- •1.1. Організаційно-правова характеристика Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство»
- •Характеристика об’єктів господарської діяльності підприємства
- •Характеристика основних постачальників підприємства
- •Характеристика основних покупців підприємства
- •Основні економічні показники господарської діяльності Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» 2011-2013 рр.
- •1.2. Внутрішньоекономічний механізм діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство»
- •1.3. Організація бухгалтерського, податкового і статистичного обліку, аудиту та внутрішнього контролю на підприємстві
- •Динаміка та структура активів підприємства за 2011-2013 рр.
- •Динаміка та структура зобов’язань підприємства
- •Характеристика служб (податкових осіб), відповідальних за внутрішній та зовнішній економічний механізм господарської діяльності
- •1.4. Організація планування та контролю на підприємстві
- •Динаміка показників формування фінансових результатів підприємства 2011-2013 рр.
- •Динаміка та структура операційних витрат підприємства
- •1.5. Система цін і цінова політика підприємства.
- •Розрахунок ціни на об’єкт господарської діяльності підприємства
- •Розрахунок ціни на об’єкт господарської діяльності підприємства
- •1.6. Формування трудового колективу підприємства та доходів працівників
- •Склад та структура персоналу підприємства
- •Склад та структура персоналу за категоріями
- •Склад та структура персоналу за статтю
- •Вікова структура персоналу
- •Склад та структура персоналу за освітою
- •Склад та структура персоналу за стажем роботи
- •Показники руху персоналу на підприємстві
- •Рівень продуктивності праці на підприємстві
- •Обсяг та структура фонду оплати праці
- •Співставлення темпів росту продуктивності та оплати праці на підприємстві
- •1.7. Аналіз фінансового стану підприємства
- •Динаміка показників оцінки ліквідності підприємства на кінець року
- •Динаміка показників ділової активності підприємства
- •Динаміка показників платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
- •Показники рентабельності (прибутковості) діяльності підприємства за 2011-2013 рр.
- •Баланс ліквідності підприємства
- •1.8. Оцінка потенціалу підприємства
- •Організаційна структура і менеджмент дп «Ємільчинське лісове господарство»
- •Маркетинг дп «Ємільчинське лісове господарство»
- •Фінанси дп «Ємільчинське лісове господарство»
- •1.9. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства та рівня його економічної безпеки
- •Групування підприємств за ймовірністю банкрутства
- •Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства за 2013 рік
- •1.10. Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства
- •Динаміка капітальних інвестицій підприємства 2011-2013 рр.
- •1.11. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •Динаміка видів та обсягів експортованої продукції
- •1.12. Організація охорони праці на підприємстві
- •Нормативно-правова база регулювання охорони праці на підприємствах України
- •Динаміка витрат підприємства на охорону праці
- •Показники стану виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві
- •Частина 2. Індивідуальне завдання для написання та апробації випускної роботи
- •2.1. Економічна сутність поняття ресурсного потенціалу підприємства.
- •2.2. Інформаційне забезпечення ресурсного потенціалу підприємства.
- •2.3. Методика аналізу ресурсного потенціалу підприємства.
- •2.4. Пропозиції щодо удосконалення ресурсного потенціалу на підприємстві.
Динаміка показників платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення | ||
2011 |
2012 |
2013 |
2013 р. до 2011 р | ||
+,- | |||||
1.Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів |
<1 |
0,36 |
0,30 |
0,36 |
0 |
2.Коефіцієнт автономії |
>0,5 |
0,68 |
0,71 |
0,69 |
0,01 |
3.Коефіцієнт маневреності власних коштів |
>0,2 |
-0,10 |
-0,07 |
-0,02 |
0,09 |
4.Коефіцієнт ефективності використання власних коштів |
>0,4 |
0,10 |
0,09 |
0,13 |
0,03 |
5.Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна |
збільшення |
0,07 |
0,06 |
0,09 |
0,02 |
Таблиця 1.25
Показники рентабельності (прибутковості) діяльності підприємства за 2011-2013 рр.
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення | ||
2011 |
2012 |
2013 |
2013 р. до 2011 р+,- | ||
| |||||
1.Коефіцієнт рентабельності активів |
>0 |
0,022 |
0,024 |
0,049 |
0,027 |
2.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу |
>0 |
0,033 |
0,035 |
0,070 |
0,037 |
3.Коефіцієнт рентабельності діяльності |
>0 |
0,005 |
0,007 |
0,013 |
0,007 |
Проаналізуємо фінансові результати діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» у таблиці 1.25.
Згідно з даними таблиці усі розраховані показники рентабельності зросли , що відображає позитивну динаміку прибутковості підприємства.
Таблиця 1.26
Баланс ліквідності підприємства
№ з/п |
Група активу |
2011 р |
2012р |
2013 р | |||
Сума, тис. грн. |
% |
Сума, тис. грн. |
% |
Сума, тис. грн. |
% | ||
1 |
А1 |
104 |
0,58 |
4 |
0,02 |
33 |
0,18 |
2 |
А2 |
2094 |
11,63 |
2088 |
11,99 |
3452 |
18,82 |
3 |
А3 |
2361 |
13,12 |
2143 |
12,30 |
2059 |
11,23 |
4 |
А4 |
13442 |
74,67 |
13181 |
75,68 |
12798 |
69,77 |
Разом |
х |
18001 |
100 |
17416 |
100 |
18342 |
100 |
Група пасиву |
2011 р |
2012р |
2013 р |
Платіжний надлишок або нестача, тис. грн. | ||||
Сума, тис. грн. |
% |
Сума, тис. грн. |
% |
Сума, тис. грн. |
% |
На початок періоду |
На кінець періоду | |
П1 |
3257 |
18,09 |
2560 |
14,70 |
3030 |
16,52 |
-3153 |
-2997 |
П2 |
1171 |
6,51 |
1200 |
6,89 |
1553 |
8,47 |
923 |
1899 |
П3 |
0 |
0,00 |
0 |
0,00 |
0 |
0,00 |
2361 |
2059 |
П4 |
13573 |
75,40 |
13656 |
78,41 |
13759 |
75,01 |
-131 |
-961 |
х |
18001 |
100 |
17416 |
100,00 |
18342 |
100,00 |
х |
х |
Розглядаючи баланс ліквідності підприємства слід відмітити негативне скорочення частки високоліквідних активів (68,2%) та позитивне скорочення частки повільно ліквідних (12,8%) та важко ліквідних активів (4,8%). Позитивно зріс обсяг швидко ліквідних активів (64,85%). В свою чергу найбільш термінові пасиви скоротилися на 6,7%, короткострокові пасиви зросли на 32,6%, а постійні пасиви зросли на 1,37%. Внаслідок диспропорцій у ліквідності підприємства виникали платіжні надлишки за одними пунктами і платіжні недостача за іншими. Баланс ліквідності потребує коригування.
Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги.
Основним засобом отримання конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансово-економічного стану.
Головним завданням підприємства є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів - явних та прихованих.
Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності [18, с. 61].
Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:
- збільшення виручки від реалізації;
- продажу частини основних фондів;
- рефінансування дебіторської заборгованості.
Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:
- зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;
- зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку.
Основним заходом покращення фінансово-економічного стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:
- обсягів реалізації продукції;
- ціни одиниці продукції, що реалізується [28, с. 61].
Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.
Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:
- проведення реструктуризації активів підприємства;
- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;
- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства [26, с. 25].
Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання.
Особливу увагу необхідно звернути на приховані резерви.
Приховані резерви — частина капіталу, що ніяк не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.
Шляхами удосконалення фінансово-економічного стану підприємства через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу.
Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. [ 20, с. 95].
Отже, удосконалення фінансового стану підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.
Постійно мінлива економічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини і матеріалів, збуту, що впливає на економічний стан підприємства, зобов'язаного вижити в цих умовах.
Основні причини нинішньої ситуації по збуту продукції на ДП «Ємільчинське лісове господарство» полягають у наступному:
дефіцит коштів у споживачів;
несвоєчасне виконання замовлень споживачів через відсутність матеріалів, що більше залежить не від підприємства, а від постачальників і посередників;
непродумана система ціноутворення і відсутність гнучкої системи оплати за продукцію;
внутрішня неорганізованість;
не завжди продумана практика одержання коштів і їхнє використання.
Аналізуючи звітні документи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні, причини сформованої ситуації.
Постійна дебіторська заборгованість перед підприємством ніколи не буде сприяти поліпшенню фінансового стану.
Ріст зобов'язань на перший погляд покривається ростом оборотного капіталу, але при розрахунку можна зробити висновок що швидкість росту зобов'язань перевищує ріст оборотного капіталу.
Так само причиною часткової неплатоспроможності можна назвати малу кількість коштів у наявності.
Причини неплатоспроможності ДП "Ємільчинське лісове господарство" можна охарактеризувати як внутрішні і зовнішні.
До зовнішніх причин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільність попиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінність партнерів. [19,c.87]
До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів.[27,c.231]
Для оздоровлення економічної діяльності підприємства необхідна заміна кадрів на більш кваліфіковані (що нині і спостерігається) і скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається. Уся продукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації - невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складу більш компетентним).
Необхідно також збільшити обсяги виробництва і поліпшити позиції на ринках збуту продукції, поліпшити якість продукції, а також створити більш удосконалену систему керування. В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємств є прагнення до одержання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення.
З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:
у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;
у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;
у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.[34,c.67]
Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.
Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів.[30,c.121]
Скорочення витрат на обслуговування виробництва та на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки.[24,c.145]
Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.
Ефективним методом пошуку шляхів зниження собiвартостi продукції є функціонально-вартісний аналіз. Функцiональний підхід передбачає абстрагування від iснуючого iнженерного рiшення, видiлення функцiй, якi виконує вирiб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцiй з меншими витратами. [32,c.97]
Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника, а отже і для ДП «Ємільчинське лісове господарство».
Не менш важливим чинником, що сприятиме скороченню витрат підприємств, є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою. [32,c.125]
Розглядаючи проблему зростання дебіторської заборгованості підприємства в динаміці, слід відмітити, що в процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Тому саме у зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності сyспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.[29,c.86]
На сучасному етапі досліджуване підприємство неспроможне ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Це позбавляє підприємство можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.
Проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.
Дебіторська заборгованість є невід’ємною складовою збиткової діяльності будь-якого підприємства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для підприємства.
Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців продукції ДП «Ємільчинське лісове господарство».
Одним з етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю.
При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:
юридичні – претензійна робота, подача позову до суду;
економічні – фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції;
психологічні – нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу;
фізичні – арешт майна боржника, здійснений органами державної виконавчої служби. [24, c.78]
Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників.
Крім того, підприємству необхідно вести активну дебіторську політику шляхом ефективного вирішення наступних задач:
аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту);
розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;
визначення гарантій, під які надається товарний кредит;
розробка методів оцінки надійності покупця;
встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;
розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;
побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.[17,c.204]
При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення має здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.
Крім цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена дебіторська заборгованість, а у разі виникнення, необхідно здійснити точний методичний підхід для стягнення дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись.
Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості на підприємстві, що досліджується, необхідно:
визначати ступінь ризику несплати рахунків покупцями;
збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;
контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;
вести оперативний контроль за надходженням готівки;
своєчасно визначати сумнівну заборгованість;
вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;
своєчасно надавати платіжні документи;
припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну.[24,c.211]
При виконанні всіх вищевказаних умов на ДП «Ємільчинське лісове господарство» зникне проблема зростання дебіторської заборгованості, підвищиться своєчасність розрахунків, а отже, зменшиться кредиторська заборгованість.