Взаємодія факторів протиінфекційного природженого імунітету

Місце події	Активний компонент	Механізм дії
Шкіра	піт, шкірний жир (жирні кислоти)	Механічний бар΄єр, злущування клітин шкіри та видалення ороговілого епітелію унеможливлюють колонізацію бактерій; низьке pH (молочна та жирні кислоти) знижує здатність мікроорганізмів до розмноження
Дихальні шляхи	кашель, чхання, секрети слизових	Механічне видалення мікроорганізмів, шляхом змивання з поверхні слизових за допомогою секретів
Шлунково- кишковий канал	Соляна кислота	Забезпечення низького pH, пригнічення розмноження бактерій, затруднення колонізації бактерій, виділення бактеріоцинів (коліцинів) та протигрибкової субстанції, конкуренція нормальної мікрофлори з патогенними мікроорганізмами за поживні речовини
Кров, рідкі середовища організму	Лактоферин, трансфери	Зв’язування заліза, необхідного для життєдіяльності мікроорганізмів
	Інтерферони, TNF-α	Індукція імунної відповіді; безпосередній вплив на життєвий цикл вірусів
	Лізоцим	Руйнування клітинних стінок бактерій
	Система комплементу	Цитотоксичний, цитолітичний ефект, опсонізація та фагоцитоз, хемотактичний вплив
	С-реактивний білок та інші гострофазові білки	Активізація комплементу, опсонізація та фагоцитоз
	Гранулоцити, NК-клітини	Фагоцитоз, клітинно-залежна та антитіло-залежна клітинна цитотоксичність
	CD5+ В-лімфоцити	Синтез IgМ з обмеженою специфічністю

В основі розвитку інфекційного процесу лежать механізми проникнення і розмноження в організмі господаря патогенного збудника та відповідь на це формування комплексу захисних реакцій зі сторони господаря. Інфекційний процес часто служить тригерною патогенетичною основою розвитку хвороби в організмі.

До факторів природженого протиінфекційного захисту належать:

• біологічно активні речовини, які визначають бар΄єрні властивості епітелію, слизових оболонок та шкіри (бактерицидні речовини, секреторні імуноглобуліни та ферменти)

• альтернативний шлях активації комплементу, основними функціональними відмінностями якого є швидка відповідь на патоген, для чого не потрібні специфічні антитіла; компонент комплементу С3, якого є достатньо в плазмі, постійно розщеплюється на С3а та С3b, компонент С3b виступає в якості опсоніну для мікроорганізмів і разом з С5b виступає в якості запального фактора, сприяючи притягуванню в зону проникнення патогену фагоцитуючих клітин;

• клітини фагоцитарної системи – моноцити, гранулоцити, макрофаги, які елімінують чужорідний матеріал за рахунок своїх власних внутріклітинних ферментних систем та генерації активних метаболітів кисню, оксиду азоту та його сполук у навколишнє середовище; здатні продукувати компоненти комплементу, ферменти з бактерицидною дією та цитокіни (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-12, TNF-α), які формують вогнище запалення;

• захисні медіатори запалення (фактори зсідання крові, фібринолізу, гострофазові протеїни, сироватковий амілоїд А та В тощо);

• неспецифічні імуноглобуліни (природні антитіла) відносяться до гуморальної ланки протиінфекційної резистентності, приймаючи участь в опсонізації збудників;

• натуральні кілери (NK), які реалізують захисну функцію в ранні терміни після зараження та викликають лізис клітин організму, котрі були інфіковані внутрішньоклітинними мікроорганізмами (в основному, вірусами);

• цитокіни (IL-1 та TNF-α) - посилюють природжену та адаптивну протиінфекційну резистентність; IFN-α та IFN-β діють на ранніх етапах розвитку противірусного імунітету; пригнічують синтез та реплікацію вірусної ДНК у вірусінфікованих клітинах; активують натуральні кілери (NК), які лізують інфіковані клітини; посилюють експресію антигенів HLA І класу;

• СD5⁺-клітини - особлива субпопуляція В-лімфоцитів, які продукують антитіла класу IgM, скерованих проти полісахаридів без участі СD4⁺- лімфоцитів, тобто тимуснезалежним шляхом. Реакція СD5⁺-клітин на патоген починається рано – через 48 годин після проникнення антигену в організм. Ця субпопуляція лімфоцитів не здатна диференціюватися в клітини-пам’яті. Швидка відповідь, обмежена специфічністю цих клітин, які взаємодіють тільки з найбільш загальними бактерійними антигенами, а відсутність формування імунологічної пам’яті – характеризують СD5⁺-клітини як учасників неспецифічної імунної відповіді.

Резистентність шкіри і слизових

На першому етапі розвитку інфекційного процесу необхідна колонізація мікроорганізмів (прикріплення до клітини-мішені) та їх розмноження в зоні інфікування організму. У випадку малої дози інфекційного агенту, його колонізація не відбувається, у зв’язку з тим, що через непошкоджену шкіру мікроорганізми не проникають. Бактеріоцидними та бактеріостатичними властивостями володіють молочні і жирні кислоти, хлорид натрію поту, катіонні білки (β-дефензини), які синтезуються нейтрофілами і кератиноцитами шкіри. Окрім цього, шкіра здатна до самоочищення, що було доведено в експерименті. Число живих бактерій через 30 хвилин після нанесення на шкіру значно зменшується, тоді, як аналогічне число бактерій, які нанесені на скло чи шкіру померлої людини, навпаки, збільшується. Для проникнення мікроорганізмів через шкіру необхідне її пошкодження. Дискутується питання про можливе проникнення через неушкоджену шкіру Staph. аureus та Propiono-bacterium acne.

Якщо загальна площа шкіри дорослої людини становить близько 1,6 м², то площа слизових оболонок дорівнює 400 м². Антиколонізаційна активність слизових забезпечується наступними факторами: 1) мукоціліарним транспортом (війчастий епітелій, перистальтика, гідростатичний тиск), чихання, кашель, блювота, пронос - в результаті цих механізмів патоген з слизистою рідиною переміщується в одному напрямку – назовні й виводиться з організму; 2) злущення епітелію; 3) наявність нормальної мікрофлори (ШКК, дихальні шляхи, піхва, сечовивідний канал); 4) вивільнення на поверхню слизових антибактеріальних речовин (лізоцим, пероксидаза, лактоферин, трансферин, катіонні білки тощо), які змінюють рН середовища, вміст кисню, регулюють імунну відповідь, сприяють кооперації імунокопетентних клітин; 5) секреція sIgA субепітеліальними плазмоцитами, які працюють в автономному режимі, незалежно від системного імунітету; 6) безперервна регенерація епітеліцитів слизових.

Існують інші місцеві механізми - наприклад, до складу сурфактанту легень входять білки-колектини, які містять лектиновий центр, за допомогою якого вони зв’язуються з мікроорганізмами і колагеноподібними рецепторами на моноцитах/макрофагах. У результаті цього посилюється опсонізуючий вплив компонентів комплементу й антитіл

на фагоцитоз.

Основні цитокіни, які приймають участь у захисті організму людини від інфекцій вказані в таблиці 2.

Таблиця 2