15. Організація роботи електронної пошти

Електронна пошта (E-mail - Electronic mail) – перший і найбільш поширений з сервісів Internet. Електронна пошта – типовий сервіс відкладеного читання (off-line). Адресат отримує повідомлення на свій комп'ютер і читає його тоді, коли йому буде зручно. Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісів мережі.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. По аналогії зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати більш надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший.

Послуги електронної пошти опиняються на спеціальних поштових серверах або на серверах провайдерів. Сервер зберігає облікові записи користувачів.

Обліковий запис – ім'я користувача, яке буде адресою електронної пошти, та пароль. Отримувати доступ до поштових серверів можна двома способами: через www-інтерфейс або з використанням спеціальних програм, званих поштовими агентами (наприклад, Outlook Express, Netscape Messenger, Mozilla Thunderbird, Evolution, Opera Mail (M2), TheBat!). У першому випадку всі операції з електронною поштовою скринькою виробляються за допомогою набору web-сторінок поштового сервера. Поштові агенти забезпечують створення, редагування, збереження та перегляд отриманих листів в автономному режимі. З'єднання з поштовим сервером встановлюється тільки для доставки пошти. Для передачі повідомлень використовуються спеціальні протоколи електронної пошти:

SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) — порівняно простий, текстовий протокол, в якому з’єднання відбувається завжди за ініціативи відправника. SMTP — синхронний протокол і складається із серії команд, що посилаються клієнтом та відповідей сервера. Відправником зазвичай є поштовий клієнт кінцевого користувача або поштовий сервер. SMTP було розроблено як протокол транспортування і доставки, тому системи, що використовують SMTP, завжди повинні бути у робочому стані. Протокол часто використовується для передачі повідомлень клієнтами електронної пошти, які, проте, не мають можливості діяти як сервер.

POP3 (Post Office Protocol Version 3) може застосовуватися як для одержання, так і для відправлення повідомлень (використовується, як правило, тільки для отримання кореспонденції).

IMAP (англ. Internet Message Access Protocol — «Протокол доступу до електронної пошти Інтернету») — протокол прикладного рівня для доступу до електронної пошти.

Аналогічно POP3, служить для роботи з вхідними листами, однак забезпечує додаткові функції, зокрема, можливість пошуку за ключовим словом без збереження пошти в локальній пам'яті.

IMAP надає користувачеві великі можливості для роботи з поштовими скриньками, що знаходяться на центральному сервері. Поштова програма, що використовує цей протокол, отримує доступ до сховища кореспонденції на сервер так, начебто ця кореспонденція розташована на комп'ютері одержувача. Електронними листами можна маніпулювати з комп'ютера користувача (клієнта) без постійного пересилання з сервера і назад файлів з повним змістом листів. Для відправки листів використовується протокол SMTP.

IMAP був розроблений для заміни більш простого протоколу POP3 і має наступні переваги в порівнянні з останнім:

• Листи зберігаються на сервері, а не на машині клієнта. Можливий доступ до одної і тої ж поштової скриньки з різних клієнтів. Підтримується також одночасний доступ декількох клієнтів. У протоколі є механізми, за допомогою яких клієнт може бути проінформований про зміни, зроблені іншими клієнтами.

• Підтримка декількох поштових скриньок (або тек). Клієнт може створювати, видаляти і перейменовувати поштові скриньки на сервері, а також переміщати листи з одної поштової скриньки в інші.

• Можливе створення спільних папок, до яких можуть мати доступ декілька користувачів.

• Інформація про стан листів зберігається на сервері і доступна всім клієнтам. Листи можуть бути позначені як прочитані, важливі тощо

• Підтримка пошуку на сервері. Немає необхідності завантажувати з сервера безліч повідомлень для того, щоб знайти одне потрібне.

• Підтримка он-лайн-роботи. Клієнт може підтримувати з сервером постійне з'єднання, при цьому сервер у реальному часі інформує клієнта про зміни в поштових скриньках, у тому числі про нові листи.

• Передбачено механізм розширення можливостей протоколу.

Поточна версія протоколу має позначення IMAP4rev1 (IMAP, версія 4, ревізія 1). Протокол підтримує передачу пароля користувача в зашифрованому вигляді. Крім того, IMAP-трафік можна зашифрувати за допомогою SSL.

Адреса електронної пошти.

Адресу електронної пошти можна отримати від інтернет-провайдера або служби веб-пошти, підписавшись на послуги. Адреса електронної пошти складається:

1. з імені користувача (будь-який обраний вами псевдонім, не обов’язково справжнє ім’я);

2. символу «@»;

3. імені інтернет-провайдера або служби веб-пошти.

Наприклад, mymail@mailserver.com