1.2. Внутрішньоекономічний механізм діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство»

Тип виробництва впливає на особливості його організації, на економічні показники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продукції, на рівень оснащеності виробництва та ін. На ДП «Ємільчинське ЛГ» існує серійний тип виробництва, оскільки виготовляється обмежена стала номенклатура виробів невеликими партіями з частковим закріпленням операцій за одним робочим місцем (кілька операцій). Устаткування, що використовується – спеціалізоване, а інструменти – як спеціалізовані так і універсальні. Кваліфікація робітників середня.

Підприємство спеціалізується на лісопильних, лісовідновлювальних роботах, роботах з лісорозведення та лісопереробних роботах, причому здійснюється переважно первинна переробка деревини. Процес управління основними технологічними процесами здійснюється окремими особами на різних рівнях виробництва від працівника на своєму робочому місці, майстрів цехів до директора підприємства під час виконання великих замовлень.

Технічний рівень виробництва перебуває на середньому рівні, присутні одиниці обладнання як вітчизняного так і зарубіжного виробництва, як сучасні так і застарілі моделі.

Лісогосподарський комплекс відноситься до господарських комплексів, що мають стратегічне значення для національної економіки, оскільки охоплює усі процеси, що пов'язані з відтворенням та використанням стратегічного ресурсу – лісу. Він займає порівняно незначне місце у промисловому виробництві України. Підприємства цієї галузі виробляють близько 2,4% загального обсягу промислової продукції і товарів народного споживання, на них зайнято близько 4,5% чисельності промислово-виробничого персоналу. Тому одним із основних завдань на шляху реалізації сучасної моделі економічного зростання держави було проголошено у 2008 році Державним комітетом лісового господарства України розвиток національного ринку зі збалансуванням його внутрішньої і зовнішньої складових за умови випереджального зростання внутрішнього споживання. Також одним із завдань став пошук шляхів самостійного виживання державних лісогосподарських підприємств на основі реальної оцінки їх конкурентної позиції на ринку та обгрунтування адекватних рішень відповідно до поточної та перспективної ринкової кон'юктури.

Досягнутий обсяг виробництва продукції ДП «Ємільчинське ЛГ» як і більшості подібних підприємств визначається насамперед можливостями її реалізації, проте, він стримується такими факторами, як високі ціни та недостотньо якісна продукція. Високі ціни на продукцію склалися в результаті значних витрат на їх виробництво (висока вартість сировини та інших матеріальних ресурсів). Крім цього на зростання ціни вплинуло використання застарілих технологій та експлуатація зношеного устаткування. Ці самі причини також вплинули й на погіршення якості продукції. Усе це вкрай негативно позначається на конкурентоспроможності продукції не лише на світовому ринку, але й на можливостях її реалізації у межах України. Так споживачам регіону вигідніше купувати продукцію лісового господарства у приватних фірм, оскільки ціни на одну і ту ж продукцію суттєво різняться.

До збільшення матеріальних витрат призводить насамперед зростання цін на ресурси, різке зменшення використання дешевої сировини – деревних відходів та макулатури, перевитрати сировини, палива та енергії через експлуатацію зношеного устаткування й застосування застарілих технологій.

Однією з головних перспектив розвитку є експорт. Основними імпортерами української лісопродукції є Росія, Білорусь, Польща, Німеччина. Провідну роль експорту як важливого напрямку реалізації експортного потенціалу наша держава як власник подібних підприємств може визначити кількома чинниками:

- По-перше, участь держави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв'язків визначаться не імпортом продукції з інших країн, а виробництвом і постачанням продукції на світовий ринок, конкурентоспроможністю її товарів на зарубіжних ринках, відповідністю споживчих властивостей, якості продукції і рівня витрат вимогам світового ринку;

-   По-друге, масштаби експорту визначають можливості одержання підприємствами іноземної валюти, необхідної для модернізації виробництва, оплати імпортних засобів виробництва, які значно перевищують за якістю і технічним рівнем національні.

У структурі експорту підприємства зберігається велика частка дешевої продукції і сировини , зокрема необробленого круглого лісу і пиломатеріалів.

Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться.

Підсумовуючи, можна зазначити, що для виходу галузі з кризи першочерговими завданнями розвитку лісової промисловості України є:

-         вдосконалення діючого законодавства;

-         модернізація застарілого обладнання;

-         пільгове кредитування;

-         експортна орієнтація виробництва;

-         влиття іноземних інвестицій в галузь;

-         державна підтримка.

Досягти розвитку лісової промисловості можна лише у поєднанні всіх цих елементів.

Виробнича структура ДП «Ємільчинське лісове господарство» (Додаток) складається з лісництв та цехів, які підпорядковуються конторі лісового господарства. В свою чергу є сім лісництв: Барашівське, Гартівське, Глумчанське, Жужельське, Ємільчинське, Королівське та Кочичинське яке має підсобне господарство (бджільництво і тваринництво), а також три цехи:

нижній склад Жужель, нижній склад Яблунець та Транспортний цех.