Основні види противірусного імунітету

Вид імунітету	Фактори	Механізми	Дія
Місцевий	Слизові оболонки	sIg А	Головний механізм захисту від вірусів, які розмножуються на слизових
Природжений Системний	Клітинна ланка	NК-клітини	пряма цитотоксичність
		Макрофаги	безпосередня цитотоксичність проти вірус -інфікованих клітин
	Гуморальна ланка	Система комплементу	Активація альтернативного шляху
		Цитокіни: ІFN-α,-β,-γ	Гальмують реплікацію вірусів, захищають сусідні клітини, активують противірусні механізми, Т- цитотоксичні лімфоцити, макрофаги, стимуляція експресії молекул HLA I та II класів, посилення елімінації вірусу з інфікованих клітин
Набутий системний	Клітинна ланка	Т-хелпери (CD4)	Сприяють синтезу специфічнтих антитіл
		Т- цитоток-сичні лімфоцити (CD8)	Цитотоксичність здійснюється двома шляхами: цитолізом (перфорини, гранзими) та через індукцію апоптозу (Fas/FasL)
	Гуморальна ланка	Специфічні антитіла	Нейтралізаці віріонів

ІV. Протигрибковий імунітет

За останні роки поширення інвазивних грибкових інфекцій набуло загрозливих масштабів. Інвазивні грибкові інфекції спостерігаються переважно в хворих з тривалою нейтропенією, онкогематологічними хворобами, у реципієнтів алогенного трансплантата стовбурових гемопоетичних клітин, у осіб із реакцією «трансплантат проти господаря», з синдромом мальабсорбції, в хворих з імунодефіцитними порушеннями різного походження, зокрема після імуносупресивної терапії. Схильність до грибкових інфекцій розвивається при імунодефіцитах як тимусзалежної, так і тимуснезалежної системи. На сьогоднішній день плісневі і дріжджові гриби входять до переліку десяти найбільш поширених нозокоміальних інфекцій (таблиця 6). Найчастіше етіологічними агентами грибкової інфекції є: Candida albicans, Cryptococcus neoformans, Aspergillus fuminatus.

Таблиця 6

Імунодефіцитні розлади та опортуністичні мікози

Назва хвороби	Грибковий агент
Лейкоз	Aspergillus
Лімфома	Cryptococcus
Дизгамаглобулінемія	Candida
Аплазія тимусу	Candida
Синдром Віскотта-Олдрича	Candida
Атаксія-телеангіектазія	Candida

Імунітет при грибковій інфекції поділяється на антитоксичний і власне антигрибковий. Елімінація грибів з організму потребує кооперації кількох популяцій імунокомпетентних клітин.

Найбільшу протигрибкову активність виявляють макрофаги і нейтрофіли. Під впливом ІL-15 та ІL-4 макрофаги розпізнають гриби через маннозозв’язуючий рецептор, а нейтрофіли - через рецептори до Fc-фрагментів імуноглобулінів і рецептори до компонентів комплементу, які виконують роль опсонінів. У клітинах-фагоцитах гриби знищуються при участі ферментів, які стимулюють виділення кисню, галогенів та азоту. Цитокіни GМ-CSF, ІL-15, ІFN-γ забезпечують синтез активних форм кисню. Система оксиду азоту на сучасному етапі розглядається як основний протигрибковий механізм захисту. Індукція NO-синтази відбувається під впливом TNF-α і ІFN-γ (контролюють Т-хеппери 1 типу), пригнічення - під впливом ІL-4, ІL-10 (контролюються Т-хелперами 2 типу) та трансформуючого фактору росту (ТGF-β). Тому, активація гуморального імунітету через Тh2 сприяє зниженню активності протигрибкового імунітету і, навпаки, активація Тh1 - сприяє посиленню активності цього захисту.

Вважається, що - і -Т-лімфоцити першими реагують на проникнення патоґену в епітеліальні клітини. Доведено, що - і -Т-лімфоцити стимулюють фагоцитарну активність макрофагів за рахунок активації індуцибельної NO-синтази, гіперекспресію якої зумовлює значний рівень пероксинітриту (ONOO^-) - найбільш потужного оксиданту. При грибкових інфекціях спостерігається зниження числа - і -Т-лімфоцити. Що призводить до незавершеного фагоцитозу через недостатньо сильну активацію фагоцитів. У формуванні фунгіцидних механізмів приймають участь: мієлопероксидаза, протеолітичні ферменти лізосом, дефензини, лізоцим, лактоферин, який має здатність зв’язувати залізо, що відноситься до есенціальних мікроелементів грибів.

На ранніх етапах формування протигрибкового імунітету здійснюється активація системи комплементу за альтернативним (грибкові клітини містять зимозан) і лектиновим (поверхня грибів містить велику кількість залишків маннози) шляхом. Тільки через 4-5 днів реалізується класичний шлях активації системи комплементу завдяки синтезу специфічних антитіл.

Натуральні кілери можуть безпосередньо знищувати гриби, а також через активацію IFN-, TNF-α, IL-2 стимулювати Th1-клітинну фунгіцидну відповідь. Відомо, що IFN- сприяє переведенню незавершеного фагоцитозу в завершений. Доведено, що в хворих, у яких переважає активна робота Th1-лімфоцитів (тобто активація клітинного імунітету) відбувається регресія клінічних проявів інфекції та елімінація збудника з організму, а в хворих, у яких переважає активна робота Th2-лімфоцитів (тобто активація гуморального імунітету) - хвороба прогресує. Завдяки Th2-лімфоцитів відбувається посилений синтез протигрибкових антитіл з можливою надмірною стимуляцією фагоцитів, що часто стає причиною пошкодження власних клітин.

У зв’язку з тим, що до складу грибів входить значна кількість полісахаридів (манноза) спочатку відбувається інтенсивний синтез IgM, згодом - IgG. Th1-лімфоцити активують Т-цитотоксичні лімфоцити, які реалізують клітинні механізми імунної відповіді. γ- і δ-Т-лімфоцити синтезують IFN-, стимулюють фагоцитоз та без участі антигенпрезентуючих клітин розпізнають білки теплового шоку (наприклад, кандидозних грибів).

У таблиці 7 вказані основні механізми протигрибкового імунітету.

Таблиця 7