nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

Отже, підсумовуючи викладене вище, доходимо висновку про те, що:

1)сутність концепту «manager» розкривається шляхом вивчення його компонентів – понятійного, образного та ціннісного;

2)понятійний складник включає ті ознаки, які об’єктивовані у словникових значеннях, і репрезентує суб’єкта управлінської діяльності як особу, яка контролює щось (когось),

управляє ним, спрямовує діяльність організації і несе за це відповідальність;

3)в образному компоненті досліджуваного персоніфікованого концепту менеджер постає як особа, що може функціонувати у різних ролях соціально-виробничого контексту:

представник соціуму або владної структури, член організації, носій знання, комунікант, учасник трудового процесу та суб’єкт отримання прибутку.

4)ділові риси управлінця зосереджені в ціннісному складнику. Серед них – висока обізнаність у справі, чітке формулювання думки, об’єктивна оцінка, вміння координувати та аналізувати, вимогливість, самовдосконалення, винахідливість, кмітливість,

дотримання етичних і моральних норм. Саме такий набір ознак, як свідчать результати проведеного нами дослідження, характерний для концепту «manager» в американській лінгвокультурі;

5)наявність ціннісного компонента концепту «manager», що не обмежений специфічними культурними, етнічними, соціальними чи гендерними характеристиками та містить загальні ділові риси, універсальні для представника управлінської діяльності, дає підстави для віднесення досліджуваного концепту до лінгвокультурних.

Вербальна реалізація описаних у статті характеристик менеджера здійснюється у діловому дискурсі управлінської комунікації й концептуально зумовлює особливості його розгортання з точки зору адресованості спілкування, що може слугувати перспективою подальшого дослідження концепту «management» в американській лінгвокультурі.

Примітки: перелік умовних скорочень:

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Білик Р.С., Білик Р.Р. Міжнародний менеджмент / Р.С. Білик, Р.Р. Білик. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. –

320с.

231

2.Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене та перероблене / Н.В. Ботвина. – К.: Арт Ек, 2002. – 208с.

3.Даржаева Н.В. Управленческий дискурс в жанре интервью менеджера: функционально-прагматический аспект (на материале английского языка): Автореферат дис. канд. филол. наук: 10.02.19 – теория языка / Н.В. Даржаева. – Улан-Удэ, 2009.

–24с.

4.Зусман В.Г. Концепт в культурологическом аспекте / В.Г. Зусман // Межкультурная коммуникация: Учебное пособие. –

Н. Новгород: Деком, 2001. – С. 38-53.

5.Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. Волгоград: Перемена, 2002. – 477с.

6.Лівенцова В.А. Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери: Автореферат дис. канд. пед. наук: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / В.А. Лівенцова. – Тернопіль, 2002. – 20с.

7.Полюжин М.М. Про синкретичні теорії концепту / М.М. Полюжин // Проблеми романо-германської філології: Збірник наук. праць. – Ужгород: Ліра, 2006. – С. 5-22.

8.Adams R. John. Principles of Project Management: Collected Handbook / John R. Adams. – Sylva, USA: Books Team, Project Management Institute, 1997. – 285p.

9.Blanchard Kenneth, Johnson Spencer. The One-Minute Manager / Kenneth Blanchard, Spencer Johnson. – NY: A Berkley Book, 1982. – 112p.

10.Daft L. Richard. Management. Eight Edition / Richard L. Daft. – South-Western: Cengage Learning, USA, 2008. – 815p.

11.Drucker Peter. Managing the Non-Profit Organizations: Practices and Principles / Peter Drucker. – NY: Harper Business, 1992.

–236p.

12.Jordan P. Lane. Twelve Steps to Becoming a More Organized Woman / Lane P. Jordan. – Massachusetts: Hendrickson Publishers, 1999. – 138p.

13.Smith Hyrum W. The 10 Natural Laws of Successful Time and Life Management: Proven Strategies For Increased Productivity and Inner Peace / Hyrum W. Smith. – NY: Warner Books, 1994. – 219p.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРАЛУ

1.American Heritage Dictionary of the English Language [Електронний ресурс]: 2011ю – Режим доступу до словника: http://www.bartleby.com/61/

2.Brown W. Steven. 13 Fatal Errors Managers Can Make and How You Can Avoid Them / W. Steven Brown. – NY: A Berkley Book, 1985. – 200p.

3.Longman Business English Dictionary. – Harlow, Essex: Pearson Education Limited, 2007. – 596p.

4.Longman Dictionary of Contemporary English. New Edition. – Harlow, Essex: Pearson education Limited, 2003. – 1950p.

5.Oxford Business English Dictionary for Learners of English. – Oxford: Oxford University Press, 2005. – 617p.

6.Strickland A.J., Thompson Arthur. Cases in Strategic Management / A.J. Strickland, Arthur Thompson. – Homewood, Illinois: Business Publications, 1988. – 531p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Ольга Качмар – аспірантка кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету. Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, лінгвокультурологія, менеджмент.

ДІЄСЛІВНАПАРАДИГМА НОМІНАТИВНОГО ПОЛЯ КОНЦЕПТУ ДОРОГА (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК)

Світлана КИРИЛЮК (Миколаїв, Україна)

У роботі на матеріалі німецьких народних казок досліджуються лексико-семантичні класи дієслів на позначення руху, оскільки дієслова руху прогнозують або змістовно організують подальший розвиток подій у тексті казки та окреслюють їх у дискурсивних ситуаціях. Визначено семантичну структуру дієслів руху з категоріальною семою «переміщення у просторі», яка на лексичному рівні реалізується в інтегральних ознаках: середовище переміщення, інтенсивність руху, спосіб руху, направлення переміщення.

Ключові слова: номінативне поле, дієслівна парадигма, категоріальна сема, інтегральні ознаки.

The lexical and semantic classes of verbs of motion are revealed in the article on the basis of German fairy tales. The verbs of motion organize the further development of events in the tale text and implement them in the discourse situations. The semantic structure of verbs of motion with the category seme “motion in space”. On the lexical level it is realized in integral features: motion environment, motion intensity, motion means and motion direction.

Key words: nominative field, verb paradigm, category seme, integral features, conceptual world picture, concept, world picture.

Незважаючи на те, що вищий рівень концептуалізації дійсності подається субстантивними формами, при досліджені номінативного поля концепту ДОРОГА слід звернути увагу і на дієслівну парадигму [5: 39] з метою когнітивної інтерпретації результатів лінгвістичного дослідження і виявлення особливостей сприйняття і концептуалізації сфери, яка пов’язана з відображенням уявлень німецького народу про шлях. Актуальність даного дослідження пояснюється можливістю через поняття та категорії когнітивної лінгвістики розглянути особливості наївної картини світу, що знайшла своє відображення в німецьких народних казках, і проаналізувати механізми освоєння дійсності людьми багато століть тому,

232

що, в свою чергу, збагатить наші знання про вербальну реалізацію моделі світу в фольклорних текстах.

Уякості об’єкта дослідження був обраний концепт ДОРОГА як один із основних, що об’єктивуються в текстах народних казок німецькомовної культурної спільноти. Предметом аналізу слугувало номінативне поле даного концепту. Дослідження проводилося на матеріалі німецьких народних казок методом суцільної вибірки (275 текстів) з метою виявлення специфіки об’єктивації концепту ДОРОГА в даному жанрі фольклору.

В контексті нашої роботи певну значущість набувають лексико-семантичні класи дієслів на позначення руху, оскільки саме ці дієслова прогнозують або змістовно організують подальший розвиток подій у тексті та окреслюють їх у дискурсивних ситуаціях. Сюжет казки традиційно розгортається навколо шляху діючої особи: простір розширюється і рух стає основною мірою шляху. Рух є природним станом діючих осіб фольклорних творів; більш того, активність їх сюжетного функціювання, як правило, пов’язана зі ступенем їх рухомості

[6:29].

Аналіз наголошених вище дефініцій дозволяє констатувати , що однією з основних когнітивних ознак концепту ДОРОГА є ознака руху: Gang, Fahrt mit einem bestimmten Ziel oder irgendwohin, um etwas zu besorgen, zu erledigen.

Уцій роботі ми розглядаємо такі форми руху, які пов’язані зі зміною місця, тобто з переміщенням у просторі. З цією метою ми реконструювали загальну семантичну структуру дієслів руху з категоріальною семою «переміщення у просторі», яка на лексичному рівні реалізується в наступних інтегральних ознаках: середовище переміщення, інтенсивність руху, спосіб руху, направлення переміщення.

Інтегральну ознаку «середовище переміщення» слід вважати, на нашу думку, найбільш релевантною для початкового структурування лексико-семантичного поля дієслів руху. Диференціація ж даної інтегральної семи актуалізується у конкретизуючих семантичних ознаках:

- по твердій поверхні: gehen, kommen, laufen, wandern, fahren, eilen, reiten, ziehen, führen, hinken, tappen, sich bewegen, schreiten, schleichen;

- по водному середовищу: fahren;

- по повітряному середовищу: fliegen.

Дієслова першої групи, конституанти якої репрезентують рух по земляній поверхні, доволі різноманітні та численні. Аспект «середовище переміщення» опосередковано передається дієсловом sich bewegen, семантичну структуру якого формує інтегрувальна для досліджуваного поля сема. Дане дієслово виражає найзагальнішу ідею переміщення суб’єкта

впросторі і є нейтральним щодо вказівки на диференційні ознаки пересування: „Als er aber anfingt zu gehen und sich hin und her zu bewegen, so stießen die Steine in seinem Bauch aneinander und rappelten“ [10: 65].

До ядра номінативного поля концепту ДОРОГА входить дієслово gehen, яке реалізує класифікаційну ознаку денотата концепту ходіння, рух з певною метою. Дієслово gehen вживається в своєму прямому значенні і позначає поступове переміщення в просторі по земляній поверхні, «роблячи кроки»: „Darauf ließ sie sich die verstümmelten Arme auf den Rücken binden, und mit Sonnenaufgang machte sie sich auf den Weg und ging den ganzen Tag, bis es Nacht ward [10, с. 201].“

Дієслово gehen у наведених прикладах позначає лише загальну характеристику простору, момент знаходження в дорозі; параметр тривалості шляху увиразнює прикметник ganz (den

Steine, und wenn es regnete, sprach das Schwesterchen `Gott und unsere Herzen, die weinen zusammen!`“ [10: 91]

У даних контекстах дієслово gehen цілком однозначно передає рух «пішки», але щоб підкреслити спосіб переміщення вживається додатково конструкція zu Fuß – як підсилюючий маркер: „Der Bettelmann führte sie an der Hand hinaus, und sie musste mit ihm zu Fuß fortgehen. Als sie in einen großen Wald kamen, da fragte sie `ach, wem gehört der schöne Wald?`“ [10: 293].

233

Показовою, за результатами аналізу німецьких народних казок, є акцентація дієслова gehen на моральному аспекті. Gehen позначає не тільки переміщення з однієї точки в іншу, рух в матеріальному, реальному світі, а й виконує значно важливішу функцію – вираження руху в духовному плані. Яскравим прикладом вищесказаного слугує вираз seines Weges gehen

– він іде своїм шляхом, тобто «рухається в означеному напрямі, роблячи кроки, має свою мету»: „Rotkäppchen aber hütete sich und ging gerade fort seines Weges und sagte der Großmutter, dass es dem Wolf begegnet wäre, der ihm guten Tag gewünscht, aber so bös aus den Augen geguckt hätte…“ [ 10: 179].

Таким чином, вираз seines Weges gehen, виконуючи функцію переміщення в просторі як метафори духовного руху, несе в собі діапазон основної інформації в казці.

Якщо переміщення, що позначається дієсловом gehen може відбуватися як в відкритому, так і в закритому просторі, то дієслово wandern обмежується переміщенням за межами населених пунктів, оскільки утримує значення «мандрувати, подорожувати пішки» та експлікує подолання тривалого відрізку шляху ( передбачає параметр тривалості): „Nachdem es (das Schneiderlein) lange gewandert war, kam es in den Hof eines königlichen Palastes, und da es Müdigkeit empfand, so legte es sich ins Gras und schlief ein“ [10: 146].

У німецькій мові особливість характеру переміщення в просторі есплікується безпосередньо самим дієсловом, а саме – денотативним компонентом значення дієслова. Типовим дієсловом інтенсивного переміщення, що входить до ядра номінативного поля концепту ДОРОГА виступає дієслово laufen: „Da raffte es (das Mädchen) in seiner Freude sein Körbchen voll, dankte den kleinen Männern, gab jedem die Hand und lief nach Haus, und wollte der Stiefmutter das Verlangte bringen“ [10:109].

Значення швидкого переміщення, що утримується в дієслові laufen, часто підкреслюється за рахунок емоційного контексту. В цьому випадку зазначається внутрішній або зовнішній стан суб’єкту: бажання швидше принести додому отримане (wollte der Stiefmutter das Verlangte bringen) страхіття (vor Schrecken, erschraken, fürchteten).

На периферії номінативного поля досліджуваного концепту наявні дієслова руху, семна структура яких, наряду з семами денотативної природи, характеризується конотативними ознаками. Дієслова, денотативно зорієнтовані на вираження поступального самостійного руху по твердій поверхні мають і спільні, і відмінні властивості з ідентифікуючим дієсловом gehen. За результатами аналізу фактичного матеріалу конотативні ознаки досліджуваних одиниць реалізуються відповідними семами, найрегулярнішими з яких є: «йти, тягнутися масою» (ziehen): „Nun zogen sie in den Wald und schossen Hasen, wilde Rehe, Vögel und Täuberchen, und was zu essen stand: das brachten sie dem Benjamin, der musste es ihnen zurecht machen, damit sie ihren Hunger stillen konnten“ [10: 81]; «рухатися, крокувати, просуватися» (schreiten): „Es lag hoher Schnee. Darum zog der Müller seine Stiefel an, nahm einen festen Stock und ging fort. Er kam durch einen großen Wald und schritt herzhaft drauflos“ [11: 33]; «йти, рухатися, крокувати» (marschieren): „Als der Habicht wieder in dem Wald angekommen war, verwandelte er sich wieder in einen Herrn und marschierte, so gut er konnte, der Heimat zu“ [11: 41]; «ледве йти, крадучись» (nachschleichen): „Da schlich ihm ein Jäger nach bis zu dem Häuschen und hörte, wie es rief `mein Schwesterchen, lass mich herein,` und sah, dass die Tür ihm aufgetan und alsbald wieder zugeschlossen ward“ [10: 97]; «непевно йти, пробиратися навпомацки» (herumtappen ): „`Ich werde mir doch heraushelfen können`, sprach er, tappte herum, fand den Weg in die Kammer und schlief dort bei seinem Feuer ein“ [10: 61]; «ледь рухатися, плестися» (sich hinschleppen): „Als sie nun gar nicht mehr gehen konnte und sich nur noch so hinschleppte, dachte sie: `Ach, wenn ich doch nur sterben könnte!`“ [11; 21]; «йти несумірними шагами, хромати» (hinken ): „Seht, ich hinke und habe von dem Weg daher Blasen an den Füßen, ich kann unmöglich wieder umkehren“ [10: 213].

Xарактерна особливість пересування діючої особи ускладнюється такими суб’єктивними чинниками, як «переслідування», «втома», «наявність пухирів на ногах» тощо, що знаходить репрезентацію відповідними описовими конструкціями і підкреслює складність, тривалість подолання шляху. Таким чином, наявні дієслова, які передають своє основне лексичне значення – переміщення суб’єкта в просторі, виконують й іншу функцію – оцінну, ціннісну.

234

Зауважимо, що в опозиції до наведених прикладів, дієслова яких позначають повільний, неквапливий рух знаходиться лексема eilen – поспішати, спішити, яка, імпліцитно утримуючи значення прискореного руху, посилюється обставиною образу дії (як? – geschwind, mit starken Schritten): „Da eilte Hans geschwind heim, und holte ein Vogelgarn mit kleinen Schellen und hängte es um sie herum; und sie schlief noch immer fort“ [10: 212]; „Darauf eilte er mit starken Schritten fort und trug sie in einen finstern Wald zu seinem Haus, das mitten darin stand“[10: 257].

Оскільки дієслова gehen і laufen не виявляють специфіки пересування у просторі, то низька або висока ступінь інтенсивності руху актуалізується з такими дієсловами завдяки вживанню лексем langsam та schnell відповідно: „Wie er nun langsam durch den Sand dahinging und zu Mittag die Sonne heiß brannte, wards ihm so warm und verdrießlich zumut: der Sattel drückte ihn auf den Rücken, auch war ihm noch immer nicht eingefallen, was er sich wünschen sollte“ [10: 436]; „Das währte den ganzen Tag, endlich aber hatten es die Jäger abends umzingelt, und einer verwundete es ein wenig am Fuß, so dass es hinken musste und langsam fortlief“ [10: 97].

Унаведених фрагментах лексична співвіднесеність обумовлена безпосередньо семантичною співвіднесеністю. Ознака «інтенсивність» конкретизує інтегральну сему «середовище переміщення», утворюючи зону інтерпретаційного поля концепту ДОРОГА, яка репрезентується ознаками, «які в тому чи іншому аспекті інтерпретують інформаційний зміст» [7: 78].

Уномінативному полі концепту ДОРОГА, що досліджується, наявні дієслова, які позначають початок та кінець руху. Якщо дієслова gehen, fahren, wandern, reiten передають довготривалу дію, позначуючи тривалість в її розвитку, процесуальності, то дієслова kommen, führen позначають кінцеву межу руху: „Da kam sie zu einem königlichen Garten, und beim Mondschimmer sah si , dass Bäume voll schöner Früchte darin standen“ [10:201]; „Der Weg führte ihn zu einer großen Stadt, wo ihn der Wächter an dem Tore ausfragte, was für ein Gewerbe er verstünde und was er wüsste“ [10: 194].

Мовним засобом об’єктивації початку руху в даних ситуаціях є поєднання дієслів з префіксом hinaus-, де одночасно передається два значення: направлення руху позначене за допомогою префікса, а спосіб переміщення вносить основа дієслова: „Eines Morgens ging der Holzhacker voller Sorgen hinaus in den Wald an seine Arbeit, und wie er da Holz hackte, stand auf einmal eine schöne große Frau vor ihm“ [10: 46].

Рух відбувається у певному часі та просторі і перебуває з ними у тісному взаємозв’язку. Оскільки семантика руху поєднує простір та час, то рух сам входить до поняття хронотопу і є його третьою складовою [1:7]. Оскільки в більшості дієслівних лексем імплікований відрізок часу, ми можемо констатувати наявність просторово-часового аспекту як прояв єдиної категорії просторово-часової локалізації, що поєднує ситуацію в цілому: „Dann fuhren sie

über das Meer, und fuhren so lange, bis sie zu der Stadt kamen, worin die Königstochter vom goldenen Dache wohnte“ [10: 68]; „Als sie nun durch einen großen Wald gewandert waren, kamen sie in eine Stadt, da waren alle Leute sehr traurig ,und die Häuser an der Straße waren alle mit Trauerflor behangen“ [11: 7].

Наведені приклади імплікують транслативний відрізок часу, коли можливо здійснення одночасної дії, строго обмеженої кінцевою межою простору: in eine Stadt. Конструкції з прийменниками über та durch задають конкретні межі простору, завдяки чому виникає часовий концепт «подолання шляху, що дорівнює просторовому розміру проходу» [4: 241]. Приєднання додаткової ознаки (lange, weit, groß) сприяє концептуальній реконструкції простору, що дозволяє, на думку Н. К. Рябцевої , розтягнення або, навпаки, скорочення часу його подолання [8: 93].

Семантика спрямованого / неспрямованого руху в просторі в німецькій мові не позначена системно, вона може реалізовуватись лише в контексті, і це обумовлено специфікою сприйняття простору носієм німецької мови, для якого категорія спрямованості / неспрямованості не була настільки релевантна, як для носія російської мови [9: 166]. Усі досліджувані безпрефіксальні дієслова руху можуть приєднувати різноманітні маркери міри

235

часу і міри простору. які вказують на «характер просторового відношення між рухомою субстанцією та іншою субстанцією, відносно якої фіксується цей рух [3: 69].»

Таким чином, провівши дослідження дієслівного вираження категорії «рух», була встановлена центральна та периферійна частина номінативного поля концепту ДОРОГА. Отже, центральну частину формують найчастотніші дієслова, насамперед нейтральні до диференційної ознаки «середовище», а також ті, що узагальнено вказують на середовище руху і нейтральні щодо інших диференційних ознак.

Комплексний аналіз мовного матеріалу дозволяє зробити висновок, що специфіка дієслів руху в німецьких народних казках у відношенні структурування простору пов’язана безпосередньо з деталізацією переміщення. «Дана особливість сприйняття способу переміщення в просторі співвідноситься з особливостями менталітету носіїв німецької мови, оскільки визначальною рисою національного характеру вважається намагання всюди дотримуватися правил. Це узгоджується з тим, що все, що стосується переміщення у просторі, повинно отримати своє найменування та відповідати правилу» [2: 16].

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Арутюнова Н. Д. Путь по дороге и бездорожью// Логический анализ языка. Языки динамическогомира / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И. Б. Шатуновский. – Дубна, 1999. – С. 3 –17.

2.Конобеева А. О. Глаголы движения с локальними префиксами в категоризации пространственных отношений в современном немецком языке. автореф. дис… канд. филол. наук: 10.02.04; Тамбовский государственный университет им. Г. Р. Державина – Тамбов, 2006 – 19 с.

3.Ибрагимова В. Л. Лексико-семантический класс глаголов перемещения в русском языке / В.Л. Ибрагимова // Исследования по семантике. – Уфа, 1980. – С. 55-72.

4.Исаакян И. Л. Пространственные предлоги и альтернативные меры человека. // Логический анализ языка: Образ человека в культуре и языке. – М.: Индрик, 1999. – С.239 – 243.

5.Моисеева С. А., Ломоносова Ю. Е. Глагольная парадигма номинативного поля концепта «ВЕТЕР» (на материале французского языка). – Научные ведомости Белгородского государственного университета №14 (69). Выпуск 4/1.-Белгород, 2009. – С. 38–44.

6.Неклюдов С. Ю. Время и пространство в былине // Славянский фольклор. М., 1972. С. 18 –45.

7.Попова З. Д. Когнитивно-семантический анализ язика. Монография / З.Д. Попова, И.А. Стернин. – Воронеж: Из-во

«Истоки», 2006. – 226 с.

8.Рябцева Н. К. Аксиологические модели времени //Логический анализ языка. Язык и время. – М.: Индрик, 1997. – С.78–

95.

9.Шамне Н. Л.Семантика немецких глаголов движения и их русских эквивалентов в лингвокультурологическом освещении. – Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета,2000. – 392 с.

10.Brüder Grimm. Kinderund Hausmärchen. – Wien, Genf, München, New York: Lechner, 1992. – 640 S.

11.Deutsche Volksmärchen. [Gesammelt und herausgegeben von A. Merkelbach]. – Kassel: Bärenreiter-Verlag. 1950. – 211 S.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Світлана Кирилюк – викладач кафедри перекладу та німецької філології Миколаївського національного університету

імені В.О. Сухомлинського.

Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, комунікативна граматика.

ИНДИВИДУАЛЬНО-АВТОРСКОЕ НАПОЛНЕНИЕ КОНЦЕПТОВ «СВЕТ» И «ТЬМА»

Татьяна КЛИМЕНКО(Днепропетровск, Украина)

У статті розглядаються елементи художньої картини світу, які відбивають індивідуальноавторське сприйняття СВІТЛА та ТЕМРЯВИ. А саме, засоби художньої виразності різного об’єму, до яких відносяться метафора, метонімія, синестезія та інші.

Ключові слова: художня картина світу, мовна картина світу, концепт, метафора, метонімія, сінестезія.

The article discusses the elements of artistic picture of the world that reflect the individual author's perception of light and darknes: namely the ways of artistic expressiveness of various volumes which include metaphor, metonymy, sinesteziya and others.

Key words: artistic picture of the world, linguistic picture of the world, concept, metaphor, metonymy, sinesteziya.

Изучение образных средств находится в русле актуальных исследований, поскольку они являются важной составляющей авторской картины мира. Данная проблема исследуется в работах Н.Д. Арутюновой, А. Вежбицкой, С.Г. Воркачева, В.3. Демьянкова, О.С. Кубряковой, Дж. Лакоффа, Л.А. Петровой и др. Е.В. Клюев условно делит средства художественной изобразительности на микротропы и макротропы, первые «работают» на

236

уровне слова, вторые – на уровне предложения или микроконтекста. Образные средства отражают индивидуально-авторское воприятие СВЕТА или ТЬМЫ.

Многогранность реального мира невозможно полностью охватить и структурировать, поэтому ученые различных сфер науки прибегают к понятию «картина мира». Множественность данного понятия приводит к существованию ряда терминов: философская картина мира, наивная картина мира, языковая картина мира, когнитивная картина мира, научная картина мира, художественная картина мира, поэтическая картина мира, национальная картина мира, культурная картина мира, ценностная картина мира и др. Такая множественность обоснована, по мнению О.О. Корнилова, существованием различных видов человеческого сознания: «индивидуальное сознание отдельного человека, коллективное обыденное сознание нации, научное сознание. Результат осмысления мира каждым из видов сознания фиксируется в матрицах языка, обслуживающего данный вид сознания» [11: 4]. Языковая картина мира – это «отраженные в категориях (отчасти в формах языка) представления данного языкового коллектива о строении, элементах и процессах действительности в ее соотношении с человеком, который является центральной фигурой языка и как лицо говорящее, и как главное действующее лицо мира, о котором он говорит» [17: 167]. Художественная картина мира формируется на основе единого художественного опыта, представляет собой результат коллективной художественной деятельности, является общей для членов одного культурного сообщества и отражает в большей степени отношение индивидуума к миру. Индивидуально-авторская направленность наиболее полно выражена в изобразительно-выразительных средствах языка.

Целью нашей статьи является анализ лексического выражения концептов СВЕТ и ТЬМА в произведениях русской литературы XX века. При этом мы выделили ряд образных средств, которые можно разделить на микротропы и макротропы. К микротропам относятся единицы языка, где трансформации значения происходят на уровне слова. Примером может служить метафора. К макротропам относятся различные синтаксические структуры – предложения и более крупные синтаксические единицы, примерами могут служить оксюморон, тавтология, синестезия.

Одними из образных средств в составе интерпретантов значений концептов СВЕТ и ТЬМА являются метафора и метонимия. При анализе метафоры важное значение имеет ее лексико-грамматическая принадлежность, так как «разделение слов по частям речи с присущими им категориями (семантическими и грамматическими) имеет огромное значение и для понимания процесса метафоризации» [16: 37]. В зависимости от способа передачи значения выделяется «бинарная метафора (метафора – сравнение) объединяющая в генетивное сочетание имена сопоставляемых объектов («брильянты росы», «тростинки мачт»)» [3: 297]. Так, различное смысловое варьирование переносного значения, зафиксированное в словарной дефиниции, приобретает главное слово в словосочетании с зависимым членом, стоящим в родительном падеже. Например: «Блеск бытия изжить,

спалить дотла / и выгадать его бессмертный отблеск» [2: 126]; блеск – «великолепие яркое проявление чего-либо» [5: 82]. «Опять сентябрь, как тьму времен назад, / и к вечеру мужает юный холод» [2: 123]; тьма – «множество» [5: 1356].

В словосочетаниях (люстры чистая луна, зимы кристалл невзрачный, огонь разговора)

наблюдается перенос различных свойств, качеств, признаков с одного объекта на другой, при этом оба члена словосочетания стоят в прямом значении. Имя существительное луна выражает признак (форма, цвет, яркость и др. – чистая луна), носителем которого является существительное люстра, стоящее в родительном падеже: «Где над янтарным озером паркета / всходила люстры чистая луна» [2: 177]. В другом примере носитель признака – имя существительное зима, а сам признак (непривлекательный блеск, цвет) выражен словосочетанием кристалл невзрачный: «Когда зимы кристалл невзрачный / мерцал при утренней заре» [2: 198]. Семантические элементы «время», «освещение», «цвет» подчеркиваются в микроконтексте: «Пунцовый воздушный корабль заката / Плывет на распущенных парусах» [1: 44]. Такое свойство огня как температура приписывается

разговору: «…Сонечка благоговейно грелась перед огнем этого всемирного разговора и все твердила про себя: «Господи, господи, за что же мне все это…»» [19: 68]. В таких

237

словосочетаниях также может подчеркиваться форма (шар луны, аура зла), цвет (пламя щёк): «Шар луны над звездным абажуром / Озарял уснувший городок» [1: 125]; «Аура зла еще гуще вокруг директора школы Н. Г. Перилло, которого одно имя делает пугалом, и достигает полного накала в психиатре» [20: 176]; «А пламя щек кувшинки-недотроги / Все гуще белый заливает мел…» [1: 131].

Метафоры – имена существительные, стоящие в косвенных падежах с предлогами приобретают новые значения. Так, падежная форма имени существительного огонек (с огоньком) выражает значение «с желанием, с интересом, с задором, с творческим подъемом»: «И не благ я вовсе ожидаю, / За дела хватаясь с огоньком» [1: 201]. Формой родительного падежа имени существительного искра – без искры выражается значение «без таланта, без особенной одаренности, способности человека»: «Искусство мертвенно без искры, / Не столько божьей, как людской…» [1: 511]. Имя прилагательное снежный характеризует тьму: «В дому, замурованном в снежную тьму» [2: 81].

СВЕТ выражается авторской метафорой лунный дым (в значении лунный свет): «В

вышину точно в вечность раскрыты двери. / Над кустами качается лунный дым, / И трава, будто мех дорогого зверя, / Отливает то синим, то золотым…» [1: 54].

Имя существительное тьма приобретает различные переносные значения: невежество

(«Хвастает тысячей, а тьма в очах» [10]); неизвестность («Не знаем, как велики мы: Откликнувшись на зов, Могли бы мы восстать из тьмы / До самых облаков» [18: 115]); смерть («Друзей моих медлительный уход / той темноте за окнами угоден» [2: 49]; «Знаю – краски темнеют от времени./ И процесс их необратим./ Ты от нас удаляешься в темень./

Скоро мы тебя не разглядим» [6: 135]). Значение метафоры прелесть основано на сходстве впечатлений: солнечный свет – прелесть, например: «Змей ушел уже высоко в облака, теперь его держат сами ребята, а с другими мы просто стрекаем в догонялки, и только солнце с прежней любовью льет на нас прелесть, да змей парит» [9: 73].

Значения некоторых имен существительных меняются в зависимости от авторского восприятия свойств того или иного объекта. Имя существительное солнце приобретает индивидуально-авторское значение мир, как «отдельная часть Вселенной» [5: 544]: «В

манере далеких солнц: так, будто бы ничего не случилось» [18: 94]. Существительное тень в

микроконтексте приобретает значение человек, чтобы подчеркнуть такие свойства как

невыразительность, размытость (тени – люди): «И как-то получилось, / что я читал стихи

/между теней плечистых, / окурков, шелухи» [6: 529].

Втом случае, когда процессы метафоризации затрагивают несколько лексем, можно говорить о метафорическом выражении – сложном словосочетании, где все члены словосочетания подстраиваются своими значениями; особый «смысл, важность» приобретают свет и тьма в сознании автора: «Меж тем, когда полна значения тьма» [2: 89]; «В чем важный смысл чудовищной затеи: / вникать в значение света на столе» [2: 103].

Метонимия переносит имя с одного объекта на другой на основании их смежности. В

значении существительного луна – «небесное тело, естественный спутник Земли, светящийся отраженным солнечным светом» [5: 507] мы видим сдвиг в значении,

основанный на смежности объекта (луна) и одного из его свойств (свечение) лунный свет – луна, свет молнии – молния, свет от свечей - свечи: «Виден был двор, залитый голубоватой луной» [9: 354]; «Молния заливала белым и зеленым светом станцию, платформу, березы сзади, телеграфистов в окне» [9: 281]. На смежности изделие (кулон) – материал основан перенос в значении имени существительного кулон: «На шее поблескивал кулон на серебряной цепочке, на пальцах – несколько массивных серебряных колец…» [12: 17].

Вконтексте слова, находящиеся в синтагматических отношениях, меняют свое значение, «подстраиваясь» под значения друг друга. Так в микроконтексте «Пел хор гимназистов;

светло мерцали и струились свечи, золотели, мигали» [8: 31] отношение между подлежащим (свечи) и однородными сказуемыми (мерцали и струились, золотели, мигали) требует от имени существительного переносного значения, основанного на смежности объекта и его назначения (освещение, свет). Имя существительное глаз – «1. Парный орган зрения человека и животного, расположенный в глазных впадинах (лица, морды) и прикрываемый веками с ресницами» [5: 207], стоящее в позиции подлежащего (глаза мерцали, глаза блестели)

238

приобретает переносное метонимическое значение, основанное на смежности орган – часть органа (в данном случае слизистая оболочка глаза, способная к отражению света): «Глаза мерцали из-под тонких, чуть оттянутых в углах век, и видела Ольга Александровна это лицо сверху» [19: 186]; «Глаза Кази темно блестели из-под опущенных век» [19: 174].

В контексте лексема блеск – «1. Яркий, искрящийся, сияющий свет, отсвет» [5: 83]

приобретает переносное значение на основании того, что множество подобных отдельных объектов воспринимаются как один множество горящих фонарей в городе – блеск города: «Сквозь деревья блестело зарево: блеск города в облаках» [9: 133].

Рассмотрим далее тропы, которые охватывают словосочетание, предложение или микроконтекст:

1.При использовании тавтологии стилистический эффект создается посредством повтора уже сказанного при помощи синонимов или однокоренных слов: «Говорит: -

Високосный год. - / Или: Год активного солнца» [1: 47]; «тот самый род озаренья, когда озаряемый озаряется изнутри» [18: 105].

2.Синестезия как троп метафорического типа сочетает несколько областей чувств. Имена существительные, называющие различные ощущения – зрительные и вкусовые, обонятельные и зрительные, – сочетаются в словосочетаниях с различным типом связи: управлением вкус спектра, зависимый член стоит в родительном падеже: «Все радуги,

возникшие из них, / пронзают нёбо в сладости короткой, / и вот уже, разнеженной щекоткой, / семь вкусов спектра пробует язык» [2: 16].

3.Оксюморон является стилистической фигурой, которая создает смысловой парадокс. В следующих примерах лексические значения слов одного словосочетания имеют антонимические семы «тьма» и «свет»: «И мрак свечей» [2: 197]; «Всплески чужих аур,

темные искры, разлетевшиеся в разные стороны» [13: 232].

4.В предложении «Звезды над головой бежали и вечно были недвижны» [9: 336]

антитеза (бежали – были недвижны) создается за счет противоположных значений.

5.Олицетворение как особый стилистический прием заключается в том, что неживым объектам приписываются человеческие действия: «И главное – чтоб ни одной / свечи, чтоб ни одной свечи: / умеет обернуться мной / свеча, горящая в ночи» [2: 139]. Олицетворение в словосочетании с согласованием кричащий сумрак: «Кричащий белый сумрак» [7: 123].

Олицетворение в отношениях подлежащего и сказуемого ночь включила, звезды смотрят,

солнце утихомирилось, сумрак ожил, Тьма коварна, вечер ворошил, огонек танцевал: «Ночь бесшумно созвездия вверху включила / И большую оранжевую луну» [1: 54]; «Солнце к этому времени утихомирилось, и оказалось все на своих местах» [19: 152]; «Сумрак ожил, заклубился под веками» [13: 85]; «Тьма коварна!» [13: 270].

В художественном произведении слово обладает «не застывшей, а подвижной семантикой», дает возможность улавливать «колеблющиеся смыслы» и интерпретировать их по-своему [17: 13]. Художественная картина мира отражает также совокупность моделей восприятия, различных для СВЕТА и ТЬМЫ у разных авторов. Так для Б. Зайцева СВЕТ

является приоритеным по сравнению с ТЬМОЙ; в художественном пространстве С. Лукьяненко преобладает ТЬМА. Художественная картина мира также обладает способностью обогащать смысл концепта за счет постоянно возникающих новых смыслов, закрепляющихся в литературе. Перспективы исследования мы видим в рассмотрении соотношения СВЕТА и ТЬМЫ в авторской и языковой картинах мира.

БИБЛИОГРАФИЯ

1.Асадов Э. Компас счастья / Эдуард Аркадьевич Асадов. – М. : Сов. Россия, 1979. – 352 с.

2.Ахмадулина Б. Свеча / Бэлла Ахатовна Ахмадулина – М.: Советская Россия, 1977. – 208 с.

3.Базовый словарь лингвистических терминов / Л.П. Столярова, Т.С. Пристайко, Л.П. Попко – Киев : Издательство Государственной академии руководящих кадров культуры и искусств, 2003. – 192 с.

4.Бодрова Ю. В. Русские пословицы и поговорки и английские аналоги / Ю.В. Бодрова – М. : АСТ, СПб : Сова, 2007. –

159 с.

5.Большой толковый словарь русского языка / [под ред. С. А. Кузнецова]. – Санкт-Петербург : Норинт, 2006. – 1536 с.

6.Вознесенский А. Дубовый лист виолончельный. Избранные стихотворения и поэмы / Андрей Андреевич Вознесенский – М. : Художественная литература, 1975. – 592 с .

7.Евтушенко Е. Отцовский слух / Евгений Александрович Евтушенко – М.: Сов. писатель, 1978. – 240 с.

8.Зайцев Б. К. Белый свет : проза / Борис Константинович Зайцев – М.: Худож. лит. , 1990. – 239 с.

9.Зайцев Б. К. Осенний свет / Борис Константинович Зайцев – М.: Советский писатель, 1990. – 544 с.

239

10.Интрига: пословицы и поговорки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: //http://www.portalus.ru/modules/linguistics/special/ pogovorki/cab.al.ru.

11.Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов / Олег Александрович Корнилов – М. : ЧеРо, 2003. – 349 с.

12.Лукьяненко С. В. Дневной дозор : [фантаст. роман] / С.В. Лукьяненко, В. Васильев – М. : АСТ : ЛЮКС, 2005. – 380с.

13.Лукьяненко С. В. Ночной дозор : [фантаст. роман] / Сергей Васильевич Лукьяненко – М. : ООО «Издательство АСТ», 2006. – 381 с.

14.Лукьяненко С. В. Последний дозор : [фантаст. роман] / Сергей Васильевич Лукьяненко – М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2006. – 394 с.

15.Лукьяненко С. В. Сумеречный дозор : [фантаст. роман] / Сергей Васильевич Лукьяненко – М. : АСТ : АСТ МОСКВА

:Транзиткнига , 2006. – 445 с.

16.Махлина С. Т. Семиотика культуры и искусства : Словарь-справочник / Светлана Тевельевна Махлина. – СПб : Композитор, 2003. – 264 с. (Словарь-справочник : в 2-х кн. : кн. 2)

17.Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология / Елена Александровна Селиванова – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 248с.

18.Соколов С. Тревожная куколка / Александр Всеволодович Соколов – Санкт-Петербург : Азбука-классика. – 2007. –

192 с.

19.Улицкая Л. Первые и последние : рассказы / Людмила Евгеньевна Улицкая – М.: Эксмо, 2004. – 320 с.

20.Цветков А. Уроки Меркатора / Алексей Петрович Цветков // С. Соколов Тревожная куколка. – Санкт-Петербург :

Азбука-классика, 2007. – С. 167 – 190.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Клименко – викладач кафедри перекладу та лінгвістичної підготовки іноземців Дніпропетровського

національного університету імені Олеся Гончара.

Наукові інтереси: когнітологія, лінгвокультурологія.

ЛІНГВОКОНЦЕПТ BEAUTY УПІСЕННОМУ ДИСКУРСІ

Анна КОСЕНКО(Україна, Чернівці)

У статті виявляються лінгвокультурні характеристики концепту BEAUTY. В ході дослідження визначаються основні риси пісенного дискурсу, виявляються особливості репрезентації досліджуваного концепту у ньому та реконструюється асоціативна мережа концепту BEAUTY у пісенному дискурсі.

Ключові слова: концепт, дискурс, асоціат, асоціативна мережа, сполучуваність, естетична оцінка, етична оцінка, мовна особистість.

Lingvocultural characteristics of the concept BEAUTY are studied in the article. In the process of the research the main features of the song discourse are determined, the peculiarities of the representation of the concept under consideration within it are determined, the associative network of the concept BEAUTY in the song discourse is reconstructed.

Key words: concept, discourse, associate, associative network, collocability, aesthetic assessment, ethics assessment, linguistic personality.

Концепт, як і будь-яке мовне явище, може рахуватись адекватно описаним та роз’ясненим лише у тих випадках, коли він розглядається на перехресті когніції та комунікації [2: 11-12]. Саме тому у рамках когнітивної лінгвістики широко використовується дискурсивний аналіз концептів, що й зумовлює актуальність запропонованої статті.

Метою розвідки є виявлення лінгвокультурних характеристик концепту BEAUTY, що передбачає вирішення таких завдань: 1) визначення основних рис пісенного дискурсу; 2) виявлення особливостей репрезентації досліджуваного концепту у ньому; 3) реконструкція асоціативної мережі концепту BEAUTY у пісенному дискурсі.

Матеріалом дослідження послугували тексти 200 пісень англомовних виконавців, що склало 42806 слововживань.

Пісенний дискурс визначають як сукупність текстів пісень, що характеризується специфічними тематичними, лексичними, синтаксичними, лінгвокультурними та стилістичними особливостями [3]. Він, як ніякий інший, розкриває суть міжособистісних відносин, котрі можна розглядати як “відношення внутрішнього світу людини до зовнішнього” [6: 270]. Його основною інтенцією є створення особливого емоційного фону, ввід слухачів у сферу ірраціонального, не контрольованого розумом, що досягається за рахунок гармонійного поєднання музичного оформлення та мовних засобів, котрі, в свою чергу, інтегруються на різноманітних рівнях, а саме фонематичному, граматичному, лексикосемантичному, композиційному. Основними особливостями даного дискурсу є такі: 1) у той час, як основна мелодія пісні повторюється декілька разів у незмінному (чи злегка видозміненому) вигляді, поетичний текст є динамічним, за винятком приспіву [1: 266]; 2) пісня як культурний феномен фактично виконує роль ліричної поезії, зберігаючи ряд її наріжних характеристик [3]; 3) конститутивними ознаками пісенного тексту виступають

240