nichiporenko

шлюбів значно менший, винятком є сільські чоловіки у віці 35–49 років та сільські жінки віком 45–54 років.

У складі населення України переважають прості (нуклеарні) сім’ї, їх розподіл за кількістю членів визначається переважно наявністю чи відсутністю дітей та їх кількістю. Ситуація станом на 2001 р. свідчить про посилення тенденцій збільшення частки шлюбних пар без дітей, з однією дитиною та сімей з нереалізованими орієнтаціями на дводітну сім’ю, особливо у містах (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Середня величина домогосподарств в Україні за даними переписів населення 1959–2001 рр.

Джерело: дані Держкомстату України

Україна традиційно належала до країн з високим рівнем шлюбності (як видно з рис. 2.1., вона займає чільне місце серед країн постсоціалістичного простору), але останнім часом відмічається тенденція до зменшення реєстрації шлюбів.

Кількість укладених шлюбів протягом 1995–2009 рр. в Україні скоротилася більше, ніж на 26% (з 431 731 в 1995 р. до 318 198 у 2009 р.). Зокрема, помітно знижується частка зареєстрованих шлюбів у високосні роки і відповідно їх зростання у роки, що передують високосним, що можна пояснити упередженим ставленням населення до високосних років, коли згідно з національними традиціями не рекомендується брати шлюб (табл. 2.7). Так, наприклад у 1996 р. рівень шлюбності до наявної кількості населення становив 6,0‰, у 2000 р. – 5,6 ‰, в 2004 р. – 5,9‰, а у 2008 р. – 7 осіб на 1000 наявного населення в країні. Водночас в звичайні роки їх кількість коливалась від 6,2 ‰ у

51

1998 р. до 9 ‰ у 2007 р. Водночас, починаючи з 2001 р., намітилася позитивна тенденція росту як абсолютних, так і відносних показників кількості зареєстрованих шлюбів.

Україна 9,0 Росія 8,9 Румунія 8,8

Литва 6,8 Латвія 6,8 Польща 6,5 Чеська 5,5 Естонія 5,2 Словакія 5,1 Венгрія 4,1 Болгарія 3,9

Рис. 2.1. Кількість зареєстрованих шлюбів в деяких країнах Європи у 2007 р., на 1000 жителів

Джерело: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/publications/eurostat_yearbook

Україна – дані Держкомстату

Таблиця 2.7

Динаміка зареєстрованих шлюбів та розлучень в Україні протягом

1994–2009 рр.

Примітка: *співвідношення кількості зареєстрованих розлучень до кількості зареєстрованих шлюбів Джерело: розраховано за даними Держкомстату України

52

Тенденція щодо збільшення кількості зареєстрованих шлюбів в останні роки пов’язана також з тим, що у шлюбний вік вступають контингенти народжених у 1983–1986 рр., коли спостерігалось підвищення народжуваності у зв’язку із заходами щодо посилення допомоги сім’ям.

Як бачимо на рис. 2.2, динаміка укладених шлюбів останніх років має хвилеподібний вигляд, де найнижчою точкою є високосний рік, але з кожним новим витком спостерігається збільшення відносних показників зареєстрованих шлюбів.

Найкращий коефіцієнт шлюбності (співвідношення шлюбів та розлучень) відмічається в Закарпатській області (в 2008 р. він становив 3,2), найгірший – в Донецькій, Кіровоградській, Луганській та Полтавській областях (1,6) (Додаток 1). Коефіцієнт варіації цього показника для всіх регіонів України з 1999 по 2008 рр. має тенденцію до спадання (рис. 2.3.).

Коефіцієнт варіації даного показника за регіонами коливається від 9,62 – у Закарпатській області до 16,66 – у м. Києві та Кіровоградській області (рис. 2.4).

Рис. 2.2. Кількість зареєстрованих шлюбів в Україні у 1994-2009 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України

53

говорить про необізнаність в питаннях планування народження дітей. Крім того, у молоді збільшився запит на життєві блага, на більш високий соціальний статус, тому вони спочатку намагаються отримати гідну освіту та високооплачувану роботу.

Рис. 2.6. Питома вага ранніх шлюбів в Україні у 1994-2009 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України

Поряд з тим відмічається зростання середнього віку вступу до шлюбу як серед жінок так і серед чоловіків, що пояснюється впливом культури та способу життя в західних країнах, де прийнято спочатку зробити кар’єру, а потім вже створювати сім’ю. У всіх розвинених країнах тенденції до більш пізнього вступу в шлюб і народження дітей проявилися ще наприкінці 60-х років минулого століття, коли там відбувалися бурхливі молодіжні революції. Їхнім лейтмотивом була відмова від цінностей традиційного суспільства, зокрема, від батьківської опіки. Поряд з тим відбулися революції в області контрацепції, в новому розумінні ролі жінки в суспільстві, що мали значні демографічні наслідки.

Так, в Україні середній вік жінки при вступі до шлюбу в 2009 р. порівняно з 1994 р. зріс більш ніж на 2 роки і становив 27,44 років. Середній вік вступу до шлюбу серед чоловіків також має тенденцію до зростання, навіть більш помітну, ніж у жінок: за останні 16 років

56

різниця склала 2,34 роки, а середній вік чоловіків, що одружуються, перетнув 30-річну межу і досяг 30,35 років (рис. 2.7).

Серед тих, хто реєструє шлюб, більша частина одружується вперше (частка таких як серед чоловіків, так і серед жінок на протязі останніх років майже не змінилася і коливається в рамках 75%), у повторний шлюб вступає в середньому 20% розлучених жінок і 23% розлучених чоловіків, решту становлять овдовілі.

чоловіки жінки

Рис. 2.7. Середній вік вступу до шлюбу по Україні в цілому у

1994-2009 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України

Україна характеризується доволі високими показниками рівня розлучуваності, стабільність шлюбу залежить від різноманітних чинників, в основному таких, як вік одруження, термін знайомства до шлюбу, соціальний статус тощо.

Причини, що викликають дисфункцію сімейних відносин, дуже різноманітні: економічні, психологоетичні, медичні тощо.

Наприклад, до психологоетичних можна віднести жорстокість, агресивність, конфліктність, ревнощі, подружню невірність. Серед медичних слід зазначити хронічні інфекційні та венеричні захворювання; психічні та сексуальні відхилення тощо. Важливим фактором розлучення є асоціальна поведінка, зокрема, алкоголізм, наркоманія, зайняття проституцією одного з членів подружжя .

57

Очевидною причиною є вкрай незадовільні житлові та матеріальні умови життя багатьох сімей, залежність молодого подружжя від їхніх батьків, надмірна зайнятість жінки домашньою роботою, невпорядкованість сімейного побуту. Більш приховані, але й вагоміші протиріччя, пов’язані з певною системою морального виховання. Це – низький рівень особистої відповідальності, відсутність культури раціонального планування власного життя, слабкий вплив моралі, зокрема релігійної, на повсякденне життя в сім’ї, на вирішення складних етичних та моральних проблем народження й виховання дітей, формування в них оптимальних людських і соціальних якостей.

Слід зазначити також, що стрімке падіння рівня життя, а разом з ним і майнове розшарування сімей, спричинило складні життєві колізії, коли реальністю стала невпевненість у завтрашньому дні, що є складним випробування навіть для сім’ї зі значним шлюбним стажем, не говорячи про молоду сім’ю.

Водночас сім’я виявилися не підготовленою до переходу до нових економічних відносин, виживання в умовах кризи. Проблема соціальної адаптації (психологічної, економічної, професійної), як правило, вирішується односторонньо, винятково як проблема самої сім’ї, як процес тільки її пристосування до негативних змін, що відбуваються.

Деякі вчені вважають, що істотною причиною зростання розлучуваності є, зокрема, результат спрощення процедури розлучення.

На початку нового тисячоліття в Україні кількість розлучень та коефіцієнт розлучуваності відносно середини 1990-х років знизився. Кількість розлучень в розрахунку на 1000 осіб наявного населення зменшилась з 4‰ в 1994 р. до 3,2‰ у 2009 р. Серед населення у віці від 15 років і старше ця різниця особливо помітна: у 1994 р. кількість розлучень становила 5,1‰, а в 2006 – 3,7‰. (рис. 2.8). Лише в сільській місцевості відзначається незначне зростання кількості розлучень.

Незважаючи на позитивні тенденції, Україна займає одне з чільних місць серед країн постсоціалістичного простору щодо кількості зареєстрованих розлучень (рис. 2.9). Зокрема, вона обганяє «католицькі» Польщу та Румунію за рівнем розлучуваності більш, ніж в 2 рази, поступаючись при цьому лише Росії.

58

донаявногонаселеннясереднаселеннявіком15 роківі старше

Рис. 2.8. Кількість зареєстрованих розлучень в Україні

у 1995-2009 рр.

Джерело: дані Держкомстату України

Росія 4,8

Україна 3,8

Литва 3,4

Латвія 3,3

Чеська 3,0 республіка

Естонія 2,8

Венгрія 2,5

Словакія 2,3

Болгарія 2,1

Румунія 1,7

Польща 1,7

Рис. 2.9. Кількість зареєстрованих розлучень в деяких країнах Європи у 2007 р., на 1000 жителів

Джерело: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/publications/eurostat_yearbook;

Україна – дані Держкомстату

Водночас спостерігається поступове зменшення абсолютних показників зареєстрованих розлучень. Так, їх кількість за 1995–2009 рр. зменшилась більш як на 25%. Найбільше розлучень відзначається саме в молодих сім’ях (де вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років).

59

Рис. 2.10. Розподіл розлучень серед молоді в Україні у 1995-2009 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України

Особливо ця тенденція поширена серед молодих жінок. Так, у 1995 р. їх кількість становила 63,9% від загальної кількості розлучених жінок, потім спостерігався повільний спад їх кількості, але після 2000 р. знову стало помітним зростання числа розлучень серед жінок віком до

35років.

Учоловіків відповідного віку за останні 10 років відзначається поступовий спад кількості зареєстрованих розлучень. Водночас їх частка в загальній кількості розлучень менша, ніж серед жінок, що говорить про те, що жінки частіше стають ініціаторами розлучень.

Слід відмітити, що також помітно зменшується кількість розлучень серед молоді у віці до 24 років, особливо відчутно це серед чоловіків даного віку, їх частка зменшилась майже в 2 рази (з 14,21% у 1995 р. до 8,06 % у 2009 р.). Це, перш за все, наслідки зниження частки зареєстрованих шлюбів у вказаному віці, а також, як зазначалось вище, результат поширення консенсуальних шлюбів, що особливо популярні серед молоді.

Поряд з тим збільшується кількість розлучень серед осіб старше

40років (табл. 2.8; 2.9), особливо серед чоловіків у віці 40–44 роки, де може відігравати роль психологічний фактор (коли діти вже дорослі, і починається так званий критичний вік, коли людина вже відбулася і хоче змінити своє життя).

60