Ожеледі

Найсильніша за останні 100 років ожеледь в Україні принесла численні руйнування. Близько 4 млн. осіб постраждало від стихійного лиха, яке сталося 26-28 листопада 2000 р. на території 12 областей України. Загинуло 6 осіб, з них у Вінницькій області - 3, в Одеській - 2, в Миколаївській - 1; травмовано 740 осіб, з них 174 - госпіталізовано. Через несприятливі умови тимчасово припинилося навчання в 889 школах семи областей. За даними МНС, внаслідок обледеніння дротів подача струму припинилася в 4977 населених пунктах, пошкоджено 20928 ліній електропередач, 33013 трансформаторних підстанцій, 743 км контактної мережі, відключено 2029 сільських АТС, а також низка блоків атомних та теплових електростанцій. Величезні збитки завдані й сільському господарству України — постраждало 87 тис. га озимих, 12 тис. га багатолітніх трав, а також сади й виноградники. За попередніми підрахунками, загальна сума збитків, завданих стихійним лихом становить 767 млн. грн.

Снігові замети

Снігові заметиутворюються під час інтенсивного випадання снігу під час буранів, заметілей. Снігом заносяться залізничні й автомобільні шляхи, що по­рушує нормальне життя населених пунктів.

При загрозі виникнення снігової бурі запобіжні заходи в основ­ному такі ж самі, як і при наближенні урагану. Снігова буря може тривати кілька днів, тому необхідно зробити запаси продуктів харчування, води, предметів першої необхідності, обмежити пересування, закрити школи, дитячі садки і ясла.

Штабам ЦО, керівникам, спеціалістам господарств і установ, населенню під час і після снігових заметів потрібно бути готовими для проведення таких робіт: розшук зниклих людей; надання першої медичної допомоги; розчи­щення снігових заметів на автомобільних та залізничних транспортних магістралях, вулицях, біля житлових і виробничих будівель; ліквідації ава­рій на комунальній і енергетичній мережі.

Під час снігової бурі, особливо вночі, роботи слід виконувати тільки групами з таким розрахунком, щоб кожна людина знахо­дилася в полі зору інших працівників.

Для ліквідації снігових заметів застосовують снігоочисні маши­ни, бульдозери, екскаватори, грейдери.

Пожежі

Пожежівиникають внаслідок порушень правил пожежної безпеки, від розряду блискавки, самозаймання, іскор із транспорт­них засобів, світлового випромі­нювання ядерного вибуху, при застосуванні звичайних і спеціальних (піреогелю, терміту, електрону і білого фос­фору) засобів ура­ження та з інших причин. Основні уражаючі фактори пожеж — це висока температура, задимлення великих районів, обме­ження видимості, негативний вплив на психіку людей.

Щорічно в нашій державі реєструється, залежно від гідрометеорологічних умов, у середньому від 2,5 до 7,5 тис. лісових пожеж, які завдають величезної шкоди навколишньому середовищу й збитків народному господарству.

Пожежі характеризуються швидкістю поширення вогню, що залежить від швидкості вітру, виду пожежі та виду горючої речовини. Швидкість природних пожеж досягає кількох сотень метрів за годину, інколи – кількох кілометрів. Просування таких пожеж проходить нерівномірно.

Лісові пожежі поділяють на низові і верхові. Залежно від швидкості переміщення фронту пожежі і висоти полум’я пожежі можуть бути слабкими, середньої сили і сильними.

Найчастіше трапляються низові пожежі. Лісові низові пожежі розвиваються в результаті горіння рослин і рослинних решток, розміщених безпосеред­ньо на грунті або на невеликій висоті — 1,5–2,0 м: хвой­ного підліску, живого надґрунтового покриву (мохів, лишайників, трав'янистих рослин, кущів) і надґрунтового покриву, або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку). Швидкість по­ширення таких пожеж невелика — 100–200 м за годину, при сильному вітрі — до 1 км/год. Низові пожежі бувають швидкі й суцільні.

Швидкі пожежі характерні для весни, коли підсохне тонкий шар дрібного ма­теріалу на поверхні грунту, який може горіти. Вогонь при швидких пожежах поширюється нерівномірно, "стрибками", швидкість таких пожеж від кількох сотень метрів до кількох кілометрів за годину.

Суцільні низові пожежі виникають, як правило, влітку, коли просохне сушняк і підстилка. Під час суцільних пожеж повністю згорає надґрунтовий покрив, ви­сота полум'я вища, ніж у швидких і досягає 2 м, але при цьому швидкість вогню невелика – не перевищує кількох сотень метрів за годину.

Верхові пожежі поділяються на швидкі й су­цільні. Під час швидких верхових пожеж вогонь поширюється із швидкістю 0,2–0,6 км/год, а при сильному вітрі — до 5­­­­­–25 км/год.

Розрізняють три види верхових пожеж: верхові (вершинні), повальні (суцільні) і стовбурові. Під час верхових згорають тільки крони дерев, під час повальних го­рять усі яруси, під час стовбурових — окремі сухостійні стовбури.

Польові (степові) пожежі виникають на луках під час посух та на полях у період дозрівання врожаю, переважно зернових культур. Швидкість їх поширення залежить від швидкості вітру, найчастіше становить 25­­­–30 км/год.

Підземні лісові пожежі виникають на дільницях з торф’яними грунтами або там, де є великий шар підстилки, переважно як продовження низових або верхових лісових пожеж. Найчастіше вони виникають наприкінці літа в місцях видобування торфу через необережне поводження з вогнем, від розряду блискавки або самозаймання. Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Такі пожежі охоплюють великі території і важко піддаються гасінню. На такі пожежі практично не впливають погодні умови, вони можуть продовжуватися місяцями і в дощ, і в сніг.

Пожежі в містах і населених пунктах виникають через порушенням протипожежної безпеки, через неполадки в електромережах, поширення вогню від лісових, степових і торф’яних пожеж, а також від замикання електромереж під час інших стихійних лих.

Горіння пилу суттєво відрізняється від горіння рідких чи твердих речовин і наближається до процесу горіння суміші газів. Пил має дуже велику поверхню відносно до маси, внаслідок чого швидкість його горіння та поширення вогню дуже велика. При певних концентраціях у повітрі горючий пил може вибухати, що часто трапляється на вугільних шахтах та цукрових заводах. У товстому шарі пил може непомітно тліти протягом тривалого часу, і пожежа виникає нібито з невідомої причини.

У районі пожежі відбуваються суттєві зміни атмосфери: підвищується вміст токсичних газів, головним чином, окису вуглецю, зменшується кількість кисню, що веде до отруєння і задухи незалежно від дії теплового випромінювання. Токсичні гази і дим є причиною ураження близько 50 % людей, переважно із смертельними випадками. Вміст у повітрі 1,3 % окису вуглецю (СО) призводить до знепритомнення після двох-трьох вдихань, а при концентрації 0,32 % — смерть настає через 30 хв. Вміст у повітрі вуг­лекислого газу (СО₂) понад 3 % призводить до частого глибокого дихан­ня, що збільшує надходження в організм інших токсичних газів; при концентрації 5 % – утруднення дихання, при 9 % – знепритомнення настає через кілька хвилин, а при концентра­ції 20 % – смерть настає через 20-30 хв.

З метою запобігання розвитку пожеж необхідно:

1. Створювати протипожежні бар'єри у найнебезпечніших ділянках лісу.

2. У місцях, де є небезпека торфових (грунтових) пожеж, прокладати захисні канави шириною близько 1 м, дно яких доходить до мінерального шару грунту, або знаходиться на 0,5 м нижче рівня грунтових вод.

3. Проводити санітарну рубку дерев, прибирання сушняку, бурелому тощо.

4. Дотримуватися правил зберігання легкогорючих речовин.

5. Здійснювати наземне і повітряне патрулювання лісових масивів.

6. Підтримувати у постійній готовності техніку для пожежогасіння, та об’єктів водозабору.

7. Проводити роз'яснювальну роботу серед населення щодо дотримання правил пожежної безпеки.

Систематичне дотримання цих заходів дозволить максимально запобігти виникненню і поширенню пожеж, підвищити протипожежну безпеку об'єктів, будівель, природних багатств.