120. Розвиток здібностей дошкільника.

Найбільш інтенсивно здібності починають розвиватись у дошкільному віці. У поведінці дитини чимдалі зростає доля  її власної активності. Діти  починають розрізнятись за рівнем виявлення у них  загальних  здібностей: пізнавальних та  практичних. Здібності дошкільників формуються у різноманітних видах діяльності. У дітей, що  виявляють пізнавальні здібності, спостерігаються схильності до експериментування, до пошуку, до висловлення гіпотез, пропозицій. Водночас такі діти  відзначаються високими рівнями розвитку образних  форм  пізнання дійсності: сприйняття, образної пам’яті, наочно- образного мислення, уяви.

Пізнавальні здібності класифікують відповідно до окремих етапів пізнавального процесу: на етапі сприйняття інформації (сенсорні); на етапі аналізу, переробки інформації (інтелектуальні); на етапі практичного використання знань (творчі). Сенсорні здібності розвиваються особливо інтенсивно у процесі засвоєння сенсорних еталонів у 3–4  роки

У творчих здібностях на перший план виходить уява. Вони  виявляються у тих випадках, коли дитина діє не за шаблоном, пропонує і реалізує оригінальні способи  рішення практичних та ігрових задач, виявляє творчість та  отримує такі її продукти, як малюнок, казка, оповідання, конструкція.

Практичні здібності дошкільника проявляються та формуються у різноманітних видах діяльності – грі, образотворчій, трудовій, побутовій. У дітей, для яких чимдалі більшого значення набуває спілкування з ровесниками, досить яскраво виявляються організаторські здібності. Дошкільники з такими здібностями виступають ініціаторами різних дитячих справ, ігор. Практичні здібності проявляються у руховій активності дітей  як висока гнучкість тіла, спритність і граціозність рухів, висока здатність до наслідування складних систем рухів. Такі здібності лежать в основі  виконання спортивних видів  діяльності, танців, балету. Тісний зв’язок пізнавальних здібностей з практичними виявляється у конструктивно-технічній діяльності, що  передбачає просторове  бачення, просторову уяву, вміння уявляти предмет у цілому і за його частинами за планом, кресленням, схемою, описом, а також уміння самостійно формулювати оригінальний задум. У багатьох дітей  досить рано  виявляються спеціальні здібності. Дошкільне  дитинство створює особливо сприятливі умови для формування  художніх  здібностей. Дошкільник  включений  у  все розмаїття художніх видів діяльності. Він співає, танцює, ліпить, малює.  У дитини дошкільного віку виявляються такі здібності, як образотворчі, декоративно-прикладні, включаючи відчуття композиції, кольорів, форми; музичні, які  складають мелодійний і  ритмічний слух, відчуття ритму; театрально-мовні, до яких входять поетичний слух, виразність інтонації і міміки. Спеціальні здібності мають спільну основу: певний рівень розвитку пізнавальних процесів, технічних умінь, а  також емоційної чутливості й  сприйнятливості.

121. Психологічні особливості ранньої обдарованості.

Обдарована дитина відзначається високим рівнем досягнень, а також значними можливостями їх отримання у майбутньому в таких сферах: інтелектуальній, академічних досягнень, творчого мислення, спілкування й лідерства, художньої та рухової діяльності.

Н. С. Лейтес вирізняє три категорії дітей з ознаками розумової обдарованості.

Першу з них представляють діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку порівняно зі своїми однолітками. Їх називають вундеркіндами.

Друга категорія – це діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук).

Третя категорія – діти зі значними розумовими резервами, такі, що володіють якоюсь яскраво вираженою здібністю, відзначаються чимось особливим (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством). Це діти з прихованою обдарованістю.

Обдарована дитина за темпом розумового розвитку випереджує своїх однолітків. Для неї характерні ранній розвиток мовлення і багатий словниковий запас, чутливість до нової інформації, вміння її одержувати і систематизувати.

Обдаровані діти дуже допитливі, задають дорослому багато питань, вони критичні щодо себе і оточуючих.

Психологи Карне, Шведел і Ліннемайєр (США, 1982) сформулю вали принципи розробки навчальних програм для обдарованих дітей.

1. Кожна дитина неповторна. Одна може вийти вперед в арифметиці, інша у читанні, третя у музиці.

2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часто мають негатив ний «Я»-образ. Реакції близьких дорослих означають для них дуже багато.

3. Сім’я повинна відігравати суттєву роль у вихованні обдарованої дитини. Програми для виховання обдарованих дітей слід реалізувати у тісній взаємодії суспільного й сімейного виховання.

4. Програма повинна включати різноманітний навчальний матеріал, що відповідає інтересам і потребам дитини.

5. Програма повинна бути збалансованою і сприяти всебічному розвиткові, передбачати розвиток емоційної та рухової сфер, а також спілкування і наполегливості у досягненні цілей.

6. Обдарована дитина повинна мати можливість спілкування з такими ж обдарованими ровесниками.

7. Реалізація програм для виховання обдарованих дітей вимагає спеціальної підготовки вихователів та її постійне вдосконалення.

8. Програма повинна своєчасно забезпечувати поступовий і плав- ний перехід з рівня на рівень.