Вплив абіотичних факторів довкілля на показники імунної системи

Підвищення атмосферного тиску	низька температура повітря, висока вологість	всі кліматичні фактори, особливо температура повітря
ріст комплементарної активності сироватки	зниження продукції лізоцима	зміна рівня b-лізину крові

Мікрофлора та імунна система

Організм людини протягом всього життя контактує з наступними мікроорганізмами: сапрофітами, умовно-патогеннми та облігатно-патогенними паразитами/збудниками. Паразитизм – особлива форма міжвидових відношень, суть якої полягає в пристосуванні існування одного виду живих форм за рахунок іншого виду. Однак, в процесі паразитування можливий розвиток інфекційного процесу, фінішем якого може стати смерть господаря (людини) або смерть паразита завдяки формуванню захисної імунної відповіді. Більш досконалою формою пристосування патогенних збудників до існування в організмі людини є селекція штамів. Крім цього, патологічні збудники навчилися уникати впливу факторів імунної системи через зміну антигенної структури, персистенцію в організмі господаря, формування резистентності до цитокінів, лізосомальних ферментів тощо. Віруси, наприклад, здатні інтегрувати (включати) свої гени в геном клітини-господаря, що робить процес імунного розпізнавання та елімінації вірусу неможливими. Забруднення довкілля впливає не тільки на організм людини, а й на мікроорганізми. Шкідливі фактори збільшують частоту мутацій мікроорганізмів, впливають на інтенсивність і скерованість їх мінливості (рекомбінації, плазміди, L-форми тощо), що сприяє еволюції інфекційних хвороб.

Шпитальні інфекції

Шпитальні інфекції – інфекції, які викликають збудники, що циркулюють у медичних закладах. Ця патологія складає 2-30% з летальністю 3,5 – 60% від загального числа всіх інфекційних хвороб.

Частота внутрішньолікарняних інфекцій:

• в хірургічних відділеннях 46,7 на 1000

• в терапевтичних відділеннях 36,3 на 1000

• в гінекологічних відділеннях 28,1 на 1000

• в пологових відділеннях 15,3 на 1000

• в дитячих відділеннях 13,9 на 1000

Причини виникнення внутрішньолікарняних інфекцій:

• Формування в хворих вторинного/набутого імунодефіциту чи імунодефіцитних порушень через основну хворобу.

• Зміна автомікрофлори під впливом медикаментів.

• Активізація умовно-патогенних мікроорганізмів.

• Інвазивна агресія, яка характерна для сучасної медицини і включає більше 3000 видів маніпуляційних втручань, через які можна інфікувати хворого (біопсія, ендоскопічні дослідження, гемодіаліз, плазмаферез тощо).

• Збільшення числа осіб похилого віку з ослабленою імунною реактивністю, які знаходяться на стаціонарному лікуванні.

Імунна система та харчування

Їжа - джерело енергії, необхідне для забезпечення нормального обміну речовин, росту, розмноження, рухової активності, збереження постійної температури тіла тощо. Характер харчування людей визначається соціально-економічними і природними умовами, звичаями, медичними рекомендаціями; впливає на стан здоров’я, на природжений та специфічний імунітет.

Для дітей першого року життя найбільш ефективним типом харчування є грудне вигодовування. Материнське молоко містить всі необхідні харчові інградієнти, в т.ч. вітаміни, мікроелементи та біологічно активні речовини (лізоцим, секреторний IgA, антитіла, амінокислоти, аглютиніни, опсоніни тощо), які захищають організм дитини від інфекційних агентів. У дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, більш високі показники природженого імунітету порівняно з дітьми, які знаходяться на штучному вигодовуванні.

У дорослих помірна нестача харчових продуктів, в т.ч. білків, жирів, вуглеводів не впливає на стан імунної системи. Однак, хронічний білково-калорійний дефіцит приводить до зниження активності фагоцитозу, комплементарної активності сироватки, синтезу цитокінів (в першу чергу інтерферонів), лізоциму, імуноглобулінів; зменшення числа та зниження функціональної активності імунокомпетентних клітин (Т- і В-лімфоцитів). Значне пригнічення продукції імуноглобулінів виявлено також при незбалансованому вмісті в харчовому раціоні білків, жирів, вуглеводів. Дефіцит білка в харчових продуктах сприяє недостатньому поступленні в організм незамінних амінокислот, які необхідні для синтезу імуноглобулінів. Надлишок білка в раціоні також приводить до пригнічення утворення антитіл через підвищення рівня фенілаланіну, що порушує транспорт інших амінокислот у плазмоцити. Найбільш негативно впливає на стан імунної системи зниження чи дефіцит ретинолу (вітаміну А), вітаміну D, фолієвої кислоти (вітаміну В15), пірідоксину (вітаміну В6), аскорбінової кислоти (вітаміну С), заліза, цинку, селену, що стає причиною зниження опірності механічних бар’єрів (шкіри і слизової), зниження активності клітинних і гуморальниї факторів природженого імунітету, формування хронічних захворювань з розвитком ускладнень. Особливе значення харчових продуктів, як екологічних факторів, полягає в їх сенсибілізуючій дії на організм. Частота харчової алергії з кожним роком зростає. Причиною цього є застосування в харчовій промисловості барвників, консервантів, стабілізаторів, токсичних речовин, які використовуються в сільському господарстві (нітрити, нітрати, пестициди. гербіциди тощо).

Імунна система та іонізуюча радіація

До одних з переконливих антропогенних фізичних факторів, які мають вплив на імунну систему, є іонізуюче випромінення.

Механізми порушення функції природженого імунітету:

• Деполімеризація гіалуронової кислоти в кишці, що приводить до проникнення в клітини мікробних токсинів, вірусів тощо.

• Різке пригнічення бактерицидних властивостей шкіри (особливо в області живота) та слизових оболонок (шлунково-кишкового тракту, верхніх дихальних шляхів).

• Посилення адсорбційних властивостей тканин протягом перших днів після опромінення.

• Блок бар’єрної функції лімфатичних вузлів, селезінки, пейєрових бляшок, солітарних фолікулів кишківника тощо.

• Зниження активності запальної реакції, фагоцитозу, міграції лейкоцитів (розвиток некротичних процесів у тканинах, геморагічні ускладнення, нездатність до локалізації інфекційного процесу).

• Зміна автомікрофлори, пригнічення резистентності до бактерійних токсинів, умовно-патогенних мікроорганізмів, послаблення адаптаційних процесів через ушкодження гіпофіза, наднирників, щитоподібної залози

Вплив іонізуючої радіації на утворення антитіл:

• Перші 2 – 7 днів - різке пригнічення утворення антитіл, яке супроводжується значним збільшенням тривалості ідуктивної фази антитілогенезу;

• 40 – 50 днів - поступова нормалізація процесів антитілоутворення

Найбільш чутливими до іонізуючого випромінення виявилися: хемотаксис і процесінг фагоцитів; натуральні кілерні клітини, що призводить до високого ризику формування злоякісних пухлин; формування імунної відповіді на тимус-залежні антигени; лімфоцити на всіх стадіях поділу та в стадії спокою (посилюються процеси апоптозу цих клітин); синтез IgG та IgM.

Найбільш стійкими до іонізуючого випромінення виявилися: фагоцитарна фаза поглинання; Т-цитотоксичні лімфоцти; синтез IgE.

Під впливом іонізуючого випромінення з кісткового мозку відразу зникають молоді клітинні форми всіх ростків гемопоезу; посилюється продукція автоантитіл, що посилює ризик формування органоспецифічних та органонеспецифічних автоімунних хвороб.