SELECTION_last_file

131

Лінія – це велика група потомків високоцінного плідника, яка протягом низки поколінь зберігає тип родоначальника, його продуктивні й племінні якості. Лінія включає потомство родоначальника, його синів і онуків.

Розведення за лінями забезпечує збереження й удосконалення бажаних якостей тварин певної породи, створення і підтримку її структури. Мінімальне у структурі лінії з правого боку родоводу повинні бути: родоначальник; три, чотири гілки; у кожній гілці не менше 5…6 одночасно перевірюваних бугаїв. Мінімум дорослого маточного поголів'я 500 голів, оптимальна кількість у племгоспах і дочірніх господарствах – 2000 і більше. Тварини апробовуваних ліній повинні переважати ровесниць вихідних ліній за однією або комплексом селекційних ознак на таку величину: за надоєм молока – на 10% при надої ровесниць не менше 150% понад стандарт породи; за вмістом жиру в молоці – на 0,1% вище стандарту породи; за вмістом білка в молоці – на 0,05% вище стандарту породи; за оплатою корму молоком – на 10% вище, ніж у ровесниць: за оплатою корму молочним жиром – на 10% вище, ніж у ровесниць. Під час апробації лінії за однією ознакою (крім молочності) молочна продуктивність корів повинна бути не нижче 150% стандарту породи, а жирність і вміст білка в молоці (в%) – не нижче стандарту породи.

Розведення за лініями застосовують у племінних стадах з метою удосконалення їх продуктивних і племінних якостей, у разі виведення цінних лінійних бугаїв для племпідприємств. Мінімальна кількість лінііі в невеликих локальних породах – 5…7, у поширених – така ж кількість у кожному зональному типі або природно-економічному регіоні країни. У кожному племінному заводі і племінному господарстві слід розводити 2…3 лінії, кожну лінію – в 2…3 племрепродукторах. Окремі племрепродуктори, що розводять однакові лінії, спеціалізуються на розведенні різних гілок. Якщо у породі добра племінна база і є достатня кількість рівноцінних племінних заводів, то доцільно організовувати розведення ліній за типом замкнутих (закритих) популяцій. У цьому випадку на розведенні однієї лінії

132

спеціалізуються 2…3 племгоспи зі своїми дочірніми господарствами. Головна увага повинна приділятись удосконаленню уже створених ліній. Закладення нових ліній проводять:

–за необхідності розширення структури породи;

–у разі виведення нової породи;

–у разі завезення сперми від видатних бугаїв із інших зон розведення породи та з-за кордону;

–у разі виявлення видатного за племінною цінністю бугая.

Під час виведення й удосконалення ліній виділяють такі етапи:

–розробка стандартів тварин за селекційними ознаками;

–добір родоначальника за результатами випробування за потомством;

–виведення продовжувачів ліній (родоначальників гілок) шляхом застосування тісного інбридингу (батько × дочка) або помірного спорідненого однорідного підбору на видатного родоначальника лінії;

–розмноження племінного матеріалу ліній через синів та онуків родоначальника із застосуванням близького та помірного інбридингу для отримання лінійних бугаїв й аутбредного та спорідненого підбору у помірних

івіддалених ступенях для отримання маточного матеріалу лінії;

–консолідація лінії шляхом інтенсивного добору тварин, застосування інбридингу різних ступенів, спрямованого на підвищення подібності з родоначальником;

–закріплення і подальший розвиток цінних якостей лінії із застосуванням різних типів інбридингу, жорсткого добору і цілеспрямованого підбору.

На всіх етапах виведення лінії обов'язкове точне оцінювання бугаїв лінії за якістю потомства, жорсткий добір племінного матеріалу, індивідуальний підбір, застосування інбридингу на тварин з високою племінною цінністю.

Лінійних тварин отримують шляхом інбридингу типу III…IV на родоначальника, тобто під час використання на онучках родоначальника його

133

правнуків. Здебільшого „вік” ліній включає 4…5 поколінь потомків родоначальника. У подальшому розвиток цієї лінії йде через виявленого видатного поліпшувача, продовжувача родоначальника або ж лінія „переходить у матки”, тобто стає племінним матеріалом для розвитку нових ліній.

На початкових стадіях формування масивів нових типів чи нових порід мінімальна кількість ліній – 4, але для більш ефективного використання тварин без стихійних, незапланованих інбридингів доцільно мати 7 ліній. У поширених породах кількість ліній досягає 14…16. Лінії завжди перебувають в динамічному розвитку. На зміну старим приходять нові, більш продуктивні.

У породах з великою кількістю племінних тварин існують так звані короткі лінії, тобто потомство самого родоначальника і його синів. У подальшому маточне поголів'я цієї короткої лінії поглинається під час підбору більш продуктивного плідника-поліпшувача. Наприклад, в США, де з 9 млн. корів голштинської породи в активну її частину входять 3 млн. найбільш продуктивних тварин, централізована племінна робота під керівництвом Національної асоціації голштинської породи забезпечила інтенсивне використання цінних плідників та їхніх синів. Так, в 70-х роках від лідера породи бугая Елевейшна – родоначальника короткої лінії – одержано 50 тис. високопродуктивних дочок та близько 2 млн. онучок через

2368 синів.

Лінія – базовий компонент майже всіх структурних рівнів породи: стада, заводського типу, генеалогічної групи, внутрішньопородного типу і т.ін. Оптимізацію чисельності ліній в породі проводять з урахуванням таких факторів:

-недопущення стихійних інбридингів (в т.ч. „автоматичних”, через материнський бік родоводу) ближче IV…IV;

-прогресивного розвитку кожної лінії не менш, як за трьома гілками;

-вірогідності (0,20…0,25) інфекційних захворювань у певних генотипів;

134

-досягнення максимально можливого приросту продуктивних показників за рахунок генетичних факторів;

-отримання максимального економічного прибутку за оптимізованої системи розведення тварин.

Унеобхідних випадках подібність з родоначальником підтримують шляхом застосування „кровозмішування” (I…II, ІII…I, ІІ…I), тісних та близьких інбридингів, в тому випадку, якщо видатний родоначальник був унікальною твариною і до його потомства у певний період не було можливості застосувати рівноцінний підбір.

Однак у більшості випадків схожість тварин певної лінії підтримується однорідним підбором за типом будови тіла, рівнем продуктивності, якісними показниками продуктивності (наприклад, білково-молочність), тривалістю використання тварин і т.ін.

Однорідний підбір за фенотипом і генотипом протягом 3…4 поколінь даної лінії різко підвищує консолідацію, частоту генів схожої кінцевої дії, що підвищує подібність лінійних тварин часто не лише на основі спадковості родоначальника, а й генного комплексу постійно поліпшуваного потомства родоначальника, його продовжувачів, „проміжних ліній”, використаних для кросування на початкових етапах розвитку певної нової лінії. Таким чином, у багатьох випадках за лінійного розведення у низьці поколінь селекціонери не лише зберігають спадковість родоначальника, а й ведуть інтенсивне накопичення генів схожої дії з генотипом видатного родоначальника. У цьому аспекті так звані короткі лінії відповідають поняттю лінія, хоч генетичний прогрес продуктивності коротких ліній супроводжується безперервними кросами, підвищенням частоти важко регульованих інбридингів, постійно зростаючих витрат на вияв високопродуктивних плідників. Це можливо лише у багатомільйонних породах великого ареалу, приміром, голштинській.

135

Розведення „класичних” ліній (збереження та поліпшення спадковості родоначальника) доцільне й необхідне у генофондних, малочисельних породах.

Для прогресивного розвитку лінії необхідно дотримувати таких положень:

-ранній (з 3…4-місячного віку) добір за родоводом, оцінювання за власною продуктивністю і з 12-місячного віку за продуктивністю синів та онуків родоначальника;

-закріплення за лінією родин для вияву їх поєднуваності й використання кращого комплексу „лінія-родина”;

-завчасне здійснення добору не менше двох перевірених за потомством, подібних за типом з родоначальником, але не споріднених з ним „проміжних” плідників, які послідовно використовуватимуться на дочірньому та онучатому поколіннях родоначальника;

-на ранніх етапах закладання і розвитку лінії – перехід до її гілкування (не менше 3 гілок) в кожному поколінні;

-у тих випадках, коли висока племінна цінність плідника була виявлена

у6…7-річному віці або робота ведеться у невеликому стаді, доцільно отримати 5…10 високоінбредних (ІV…І, ІІІ…I, ІІ…II) синів й онуків родоначальника, а також потомків з помірними інбридингами;

-племінні тварини повинні бути тестовані за факторами груп крові;

-для створення ліній породного значення доцільно об'єднати в одну селекційну систему 3…4 племзаводи і 10...12 дочірніх господарств;

-широко використовувати вже апробовані, вдалі поєднання, так звані „повторні підбори перевіреного поєднання тварин і ліній”, в т.ч. підбору, від якого був отриманий родоначальник;

-підтримувати кращі кроси і на їх основі створювати нові генотипи. Структура породи та її еволюційні можливості – взаємопов'язані

елементи. Найбільш високою генетично зумовленою пристосованістю характеризується та біологічна система, яка в певних умовах середовища має

136

найбільшу кількість тимчасово ізольованих субодиниць. Такими найважливішими структурними субодиницями породи є і родини.

Розведення за родинами. Родина – це жіноче потомство декількох поколінь видатної за продуктивними та племінними якостями корови. У родині, крім родоначальниці, повинні бути потомки, які переважають за однією або кількома селекційними ознаками ровесниць: 3 дочки, 9 онучок і правнучок.

Розведення за родинами необхідне для племінних і товарних стад. У заводському стаді селекція за родинами ведеться для підвищення ефективності добору, виведення з кращих родин плідників із цінними спадковими якостями за материнською лінією. Удосконалення існуючих і виведення нових родин ведуть за трьома напрямами:

-систематичне (щорічне) оцінювання їх продуктивних якостей за абсолютними показниками порівняно з ровесницями стада та напівсестрами за батьком;

-аналіз поєднуваності тварин родини з лініями і окремими плідниками;

-щорічне коригування індивідуальних планів підбору у кожній родині з метою повторення кращого поєднання.

Роль родин у формуванні структури породи можна зрозуміти, вивчаючи історію створення порід світового значення. Так, на ранніх етапах становлення голштинської породи основну увагу приділяли коровамрекордисткам, родоначальницям багаточисельних родин; кличку плідник, який був родоначальником нової лінії, одержував від матері, родоначальниці родини. Аналізом встановлено понад 80 видатних родин, які проявили вирішальний вплив на генезис голштинської породи.

Вплив материнського організму багатогранний: як середовище ембріонального розвитку, повноцінність годівлі новонародженого приплоду, імунітет на початковому етапі постнатального розвитку, передавання певного генетичного матеріалу через генетичні структури цитоплазми яйцеклітини.

137

Материнський ефект пов'язують із діючою через материнську плазму яйця ядерну спадковість. При цьому генетично контрольовані ознаки потомства ще до запліднення визначаються материнським генотипом й успадковуються за материнським типом. Міхаеліс А. (1967) вважає, що плазматичні і ядерні носії спадкової інформації створюють фізіологічну й генетичну систему, у якій дія одного компонента значною мірою пов'язана з дією іншого. Ознаки, детерміновані лише цитоплазмою, у вищих організмів вивчені недостатньо, тому описано їх незначну кількість. Частіше всього виявлено взаємодію плазматичних і хромосомних факторів. Мабуть, це факт можна використати як базове положення для теоретичного пояснення „пригнаності”, поєднаності певних родин і ліній у межах стада і породи загалом. Наприклад, у голштинській породі лінія Арлінда Чифа 1427381 добре поєднувалась з родиною Гленв'ю Б'юті 4546976 (10617 кг молока, 3,60% жиру), родина Пітерт'є Мейл Ормсбі ("мати Ормсбі") була базовою для ліній Мерседеса, Принца, Рефлекшна та ін., широко відомих в історії формування голштинської породи.

Вісторії створення симентальської породи родоначальниці родин Бурки, Кукли, Гвоздики, Сонячної, Симетрії, Медведки та інші відзначались універсальною поєднуваністю з плідниками ліній Альрума 49, Радоніса 838, Сигнала 4863 та ін.

2.8.Великомасштабна селекція у молочному скотарстві*

Вумовах спеціалізації та інтенсифікації тваринництва племінна робота

умолочному скотарстві ґрунтується на принципах великомасштабної селекції.

Під великомасштабною селекцією молочної худоби слід розуміти централізовану систему організації племінної роботи з породою або її зональним типом на основі інтенсивного використання поліпшувачів, а також використання сучасних досягнень науки і техніки, в тому числі ЕОМ.

*Підрозділ написаний спільно з членом-кореспондентом УААН В.П. Коваленком.

138

На сучасному етапі інтенсифікації племінної роботи у систему великомасштабної селекції молочних порід худоби входять (рис.2.3):

–оцінювання та добір матерів і батьків ремонтних бугаїв за єдиною програмою для всієї породи незалежно від її ареалу та чисельності;

–вирощування, оцінювання та добір ремонтних бугаїв за розвитком, екстер'єром, показниками відтворної здатності;

–накопичення запасу сперми перевірюваних бугаїв;

–оцінювання бугаїв за потомством;

–регламентація використання сперми перевірюваних і оцінених за потомством плідників;

–створення системи збору, накопичення й оброблення даних

племінного обліку за породою із застосуванням сучасних ЕОМ

і генетико-математичних методів;

–використання в селекції досягнень біотехнології, імуногеногенетична атестація походження племінних тварин, цитогенетичне оцінювання плідників, трансплантація ембріонів та ін.

Здійснення заходів великомасштабної селекції відбувається за такою схемою: в кожній породі або окремій зоні її розведення всі племінні господарства об'єднують у невеликі групи, в яких добір та підбір проводять за єдиним планом. Кожну групу племінних стад спеціалізують на розведенні певних ліній, не споріднених з лініями інших груп племінних стад. Вітчизняний та зарубіжний досвід показує, що для популяції від 100 до 500 тис. корів таких груп бажано мати не більше 5…6.

З кожної групи племінних господарств щорічно виділяють по одному бугаю-лідеру, спермою якого осіменяють найбільш цінних корів цієї ж групи для одержання ремонтних бугайців. Під час складання плану замовного парування рекомендується застосовувати споріднене парування у різних ступенях інбридингу. Під час осіменіння корів товарних стад для одержання ремонтних теличок застосовується аутбридинг із загальноприйнятою ротацією ліній або споріднених груп. Для оцінювання бугаїв за розвитком

139 (з 1 до 12-місячного віку) та відтворною здатністю (з 12 до 18-місячного віку) при головних племпідприємствах створюють спеціальні ферми (елевери). На елеверах на одного плідника, відібраного за потомством, повинно бути не менше трьох ремонтних (перевірюваних) плідників.

Для оцінювання і добору бугаїв за запліднювальною здатністю спермою кожного перевіреного плідника у стислі строки (протягом 3…6 міс.) осіменяють не менше 200…300 корів та телиць парувального віку активної частини популяції.

В активну частину породної популяції входять племінні господарства, а також племінні ферми кращих товарних стад, в яких проводиться оцінювання бугаїв за потомством. У подальшому це дозволяє оцінювати кожного бугая за продуктивністю 40…60 дочок і більше. Загальна кількість корів, яких осіменяють спермою перевірюваних бугаів, повинно становити близько 20…30% активної частини породної популяції. Решту корів активної частини й усіх пасивної частини популяції осіменяють спермою поліпшувачів, відібраних після оцінювання за потомством.

На кожного перевірюваного бугая протягом 2…3 років створюють запас сперми (до 20…30 тис. доз), потім плідників вибраковують. Частину з найкращою оцінкою за походженням переводять у групу „очікуваних” без подальшого накопичення банку сперми. Якщо ці бугаї виявляються поліпшувачами, у них відновлюють взяття сперми й загальний спермобанк збільшують до 50…100 тис. доз і більше.

140

Рис. 2.3. Схема великомасштабної селекції молочних порід худоби

Вітчизняний і зарубіжний досвід показує, що кращих результатів у великомасштабній селекції молочних порід худоби можна досягти за параметрів, наведених у таблиці 2.16.