nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 104 (2)

зазначеного дієслова утворилася інновація to de-Lebanize шляхом приєднання префікса de- до основи, у такий спосіб надаючи їй протилежного значення – "повернути країну в нормальне русло". Проте деякі екстремістські угруповання, зокрема Хезболла, трактують цю одиницю (to de-Lebanize) інакше, а саме "трансформувати Ліван із мультикультурної держави в шиїтську", тобто відбувається розширення семантики цієї одиниці: They [Hizbullah] want to de-Lebanize Lebanon – to transform it from a multicultural country into a Shiite country under the spell of Iranians. (Newsweek, Aug.14, 2006).

Зауважимо, що сучасні дослідники часто проводять паралель між теперішнім Ліваном та В’єтнамом часів війни з США, оскільки обидві країни виступають позначеннями тривалої і часто безглуздої боротьби, перетворившись на своєрідні символи поразки у війні. Саме таким В’єтнамом (Vietnam) став для Ізраїлю Ліван: Israel’s first invasion of Lebanon turned into its Vietnam. (The Economist, July 22, 2006).

Афганістан протягом досить тривалого часу асоціювався у свідомості американців з чимось далеким, а тому другорядним, малозначущим. У зв’язку з цим концентрацію уваги окремими засобами масової інформації на подіях, що відбувалися далеко за межами США, в тому числі й в Афганістані, і, як наслідок, не викликали значного інтересу широких верств населення країни, почали іменувати спеціальним терміном – Afghanistanism. Після трагедії 2001 року в США ситуація різко змінилася і цю країну стали вважати однією з "пріоритетних цілей" у боротьбі з тероризмом, оскільки на її території знайшло притулок радикальне угруповання Талібан, яке було проголошене Америкою оплотом тероризму через його зв’язки з Аль-Каїдою.

Сектор Газа (Gaza Strip) є територією на березі Середземного моря, що була свого часу виділена Організацією Об’єднаних Націй для створення арабської держави Палестина. Вже протягом десятків років цей регіон на Близькому Сході є "гарячою точкою", місцем постійних конфліктів, своєрідним символом напруження. Назва цієї території, як і країни Ліван (Lebanon), функціонує в англійській мові не лише у своїй власне номенклатурній формі, але й у складі кількох похідних лексичних одиниць, сформованих на її основі. Так, дієслово, to Gaza-fy вживається у значенні "перетворити територію на прифронтовий район", а сам процес подібного перетворення ілюструють за допомогою віддієслівного іменника

Gazafication: “They have Gaza-fied this country”, says an international relief official. (The Economist, Aug. 12, 2006). В обох випадках (Gaza-fy, Gazafication) ми спостерігаємо поєднання іншомовної одиниці у складі мови-реципієнта з традиційними для англійської мови суфіксами.

Перш ніж ми почнемо аналізувати другу групу інновацій, що актуалізують підслот ареал фреймової структури концепту ТЕРОРИЗМ, а саме території, де сконцентровано найбільш активні терористичні осередки, вважаємо доцільним ще раз нагадати про суто американське походження одиниць, що наповнюють зазначений підслот. Без сумніву, найвідомішим серед позначень країн, що підтримують тероризм, є вираз президента США Джорджа Бушамолодшого axis of evil, "вісь зла". Зазначена фраза була використана в одній з його промов невдовзі після подій 11 вересня 2001 року і посідає окреме місце серед локативних номінацій території супротивника: Barely a week later after the Tokyo meeting, Iran was included with Iraq and North Korea in the “Axis of Evil”. (Newsweek, Feb.19, 2007). Зауважимо, що словосполучення axis of evil в англійській мові почали використовувати не лише, коли йдеться про всі країни, що утворюють цю вісь, але й по відношенню до окремої з них: I was arrested there in 2003 while making my series Holidays in the Axis of Evil [Iran]. (The Observer, May 20, 2007). Згодом країни, яких віднесли до цієї "вісі", почали іменувати лексемою evildoers, щоправда, її також використовують для найменування терористичних організації та окремих терористів.

Зіншого боку, Ізраїль, на відміну від США, долучив до складу "вісі" не лише країни, але

йтакі радикальні політичні угрупoвання Близького Сходу, як Хезболла та Хамас: Viewed from Israel, the central issue is an axis of evil that starts in Iran, passes through Syria (perceived as Tehran’s client number one) and moves on to the secondary clients, Hizbullah in Lebanon and

Hamas in Gaza. (The Guardian, Nov. 24, 2006).

161

Ю.А. Зацного) – словосполучення outposts of tyranny, автором якого є колишній Державний секретар США Кондоліза Райс. Цей вислів виступає своєрідною сучасною версією найменування країн, що належать до "вісі зла", журналісти ще називають такі країни

"антиамериканською віссю" (anti-US axis): Iran is the only one of Condoleezza Rice's six "outposts of tyranny" - the updated "axis of evil" - which has a chance of getting nuclear weapons, but doesn’t have them yet. (The Guardian, July 30, 2005). Bolivia's new president joins the Castro-Chavez anti-US axis. (The Telegraph, Jan. 5, 2006).

Спочатку під таку "характеристику" підпадали шість країн, але згодом цей список зазнав певних змін внаслідок "приєднання" інших, причому не лише географічних територій, але й екстремістських угруповань Хамас і Хезболла, які, на думку Ізраїлю, одного з головних союзників США в антитерористичній боротьбі, становлять значно більшу загрозу, ніж Північна Корея (також член "вісі"). Ізраїль став позначати їх мовною одиницею axis of terror,

"вісь терору": Syria, Iran, Hizbullah and Hamas form a strategic axis - the "axis of terror" to Israel - that confronts US-Israeli designs to redraw the map of the region. (The Guardian, July 15, 2006). Ще одним способом позначення цих територій виступає фраза arc of extremism, що вважається своєрідним "наступником" більш відомого виразу axis of evil: They think Israel can achieve the same ends by pulverising Lebanon, and thus dealing a blow to the arc of extremism, successor to the still undefeated axis of evil. (The Guardian, Aug. 4, 2006).

Щодо самих країн "вісі зла", то вони, зрозуміло, не використовують по відношенню до себе усі розглянуті вище найменування, вважаючи їх несправедливими і образливими, а створюють за аналогією інші номінації, надаючи їм позитивного забарвлення, до прикладу, антонімом виразу axis of evil є одиниця axis of good, "вісь добра": The "axis of good" - as Morales [Bolivia’s president] terms it - of Cuba, Venezuela and Bolivia, is a huge threat to US political, economic and cultural hegemony. (The Guardian, Jan. 20, 2006).

Зауважимо, що розглянуті вище "авторські" неологізми axis of evil, outposts of tyranny, а також інновації, що виникли на їх основі (axis of terror, arc of extremism), виступають генералізуючими позначеннями країн, що в тій чи іншій мірі виявляють свою підтримку діяльності радикально настроєних елементів та екстремістських угруповань.

Новоутворення третьої групи охоплюють території, де сконцентровано найбільш активні терористичні осередки. По суті, географічне маркування зазначених регіонів є доволі абстрактним. Це стало однією з причин використання словотворчого елемента -stan у їх номінаціях. Цей словотворчий елемент у мові-етимоні позначає "місцезнаходження, місце розташування", а його запозиченню сприяло тривале функціонування в англійській мові лексичних одиниць з цим елементом.

Протягом останніх років вздовж Афгано-Пакистанського кордону почало утворюватись сховище для радикальних елементів, яке спеціалісти досить умовно позначили лексемою

Jihadistan: Most worrisome, a new failed-state sanctuary is emerging across thousands of square miles along the Afghan-Pakistan border: “Jihadistan” it could be called. (Newsweek, Oct. 2, 2006). Причиною подібної номінації стало проголошення екстремістами джихаду, священної боротьби проти невірних. Тепер цю лексичну одиницю вживають для найменування будьякої території, на якій діють бойові осередки джихадистів.

У зв’язку з тим, що поняття "джихад", "екстремізм", "тероризм" останнім часом часто ототожнюють, цілком логічним є утворення в англійській мові за аналогією до одиниці Jihadistan лексем Extremistan, Terroristan. На нашу думку, усі три лексеми можна вважати синонімічними. Оскільки у сучасному світі тероризм має глобальний характер, набуваючи загрозливих масштабів, подібні номінації можна застосовувати фактично по відношенню до будь-якої країни незалежно від її географічного розташування, віросповідання громадян та інших критеріїв: And what should we do, now that we live in Extremistan? (The Telegraph, May 10, 2007). About 1.75 million Pakistani youths are being trained in nearly 7,000 madrasas across Pakistan for waging a jehad in Kashmir and other part of the world. It’s Terroristan. (Asian Tribune, Aug.12, 2007).

Якщо наведені вище інновації з елементом -stan використовуються суто представниками атлантичної цивілізації, то лексична одиниця Americastan вживається певною частиною

162

населення Іраку для саркастичної характеристики своєї країни через присутність на її території військ США: Bush’s Iraq – rather Americastan in Iraq, as it is known in many quarters in Baghdad – amounts to nothing less than a public relations nightmare in terms of the US „message” for the wider Middle East. (Asia Times, July 6, 2007).

Територію Іраку ще іменують лексемою Bushistan, виходячи з імені президента США Дж. Буша-молодшого: As I have said elsewhere in these forums, everyone should call it „Bush’s war” and call Iraq „Bushistan”. (The Huffington Post, Oct. 5, 2007). Одиниці Americastan, Bushistan, які виступають синонімами, несуть в собі експресивне забарвлення і експліцитно виражену негативно-оціночну конотацію, що відбиває ставлення більшості жителів країн Близького Сходу до перебування американців в Іраку.

Мовні одиниці sandbox, Shiite Crescent позначають лише частину так званої "вісі", зокрема мусульманські країни. Необхідно зауважити, що ці номінації виникли внаслідок метонімічного переносу. Розглянемо докладніше семантику зазначених одиниць. Лексемою sandbox американські військові іменують як Близький Схід взагалі, так і окрему країну цього регіону: More than four months in the Middle East – the “sandbox” as some soldiers call it – hasn’t dampened his spirits any. (Fort Mill Times, Mar. 3, 2005). З одного боку, подібне найменування спеціалісти пов’язують з особливостями ландшафту даного краю – пустелями або піщаними місцевостями. З іншого боку, зазначеною одиницею іменують територію, спеціально підготовлену для імітації зони бойових дій, тобто місцевість для навчання військових підрозділів або випробування чогось, наприклад, нового виду озброєння.

Під фразою Shiite Crescent (Shiite Banana) радикально настроєні елементи на Близькому Сході розуміють єдину територіальну зону, яка б охоплювала Іран, місця мешкання його союзників-шиїтів у Іраку, Сирію. Як свідчить наступний приклад, до складу цього союзу входять усі країни, віднесені США до "вісі зла": Talk in the Middle East is about the “Shiite Crescent” (some refer to it as the “Shiite Banana"). Iran is trying to to create a geographically connected zone extending from Iran to its Shiite allies in Iraq—and via the pro-Iranian regime in Syria, controlled by the Alwaites (which is a minority and ruling Asad family is part of it)—all the way to Lebanon. (The Washington Post, Dec. 8, 2006). Символічним, на нашу думку, є

вживання у наведеному вище локативному позначенні лексеми Crescent, яка не тільки окреслює графічний вигляд даної місцевості на карті, а ще й ілюструє віросповідання мешканців цієї території – іслам.

Таким чином, як свідчить наведений вище матеріал, підслот ареал актуалізується в англійській мові за допомогою як назв окремих країн чи територій, так і їх гіпотетичних об’єднань, що, як правило не співпадають з географічними кордонами держав. Нерідко новотвори виникають внаслідок вербокреації державних діячів США і її союзників по антитерористичній боротьбі, причому в цих одиницях наявна негативна аксіологія, що тим самим експлікує ставлення до супротивника. Інноваційні мовні одиниці, відбивають як позитивне ставлення до себе і своєї діяльності в цілому (axis of good), так і негативноіронічне сприймання протилежної сторони (Americastan, Bushistan).

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Семенчук А.Б. Антономастичні неологізми-запозичення в англійській мові / А.Б. Семенчук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2007. – № 3. – С. 231–235.

2.Семенчук А.Б. Тероризм, антитероризм і англійська мова: особливості функціонування запозичених ономастичних одиниць / А.Б. Семенчук // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. – № 110. – Т. 2. – Язык и мир. – 2007. – С. 164– 166.

3.Matthews O. Beginning of the End? / O. Mathews, S. Kohen // Newsweek. – 2006. – June 5. – P. 24–27.

4.Zakaria F. What We Need to Get Right / F. Zakaria // Newsweek. – 2006. – June 5. – P. 19.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Алла Семенчук – кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови

Запорізького національного університету.

Наукові інтереси: неологія, соціолінгвістика, когнітивна лінгвістика.

163

ТИПІЗАЦІЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ

ТетянаСУКАЛЕНКО(Київ, Україна)

В основу статті покладена гіпотеза про те, чи існує в сучасному світі типаж «український чиновник». Відповідно, мета полягає в доказі існування типажу та складання характеристики лингвокультурного типажу «український чиновник» за даними української мови.

Ключові слова: лінгвокультурологія, типаж «український чиновник».

The basis of this work is the hypothesis about the existence of the type “Ukrainian official” in the modern world. The objective is trying to prove the existence of this type and to give its characteristics according to the data present in the Ukrainian language.

Key words: linguo-culturology, type “Ukrainian official”.

Лінгвокультурне моделювання мовної свідомості та комунікативної поведінки стало одним із провідних напрямів мовознавства в кінці XX – початку XXI століття. Типізація мовної особистості може здійснюватися з різних позицій: психології, соціології, лінгвістики, культурології. Лінгвокультурний опис мовної особистості поєднує в собі досягнення інших наук у цій галузі. Типізована у культурологічному аспекті мовна особистість являє собою лінгвокультурний типаж, тобто узагальнене уявлення про людину на основі релевантних об'єктивних, соціально значимих етно-і соціоспецифічних характеристик поведінки таких людей. Лінгвокультурний типаж – це міждисциплінарне поняття лінгвокультурології, лінгвоконцептології, а також лінгвоперсонології.

Неабиякий досвід моделювання лінгвокультурних типажів накопичено в російському мовознавстві: в дисертаційних дослідженнях і статтях на матеріалі російської та англійської мов лінгвокультурні типажі описуються як різновиди лінгвокультурного концепту, репрезентовані в мовній свідомості їх носіїв (Ярмахова 2005; Дерев'янський 2008; Коровіна 2008; Гуляєва 2009), розглядається ступінь значущості лінгвокультурних типажів на шкалі національних культурних цінностей (Селіверстова 2007; Бондаренко 2009). Л. І. Макарова здійсніла комплексний аналіз лінгвосеміотичних і дискурсивних презентаційних характеристик комунікативного типажу «чепурун» у російській і англосакській лінгвокультурах; О. О. Дмитрієва дослідила лінгвокультурні типажі Росії і Франції XIX ст («гусар», «козак», «декабрист», «світський москвич», «світський парижанин», «буржуа», «гризетка», «французький модник»); Є. В. Гуляєва – лінгвокультурний типаж «американський адвокат», Т. В. Бондаренко змоделювала лінгвокультурний типаж «англійський дворецький», І. В. Щеглова – лінгвокультурний типаж «чиновник», О. В. Лутовінова – типаж «хакер», який завдяки широкому висвітленню в сучасних ЗМІ вийшов за межі віртуальної комунікації і став відомий так само людям, що мають приблизне уявлення про Інтернет і різні інформаційні технології.

У руслі лінгвокультурологічного напряму досліджено типажі «літня людина» і «ацæргæ адæймаг» в російській та осетинській лінгвокультурах методом асоціативного експерименту.

В українському мовознавстві привертають увагу дослідження В. М. Стуліної, яка виділила ряд лінгвокультурних типажів: божевільний геній, номад, чоловік-андрогін, фригідна жінка, мати-тиран, характерних для німецького постмодерністського дискурсу, проаналізувала лінгвістичні особливості їх актуалізації.

Мета статті: охарактеризувати поняття “лінгвокультурний типаж” із позицій лінгвокультурології та лінгвоперсонології; розглянути поняттєві та образно-перцептивні характеристики лінгвокультурного типажу «український чиновник».

Об'єктом дослідження є лінгвокультурний типаж «український чиновник» – узагальнений образ особистості, чия поведінка та ціннісні орієнтації істотно впливають на українську лінгвокультуру в цілому та є показниками етнічної та соціальної своєрідності суспільства.

Предметом дослідження є вивчення поняттєвих, образних характеристик типажу «український чиновник», зафіксованих у сучасному українському дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували публіцистичні тексти, дані тлумачних словників і довідників української мови.

164

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 104 (2)

В. Н. Телія визначає лінгвокультурологію як частину етнолінгвістіки, присвячену вивченню та опису кореспонденції мови і культури в їх синхронній взаємодії [9: 217].

До лінгвокультурології в своїх дослідженнях звертались такі вчені, які вивчають різномовну концептуалізацію дійсності: А. Вежбицька, Г. В. Єлізарова, В. І. Карасик, В. А. Маслова, Г. Г. Слишкін, Ю. С. Степанов, В. І. Тхорик, Н. Ю. Фанян та ін.; до

Г. Г. Слишкін у своїх дослідженнях акцентували увагу на тому, що «найважливішою одиницею лінгвокультурологічного моделювання національного менталітету є культурний концепт – складне багатовимірне ментальне утворення, яке може знаходити мовне вираження» [10: 3].

Як відомо, в якості окремого типу концептів Є. А. Ярмахова виділяє лінгвокультурні концепти – «оцінно насичені, культурно марковані смисли, закріплені в формі мовних одиниць, комунікативних патернів, прецедентних феноменів» [10: 3].

Як відомо, термін «культурний концепт» і основи його експлікації не отримали ще однозначного тлумачення в сучасних наукових дослідженнях. На наш погляд, визначення, яке трактує концепт як багатовимірне культурно зумовлене утворення, що акумулює знання про певний фрагмент дійсності в колективній свідомості лінгвокультурної спільноти й може об'єктивуватися тією чи іншою мовною формою, підсумовує уявлення про нього.

Ю. Н. Караулов, В. П. Нерознак; О. Б. Сиротиніна та ряд інших учених виділяють мовну особистість як індивідуальне або типізоване утворення в динамічному або статичному аспектах і поняття «лінгвокультурний типаж» пов'язують із поняттям «мовна особистість».

Услід за В. І. Карасиком, лінгвокультурний типаж розуміємо як узагальнені уявлення про осіб, релевантних для тієї чи іншої лінгвокультури [5, 6].

Поняття «лінгвокультурний типаж» ряд дослідників співвідносять із поняттями «модельна особистість», «роль», «стереотип», «амплуа», «персонаж», «імідж», «мовний портрет», при цьому, на думку Є. А. Ярмахової, «відрізняючись від цих понять об'єктивністю, деталізацією (будучи концептом, типаж включає не тільки поняттєву, а й оцінну та образно-перцептивну складові) і багатомірністю» [10: 3]. Зауважимо, що «лінгвокультурні типажі розпадаються на найбільш яскраві культурно значимі образи (модельні особистості) і менш яскраві, однак значимі для культури образи. Типаж проявляється як через мовну поведінку (мовний портрет), так і через опис поведінки в цілому» [10: 3].

Теоретичним підґрунтям для моделювання типажу є тези В. І. Карасика, з якими ми повністю погоджуємося: 1) лінгвокультурний типаж є впізнаваний узагальнений тип особистості; 2) типаж є різновидом концептів – складних ментальних утворень, у складі яких можна виділити поняттєві, образні та ціннісні ознаки; 3) лінгвокультурний типаж має ім'я, яке служить основним способом апеляції до відповідного типажу; 4) виділяються різновиди лінгвокультурних типажів: типажі реальні й фікціональні, етнокультурні та соціокультурні, сучасні та історичні [6: 222-223].

У роботі лінгвокультурний типаж «український чиновник» змоделюємо за схемою, запропонованою О. О. Дмитрієвою [3, 4, 5], В. І. Карасиком [5, 6, 7]: 1) характеристика соціально-історичних умов, у межах яких виділяється певний типаж; 2) перцептивно-образне уявлення про типажі, що включає його зовнішність, вік, стать, соціальне походження, місце існування, мовні особливості, манери поведінки, види діяльності та дозвілля; 3) поняттєві характеристики, побудовані на дефініціях, описах, тлумаченнях; 4) ціннісні ознаки – оцінні висловлювання, які характеризують як пріоритети певного типажу, так і його оцінку з боку його сучасників і носіїв сьогоднішньої лінгвокультури.

В основу проведеного дослідження покладена наступна гіпотеза: існуючий в українській лінгвокультурий типаж «український чиновник» являє собою культурно специфічну особистість, має певні поняттєві, образні та ціннісні ознаки; як різновид концепту він

165

актуалізований у мові й може бути вивчений за допомогою аналізу публіцистичних та художніх текстів.

Для того, щоб визначити поняттєвий компонент лінгвокультурного типажу «український чиновник», ми звернулися до словникових дефініцій:

Приміром, у ВТССУМ знаходимо слово чиновник: 1) державний службовець; 2) людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов'язків; формаліст, бюрократ [1].

У вільній енциклопедії фіксуємо слово чиновник, що в Російській імперії означало: державний службовець, який мав чин. У широкому значенні – назва і нижчих державних службовців, які не мали чинів (канцеляристи, копіїсти).

Як відомо, «клас чиновників з'явився з появою «Табеля про ранги» в 1722 році. Чиновники вищих класів зазвичай називалися сановниками. З ліквідацією «Табеля про ранги» після Жовтневого перевороту в 1917 році клас чиновників ліквідували. Особи, зайняті в сфері держуправління, стали називатися державними службовцями, проте неофіційно термін «чиновник» продовжує існувати й сьогодні» [2].

На нашу думку, чиновник – особа, яка перебуває в державно-службових відносинах на засадах присяги з юридичною особою публічного управління і здійснює за дорученням останньої управлінської функції відповідно до наданої компетенції [2]: Крім того, чиновник нагадав, що до укладення газових угод з Росією в січні 2009 року російський газ для України коштував $ 179,5 за 1000 куб. м. (День, № 175-176, п'ятниця, 30 вересня 2011); Заклики світових економічних гуру, схоже, чують українські чиновники. «Ми добре розуміємо, що світова криза ще далека від завершення, ми сьогодні робимо все, щоб підготуватися і її гідно зустріти…(День, № 175-176, п'ятниця, 30 вересня 2011).

Розглянемо перцептивно-образні характеристики про типаж «український чиновник», що включає його зовнішність, вік, стать, соціальне походження, місце існування, мовні особливості, манери поведінки, види діяльності та дозвілля тощо.

1. Зовнішність:

Як відомо, зовнішній вигляд свідчить про ранг, заможність, соціальний статус, сферу бізнесу, а також про близькість або приналежність до певних верств суспільства. У свій час російський цар Петро Перший у «Табелі про ранги» зазначив, що «кожен чиновник повинен одягатися відповідно до службового стану – не гірше і не краще, як того вимагає посада й рід занять» [2].

Отже, працюючи над своїм іміджем, керівник формує в підлеглих, колег, клієнтів психологічну установку відносно себе, яка може працювати як на благо компанії, так і навпаки.

Установлення правил дресс-коду для працівників органів державної влади зумовлене необхідністю привести зовнішній вигляд працівників органів державної влади до міжнародних стандартів ділового стилю державних службовців. Правила дресс-коду – це визначений органом державної влади перелік норм і вимог до зовнішнього вигляду працівників цих органів. Оскільки зовнішній вигляд державного службовця в робочий час має відображати не тільки його уподобання, але й вимоги державного органу, в якому він працює [8].

Зовнішність державного службовця-чоловіка: охайна зачіска, доглянуті руки, випрасуваний костюм, свіжа сорочка, вузол краватки – по центру сорочки, чисте взуття [8].

2. Вік:

Як відомо, в Україні переважає середній та старший вік чиновника: Чоловіки – держслужбовці середнього і старшого віку досить часто вирізняються вусами – як правило, це є символом патріотизму чиновника. Пор.: середній вік чиновника в Польщі – 35 років («Дзеркало тижня», № 37, 28 жовтня 2011).

3. Мовні особливості:

Учити українську мову: Голова Верховної Ради України Володимир Литвин радить українським чиновникам вивчити державну мову, а потім вже займатися вивченням інших мов (День, №42-43, п'ятниця, 11 березня 2011).

166

4. Комунікація:

Низька компетентність: Загалом готовність регіональних органів влади можна визнати «позитивною, але недостатньою», відзначив експерт методологічної групи з доступу до інформації Віктор Андрусів. Головним недоліком роботи з законом він вважає

низьку компетентність чиновників, які нерідко просто не знають, як відповідати на запити людей і на які документи посилатися (День, № 42-43, п'ятниця, 11 березня 2011).

5. Освіта:

Малограмотний чиновник: Характеристика потребує коментаря. До речі, цей

малограмотний чиновник, який навіть власну посаду написав невірно, очевидно, мав особисту зацікавленість у справі — після репресії сім’ї Федунів його родина посіла їхню хату, господарку, сад, город(День, №42-43, п'ятниця, 11 березня 2011).

Отже, моделювання лінгвокультурних типажів – упізнаваних представників суспільства, поведінка яких визначає й ілюструє культурні домінанти соціуму – дозволяє виділити напрями типізації особистості, релевантні для лінгвокультурології.

Запропонована модель аналізу лінгвокультурного типажу «український чиновник» у сучасному українському дискурсі з урахуванням їх поняттєвих, образних і ціннісних характеристик та проведене дослідження типажу в українській мові не претендує на вичерпність аналізу. Використаний у роботі підхід може бути застосований для детальнішого дослідження лінгвокультурного типажу на ширшому текстовому матеріалі.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Вячеслав Тимофійович Бусел (уклад.та голов.ред.). – К.:

Перун, 2005. – 1728 с.

2.Вікіпедія // uk.wikipedia.org.

3.Дмитриева О.А. Лингвокультурные типажи России и Франции XIX века: монография / О.А. Дмитриева. – Волгоград:

Перемена, 2007. – 307 с.

4.Дмитриева О.А. Лингвокультурные типажи России и Франции XIX века / О.А. Дмитриева: автореф. дис. … канд. филол. наук. – Волгоград, 2005. – 24 с.

5.Карасик В.И., Дмитриева О.А. Лингвокультурный типаж: к определению понятия / О.А. Дмитриева, В.И. Карасик // Аксиологическая лингвистика: Лингвокультурные типажи: сб. науч. тр. – Волгоград: Парадигма, 2005. – С.5-25.

6.Карасик В.И. Языковая кристаллизация смысла / В.И. Карасик. – Волгоград: Парадигма, 2010. – 422 с.

7.Карасик В.И. Лингвокультурный типаж «русский чиновник» / В.И. Карасик // Авторитетность и коммуникация. Серия «Аспекты языка и коммуникации». – Выпуск 4. – Воронеж: Воронежский государственный университет; Издательский дом Алейниковых, 2008. – С.38-51.

8. Орієнтовні правила дресс-коду для державних службовців органів державної влади // http://nads.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=355946&cat_id=355941&ctime=128635376221 3.

9.Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В.Н. Телия.

–М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. – 288 с.

10.Ярмахова Е.А. Лингвокультурный типаж «английский чудак» / Е.А. Ярмахова: автореф. дис. … канд. филол. наук. – Волгоград, 2005. – 22 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Сукаленко – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української словесності та культури Національного

університету державної податкової служби України.

Наукові інтереси: гендерна лінгвістика, соціолінгвістика, лінгвокультурологія, лінгвоконцептологія, лінгвоперсонологія, дискурсологія.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МЕТАФОРА ЯКОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНОЇ ТЕОРІЇ МЕТАФОРИ

Аліна ЧЕРНОВА (Дніпродзержинськ,Україна)

Розглядається феномен такого наукового поняття, як «концептуальна метафора», визначається її місце у сучасних когнітивних дослідженнях. Пояснюється різниця між концептуальною та мовною метафорою. Посилення потенційності у плані наукової «привабливості» поняттю «концептуальна метафоризація» надає той факт, що її характерною ознакою є здатність структурувати один концепт у термінах іншого.

Ключові слова: метафора, концептуальна метафора, концепт, образ, мислення, когнітивна система,

мова.

In the article the phenomenon of the scientific notion «conceptual metaphor» is considered. Its place in the modern cognitive researches is determined. The difference between the conceptual and linguistic metaphors is

167

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 104 (2)

explained. The intensification of the potentiality of the «conceptual metaphorization» as a scientific attractive notion is given by the fact that its characteristic feature is the ability to structure one concept in terms of another.

Key words: metaphor, conceptual metaphor, concept, image, thinking, cognitive system, language.

Ведучи мову про процеси вторинної концептуалізації, ми приймаємо формулу академіка Б. Серебренникова, який стверджував, що “досвід створює інваріантний узагальнений образ предмета, який звичайно передує його найменуванню” [10]. Згаданий “інваріантний узагальнений образ предмета”, таким чином, постає на основі певних знань, які були одержані у процесі пізнавальної діяльності індивіда (соціуму) і наявні у його свідомості як носія мови. З цим досвідом пов’язується внутрішня форма (ВФ) слова. Когнітивний підхід до розуміння ВФ акцентує на встановленому свідомістю суб’єкта називання зв’язку між двома різними поняттями. У процесі пізнання формування нового поняття відбувається на основі раніше відомого вже поняття. У ВФ відбувається закріплення цього зв’язку і тим самим збереження підходу думки до денотата: фіксується те, яким денотат був на момент створення слова. На цьому ґрунтується розуміння мовного знака як засобу інтерпретації відповідної реалії. Когнітивний зв’язок між двома поняттями визначається як асоціативний. Формами реалізації цього зв’язку виступають метонімія чи метафора.

Питанням концептуальної метафори в когнітивній лінгвістиці займалися такі видатні мовознавці, як: Дж. Лакофф і М. Джонсон «Метафори, якими ми живемо», Д. Девідсон «Що означають метафори», М. Блек «Метафора», Т. Грейді, Ж. Фоконьє, М. Тернер, А. Плисецька «Метафора как когнитивная модель в лингвистическом научном дискурсе: образная форма рациональности», М. Бурмистрова «Когнитивная метафора в научном тексте», Т. Кіс «Еволюція художньої метафори : лінгвокультурний аспект», І. Голубовська «Метафорикосимволічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу «царство тварин», Л. Кравець «Метафорична репрезентація концепту “час” в українській поезії ХХ ст.», Е. Опарина «Установка культуры и диапазон метафоризации (К вопросу о мотивах образной концептуализации)» тощо.

Отже, актуальність даної статті випливає з потреб визначити значення концептуальної метафоризації у сучасних когнітивних дослідженнях. Метою дослідження є з'ясувати різницю між концептуальною та мовною метафорою. Об'єктом дослідження обрано лінгвокогнітивне поняття «концептуальна метафора».

При метафоризації відбувається реалізація образного потенціалу ВФ слова, тим самим здійснюється збагачення експресивних можливостей мови [9]. У свою чергу ВФ багато в чому визначає (опосередковано) вербальну картину світу (тобто модель дійсності, у якій відбувається перехрещення концептосфери і лінгвосфери (мовних ресурсів). Формування вербальної картини світу відбувається завдяки операціям лінгво-креативного та образного мислення. Базисною одиницею згаданої картини світу виступає слово. Ця одиниця здійснює матеріалізацію концепту певного референта значною мірою шляхом реалізації асоціативнообразного потенціалу, закладеного в його внутрішній формі, тобто того концептуальномовного образу, у якому відбувається синкретизація референтної, поняттєвої і мовної картини світу, оскільки він виступає своєрідним “містком” для поєднання екстралінгвальної і вербальної стадій номінативного акту [11]. Образністю, що міститься у внутрішній формі, як вважає В. Телія, багато в чому визначається як розвиток значення, так і специфіка його функціонування [12: 29]. На думку О. Потебні, мета образності – це наближення значення до нашого розуміння, а “оскільки без цього образність позбавлена смислу, то образ повинен бути нам більше відомим, ніж пояснюване ним” [8: 133]. Наведені міркування підводять до розуміння важливості місця метафори у когнітивних дослідженнях. Без звернення до метафори не можна уявити дослідження мовних одиниць в когнітивному аспекті. Багато дослідників говорять про метафору як про одне з центральних явищ у процесах пізнавальної діяльності людини, адже механізм метафори ґрунтується на сприйнятті певного поняття за аналогією до вже відомого поняття. Лінгвістичний опис вторинного поняття (аперцепованого) має схожий характер з тим, що здійснюється для номінування відомих уже понять. Таким чином, можна констатувати, що метафора пронизує людське мислення і – як наслідок – мову загалом. Вона відіграє значну роль у мові [1]. Спираючись на ідеї Дж. Лакоффа і М. Джонсона, А. Плисецька вважає, що в основі концептуального аналізу лежить розуміння належності метафори не до рівня мовної техніки, а до рівня мислення і

168

діяльності, адже особливістю нашої звичайної концептуальної системи, у термінах якої ми одночасно думаємо і діємо, є те, що вона виступає фундаментально метафоричною за своєю природою. Досвід людини є основою (прототиповою ситуацією), на базі якої відбувається формування таких структур, як досвідні гештальти, емергентні концепти, субкатегоризації і метафоричні концепти [7]. Розробляючи теорію метафори, Дж. Лакофф і М. Джонсон прийшли до висновку, що суть метафори полягає в тому, що осмислення і переживання явищ одного порядку здійснюється в термінах явищ іншого порядку [5]. Загалом критикуючи традиційні погляди на метафору, Д. Девідсон констатує, що “метафора, роблячи деяке буквальне ствердження, примушує нас побачити один об’єкт начебто у світлі іншого, що й тягне за собою прозріння” [2]. Отже, в основі процесу вторинної семіотизації лежить метафоризація. Під час метафоризації “перенесення назви з одного денотата (сигніфіката) на інший відбувається на основі порівняння: на основі когнітивного виявлення спільних ознак, якими наділені дві зони свідомості (реципієнтна, де зосереджується нове знання, яке за логікою введення його в комунікативній обіг, потребує позначення (називання), і донорська, що виступає джерелом цього позначення (номінації))” [3: 55]. Розвиток символічного значення певної форми відбувається на основі того, наскільки важливою є соціальна роль певного об’єкта, позначеного цією формою, у системі певної культури.

Названі процеси і поняття в терміносистемі когнітивної лінгвістики в загальному можна кваліфікувати як компоненти категоризації і концептуалізації. Перше поняття дослідники кваліфікують як одне з ключових понять, які застосовуються для процесів опису пізнавальної діяльності людини. Воно пов’язане з когнітивними здібностями і системами в когнітивному апараті людини, а також з операціями (сюди належать порівняння, ототожнення, встановлення схожості, подібності тощо), які здійснються у процесах мислення. Здатність до категоризації дає людині змогу класифікувати і зараховувати явища, що сприймаються як ідентичні чи схожі, до певних груп; також ця здатність забезпечує людині можливість визначати, чи відноситься нова реалія до визначених раніше груп. З категоризацією тісно пов’язана концептуалізація. Вона є процесом осмислення інформації, що надходить до людини, наслідком чого виступає формування концептів, концептуальних структур і концептуальної системи людини загалом. І категоризація, і концептуалізація становлять класифікаційну діяльність. Однак відрізняються вони кінцевим результатом і/чи своєю метою: категоризація передбачає виділення певних мінімальних одиниць; концептуалізація ж має своїм завданням об’єднання одиниць, що демонструють подібність в тому чи іншому плані або характеризуються як тотожні, у класифікаційні одиниці вищого порядку [6]. Розглядаючи категоризацію як процес, Р. Фрумкіна вважає, що його основу складають сформовані у мовців уявлення про схожість об’єктів і відмінності між ними, хай це стосується об’єктів зовнішнього світу, подібних до хмар, чи феноменів світу внутрішнього (скажімо, таких, як уявлення про колір чи значення слова) [13: 90].

Останнім часом в європейській та американській лінгвістиці розробляється когнітивна теорія метафори, об’єктом дослідження якої визначається концептуальна метафора. Виходячи з цього, можна вести мову про кореляцію “когнітивна метафора – мовна метафора”. Основою для такого протиставлення став той факт, що концептуальна метафора – явище думки, а мовна метафора виступає висловленням. Виразна ознака концептуальних метафор – “їх здатність виникати і функціонувати у вигляді моделей (схем), впливати на формування та видозміни значень слів. … метафора виступає концептуальною одиницею, яка представлена у свідомості людини образом-схемою, чи ментальною моделлю, яка фіксує своєрідне бачення ситуації, що сформувалося на базі фізичного і культурного досвіду носія мови” [4]. У світлі когнітивної теорії метафори процес метафоризації уявляється як структурування одного концепту у термінах іншого.

Метафоризація виступає процесом з’єднання наявних уже знань в когнітивній системі соціуму – носія мови – з новими знаннями, знаннями про новий денотат, результатом пізнання якого виступає перенесення на нього наявної уже назви. У такий спосіб здійснюється розширення смислового поля концепту.

Отже, роблячи висновки, зазначимо, що метафора – це головний механізм, через який ми осягаємо абстрактні поняття та виконуємо абстрактне мислення. Метафора дозволяє нам

169

розуміти відносно абстрактний або невід'ємно неструктурований предмет у термінах більш конкретного, або принаймні більш високо структурованого предмета. Хоча більша частина нашої концептуальної системи є метафоричною, істотна частина її є неметафоричною. Таким чином, метафоричне розуміння засновано на неметафоричному розумінні. Метафорична мова - поверхневий прояв концептуальної метафори. Метафора є істотно концептуальною, не лінгвістичною, за природою.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Бурмистрова М. А. Когнитивная метафора в научном тексте : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 / Бурмистрова Мария Александровна. – М., 2005. – 144 c. РГБ ОД, 61:05-10/922. – Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/92113.html

2.Дэвидсон. Д. Что означают метафоры / Д. Дэвидсон. – Режим доступу : http://www.irs.ru/~alshev/davidson.htm

3.Жуйкова М. В. Метафора й обряд (про архаїчний механізм творення змістів) / М.В. Жуйкова // Мовознавство. – 2003.

–№ 6. – С. 55–60.

4.Кіс Т. Є. Еволюція художньої метафори : лінгвокультурний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Т. Є. Кіс. – К., 2001. – 19 с. – Режим доступу : http://disser.com.ua/contents/3558.html

5.Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон. – Режим

доступу: http://www.irs.ru/~alshev/lakoff.htm

6.Параховская С. В. Слово как объект категоризации и концептуализации (На материале междометий современного

научном дискурсе : образная форма рациональности. – Режим доступу : http://virtualcoglab.cs.msu.su/html/Plisetskaya.html

8.Потебня О. О. Естетика і поетика слова : Збірник / А. А. Потебня. – К. : Мистецтво, 1985. – 302 с.

9.Селігей П. О. Внутрішня форма назв емоцій в українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.

10.Степанов Ю. С. Некоторые соображения о проступающих контурах новой парадигмы / Ю. С. Степанов // Лингвистика : взаимодействие концепций и парадигм / [под. ред. Д. И. Руденко и др.]. – Харьков : ХИМЭСХ, 1991. – Вып. 1. – Ч. 1. – С. 9–10.

11.Стефурак Р. І. Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60–90 років XX століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Р. І. Стефурак. – Івано-Франківськ, 2003. – 24 с. – Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/inode/3136.html

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Аліна Чернова – кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу Дніпродзержинського державного технічного

університету.

Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика.

СЕМАНТИЧНАСТРУКТУРА СЛІВНА ПОЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПТУ ЧЕСНІСТЬ/HONESTY (НА МАТЕРІАЛІ ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКІВ)

Ірина ЧЕРНИШЕНКО(Кіровоград, Україна)

В статті розглядається та аналізується семантична структура лексичних одиниць, які позначають концепти ЧЕСНІСТЬ та HONESTY. Пропонується контрастивний опис структурних елементів семантичного значення.

Ключові слова: семантична структура, лексико-семантичний варіант, сема, інваріант значення, концепт.

The semantic structure of lexical units which name the concept HONESTY in Ukrainian and English is analyzed in the article. The contrastive description of the structural elements is proposed.

Key words: semantic structure, lexical semantic variant, seme, invariant of meaning, concept.

Лінгвокогнітивна методика описання і моделювання концептів будується на аналізі семантики мовних засобів, які об’єктивують концепт. Аналіз семантики, як традиційнолінгвістичний, так і експериментальний, може дати нам як опис власно значень лексичних одиниць (лексикографічного та психолінгвістичного), так і описання концепту [9: 165].

Лінгвокультурологічні дослідження та дослідження мовних картин світу активно проводяться на сучасному етапі як зарубіжними, так і вітчизняними лінгвістами (В.М. Телія, В.А. Маслова, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, О.В. Кунін, Ю.С. Степанов, І.О. Голубовська,

170