Фактори довкілля, які впливають на імунну систему організму

Група факторів	Перелік основних факторів
Абіотичні	Температура, вологість, швидкість руху повітря, опади, тривалість світлового дня, барометричний тиск, магнітне поле, природній радіаційний фон, хімічний склад повітря, води, грунту
Біотичні	Мікрофлора, в т.ч. патогенна, рослинний і тваринний світ, харчові зв’язки, склад біоценозів, міжвидові співвідношення
Антропогенні	Фізичні: електромагнітні хвилі і поля, іонізуюче й радіочастотне випромінення, шум, вібрація, ультразвук, УФП, виробничий пил
	Хімічні: викиди промислових підприємств і транспорту, контакт з хімічними речовинами в промисловості, в сільському господарстві (пестициди) і побуті; некероване й необґрунтоване приймання ліків
	Біологічні: відходи заводів з виробництва біопрепаратів, підприємств харчової та фармакологічної промисловості (мікроорганізми-продуценти, білки, ферменти, гідролізати, поживні середовища, антибіотики тощо), створення штучних біоценозів
	Соціально-економічні: демографічні зрушення, урбанізація, міграція населення, житлові умови; умови праці, відпочинку, характер харчування, психоемоційні та псохофізичні навантаження, медичні заходи та ін.

Періоди впливу шкідливих факторів довкілля на стан імунної системи:

1. ранній період (початковий) - характеризується підвищеною функцією імунної системи; розглядається як адаптаційна реакція організму на шкідливий вплив, відноситься до «сигналу тривоги»;

2. пізній період - характеризується супресією імунної системи з формуванням вторинного/набутого імунодефіцитного стану; підвищеною частотою розвитку загальних та професійних хвороб; розвивається сенсибілізація організму з формуванням алергічних хвороб; активізуються автоімунні реакції з проявами системних та органоспецифічних хвороб; посиленням мутагенного впливу з формуванням онкопатології.

Така стадійнійсть формування імунопатологічних станів потребує ретельного дослідження стану імунної системи в динаміці з метою вчасного виявлення періоду «сигналу тривоги» для попередження розвитку важкої патології. Особливо це стосується тих працівників, які мають шкідливі умови праці.

Особливо чутливі до шкідливих факторів довкілля - вагітні жінки, новонароджені та діти перших років життя.

• У період внутрішньоутробного розвитку плода - шкідливі фактори довкілля пошкоджують імунну систему матері (імуносупресія, сенсибілізуючі, автоімунні реакції); мають тератогенний та ембріотоксичний вплив; негативно впливають на стан плаценти, викликаючи її деструктивні зміни, які стають причиною патології вагітності й пологів, мертвонародженості; підвищується ризик хромосомних аберацій.

• У ранньому та пізньому постнатальному періоді - спостерігається відставання в фізичному і психічному розвитку дитини; порушення формування імунної системи з високим ступенем чутливості до різноманітних інфекційних агентів, що стає підставою для формування хронічних та часто рецидивуючих хвороб, порушується обмін речовин, з’являються гормональні зрушення, формуються алергічні хвороби.

Шкідливі фактори імунної системи найбільш негативно впливають на індуктивну фазу імунної відповіді (проліферацію та диференціацію лімфоцитів), менш негативно впливають на продуктивну фазу імунної відповіді та формування первинної імунної відповіді (синтез IgM).

Таким чином, ступінь впливу шкідливого фактору довкілля залежить від його природи (фізичні, хімічні, біологічні, соціально-економічні); дози, тривалості контакту, можливого потенціювання впливу кількох факторів чи послідовності дії декількох.

Реакція імунної системи та різні кліматичні умови

Встановлено, що активність факторів природженого (фагоцитоз, вміст лізоциму, β-лізину, пропердину, комплементарна та бактерицидна активність сироватки тощо) та специфічного імунітету (в основному, синтез антитіл) більш виражена в людей, які проживають у південних регіонах порівняно з людьми, які проживають у північних регіонах країни. Причинами цього є більша тривалість сонячного періоду доби, більш тривале перебування на свіжому повітрі, вживання великої кількості овочів і фруктів, багатих вітамінами та мікроелементами. У жителів північних регіонів через меншу кількість алергенів довкілля, знижену реактивність організму значно рідше формуються алергічні хвороби. Однак, у осіб, які мають схильність до розвитку холодової алергії, часто діагностуються бронхіальна астма, кропив’янка тощо. У осіб, які мігрують з півдня на північ і з півночі на південь спостерігається зниження активності імунної системи, в результаті чого відбувається активація умовно-патогенної мікрофлори та посилюється чутливість до інших патогенних агентів (загострення хронічних хвороб, крпив’янки, дерматитів, приступи ядухи в хворих на бронхіальну астму тощо). У жителів Заполярних областей (Арктика, Антарктида) через нераціональне харчування, недостатність УФО, гіповітаміноз, знаходження в замкненій екосистемі спостерігаються часто рецидивуючі дисбіози, загострення хронічних хвороб, довготривале незаживлення ран тощо. З метою підвищення активності імунної системи в осіб, які працюють і проживають в екстремальних умовах, рекомендується загартовування організму, боротьба з гіподинамією, раціональне вітамінізоване харчування, дозоване ультрафіолетове опромінення.

Сезонні та добові коливання показників імунної системи

Активність імунної системи підвищується влітку та восени, знижується - взимку та весною. Вказані сезонні коливання активності імунної системи корелюють з підвищеною захворюваністю на гострі респіраторні вірусні інфекції, тонзиліти, бронхіти, пневмонії тощо в холодний період року. Імунна система більш інтенсивно працює вдень і ввечері, менш інтенсивно - вночі та зранку. Порушення звичного біоритму життя призводить до зміни показників імунної системи. Щодо метеорологічних факторів, найбільш інтенсивно впливають на стан імунної системи тривалість сонячного дня та УФО. Особливості впливу абіотичних факторів довкілля на показники природженого імунітету вказані в таблиці 2.

Таблиця 2