nichiporenko

УДК 314.375 (477) ББК 60.561.5

Н70

Затверджено до друку Вченою радою Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України (протокол № 11 від 12 листопада 2010 р.)

Рецензенти:

Новіков В.М. – д.е.н., проф., Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України

Макарова О.В. – д.е.н., заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України

Палій О.М. – к.е.н., доцент, завідувач сектору проблем тривалості життя і здоров’я населення відділу проблем якості демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України

Молодіжна сімейна політика в Україні. / Ничипоренко С.В. – Умань: Н70 Видавець «Сочінський», 2011. – 217 с.

ISBN 978-966-1604-96-3

У монографії здійснено аналіз демографічного і соціально-економічного становища українських сімей та порівняльну оцінку соціального захисту сімей у зарубіжних країнах. Спираючись на розрахунки чисельності та складу населення, розроблено довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні. Сформульовано та обґрунтовано перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей, запропоновано шляхи реалізації молодіжної сімейної політики в Україні.

Монографія розрахована на науковців, фахівців з державного управління, соціальної політики, аспірантів, студентів.

УДК 314.375 (477) ББК 60.561.5

2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОЛОДІЖНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ…………………………6

1.1.Інститут сім’ї та його роль у суспільстві………………………… 6

1.2.Концептуальні основи молодіжної сімейної політики………… 15

1.3.Нормативно-правове забезпечення сімейної політики в

Україні……………………………………………………………………… 32

РОЗДІЛ 2. СТАНОВИЩЕ МОЛОДИХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ… 46

2.1.Молоді сім’ї у контексті демографічного розвитку України……46

2.2.Соціально-економічне становище молодих сімей………………73

2.2.1.Економічна зайнятість сімейної молоді…………………… 73

2.2.2.Доходи та витрати сімей. Поширеність бідності………… 80

2.2.3.Житлові умови молодих сімей………………………………. 86

2.3.Тенденції розвитку інституту сім’ї………………………………… 96

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ………………………………………………111

РОЗДІЛ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДИХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ………………… 133

4.1. Вплив сімейної політики на соціально-демографічні процеси………………………………………………………………………133

4.2. Методологічні підходи до оцінювання ефективності молодіжної сімейної політики……………………………………………141

4.3. Напрями удосконалення молодіжної сімейної політики в Україні…………………………………………………………………… 157

ВИСНОВКИ……………………………………………………… 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………180

ДОДАТКИ………………………………………………………… 201

3

ВСТУП

У сучасних умовах, коли історичні процеси трансформації сім’ї поєднуються з найгострішими проблемами, обумовленими соціальноекономічними трансформаціями, виникає необхідність модернізації соціальної діяльності стосовно інституту шлюбу та сім’ї.

Нинішні тенденції трансформації сімейних зразків поведінки особливо актуальні для молодої сім’ї. Вона, переживаючи процеси власного становлення, не завжди виявляється здатною до ефективної адаптації в середовищі, що стрімко змінюється. У сучасній Україні саме в молодіжній віковій групі найбільш сильно виражені глибинні зміни й протиріччя між традиційними цінностями та сучасними орієнтирами в системі шлюбно-сімейних відносин, у сфері репродуктивних настанов, в оцінці ролі й цінності сім’ї як соціального інституту для людини, суспільства, держави.

Молода сім’я, яка в основі своїй є не досить стійким утворенням, потребує особливої підтримки з боку держави. У зв’язку із цим актуальним є виділення спеціалізованого напряму державної політики – молодіжної сімейної політики, що розуміється нами як політика, спрямована на розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов життя молодих сімей.

Інформаційно-аналітичною базою роботи є: наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо проблем молодих сімей, механізмів та напрямів реалізації молодіжної сімейної політики; нормативно-правові акти України з питань реалізації сімейної політики; довідково-інформаційні видання, статистичні матеріали Державного комітету статистики України тощо.

Незважаючи на широке коло наукових публікацій з питань сім’ї, в сучасній літературі недостатньо уваги приділено комплексності в дослідженнях сімейної політики, необхідним є взаємозв’язок економічних, соціальних і демографічних факторів при розробці та реалізації політики, націленої на сім’ю.

Водночас, слід відмітити, що на сьогодні в Україні молодіжна та сімейна політика існують як окремі напрями соціальної політики. Тому на особливу увагу заслуговує розробка та обґрунтування напрямів і заходів молодіжної сімейної політики, направлених на забезпечення

4

соціального захисту, поліпшення добробуту, вирішення різносторонніх проблем молодих сімей як окремо визначеної категорії.

Метою даного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування молодіжної сімейної політики та практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації молодіжної сімейної політики в Україні.

Монографія складається з чотирьох розділів.

Впершому розділі розглянуто загальнотеоретичні питання досліджень молодіжної сімейної політики, визначено основні підходи щодо її формування та проаналізовано нормативно-правову базу молодіжної сімейної політики в Україні.

У другому розділі здійснено аналіз демографічного та соціальноекономічного становища молодих сімей в Україні, визначено основні тенденції розвитку сімей, розроблено прогноз стану шлюбно-сімейної ситуації в Україні до 2050 р.

У третьому розділі зроблено порівняльну оцінку соціального захисту молодих сімей в різних країнах світу.

У четвертому розділі розроблено методологічні підходи до оцінювання ефективності молодіжної сімейної політики та запропоновано напрями удосконалення молодіжної сімейної політики в Україні.

Вмонографії запропоновано та науково обґрунтовано формування нового інституціонального напряму, а саме молодіжної сімейної політики. Молоді сім’ї виділено в окрему категорію, що дозволить детально вивчати проблеми життєдіяльності молодого покоління, буде сприяти більш ефективному та адресному вирішенню проблем молодої сім’ї та дасть змогу впливати на демографічну ситуацію в Україні.

Автор сподівається на корисність монографії для науковців, представників органів влади, студентів, аспірантів та всіх, хто займається проблемами сімейної політики.

5

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОЛОДІЖНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Інститут сім’ї та його роль в суспільстві

Сім’я є одним із найважливіших інститутів суспільства, де знаходять висвітлення всі основні досягнення, труднощі й протиріччя громадського життя. У той же час сім’я сама активно впливає на життя суспільства, їй належить вирішальна роль у процесі відтворення людського життя, продовженні людського роду.

Науковці під сім’єю розуміють об’єднання людей, що пов’язані шлюбом або кровною спорідненістю, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність в якому обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення [25, с. 20].

Сім’я є одним з найдавніших соціальних утворень в суспільстві, що виконує низку соціально значущих функцій. Залежно від пріоритетів того чи іншого суспільства, періодів історичного розвитку, змінювався як характер виконання сім’єю певних функцій, так і їхня ієрархія. Проте сім’я відрізняється специфічними функціями, що притаманні їй на всіх етапах розвитку, зокрема, це:

репродуктивна функція (дітонародження);

сексуальна (регулювання сексуальної поведінки);

інтимна (емоційна стабілізація індивідів, організація раціонального дозвілля);

економічна (матеріальне утримання дітей та непрацездатних членів сім’ї);

соціалізації (виховання дітей, адаптація молодого покоління в соціумі);

статусна (надання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури) тощо [188, с. 58].

Інститут сім’ї завжди викликав інтерес фахівців різних наукових напрямів, але особливо зросла зацікавленість проблемами сім’ї в XX ст. Це було пов’язано з кардинальними змінами, що відбувалися в економічній та соціокультурній сферах життя суспільства, та які впливали на життєдіяльність людини.

6

Під час індустріальної революції традиційна сім’я зазнала значних змін, з розвитком технічного прогресу вона втратила можливість працювати разом як виробничий осередок. Поступово й болісно структура сім’ї почала змінюватися. Так звана мала (нуклеарна) сім’я, що складається з батька, матері та дітей, стала стандартною, соціально визнаною сучасною моделлю у всіх індустріальних суспільствах.

На функціонування інституту сім’ї безпосередньо впливають сучасні тенденції розвитку суспільства – поширення емансипації, свободи вибору, індивідуалізації тощо. Все це, в свою чергу, викликає послаблення внутрішньо-сімейних та поширення позашлюбних зв’язків, зростання кількості неповних сімей. також при загальному зменшенні народжуваності збільшується кількість дітей, народжених поза шлюбом, що породжує цілу низку негативних явищ. Трансформація інституту сім’ї формує різні теорії кризи сім’ї: економічні, етичні, психологічні, культурологічні тощо.

Розглянемо детальніше основні форми сім’ї. Насамперед, це – моногамія – історична форма шлюбу та сім’ї, за якої у шлюбному союзі перебувають два представники протилежної статі. Відрізняють такі типи моногамії:

нуклеарна сім’я, її членами є представники тільки двох поколінь (батьки та діти); цей тип у розвинених країнах нині є переважаючим;

повна нуклеарна сім’я, де є обидва з батьків та діти;

неповна сім’я, у якій відсутній один з батьків (частіше батько).

Російський вчений С.Голод неповну сім’ю розділяє на власне неповну, що виникла внаслідок розлучення або вдівства і материнську, що припускає позашлюбне народження та виховання дітей [30, с. 46].

Також варто згадати й про специфічний тип сім’ї, що одержав назву бінуклеарної, коли після розлучення і чоловік, і дружина створюють нові сім’ї, у результаті чого в дитини виявляється четверо батьків (двоє рідних і двоє нерідних), між якими підтримуються відносини, і дитина періодично проживає і з тими, й з іншими. Іноді обидві сім’ї спільно проводять дозвілля. Розширюється коло найближчих родичів дитини, у тому числі зведених братів та сестер, що, на думку деяких авторів, може сприятливо позначитися на соціалізації особистості.

7

Якщо в сім’ї проживають та господарюють представники декількох (щонайменше, трьох) поколінь, то така сім’я є розширеною.

Російський дослідник А.Харчев поділяє сім’ї з огляду владних відносин на [189]:

патріархальні – де чоловік, батько-годувальник, який матеріально забезпечує сім’ю, представляє її в суспільстві, приймає основні рішення, що стосуються членів сім’ї; дружина не працює (або престиж її роботи, заробіток значно нижче, ніж у чоловіка), займається вихованням дітей, господарює, думка дітей враховується мало;

матріархальні – сім’ї, у яких роль лідера належить жінці, успадкування відбувається за материнською лінією, сюди також належать неповні материнські сім’ї;

егалітарні – сім’ї, у яких норми любові, емоційної близькості, взаємоповаги поширюються на всіх членів сім’ї. Професійна та суспільна діяльність обох з подружжя однаково важлива, подружжя гнучко розподіляє домашні обов’язки, спільно проводить дозвілля, колективно приймає рішення тощо.

Моногамна сім’я виникла в порівняно недавньому історичному минулому, її розвиток перш за все пов’язаний зі становленням інститутів приватної власності та держави.

Альтернативною формою моногамії є полігамія, коли або один чоловік є одруженим більш ніж з однією дружиною (полігінія), або одна дружина має більш ніж з одного чоловіка (поліандрія). Полігамна форма шлюбу історично передувала його сучасному типу, причому відрізнялась культурно-історичною та релігійною специфікою.

Востанні роки у зв’язку зі значною кількістю розлучень і повторних шлюбів почали говорити про «послідовну моногамію». Це означає, що в даний момент жінка або чоловік є одруженим з одним партнером, однак протягом життя таких шлюбних союзів у них налічується більше одного.

Серед альтернативних полігамних шлюбів виділяється також так званий груповий шлюб (на рівні повсякденної свідомості більше відомий як «шведська» сім’я). У груповому шлюбі роль чоловіка грає чоловічий колектив, а роль дружини – жіночий, при цьому фрагментація на пари відсутня. Останнім часом також відзначаються популярністю

8

одностатеві (гомосексуальні) шлюби, які в більшості країн (у т. ч. і в Україні) не є офіційно визнаними.

Залежно від форми легітимації шлюби підрозділяють на церковні (реєструються церквою або іншими релігійними об’єднаннями), цивільні (реєструються державою) і конкубінат (тобто такі, що незареєстровані). В Україні конкубінат прийнято називати консенсуальним шлюбом. Незважаючи на розмаїття форм шлюбів, в роботі розглядається традиційна моногамна сім’я, оскільки саме така форма шлюбу законодавчо закріплена в нашій державі.

Сім’ї умовно можна поділити на типи. Підставами для їх розмежування можуть бути: наявність однієї або декількох шлюбних пар та їхній вік; наявність у сім’ї неповнолітніх дітей; кількість поколінь у сім’ї; наявність родичів (брати, сестри, племінники тощо). Розрізняють такі типи сім’ї:

1.з однією шлюбною парою з дітьми й без дітей;

2.з однією шлюбною парою з дітьми й без дітей з одним батьком;

3.з однією шлюбною парою з дітьми й без дітей з одним з батьків подружжя;

4.із двома або більше шлюбними парами, з дітьми й без дітей, з одним з подружжя (або без нього) і з іншими родичами (або без них);

5.що складаються з матері та дітей;

6.що складаються з батька та дітей;

7.що складаються з матері, дітей та одного з батьків матері;

8.що складаються з батька, дітей та одного з батьків батька;

9.інші сім’ї.

Внашій країні переважаючими є сім’ї, зазначені у п.п. 1,5, тобто нуклеарні та неповні сім’ї.

На жаль, в сфері сімейно-шлюбних відносин останнім часом відмічається низка негативних тенденцій. Зокрема, вони проявляються в: зменшенні цінності шлюбу, сім’ї й, особливо, дітей (порівняно з цінностями матеріального благополуччя й статку); нерозумінні деякою частиною молоді проблем і труднощів сімейного життя, взаємних прав і обов’язків у сім’ї; зростанні кількості сімей з однією дитиною (що не забезпечує навіть простого відтворення населення); збільшенні кількості абортів і всіх наслідків, пов’язаних з ними; значному зростанні кількості розлучень; збільшенні неповних сімей, у яких діти

9

виховуються одним з батьків; збільшенні кількості чоловіків та жінок, які після розлучення не вступили до повторного шлюбу.

Проблеми трансформаційного періоду в українському суспільстві відбились не лише на кількісних показниках, але й на якості сім’ї, включаючи характеристики стану здоров’я, освітній рівень, професійну структуру тощо. Крім того, до поняття якості необхідно додати суб’єктивно-психологічні показники, зокрема: особистісні оцінки характеру відносин між людьми, оцінки відносин особи до всіх аспектів життєдіяльності, оцінки самовідчуття й самореалізації особистості, взаємовідносини всередині сімейного колективу. Так, останніми роками в сім’ях (особливо в молодих) збільшується кількість конфліктних ситуацій через проблеми міжособистісних взаємовідносин подружжя, зміни у статеворольовій структурі сім’ї, відсутності єдиних моральних орієнтирів.

До показників якості можна також віднести показники інформаційної забезпеченості (відносно охорони здоров’я, планування сім’ї, культури й освіти тощо) і умови життя (житлові умови, умови праці, якість навколишнього середовища).

Якість слід визначати й на індивідуальному рівні, її показники можуть співвідноситися, наприклад, з показниками психічного, фізичного здоров’я, з можливостями якісного використання робочого часу (на роботі й у домашньому господарстві) і вільного часу, з наявністю певних позитивних почуттів (любов, щастя, задоволеність у досягнутому).

Також дозволять оцінити окремі аспекти якості й умов життя сімей такі показники як: кількість членів сім’ї, які мають потребу у послугах конкретної особи (догляд за дітьми чи батьками, чоловіком тощо), ставлення особи до даних видів праці, наявність допомоги від членів сім’ї, залучення платної допомоги й послуг сервісних служб, технічна оснащеність домашньої праці в сукупності

Різні форми соціальної нерівноправності (значне місце серед яких займає пряма або опосередкована дискримінація за ознакою статі), також слугують критерієм якості сім’ї. Зокрема, наявність свободи прийняття професійних або внутрішньосімейних рішень і можливості вибору життєвого шляху є показником статусу особи в сім’ї та суспільстві.

10