Харчовітоксикоінфекції
Найчастіше викликаються сальмонелами, яких відомо більш як 140 різновидів. Понад 60 з них патогенні для людини. Джерелом мікробів є худоба, птахи та люди-бацилоносії. Потрапивши на харчові продукти, сальмонели виділяють ентеротоксин, котрий руйнується при термічній обробці при 70 °С за 10 – 50 хвилин, а при 100 °С – миттєво. При недостатній термічній обробці, недотриманні правил особистої гігієни, ентеротоксин потрапляє до шлунково-кишкового тракту і викликає отруєння. Прихований період триває 12 – 24 години. Початок бурхливий – нудота, блювота, холодний піт, пронос, можливе підвищення температури до 40 °С. Загальна інтоксикація може супроводжуватися висипаннями на шкірі, збільшенням печінки та селезінки. Клінічні форми токсикоінфекції поліморфні. Інтоксикація триває 3 – 7 діб. Смертю зараження закінчується нечасто.
Перша допомога. Промити шлунок великої кількістю води. Дати випити лужний розчин. Звернуться до лікаря.
Небезпеки у сучасному урбанізованому суспільстві та протидія їм
Злочинність та захист від неї
Злочинність — гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.
Зловмисник.
часто сам нападник відчуває страх, який викликає в нього почуття тривоги і паніки. Характерними ознаками такого стану є: широко відкриті очі, “бігаючий” погляд, напіввідкритий рот, притишений голос;
в стані гніву людина відчуває потребу в фізичних діях, самоконтроль в неї відсутній. Характерні ознаки такого стану: нахмурене обличчя, загрозливий погляд, гучний голос, прищурений погляд;
легкий і середній ступінь алкогольного сп’яніння викликає підвищену агресивність. В такому стані людина “заводить” себе нецензурною лайкою і може перейти до фізичного нападу;
в стані наркотичного сп’яніння в людини відсутня відповідальність за свої вчинки, чутливість до болю знижена. Таку людину ззовні важко відрізнити від будь-якої нормальної людини (для тих, хто до цього не бачив людей в такому стані). Характерні ознаки такого стану є загальна ейфорія: підвищена активність рухів, розмова швидка і емоційна, особливий “блиск” в очах, неадекватне реагування на запитання, іноді безпричинний сміх;
у людей, хворих психічними розладами, буває відсутнє відчуття вини і докорів совісті, в них можуть бути слухові і зорові галюцинації, маніакальний синдром. Часто це досить розвинені, хитрі і агресивні люди, яких важко обманути.
Забезпечення особистої фізичної безпеки
Враховуючи складну криміногенну ситуацію у багатьох країнах, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. У забезпеченні особистої безпеки використання технічних засобів забезпечує тільки 10 % захисту, і на 90 % вона залежить від самої людини, її образу життя, мислення, характеру тощо
Особиста безпека є результатом реалізації комплексу заходів, спрямованих на зниження рівня ризику до реально можливого мінімуму, що дозволяє гарантувати збереження життя і здоров'я, нормального психічного стану і дієздатності людини.
1. Якості та стійкі психічні стани людини, що ускладнюють прийняття адекватних дії в екстремальних кримінологічних ситуаціях:
низька психологічна стійкість та схильність до психічної дезадаптації;
високі показники тривожності;
емоційна неврівноваженість та імпульсивність реакцій;
недоліки розподілу та концентрації уваги;
функціональні порушення зв'язку між сприйманням та моторними процесами;
фізичні вади органів чуття (зору, слуху, нюху, дотику, болю тощо);
функціональні непатологічні зміни в організмі (серцево-судинної, дихальної та інших систем);
уповільненість реакцій;
низький інтелектуальний рівень;
неврівноваженість та підвищена схильність до ризику;
схильність до алкоголізації і наркотизації.
2. Ситуативні психічні стани, що ускладнюють прийняття адекватних дії в екстремальних кримінологічних ситуаціях (переважно є наслідками службових чи сімейно-побутових конфліктів, травм та критичних інцидентів):
тривожність, страх, депресія;
вкрай низька активність, загальмованість;
підвищена неадекватна активність, надмобілізованість;
панікування;
гостра втома, перевтома.
3. Віктимні особистісні якості, що роблять людину уразливою до злочинних зазіхань:
гіпертрофована довірливість;
легковажність;
запальність, гарячковість;
конформність та навіюваність;
самовпевненість, пихатість тощо.
Зброя для самозахисту.
Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу. Аерозольний балончик - це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйними речовинами. Отруйні речовини, які використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураження людини. Радіус дії зазвичай становить - 1,5-З м. Кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10-20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйних речовин вища).
У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом СS дозволялось користуватись тільки міліції. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені аерозолі, які містять МПК («Терен»).
Серйознішим засобом самооборони є газовий пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров 'я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформлюється за місцем проживання строком на 1-3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Забороняється передавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.
Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10 м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Однак ця зброя досить громіздка і головне - не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.
Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої, Їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного крику й вимкнути, не знаючи секрету, його практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження — потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.