4.4.Факторинг як фінансова послуга

УЗаконі України “Про банки та банківську діяльність” від 20.09.2001 № 2740-ІІІ факторинг визначається як банківська операція,

що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів.

Комплекс факторингових послуг включає:

·фінансування поставок товарів (послуг);

·страхування кредитних ризиків;

·облік стану дебіторської заборгованості та регулярне представлення відповідних звітів клієнту;

·контроль за своєчасністю оплати та робота з дебіторами.

Об’єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.

Суб’єктами факторингу є:

·продавець (постачальник);

·покупець;

·факторингова компанія (банк-фактор).

Використання факторингу дає такі основні переваги:

1.Одержання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажів, одержавши від фактора необхідні для цього обігові кошти. Економія на невиправданих витратах, пов’язаних

зодержанням банківського кредиту.

2.Економія за рахунок появи можливості закуповувати товар у своїх постачальників за більш низькими цінами.

3.Захист від втрат при несплаті чи несвоєчасній оплаті дебіторами за поставлений їм товар;

4.Економія на оплаті додаткових місць(включаючи офісне устаткування) і додаткового робочого часу співробітників, відповідальних за:

·контроль за дебіторською заборгованістю;

·залучення фінансових ресурсів.

5.Захист від втрат, пов’язаних із відсутністю чи недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРИНГУ

1.За видами поступки вимоги:

·відкритий;

·закритий.

2.За обсягом обслуговування:

·з повним обслуговуванням;

·без фінансування;

Українська академія банківської справи НБУ

45