Промисловий шпіонаж

Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:

1. Галузевий аналіз стану економіки певної країни;

2. Промисловий шпіонаж, який в свою чергу можна умовно підрозділити на комерційний, технологічний і науково-технічний.

Шпіонаж – це цілеспрямована діяльність по збору розвідувальних відомостей, які можуть нанести про­тилежній стороні певних втрат, і кваліфікується законо­давчими органами протилежної сторони як злочинна.

Характерні риси діяльності

Промисловогошпіонажу

• Оволодіння ринками збуту;

• Підробка товарів;

• Дискредитація чи усунення конкурентів;

• Перепродаж фірмових секретів;

• Зрив переговорів по контрактах;

• Шантаж окремих осіб;

• Створення умов для підготовки та проведення терористичних і диверсійних акцій.

Із зростанням інфляції, посиленням конкуренції і соціального напруження в світі промисловий шпіонаж активізується і коштів на його ведення, як правило, не жаліють. Причетними до його ведення є недержавні організації та приватні особи.

Як свідчить практика, недержавні організації, які зай­маються промисловим шпіонажем, проявляють найбільшу зацікавленість в таких питаннях конкуруючих з ними фірм, організацій, банків:

• фінансові звіти та прогнози;

• маркетинг та стратегія цін;

• технічна специфікація існуючої та перспективної продукції;

• умови контрактів;

• перспективні плани розвитку виробництва;

• фінансовий стан об’єкта;

• умови продажу чи злиття об’єктів;

• організаційна структура об’єкта;

• найважливіші елементи систем безпеки, кодів та процедур доступу до інформаційних мереж і центрів.

Для добування потрібної інформації вищезазначені організації користуються спеціальними формами і метода­ми, наприклад:

• завуальовані питання спеціалістам конкурента;

• обманне запрошення на роботу спеціалістів, що працюють у конкурента, з пропонуванням заповнити текст із спеціально підібраними питаннями;

• обманні переговори з представником конку­рента про придбання товарів чи ліцензії і, після одержання необхідної інформації, відмова від предмету переговорів;

• безпосереднє таємне спостереження за об’єк­том, яким може бути спеціаліст, відділ чи установа;

• використання професіональних агентів для одержання інформації;

• посягання на власність конкурента;

• підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

• засилка агентів до службовців чи спеціалістів конкурента;

• підслухування розмов конкурента;

• викрадення креслень, зразків, документів;

• шантаж і різноманітні способи тиску;

• незаконне одержання інформації через корумпо­вані елементи у владних структурах.

Ведеться промисловий шпіонаж за допомогою різноманітних технічних засобів:

• спеціальна звукозаписуюча апаратура;

• прилади для зняття інформації з телефонних ліній зв’язку;

• міні-радіозакладки;

• апаратура для зняття інформації з вікон за допомогою лазерних випромінювачів;

• навідні мікрофони;

• спеціальні системи спостереження і передача відеозображення;

• спеціальна фотоапаратура;

• прилади спостереження;

• прилади нічного бачення;

• апаратура для виявлення радіоактивного та іншого випромінювання тощо.

Злочинні нашарування в жорстокій боротьбі за прибуткові сфери і території країн проникають в структури влади та управління, втягують в свою діяльність держав­ний апарат.

Найбільш активно промисловим шпіонажем займа­ються транснаціональні корпорації (ТНК). Спеціалісти вва­жають, що на сьогодні в світі не менше 55 тисяч транс­національних корпорацій, які мають близько 170 тисяч філіалів. Триста значних транснаціональних корпора­цій контролює близько 25 відсотків всіх активів, з них сто найбільших в 1990 році володіли активами на загальну суму 3,1 трильйони доларів.

В розвідувальній діяльності транснаціональних кор­порацій присутні всі види шпіонажу, починаючи від науко­во-технічного і кінчаючи політичним. Особливе місце в цій сфері належить зарубіжним філіалам, які володіють розвідувальною сіткою “інформаторів” по всій країні перебування і колосальними фінансовими можливостями.

Крім інформації про діяльність фірм, банків, орга­нізацій та інше, спецслужби транснаціональних корпорацій збирають дані на видних політичних діячів як своєї країни, так і країн, де знаходяться філіали ТНК, з метою вчинити на них тиск задля своїх інтересів. З цією ж метою ведеться робота по складанню досьє на ведучих спеціалістів і менеджерів фірм-конкурентів, а спеціальні служби круп­них корпорацій ведуть пошук, вивчають і переманюють талановитих вчених із різних країн.

Шантаж. По конкретній особі встановлюється фінансовий і сімейний стан, звички, уподобання, нахили як його так і членів його сім’ї, підбирається необхідний, а якщо можливо, то і компрометуючий матеріал, знахо­диться можливість передачі через кого-небудь взятки чи надання послуги тощо.

В діяльності таких відомих міжнародних приват­них фірм, як “Всесвітня організація детективів” та “Міжна­родна служба безпеки і розслідувань”, що об’єднала при­ват­ні служби Західної Європи, присутній як промисловий шпіонаж, так і контршпіонаж. А єдина спеціальна служба АСИС – Американське співробітництво по промисловій безпеці, – яка об’єднала керівників служб безпеки найбільших транснаціональних корпорацій американсь­кого походження, була створена з метою боротьби проти витоку науково-технічної інформації із філіалів амери­канських корпорацій за кордоном. Існують і інші об’єд­нання. Наприклад, відомі конкуруючі французькі фірми “П’єр Карден”, “Крістіан Діор”, “Шанель”, “Ніна Річчі” та “Гуччі”, об’єднали свої зусилля проти підробок, прийшов­ши до висновку, що разом їм буде легше боротись з підпільними конкурентами.