nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

С.А. Жаботинська, О.О. Селіванова, Т.В. Радзієвська, А. Вежбицька, R.M. Keesing, G .Lakoff, R. Gackendoff та ін.).

Мета цієї статті – дослідити семантичну структуру лексичних одиниць, які номінують концепт ЧЕСНІСТЬ / HONESTY в українській та англійській мовах; зробити порівняльний аналіз змісту цих одиниць шляхом описання лексико-семантичних варіантів зафіксованих у словниках обох мов.

Для описання семантичної структури багатозначних слів найчастіше використовується поняття лексико-семантичного варіанта (ЛСВ), яке було уведено у науковий обіг О.І. Смирницьким у 50-х роках ХХ століття [10: 42]. За його визначенням лексикосемантичний варіант слова – це окреме значення одного й того ж слова [10: 157]. Термін ЛСВ широко використовується як у мовознавчих працях [7: 69], так і в роботах з когнітивної лінгвістики [8].

Розуміння значення слова як структури спирається на концепцію розкладуваності цілісного значення на дрібніші значущі компоненти. При цьому значущим визнається порядок цих складових, їхня конфігурація [4: 115 – 116]. Для позначення складників значень лексичної одиниці у традиційному мовознавстві найчастіше вживають термін сема [3: 294], який широко використовується й в лінгвокогнітивних розвідках. Тому в нашій роботі ми також послуговуватимемося терміном сема, розуміючи під семами окремі складники ЛСВ.

Встановлення сем, які утворюють значення різних мовних одиниць, що номінують концепт, дозволяє виявити їхній більш чи менш повний перелік, котрий утворює семантичний простір номінативного поля і, відповідно, який відображає когнітивні ознаки досліджуваного концепту [9: 201].

У аналізованих тлумачних словниках української та англійської мов концепт ЧЕСНІСТЬ/HONESTY лексикалізується лексемами чесність/ honesty та їхніми деривативами

– чесний/honest, честь/honour, чеснота, honestly. Для повноти виділення семантичних ознак ми проаналізували значення усіх деривативів. Синонімами зазначених лексем виступають в українській мові – порядність, гідність, правдивість, сумлінність, старанність, цнотливість, сумлінний, шановний, правдивий, відвертий, старанний, гідний, цнотливий,

невинний, поважний, в англійській мові – sincerity, openness, candour, integrity. Як ми вже зазначали синоніми можна розглядати як засоби об’єктивації окремих складових досліджуваного концепту.

Лексема чесність в українських тлумачних словниках має у своїй структурі три ЛСВ. Значення лексеми honesty в англійських словниках розкривається у двох ЛСВ. Спільними з них є два варіанти – ЛСВ1 та ЛСВ3.

Структуру ЛСВ1 лексем чесність, honesty складають наступні семи:

"властивість", "моральні якості" (ВТСУМ с. 1376), "quality", "honest" (Longman: 686).

Сема "моральні якості" розкривається через сему "моральний", яка тлумачиться як якість від лексеми мораль. Слово "мораль" у свою чергу ідентифікується наступним чином: "система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика" (ВТСУМ: 540). Слово "honest" має таку дефініцію: "someone who is honest always tells the truth and does not cheat or steal; when you tell someone what you really think" (Longman: 685).

Спільною і головною у цьому значенні є сема "властивість людини". Таким чином, лексеми чесність, honesty у своєму ЛСВ1 фіксують нерефлексивні знання мовців української та англійської мов про чесність як про властивість, якість людини, яка ставиться до інших відповідно до моральних норм і принципів поведінки, завжди говорить правду, те, що дійсно думає. В обох мовах цей ЛСВ є першим у словниках і, отже, виражає основне значення лексем. Позначатимемо ЛСВ1 як "моральна властивість", "moral quality".

В українських тлумачних словниках лексема чесність має додатковий лексикосемантичний варіант, який не виділяється окремо в англійських словниках. Це ЛСВ2, основними семами якого є:

"властивість", не заслуговує догани", "порядна", "не заплямована" (ВТСУМ: 1376). Слово "порядний" ідентифікується у тлумачних словниках як "не здатний на погані,

нечесні або аморальні вчинки; чесний" (ВТСУМ: 888).

171

Отже, ЛСВ2 лексеми чесний фіксує знання українських мовців про чесну людину як про

людину не здатну на погані, аморальні вчинки, які не відповідають етичним нормам і принципам поведінки. Позначатимемо ЛСВ2 як "порядність". В англійській мові це значення об’єктивується лексемою decency – синонімом лексеми "honest". Експериментальними методиками нами було перевірено, що когнітивна ознака "порядність" входить до структури концепту "HONESTY".

ЛСВ3 лексем чесність, honesty має у своїй структурі наступні семи:

"чесна поведінка", "чесне ставлення" (ВТСУМ с. 1376), "in an honest way" (Longman: 686).

Лексема чесний буде проаналізована нижче, однак, ми можемо сказати, що лексеми чесність, honesty у своїх ЛСВ3 фіксують нерефлексивні знання мовців обох мов про чесність, як про поведінку людини, яка виражає правдивість, прямоту характеру,

відвертість. Позначатимемо ЛСВ3 як "чесна поведінка", "in honest way". В українській мові ЛСВ3 виділяється як окремий варіант значення лексеми чесність, а в англійській він об’єктивується у прислівнику honestly.

Деривативами лексем чесність, honesty є прикметники чесний, honest. Розглянемо тлумачення цих прикметників окремо, оскільки вони об’єктивують якості поняття "чесність/honest". Лексема чесний в українській мові об’єктивується в одинадцяти ЛСВ, лексема honest в англійській мові об’єктивується у чотирьох ЛСВ. Значення, які відсутні в англійських словниках і які відповідають українським ЛСВ лексеми чесний, об’єктивуються іншими лексемами англійської мови.

Структура ЛСВ1 лексеми чесний співпадає за своїми семами із ЛСВ1 іменника чесність

– який відзначається високими моральними якостями (ВТСУМ: 1376). Отже, лексема

чесність у своєму ЛСВ1 фіксує знання українських мовців про те, що бути чесним – означає

мати високі моральні якості, тобто поводитися відповідно до норм і принципів етики і моралі. Позначатимемо ЛСВ1 як "моральний".

У структурі ЛСВ2 лексем чесний, honest виділяються такі семи:

"не здатний украсти", "не схильний до крадіжки" (ВТСУМ: 1376), "does not lie", "does not steal", "character" (Longman: 685).

В англійській мові даний ЛСВ об’єднує семи "той, що не краде" і "той, що не бреше". В українській мові виділяється лише сема "той, хто не краде". Однак, оскільки ця сема є основною і спільною для обох мов, це дало нам змогу об’єднати їх в один ЛСВ, який ми позначатимемо як "не крадій", "not a thief". ЛСВ2 фіксує нерефлексивні знання мовців про чесну людину як про людину, що не схильна до крадіжки, до брехні і це є стійкою рисою її характеру.

ЛСВ3 у своїй структурі має наступні семи:

"правдивість", "прямота характеру", "відвертість" (ВТСУМ: 1376), "truth" (Longman: 686).

Слово "правдивість" має наступне тлумачення: "який відповідає істинній дійсності" (ВТСУМ: 916). Слово "відвертість ідентифікується як "властивість людини, яка щиро виявляє почуття, думки; щиросердний, правдивий, прямолінійний; який виражає прямоту й щирість" (ВТСУМ: 126). Слово "truth" тлумачиться як "the true facts about something, rather than what is untrue, imagined, or guessed" (Longman: 1550).

Отже, ЛСВ3 лексем чесний, honest фіксує нерефлексивні знання мовців обох мов про чесну людину, як про людину, яка прямо, щиро, відкрито виявляє почуття і думки, яка говорить правду. Позначатимемо ЛСВ3 як "правдивий", "telling the truth". В українській мові ЛСВ3 виділяється у словниках як варіант основного, першого значення прикметника чесний, в англійській – це окреме друге значення прикметника honest.

Структуру ЛСВ4 лексем чесний, honest утворюють наступні семи:

"старанний", "ретельний", "сумлінний", "обов’язки" (ВТСУМ: 1376), "honest work", "without cheating", "own efforts" (Longman: 686).

Слово "ретельний" ідентифікується: "який виявляє старанність, сумлінність у чому-

небудь; який виконує все точно; пунктуальний; який здійснюється з урахуванням всіх дрібниць, деталей; ґрунтовний" (ВТСУМ: 1027). Слово "сумлінний" тлумачиться наступним

172

чином: "який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов’язки, добросовісний" (ВТСУМ: 1215). Слово "cheat" пояснюється у словниках як "to behave in a dishonest way in order to win or to get an advantage, especially in a competition, game, or examination" (Longman: 215).

Отже, лексеми чесний, honest у своїх ЛСВ4 фіксує знання мовців обох мов про чесну людину як таку, що старанно, точно, ретельно, самостійно виконує свої обов’язки, свою роботу. Позначатимемо ЛСВ4 як "сумлінний", "doing honest work". Зазначимо, що ЛСВ4 в українських словниках фіксується як варіант першого значення прикметника чесний, а в англійських словниках ЛСВ4 виступає як шосте за порядком значення прикметника honest.

Наступні декілька ЛСВ виділяються лише в українських тлумачних словниках і не фіксуються як окремі значення в англійських. У структурі ЛСВ5 лексеми чесний виділяються семи "честь", "правила чести" (ВТСУМ: 1376). Слово "честь" в українській мові має наступну дефініцію: "сукупність вищих моральних принципів якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці; громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини; добра, незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім'я" (ВТСУМ: 1376).

Відповідно, ЛСВ5 фіксує знання мовців української мови про чесну людину, як таку, що

керується у своїх поведінці високими моральними принципами, має гідність, хорошу репутацію, авторитет і чесне ім'я. Позначатимемо ЛСВ5 як "такий, що має честь".

ЛСВ6 лексеми чесний має у своїй структурі семи "який випливає з", "сумлінне ставлення" (ВТСУМ: 1376). Цей лексико-семантичний варіант фіксує знання мовців про

щось, що зроблено або досягнуто шляхом сумлінного ставлення до своїх обов’язків.

Наприклад: чесна робота. Позначатимемо ЛСВ6 як "зроблений чесно".

Структура ЛСВ7 лексеми чесний включає семи "зароблений", "без обману", "сумлінна праця" (ВТСУМ: 1376). Слово "обман" тлумачиться у словниках як "неправдиві слова,

вчинки, дії і т. ін.; невідповідність істині, те, чого немає насправді; брехня" (ВТСУМ: 642).

ЛСВ7 фіксує нерефлексивні знання мовців про щось, що зароблено, отримано шляхом сумлінної праці, без обману". Наприклад: чесні гроші, чесна винагорода. Позначатимемо ЛСВ7 як "зароблений без обману".

Наступний ЛСВ8 української лексеми чесний має у своїй структурі семи "бездоганний", "порядний", "незаплямований" (ВТСУМ: 1376). Цей ЛСВ збігається за складом сем із ЛСВ2 лексеми чесність. Різниця полягає в тому, що ЛСВ8 означає якість людини або предмету чи явища. Він фіксує знання мовців про когось або щось, що не заслуговує ніякої догани, є

порядним, нічим не заплямованим. Наприклад: чесна репутація, чесний вчинок, чесна людина.

Позначатимемо ЛМВ8 як "порядний". В англійській мові це значення об’єктивується лексемою decent.

ЛСВ9 української лексеми чесний складається з наступних сем: "жіноча честь", "невинність", "цнотливість" (ВТСУМ: 1376). Слово "цнотливість" ідентифікується у словниках як "властивість, що притаманна доброчесній, сповненій чеснот людині; який відбиває душевну чистоту; який не втратив невинності, непорочності" (ВТСУМ: 1266).

Слово "невинність" має у словниках таке тлумачення: "властивість людини, яка є морально чистою, непорочною, наївною, простодушною, нехитрою" (ВТСУМ: 593).

Таким чином, ЛСВ9 української лексеми чесний фіксує знання мовців про жінку, яка сповнена душевної і фізичної чистоти, є непорочною. Позначатимемо ЛСВ9 як "цнотливий".

В англійській мові це значення об’єктивується лексемою virgin.

ЛСВ10 є спільним для української лексеми чесний та англійської лексеми honest. Його структура складається з сем: "шановний", "поважний", "сповнений честі" (ВТСУМ: 1376), "behave in a good way", "socially acceptable" (Longman: 686). Слово "поважний" має у словниках наступне тлумачення: "сповнений гідності, величі; який заслуговує, вартий поваги, який користується повагою" (ВТСУМ: 1376). Одним із значень слова "честь" є: "те, що дає право на шану, повагу, визнання" (ВТСУМ: 1376).

Отже, ЛСВ10 лексем чесний, honest фіксує знання мовців про чесну людину, як про

таку, що поводиться суспільно визнаним чином, так ніби вона сповнена гідності, заслуговує на повагу, має право на визнання і шану. Позначатимемо ЛСВ10 як "поважний", "important".

В українській мові виділяється ще один відтінок цього ж значення, який ми позначили як ЛСВ10а. Основною семою в його структурі є сема "повага". Слово "повага" ідентифікується

173

у словниках української мови як "почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось; вияв цього почуття"

(ВТСУМ: 805). ЛСВ10 лексеми чесний фіксує знання мовців про людину, яка викликає і заслуговує зазначені почуття. Позначатимемо ЛСВ10а як "шановний".

Лексема чесний в українській мові має ще один варіант, який об’єктивує термінологічне, застаріле значення. Позначатимемо ЛСВ11 як "святий". Він фіксує рефлексивні знання мовців про чесну людину, як про таку, що є шанованою за святістю і релігійністю.

Оскільки словникові значення проаналізованих лексем складаються з досить великої кількості лексико-семантичних варіантів, ми не вбачаємо можливості вивести єдиний семантичний інваріант.

Семантичну структуру проаналізованих лексем можна зобразити у вигляді рисунку

(Рис. 1).

Ще одним деривативом лексем чесність/honesty є лексеми честь/honour, які також вербалізують когнітивні ознаки концепту ЧЕСНІСТЬ/HONESTY.

Вукраїнській мові лексема честь є полісемантичною і складається з ЛСВ. В англійській мові лексема honour також є полісемантичною одиницею і складається з ЛСВ.

Структуру ЛСВ1 лексем честь, honour складають такі семи:

"вищі моральні принципи", "поведінка" (ВТСУМ: 1376), "strong moral beliefs", "standards", "behaviour", "respect", "trust" (Longman: 686).

Отже, лексеми честь, honour у своєму ЛСВ1 фіксують не рефлексивні уявлення мовців про честь як про певну сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці, що дозволяє іншим людям поважати її і довіряти їй. Оскільки в усіх проаналізованих словниках повторюється сема "моральні принципи", позначатимемо так і ЛСВ1.

ЛСВ2 лексем честь, honour має у своїй структурі семи: "гідність", "proud". Слово "гідність" тлумачиться у словниках як "сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості; усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку" (ВТСУМ: 180). Слово "proud" ідентифікується як "feeling pleased about something that you have done or something that you own, or about someone or something you are involved with or related to" (Longman: 1135).

Таким чином, за даними тлумачних словників, ЛСВ2 лексем честь, honour фіксує не рефлексивні уявлення мовців обох мов про честь, як усвідомлення людиною своєї гідності,

ваги, відчуття задоволення від власних вчинків і поведінки. Відповідно позначатимемо ЛСВ2

як "гідність", "proud".

Вукраїнській мови виокремлюється два додаткових ЛСВ лексеми честь, які відсутні в англійських тлумачних словниках. Так, ЛСВ3 має у своїй структурі семи "незаплямована репутація", "авторитет", "чесне ім'я" (ВТСУМ: 1376). Отже, у своєму ЛСВ3 українська лексема честь фіксує нерефлексивні уявлення мовців про честь як про хорошу, бездоганну репутацію людини, її позитивний авторитет. Позначатимемо ЛСВ3 як "репутація".

ЛСВ4 української лексеми честь має семи "невинність", "цнотливість", які були проаналізовані нами вище. Крім того, у словниках вказується, що це значення відноситься до жінок. Таким чином, ЛСВ4 лексеми честь фіксує не рефлексивні знання мовців про честь жінки як про морально чисту, непорочну якість, її невинність і цнотливість. Позначатимемо ЛСВ4 "цнотливість".

Наступний лексико-семантичний варіант є спільним для обох мов. У структуру ЛСВ5

входять семи: "повага", "пошана", "визнання" (ВТСУМ: 1376), "respect", "proud" (Longman: 686). Усі ці семи були проаналізовані нами у складі лексем чесний/honest, а отже ми можемо дійти висновку, що лексеми честь, honour у своєму ЛСВ5 фіксують не рефлексивні знання мовців обох мов про честь як про повагу, визнання, які людина, її сім’я, її країна і т. ін. отримують від інших людей, і це дає їй змогу відчувати гордість. Позначатимемо ЛСВ5 як

"повага", "respect".

174

175

176

Слід зазначити, що хоча більшість ЛСВ співпадають в українській та англійській мовах за семами, що входять у їхню структуру, порядкові номера значень у словниках не співпадають. Це свідчить про різну значущись, походження і вживаність значень. На схемі, що відображає семантичну структуру лексем честь, honour, ЛСВ розташовані у тому порядку, в якому вони подаються у словниках (Рис. 2).

Дериватив чеснота, що фіксується в українській мові є моносемантичним словом і має один ЛСВ – "позитивна риса характеру" (ВТСУМ: 1376). Він фіксує уявлення мовців про чесноту, як про позитивну рису в характері людині, її доброчесність.

Наступним кроком семантичного аналізу лексем чесність, honesty є визначення семантичного інваріанту цього концепту. Варто зазначити, що питання про семантичний інваріант слова, або його загальне значення, у сучасній лінгвістиці залишається дискусійним. Так, з одного боку, можливість виділення загального значення лексеми заперечується [7: 84], а з іншого, виокремлення семантичного інваріанта визнається одним з важливих завдань семантичного аналізу.

Оскільки лексеми чесність, honesty мають досить обмежену кількість сем, ми можемо виокремити семантичний інваріант цих слів. Серед спільних для різних ЛСВ сем найчастіше повторюються семи "моральна властивість", "моральні принципи", "чесна поведінка", "гідність", "порядність", "повага", "особа", "moral principles", "proud", “in honest way”, "person", "respect". Отже, основою семантичної структури проаналізованих слів є семантичний інваріант "система моральних принципів гідної поведінки, властивість порядних людей, яка викликає повагу". Лексеми чесний, honest мають більшу кількість різноманітних сем у своїй структурі, що не дає змоги виокремити спільний інваріант.

Таким чином, проведений порівняльний аналіз семантичної структури слів, що позначають концепт ЧЕСНІСТЬ/HONESTY, уможливив виокремити спільні та різні елементи цієї структури, зрозуміти, які когнітивні ознаки досліджуваного концепту фіксуються у мовній свідомості членів української та англійської лінгвоспільнот.

Перспективу дослідження ми вбачаємо в експериментальному вивченні психолінгвістичного значення концепту та його моделювання.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. – М.: Школа "Языки русской культуры", Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1995. – Т. 1: Лексическая семантика. – 472 с.

2.Великий тлумачний словник української мови / Уклад.: голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.

3.Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. О компонентном анализе значимых единиц языка // Принципы и методы семантических исследований. – М.: Наука, 1976. – С. 291 – 314.

4.Кузнецов A.M. От компонентного анализа к компонентному синтезу. –М: Наука, 1986. – 125с.

5.Лингвистический энциклопедический словарь. / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.:Большая Российская энциклопедия, 2002. –

709 с.

6.Лобанов С. В. Стилистические аспекты функционирования терминологической лексики в художественном тексте (на материале англоязычной художественной прозы): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Москов. ордена Дружбы народов гос. лингв, ун-т. – М., 2003. – 18 с.

7.Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. – К.: Знання, 2004. – 326 с.

8.Нижегородцева-Кириченко Л.А. Лексико-семантическое поле "интеллектуальная деятельность": опыт концептуального анализа (на материале существительных современного английского языка): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. – К., 2000. – 257 с.

9.Попова З.Д. Когнитивная лингвистика / З.Д. Попова, И.А. Стернин. – М.: АСТ: Восток – Запад, 2007. – 314с.

10.Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. – М.: Изд-во л-ры на иностр. языках, 1956. – 260 с.

11.Longman Dictionary of Contemporary English. – Bungay, Suffolk: Longman Group Ltd 1995. – 1668 p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Ірина Чернишенко – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри перекладу та загального мовознавства

Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, концептологія.

177

ЦІННОСТІ ТА НОРМИ У СТРУКТУРІ ЦІННІСНОГО СКЛАДНИКА КОНЦЕПТІВ МАСКУЛІННІСТЬ ТАФЕМІНІННІСТЬ

Марина ЯЦЕНКО (Харків, Україна)

У статті проаналізовано цінності та норми у структурі ціннісного складника концептів МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ, розглянуто місце досліджуваних концептів у картині світу людини та застосування новітніх методик комунікативно-дискурсивної парадигми, що дозволяють здійснити інтегративний аналіз концепту.

Ключові слова: концепт, цінності, норми, картина світу, комунікативно-дискурсивна парадигма, інтегративний аналіз, МАСКУЛІННІСТЬ, ФЕМІНІННІСТЬ.

The article presents a study of values and norms in the structure of the evaluative component of the concepts MASCULINITY and FEMININITY, the place of these concepts and the importance of cognitive-discursive approach taken into consideration as essential for the integrative study of a concept.

Key words: concept, values, norms, picture of the world, cognitive-discursive approach, integrative study, MASCULINITY, FEMININITY.

Метою статті є аналіз цінностей та норм у структурі ціннісного складника концептів МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ.

Актуальність дослідження визначена важливим місцем досліджуваного концепту у картині світу людини (гендерна ідентифікація індивіда є одним з найбільш важливих компонентів категоризації дійсності) та застосуванням новітніх методик комунікативнодискурсивної парадигми, що дозволяють здійснити інтегративний аналіз концепту.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше на підґрунті когнітивнодискурсивного підходу інтегровано номінативний та дискурсивний аспекти актуалізації аксіологічного потенціалу концептів МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ суб’єктами чоловічої та жіночої статі в англомовному художньому дискурсі.

Регулятивні концепти, до яких відносяться МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ, містять у концентрованому вигляді ціннісний кодекс лінгвокультури. Система аксіологічних орієнтирів лінгвокультури охоплює цінності і норми поведінки [2].

Філософи трактують цінності як “термін, широко використовуваний <…> для вказування на антропоцентричне, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності” [33: 732]. Логіки розуміють цінність як “будь-який предмет інтересу, бажання, прагнення тощо” [9: 12]. Таке широке розуміння лежить у підґрунті тлумачення “лінгвістичної категорії евалюативності як відображення аксіологічної категорії формальної логіки” [19: 414].

Завданням цього дослідження відповідає соціологічне розуміння цінностей як загальноприйнятих переконань стосовно мети, до якої людина повинна прагнути, що становлять підґрунтя моральних принципів [20: 50]. Цінності тісно пов’язані зі здібністю людини до створення глобальних суспільних ідеалів: “Культура – це орієнтованість, і зорієнтована культура завжди на певний ідеал, а саме на ідеал, що виходить за межі індивідуального, на ідеал суспільства” [23: 259-260].

Саме на цьому аспекті цінностей зосереджують увагу й лінгвісти. Зокрема, Й.А. Стернін, трактує їх як “соціальні, соціально-психологічні ідеї й погляди, які поділяються народом і наслідуються у кожному новому поколінні <…> те, що немов би апріорі оцінюється етнічним колективом як таке, що є “позитивним” і “правильним”, зразком для наслідування й виховання <…> відхилення від цінностей, невідповідність їм, учинки, що суперечать цінностям, засуджуються суспільною думкою” [22: 108-109]. Цінності прирівнюють до еталона, тобто суворо фіксованої унікальної сутності, яка є “мірилом”, з яким зіставляються ті чи інші феномени [13: 311].

Система цінностей не є лінійною, вона багатомірна й упорядкована за багатьма осями, в кожній з яких цінності взаємопов’язані складними ієрархічними відношеннями. Місце кожної цінності визначено двома характеристиками: “висотою” положення цінності в ієрархії та її “силою” або значущістю [6: 291-297; див. також 8].

Відповідно виділяють кілька рівнів ціннісної ієрархії: сенсорний – миттєвих цінностей, що міститься між полюсами “задоволення”/“незадоволення”; екзистенційний – тимчасових цінностей між полюсами “здоров’я” – “життя’/ “хвороба” – “смерть”; духовний – вічних

178

цінностей між полюсами “добро”/“зло”; і, нарешті, найвищий щабель – абсолютних цінностей, пов’язаний з концептом БОГ [5: 34-35; 6; 14: 281; 28: 135-165].

Існують зовнішні та внутрішні, персонально зумовлені, цінності. Поділками на шкалі зовнішніх цінностей є межі соціальних груп, до яких уходить індивід як представник певної лінгвокультури, й які відповідають типам комунікативних дистанцій за Е. Холлом [25: 116125]. Відтак, крім індивідуальних, виділяють мікрогрупові (сімейні), макрогрупові (професійні, статусні, ролеві), етнічні та загальнолюдські цінності [4: 39-40; 5: 34-36; 11: 167].

Відповідно розрізняють індивідуальні, соціоспецифічні, етноспецифічні та універсальні (загальнолюдські) регулятивні концепти [10: 32]. Гендерні регулятивні концепти МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ, актуалізовані в англомовному художньому дискурсі, відбивають як універсальні, так і лінгвокультурні, групові й індивідуальні цінності.

У дослідженні художнього дискурсу розподіл цінностей на зовнішні та внутрішні є умовним, оскільки зовнішні цінності подані крізь призму особистісного ставлення до світу автора, суб’єкта дискурсу, сформованого у процесі соціалізації на ґрунті власного життєвого досвіду. Етнічна, расова належність, стать, вік, конфесія, рівень освіти, статус, родина тощо впливають на його/її життєвий досвід й ті цінності, яких він/вона дотримується. Лінгвісти наголошують, що “зовнішні цінності” мають примусову силу стосовно суб’єкта дискурсу в тому смислі, який вкладає М.М. Бахтін у поняття “діалогічної взаємоорієнтації з чужим словом про предмет” [3] (тобто у смислі “поневолення” суб’єкта етнокультурними аксіологічними стереотипами, якого може уникнути хіба що міфічний Адам), і тією мірою, у якій соціальні явища мають примусову силу стосовно індивіда за Е. Дюркгеймом [7: 412-413; 21: 40-42; 15: 39].

Цінності виконують різні функції в людській діяльності, зокрема, репрезентативну, що полягає у вираженні ставлення людини до предметів і явищ дійсності, їх значимості для людини [16: 28]; орієнтуючу, що передбачає виконання ролі повсякденних орієнтирів у предметній та соціальній діяльності [33: 732-734; 31: 28]; регулюючу, що пов’язана із здатністю бути підґрунтям вибору дій, типу поведінки у певній ситуації [16: 30]; координуючу, що здійснює зв'язок між індивідом та світом оцінюваних об’єктів [1: 23]; дидактичну [там само].

Лінгвокультурні цінності є історично змінними. “Має місце не переоцінка цінностей, які ніяк не залежать від їх усвідомлення або реалізованості, а переоцінка власне життя з ціннісної точки зору. Власне цінності не можуть переоцінюватися, вони стоять над часом й над історією, проте міняється ціннісна свідомість” [18: 63]. Як результат, змінюється набір цінностей, що постають як критерії оцінок дійсності.

Провідні західні антропологи, соціологи, психологи вважають більшість англомовних соціумів (американський, британський, австралійський, канадський) маскулінними [20; 26; 27; 30]. Маскулінність англомовної культури визначає панівні суспільні цінності (матеріальний успіх і прогрес) та еталонні маскулінні та фемінінні якості (чоловік має прагнути лідерства, успіху, влади; бути активним; незалежним; логічним, раціональним, об’єктивним, неемоційним, фізично сильним; мати розвинутий інтелект; мати досвід сексуального життя; виконувати роль годувальника родини; жінка повинна бути боязкою, соромливою, поступливою, послужливою; пасивною; залежною, мати потребу в захисті; легковажною, непослідовною, емоційною; слабкою; доброчесною; мати тонку інтуїцію; виконувати роль охоронниці домашнього вогнища) [20: 342].

Ці гендерні еталони репрезентують традиційні патріархальні версії маскулінності та фемінінності, зорієнтовані на вихідців із середнього класу, чиї ціннісні настанови є домінантними й поширюються на суспільство в цілому.

Зазначають, що базові чоловічі й жіночі ціннісні настанови маскулінного суспільства зазнають деяких змін у зв’язку з глобальними зрушеннями, характерними для індустріально розвинених країн: у сфері виробничих відносин відбувається поступове руйнування традиційної системи гендерного поділу праці внаслідок опановування жінками чоловічих професій; у політичній сфері змінюється розподіл влади у зв’язку зі збільшенням представництва жінок у владних структурах; у сфері шлюбно-сімейних стосунків

179

“справедливий розподіл домашніх обов’язків” стає однією з найважливіших ознак сімейного благополуччя; шкільне навчання стає здебільшого спільним, що змінює характер соціалізації хлопчиків і дівчаток та створює психологічні передумови для кооперативних стосунків між дорослими чоловіками й жінками [12: 562-605; 15: 53-54].

За відносної стабільності канонів маскулінності й фемінінності в кожній культурі вони можуть варіювати залежно від соціального стану й освітнього рівня індивіда. Ціннісні орієнтири чоловіків і жінок, які мають добру освіту, можуть іти всупереч традиційним версіям, тоді як у робітничо-селянському середовищі традиційні канони є більш стабільними. Поведінкові настанови традиційних версій маскулінності та фемінінності приймаються більшою або меншою мірою залежно від соціально-вікового параметра. Відіграють роль також індивідуальні особливості [там само].

Разом з тим, як зазначають соціологи, традиційні константи чоловічого самоствердження й самооцінки не зникають, а лише пом’якшуються. Обговорюване психологами зменшення розбіжностей між сучасними чоловіками й жінками та їхніми ціннісними орієнтирами забезпечується зміною не стільки чоловічої, скільки жіночої психіки, підвищенням рівня вимог і реальних досягнень жінок як у сімейно-побутових, так і в соціально-виробничих стосунках [12: 595].

Проте, якщо колективна свідомість не готова відмовитися від традиційних стереотипів, то індивідуальна свідомість здатна сприймати принципово нові цінності, що спираються на плюративність версій маскулінності та фемінінності. У сучасному англомовному соціумі чоловіки й жінки мають доступ до різноманітних типів гендерного дискурсу: від традиційного патріархального, що спирається на бінарну ієрархічну опозицію статей, до феміністського, що стверджує плюративність як маскулінності, так і фемінінності [15: 54].

Соціальні норми трактуємо як правила, що виражають вимоги суспільства (соціальної групи) до поведінки індивідів у їх взаєминах один з одним, соціальними інститутами й суспільством у цілому; стандарти культурної діяльності, що регулюють поведінку людей і свідчать про їхню належність до конкретної соціальної групи, а також виражають уявлення про нагальне і бажане [32: 321]. Й.А. Стернін називає норми “розпорядженнями стосовно поведінки” [22: 109]. Регулятивний вплив норм полягає у тому, що вони встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер стосунків, мету і способи її досягнення [24; 29; 31]. Відхилення від норми визнається аномальним і засуджується.

Удеонтичній логіці норм, що регулює соціальну поведінку індивіда, розмежовують зміст, умови, суб’єкт та характер норми. Зміст стосується дії, що може/не може, повинна/не повинна бути виконана. Умови характеризують ситуацію, що визначає реалізацію нормативної дії. Суб’єктом нормативної настанови може бути як етнокультура в цілому, так і окрема соціальна група, у тому числі й гендерна. Характер норми можна описати у термінах нормативних протилежностей: “обов’язково” – “необов’язково”, “дозволено” – “заборонено”

[9: 23].

Відповідно до ієрархії цінностей, нормативні настанови поділяють на субутилітарні та утилітарні, що ґрунтуються, відповідно, на миттєвих та екзистенційних цінностях, а також моральні й суперморальні, закріплені в догматах релігії та юридичних кодексах, що ґрунтуються на вічних і абсолютних цінностях [15: 41].

Відповідно до характеру норм, розрізняють телеономні регулятивні концепти, засновані на суперморальних нормах і цінностях, тобто вербалізовані смисли, що відсилають до універсалій духовної культури і конституюють смисл людського життя, і виділені за залишковим принципом, більш конкретні нетелеономні концепти, що відсилають до цінностей нижчого щабля (моральних/ утилітарних/ субутилітарних) [10: 31]. Досліджувані гендерні концепти МАСКУЛІННІСТЬ та ФЕМІНІННІСТЬ кваліфікуємо як нетелеономні.

Усистемі аксіологічних орієнтирів лінгвокультури розрізняють цінності та норми, санкціоновані і культивовані офіційно, за допомогою системи соціальних інститутів та ритуалів, та цінності і норми, що функціонують лише на рівні масової свідомості [17: 124]. Санкціонованими, як правило, є цінності і норми верхівки середнього класу, що має доступ до інститутів соціалізації [29: 71]. Вони нав’язуються індивіду всією системою соціальних інститутів і ритуалів соціалізації конкретної лінгвокультури [15: 41-42].

180