Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТУ_ПОСІБНИК.doc
Скачиваний:
94
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
14.56 Mб
Скачать

18.1 Основи алгоритмізації

Алгори́тм1 — точний набір інструкцій, що описують порядок дій виконавця для досягнення результату вирішення завдання за кінцевий час.

Для алгоритму характерні наступні властивості:

  • Дискретність - алгоритм повинен бути представлений як послідовне виконання простих кроків (rроком називається кожна дія алгоритму).

  • Визначеність - кожне дія алгоритму повинна бути чітким і однозначним.

  • Результативність - алгоритм повинен приводити до рішення завдання за певне число кроків.

  • Масовість - алгоритм складається в загальному виді, тобто він повинен бути застосуємо до ряду завдань, що різняться вихідними даними.

Способи запису алгоритму:

  • Формальний - запис алгоритму словесно, природньою мовою.

  • Графічний - зображення алгоритму у вигляді блок-схеми.

Елементарні кроки алгоритму можна об'єднати в наступні алгоритмічні конструкції: лінійні(послідовні), що розгалужуються, циклічні та рекурсивні.

Блок-схема - опис структури алгоритму за допомогою геометричних фігур з лініями-зв'язками, що показують порядок виконання окремих інструкцій. Цей спосіб має ряд переваг. Завдяки наочності, він забезпечує «читаність» алгоритму і явно відображає порядок виконання окремих команд. У блок-схемі кожної формальної конструкції відповідає певна геометрична фігура або зв'язана лініями сукупність фігур.

У блок-схемі дії алгоритму (блоки) зображуються наступними геометричними фігурами (таб.18.1).

Таблиця 18.1 Основні елементи схем алгоритму

Найменування

Позначення

Функція

Блок начало-кінець

Елемент відображає вхід із зовнішнього середовища або вихід ( найбільш часте застосування − начало і кінець програми)

Блок обчислень

Виконання однієї або декількох операцій, обробка даних будь-якого виду.

Усередині фігури записують безпосередньо самі операції, наприклад, операцію присвоювання: у = 2*b^3 + a^2.

Логічний блок

Відображає рішення або функцію перемикального типу з одним входом і двома альтернативними виходами.

Приклади рішення: у загальному випадку − порівняння ( >, <, =); у програмуванні − умовні оператори if (два виходи: true, false) і case (безліч виходів).

Визначений процес

Символ відображає виконання процесу, що складається з однієї або декількох операцій, який визначений в іншому місці програми (у підпрограмі, модулі). Усередині символу записується назва процесу й передані в нього дані. Наприклад, у програмуванні − виклик процедури або функції

Дані

(уведення-вивід)

Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (вивід). Даний символ не визначає носія даних ( для вказівки типу носія даних використовуються специфічні символи).

З'єднувач

Символ відображає вхід у частину схеми й вихід з іншої частини цієї схеми. Використовується для обриву лінії й продовження її в іншім місці ( для запобігання зайвих перетинань або занадто довгих ліній, а також, якщо схема складається з декількох сторінок). Відповідні сполучні символи повинні мати однакове (при тому унікальне) позначення.

Коментар

Використовується для більш докладного опису кроку, процесу або групи процесів. Опис міститься з боку квадратної дужки й охоплюється їй по всій висоті. Пунктирна лінія йде до описуваного елемента, або групі елементів ( при цьому група виділяється замкненою пунктирною лінією). Також символ коментаря слід використовувати в тих випадках, коли обсяг тексту, що міститься усередині якогось символу (наприклад, символ процесу, символ даних і ін.), перевищує розмір самого цього символу.