Відносна кількість т-хелперів у крові людини становить 55-60% від загального числа лімфоцитів.

Функції Т-хелперів:

1. допомагають В-лімфоцитам перетворитися в плазматичні клітини;

2. допомагають утворенню Т-цитотоксичних лімфоцитів;

3. стимулюють макрофаги, сприяючи формуванню реакції

гіперчутливості сповільненого типу

У залежності від продукції цитокінів Т-хелпери поділяють на Т-хелпери 1-го типу (відповідальні за формування клітинного імунітету), Т-хелпери 2-го типу (відповідальні за формування гуморального імунітету), Т-хелпери 3-го типу – регуляторні клітини, чинять імунологічну супресивну дію, сприяють завершенню імунологічної відповіді (таблиця 1).

Таблиця 1

Основні функції т-хелперів різних типів

Функції Т-хелперів	Т-хелпери 1-го типу	Т-хелпери 2-го типу
Синтез цитокінів: IL-2 IL-3 IL-4 IL-5 IL-6 IL-9 IL-10 IL-13 IFN-γ TNF-α GM-CSF	+ + - - - - - - + + +	- + + + + + + ++ - - +
Допомога В-лімфоцитам у синтезі антитіл IgM, IgA, IgG1 IgE	+	++
	-	++
Участь у клітинній імунній відповіді	+	-
Здатність до активації макрофагів та NК	+	-
Стимуляція еозинофілів та мастоцитів	-	++

Баланс між Т-хелперами 1 та Т-хелперами 2 типу підтримують IL-12 та IFN-γ.

Т-хелпери через ТКР розпізнають антиген, який у комплексі з HLA ІІ класу представляє антигенпрезентуюча клітина (моноцит, макрофаг, дендритна клітина).

Т-цитотоксичні лімфоцити (CD 3⁺/8⁺)

Функції Т-цитотоксичних лімфоцитів:

1. знищують клітини, які презентують з молекулами HLA I класу чужі (алогенні) антигени;

2. знищують антигени, асоційовані з власними (автоантигенними) молекулами HLA I класу;

3. знищують автологічні клітини, заражені вірусами та іншими внутрішньоклітинними мікроорганізмами;

4. знищують пухлинні клітини.

Т-цитотоксичні лімфоцити знищують патоген, використовуючи наступні механізми:

• механізми, які залежать від продукції перфоринів, гранзимів та гранулізину;

• механізми, які залежать від взаємодії молекул TNF на мембранах Т-цитотоксичних лімфоцитів з TNF-рецепторами на мембранах клітин-мішеней (APO-1L/CD95L).

Т-цитотоксичні лімфоцити через ТКР розпізнають антиген при участі антигенів HLA І класу.

Відповідно до фенотипу Т-цитотоксичні-лімфоцити поділяються на:

• α- і β-Т-лімфоцити (CD8⁺-лімфоцити);

• γ- і δ-Т-лімфоцити (інтраепітеліальні);

• лімфоцити NKT (за своєю функціональною активністю подібні до NK клітин природженого імунітету), а щодо здатності синтезувати цитокіни поділяються на: Т-цитотоксичні 1-го типу (синтезують IL-4, IL-5 і не синтезують IFN-γ) та Т-цитотоксичні 2-го типу (синтезують такі ж цитокіни, як NK клітини).

Т-лімфоцити регуляторні (супресорні) - CD 3⁺/4⁺/25⁺

Функції Т-регуляторно/супресорних лімфоцитів:

1. гальмування активності автореактивних Т-лімфоцитів;

2. забезпечення толерантності до антигенів, які потраплили в організм людини через шлунково-кишковий канал (так звана “харчова толерантність”);

3. забезпечення толерантності до “змінених” антигенів;

4. забезпечення толерантності до алогенних трансплантатів (наприклад, при вагітності);

5. забезпечення “інфекційної” толерантності (перенесення толерантності від однієї особи до іншої);

6. гальмування запальної реакції (інфекційної, автоімунної, алергічної).

Ці функції виконують наступні Т-лімфоцити:

• Т-лімфоцити- хелпери 1-го типу, які синтезують IFN-γ - гальмують реакції гуморального імунітету;

• Т-лімфоцити-хелпери 2-го типу, які синтезують IL-4 - гальмують реакції клітинного імунітету;

• Т-лімфоцити-хелпери 3-го типу, які синтезують TGF-β – регулюють імунну відповідь

• Т-лімфоцити регуляторно/супресорні 1-го типу, які синтезують TGF- β та IL-10 (CD 3⁺/4⁺/25⁺);

• Т-лімфоцити CD4⁺CD25⁺CD62L⁺ - їх активність не залежить від синтезованих цитокінів;

• Т-лімфоцити CD8⁺CD28⁺ - приймають участь у гальмуванні цитолізу;

• Т-лімфоцити CD8⁺CD28^- - приймають участь у розвитку трансплантаційної толерантності.

Т-лімфоцити пам΄яті (CD 4⁺/40⁺)

Продукція Т-лімфоцитів пам’яті (Тm) індукується первинною імунною відповіддю. Завдяки цим лімфоцитам формується вторинна імунна відповідь після повторного попадання антигену в організм, для якої характерна більш коротка латентна фаза та більш інтенсивне антитілоутворення з переважною продукцією специфічних IgG та високою активністю специфічних Т-цитотоксичних лімфоцитів. Ці клітини підлягають рестрикції молекулами HLA II класу; тривалість їх життя – біля 40 років, однак ефективна пам’ять утримується 10-15 років. Продовження її тривалості можливе через додаткову імунізацію антигеном.

Функції Т-лімфоцитів пам’яті:

1. Розпізнають специфічний антиген.

2. Приймають участь у розвитку вторинної (анамнестичної) імунної відповіді.

В-лімфоцити

В-лімфоцити походять із поліпотентної стовбурової клітини кісткового мозку, яка під впливом кістковомозкового мікрооточення спочатку диференціюється в клітину-попередницю лімфопоезу, потім – у клітину попередницю В-лімфоцитів. Дозрівання В-лімфоцитів відбувається в дві фази:

Перша фаза – антигеннезалежна, відбувається у кістковому мозку з наступними послідовними етапами: поліпотентна стовбурова клітина → В-клітина-попередниця → про-В-клітина → пре-В-клітина → незрілий В-лімфоцит → зрілий В-лімфоцит.

Друга фаза – антигензалежна - В-лімфоцити після контакту з антигеном активуються, трансформуються в плазмобласти, які починають проліферувати і формувати клон специфічних плазматичних ефекторних клітин.

Характерною особливістю В-лімфоцитів є наявність на їх поверхні В-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора (ВКР/BCR) - це мономерний IgМ, який має важкі та легкі ланцюги, з’єднані між собою дисульфідними мостиками. Легкі ланцюги і частина важких ланцюгів формують антигензв’язуючі фрагменти (Fab), за допомогою яких відбувається розпізнавання та зв’язування антигену. На відміну від Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора, В-клітинний рецептор не потребує перетворення антигену в пептиди, а може розпізнавати цільний антиген. Частина важких ланцюгів утворює Fc-фрагмент В-клітинного рецептора, який має бокові білкові молекули: Ig–α та Ig-β. Вони виконують таку ж функцію, як і CD3 структура Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора. За кластерами диференціації В-лімфоцитів поділяються на CD19⁺, CD20⁺, CD21⁺, CD22⁺, CD23⁺, CD24⁺ тощо.

Фенотип В-лімфоцитів наступний:

• рецептори до Fc-фрагменту IgG (їх у 100 разів більше, ніж на Т-лімфоцитах);

• рецептори до С3b компоненту комплементу;

• рецептори до еритроцитів миші;

• рецептори до відповідних мітогенів (CD69);

• антигени HLA ІІ класу;

• молекули CD19,CD20, CD21, CD22, CD23, CD24;

В-лімфоцити поділяються на дві групи (В1 та В2) в залежності від класу імуноглобулінів/антитіл, які вони синтезують.

• В1-лімфоцити – синтезують в основному антитіла класу IgМ із широкою специфічністю до різних антигенів та природні антитіла (без стимуляції антигеном).

• В2-лімфоцити – переважають у дорослих осіб, характеризуються антигенспецифічною проліферацією та диференціацією, відповідальні за синтез імуноглобулінів різних класів високої специфічності, переважають при вторинній імунній відповіді, приймають участь у формуванні імунологічної пам’яті.

Функції В-лімфоцитів:

• диференціація в плазматичні клітини, які продукують антитіла;

• В-лімфоцити виступають у ролі антигенпрезентуючих клітин для запуску NК клітин та Т-ЦТЛ;

• забезпечують антибактеріальний захист;

• забезпечують антитоксичний захист.