сквозь призму характеристик которых оцениваеться последующий опыт – «мы прибываем в иллюзиях заблуждениях, но такова цена, которую приходится платить за экономию мышления и времени» [2: 215].

Встереотипной концептуализации оппозиции «свой-чужой», как в русской, так и в английской паремических картинах мира, смешаны личные, семейные, религиозные и политические мотивировки. При определенных обстоятельствах в сознании человека актуализируются те или иные стереотипы. Вторжение стереотипов может приобретать самые неожиданные формы. Подчеркнутое отрицание «чужого» может быть связано с подсознательным давлением, требующим засвидетельствовать свою верность и преданность миру «своего».

Врусской паремической картине мира в значительной степени находит отражение менталитет подневольного крестьянина, это вполне подтверждается высокой частотностью стереотипов «свой-вольный/свободный»/«чужой-невольный/несвободный» (14,2%), ср. в

рус.: Обротка снята и воля дана; Поневоле заяц бежит, коли лететь не на чем; Свитка сера, да воля своя; ср. в англ.: A willing mind makes light foot; What we do willingly is easy.

Этому, как и вышеуказанному преобладанию крестьянского менталитета в паремиях, есть свои исторические причины - англичане на протяжении многих столетий существовали как нация свободных людей, а в России крепостное право было отменено только в 1861 г.

Врусских паремиях жизнь видится как более тяжелая, чем в английских, отсюда существенное частотное преобладание стереотипов «свой-незавидный»/«чужой-завидный» (4,6%) и «свой-полезный»/«чужой-бесполезный» (9,7%) в русской паремической картине мира, ср.: Чужое завистливо; Завистливый по чужому счастью сохнет; Что полезно одному, то другому вредно; Чужое на пользу не пойдет.

Ванглийской паремической картине мира помимо крестьянского мироощущения прослеживается мировосприятие человека образованного, занимающего положение в обществе, а также отмечается много нейтральных по социальным характеристикам паремий, оппозиция «свой-чужой» стереотипизируется в ней в большей мере с учетом степени

опасности «свой-безопсный»/«чужой-опасный» (15%), враждебности «свой- мирный/лружеский»/«чужой-враждебный/недружеский» (14%) и неизвестности «свой-

знакомый»/«чужой-незнакомый» (15,9%), ср.: Man’s life is filed by his foe; Reconciled friend is a double enemy; Gifts from enemies are dangerous; Half the world knows how the other half lives; He does well, but none knows but himself; He that knows thee will never buy thee.

Стереотипы «свой-красивый»/«чужой-некрасивый» обладают высокой частотность в русских паремиях по сравнению с английскими (10% и 5,6% соответственно), ср. в рус.: В

чужом платье не накрасоваться; Всякая птица своим пером красуется; Где сосна взросла, там она и красна; На чужой стороне и весна не красна; ср. в англ.: The owl thinks all her young ones beauties; Every eye forms its own beauty; Beauty is potent, but money is omnipotent.

Это связано с тем, что «в английской паремиологии доминирует идея обманчивости и эфемерности красоты, в русской паремиологии – идея единства красоты и добра» [4: 214].

В целом человеку свойственно преувеличивать свои достоинства и преуменьшать достоинства других. В этом проявляется феномен стереотипа – упрощенного, схематизированного, эмоционально окрашенного и необычайно устойчивого образа какоголибо явления или предмета действительности, распространяющегося на весь класс предметов или явлений. Стереотипы приобретаются еще в детстве, дети используют их задолго до приобретения ясных представлений о мире [5: 149], стереотипы являются кодом и индикатором ценностей этнической группы [2: 220].

Исследование оппозиции «свой чужой» сквозь призму стереотипов позволяет получить информацию об универсальных и национальных особенностях исследуемой оппозиции в русской и английской паремичесих картинах мира. Отражая специфику менталитета, паремии не только концептуализируют существенный объем знаний человека об окружающей действительности, но и участвуют в воплощении и передаче стереотипов,

119

которые, являясь одним из доминирующих фрагментов этнического и языкового сознания, играют определяющую роль в межкультурной коммуникации. Знание стереотипов оппозиции «свой-чужой» позволяет облегчить и сделать успешным диалог между представителями различных этнических культур.

БИБЛИОГРАФИЯ

1.Исина Г. И. Стереотипы и национально языковая картина мира. - Автореф. дисс. … канд. филол. наук. – Алматы, 2008.

–50 с.

2.Исина Г.И. Стереотипы и национальная языковая картина мира: Монография. – Караганды. Изд-во КарГУ, 2007 – 396с.

3.Крысько В.Г. Этническая психология. – 2-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 320 с.

4.Мещерякова Ю.В. Концепт «красота» в английской и русской культурах // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики: Сб. науч. тр. / ВГПУ. - Волгоград: Перемена, 1999. – С. 209-215

5.Садохин А.П. Этнология. – М.: Гардарики, 2002. – 256 с.

СВЕДЕНИЯ ПРО АВТОРА Вера Ермакова – кандидат филологических наук, доцент кафедры языков Международного университета

информационных технологий.

Научные интересы: лингвокультурология, лингвокогнитивистика, этнолингвистика.

PHILOSOPHICAL ISSUES OF THE ABSTRACTCONCEPTS

Надія ІВАНЕНКО (Кіровоград, Україна)

У статті розглядається концепт Loyalty з точки зору філософії, йогo семантичне наповнення та зв'язок з іншими концептами. Наголошується на складності аналізу абстрактних концептів.

Ключові слова: концепт, абстрактний, семантичне наповнення, якості, особливості, функціонування.

The article views the concept Loyalty from the philosophical point of view, its semantic coherence and connection with other concepts. Difficulty of the analysis of abstract concepts is highlighted.

Key words: concept, abstract, semantic coherence, qualities, characteristics, functions.

The word “concept” is widely used today not only in talking about philosophical or border-line philosophical questions. It is defined in the dictionary as a ‘general idea’, or the ‘idea of a class of objects’. The words ‘idea’ and ‘notion’ are frequently used in speaking and writing by people who would certainly not think of themselves as referring to a philosophical question. The philosophical arguments are intended not to increase what we know about the notions, but to rectify the logical geography of the knowledge we already possess [5: 7]

While studying any concept the researcher is expected to answer two main and separate questions: 1) “What are internal combustion engines? For what objects, things, ideas, do the words stand?” 2) “What are their qualities, characteristics, functions, history?” The answer to the first question is short and simple if the words stand for a clearly defined class of physical objects. The point is that there is only something which is interesting, important and tricky to consider in the concept, if it stands, not for a clear-cut class of material objects, but for an abstraction, a quality, something that cannot be pointed to and thus defined ostensively. What is normally being done in considering the concept is to analyse, examine, how the word is used, what it is being used to stand for. In doing this, if it is an abstraction, one must inevitably consider also the characteristics, qualities, of what it is being used to stand for. These are inevitably bound up with the criteria of what it is to be a notion. If the concept stands for physical objects the two questions (What is it? What are its qualities?) are normally separable and to discuss or consider the concept is to answer only the first. If the concept stands for an abstraction the case is different.

We propose to take a fairly simple example and examine the concept of loyalty. Everybody would have a rough general idea of how the word is used and to what it is normally applied. What we have to do is to examine this general usage and the ideas behind it rather more closely. In the first place it will probably be simpler and clearer if we take a look at the adjective loyal rather than at the noun. The consideration of the abstract noun very often seems to remove the thought one degree further from reality. An adjective has to be applied, and to be thought of as applying, to some person or thing; whereas there is a danger that the abstract noun may be thought of as referring to some unattached, metaphorically floating, entity. The adjective loyal is normally applied to people. It is used to describe someone in his relationship to other people or to an institution. We talk of a person being loyal to his friends, to his school or to his country, and it is

120