SELECTION_last_file

81

за 305 діб першої лактації досить високий (r = 0,7…0,8). Проте, оцінювання первісток за 90, 150 діб є дещо запізнілим, оскільки на цей час корова вже повинна бути тільною і відповідно визначене її подальше використання. Тому більш практичним для раннього добору є вищий добовий надій за перший місяць лактації.

Відсоток надою за перший місяць від надою за всю лактацію залежить від рівня відселекціонованості стада, характеру протікання лактації, тривалості сервіс-періоду, породи, рівня годівлі. Тому, в кожному конкретному випадку цей показник визначається окремо. Так, при надоях в стаді від 4000 до 5400 кг молока за лактацію він коливається в межах 7,83…10,45%. В середньому за таких рівнів продуктивності стада він складає

9,67%.

Рівень надою корів за перші 305 діб лактації на 75% залежить від умов зовнішнього середовища і на 25% – від генетичних властивостей. Зростання надоїв на початку лактації і поступове чи різке їх падіння в наступні місяці є біологічною властивістю корів, яку графічно відображають у вигляді лактаційної кривої (рис.2.2).

Рис. 2.2. Типи лактаційних кривих А - вирівняна, Б - двовершинна, В - різко спадна.

82

У деяких корів лактаційна крива досить вирівняна. У них надій стабільний протягом усієї лактації. Вирівняність лактаційної кривої свідчить про конституційну міцність тварин. Зниження надоїв після досягнення максимуму вважається нормальним, якщо воно не перевищує 5…6% показника за попередній місяць.

Для виявлення корів, у яких надої довго утримуються на високому рівні, визначають коефіцієнт постійності лактації (КПЛ) за формулою 2.3:

де А – надій за другі 100 діб лактації, кг; В – надій за перші 100 діб лактації.

У селекційній роботі, крім надою за лактацію, враховують також вищий добовий надій. Рівень останнього залежить від спадкових якостей і факторів навколишнього середовища – годівля і утримання, умови підготовки до отелення, техніка доїння, тривалість сервіс-періоду, вік тварини, умови її вирощування, стан здоров′я тощо.

Довічний надій – ознака високої продуктивності, витривалості і життєздатності тварини. Селекціонери все більше звертають увагу на цей показник, особливо при доборі корів-донорів ембріонів.

Для оцінки стабільності продуктивності корови (ІСП) використовують розрахунки за формулою 2.4:

У США, в нуклеарній (племінній) частині голштинської породи нараховується більше 6800 корів із валовим довічним надоєм понад 90 тис. кг молока. Чисельність таких тварин з року в рік збільшується. Продуктивний період використання голштинських корів становить 1532 доби (4,2 роки). Від них за лактацію отримують в середньому 16538 кг молока (646 кг молочного жиру), або 13,5 кг молока за одну добу.

Для порівняння в стадах України термін використання корів коливається в межах від 3,1 до 4,0 лактації. Звідси, довічна продуктивність

83

корів різних порід, яких розводять в Україні, є важливою селекційною ознакою. Рекордистками за довічною продуктивністю були наступні корови

(табл. 2.3).

Вміст жиру і білка в молоці – якісні ознаки молочної продуктивності. До складу молока входять також молочний цукор, мінеральні речовини, ферменти: лактоза, пероксидаза, ліпаза, амілаза, фосфатаза, каталаза і такі гормони як окситоцин, пролактин, тироксин, фолікулін,

адреналін, інсулін та ін.

Молоко здатне забезпечувати імунітет до багатьох хвороб завдяки наявності в ньому таких імунних тіл, як антитоксини, аглютиніни, опсоніни та ін. Всі ці складові відіграють велику роль у годівлі телят молочного віку. Від них залежить якість виготовлених молочних продуктів (сметани, вершків, сирів, масла і т.п.).

Практично в селекції одночасно враховувати всі складові частини молока неможливо. Більш за все звертають увагу на жирність та білковість молока.

Жирність та білковість молока корів знаходяться в позитивному кореляційному зв’язку (r = 0,27…0,80) до певної граничної величини жирності молока. Після досягнення такої межі, наприклад, у корів червоної степової породи – 3,70%, у сименталів, айрширів і джерсеїв – 3,80% спостерігається різке зменшення білка в молоці. Відомо також, що деякі

84

аборигенні породи мають більш високий вміст білка в молоці, ніж жиру,

тому в дослідженнях різних авторів коефіцієнт кореляції „жир × білок молока” коливається від 0,27 до –0,50. Кожна молочна чи молочно-м’ясна порода характеризується певним стандартом щодо цих показників.

Так, корова симентальської породи Воротка 5992 мала жирність молока

Слід врахувати, що жирність молока є більш консервативною ознакою, ніж показники надоїв. На жирномолочність корів фактори зовнішнього середовища впливають значно менше, ніж на інші показники продуктивності. Коефіцієнт варіації цього показника коливається у межах 5…9%, причому на 50…60% залежить від спадковості тварини і на 40…50% від впливу зовнішнього середовища. Кореляції між надоєм і відсотком жиру та білка молока складають відповідно 0,40 і 0,45.

Проте ці показники є середньозваженими. У корів різних порід та в окремих стадах кореляційні зв’язки між цими показниками не однозначні. У поголів’я 2067 корів айрширської худоби є від’ємна кореляція

(r = –0,13±0,03). Але у 23% корів коефіцієнт кореляції позитивний і сягає 0,134, у 8,5% тварин кореляція відсутня, у 68,5% – вона має негативне значення.

Завдання селекції – подолати негативний кореляційний зв’язок між надоєм молока і його жирністю. Змінити тип кореляції в бажаний бік можна шляхом інтенсивного використання бугаїв із генетично закріпленим позитивним зв’язком між цими ознаками в їх дочок. Зазвичай, позитивний зв’язок між надоєм та жирністю молока успадковується. Дослідженнями встановлено, що із 100 бугаїв, оцінених за якістю потомків, у 14,3% зв’язок між врахованими ознаками був позитивний, у 21,4% – відсутній, в решти – вірогідно від’ємний. Тому, під час оцінювання бугаїв за якістю потомків слід

85

звертати увагу не лише на величину селекційних ознак, а й обов’язково обчислювати кореляцію між найважливішими із них.

Загалом під час добору разом з величиною показників надою необхідно враховувати як жирність, так і білковість молока. Відомо, що чим більше враховується ознак під час добору, тим менший ефект добору селекції за кожного із них. Щоб уникнути цього негативного явища селекціонери постійно звертають увагу на комплексні показники, які включають в себе низку селекційних ознак. Такими показниками є кількість молочного жиру і молочного білка, які характеризують як кількість, так і якість молочної продуктивності.

Убільшості корів зарубіжних країн сумарна кількість молочного жиру

ібілка в молоці за 305 діб і за всю лактацію є основною селекційною ознакою для молочних порід худоби. В “Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід худоби” (2004) рекомендується проводити оцінювання і добір корів за сумарною кількістю молочного жиру і білка, а за відсутності показників білка в молоці за середніми показниками молочного жиру за декілька лактацій. Рекордні показники вказують на потенціальні можливості окремих порід, для реалізації яких повинна вестись відповідна селекційна робота (табл.2.4).

86

Для порівняння корів за енергетичною цінністю молока використовують показник 4%-го молока, який визначають за формулою 2.5:

де: М – кількість молока, кг; Ж – кількість молочного жиру, кг. Отаннім часом селекціонери звернули увагу на так званий коефіцієнт

молочності, який відображає кількість 4%-го молока, отриманого від корови на кожні 100 кг її живої маси. Цим показником відображається економічність організму тварини. Адже поживні речовини раціону витрачаються не лише на молочну продукцію, а й на підтримку життєдіяльності тварин різної живої маси та крупності.

У крупних тварин поверхність тіла більша, ніж у середніх за розміром і малих. Значну частину енергії кормів такі тварини витрачають на тепловіддачу. Відтак за рівних показників продуктивності крупна корова менш економно витрачає поживні речовини. В такому випадку виробництво 4%-го молока на кожні 100 кг живої маси набуває важливого селекційного значення (КМ) і визначається за формулою (2.6):

За цим показником виділяють господарські типи тварин. Мінливість за ним у межах кожної породи висока. Значно відрізняються за цим показником породи молочної і молочно-м’ясної худоби (табл. 2.5).

Коефіцієнт молочності об’єднує в собі чотири важливих селекційних показники: надій,% жиру, кількість молочного жиру, живу масу тварин. Взаємозумовленість і зв’язок між цими показниками очевидні.

Між надоєм,% жиру та коефіцієнтом молочності існує позитивна кореляція (табл. 2.6).

88

Успадковування живої маси становить 0,3…0,4, що дає можливість за тандемної селекції знехтувати показником живої маси на певний період. Це тим більше суттєво, що жива маса корів значно залежить від породи, фізіологічного стану тварин та комплексу факторів зовнішнього середовища. Наприклад, багато порід молочного напряму за незбалансованої годівлі продукують молоко за рахунок власного тіла, різко худіють. Жива маса різко зменшується.

У порід молочного напряму продуктивності коефіцієнт кореляції між живою масою телиць в річному віці і надоєм первісток складає 0,46, у комбінованих – 0,81. Певною мірою ці показники кореляційних зв’язків дають змогу прогнозувати майбутню продуктивність молодих корів.

Оптимальна жива маса телиць у віці 18 місяців становить 380 кг. Збільшення її в цьому віці на 10 кг супроводжується в подальшому зростанням надоїв первісток на 150 кг.

М'ясна продуктивність. Основними ознаками, які характеризують відгодівельні і м’ясні якості тварин є середньодобовий приріст, відносний приріст, жива маса, забійний вихід, витрати корму (корм. од.) на 1 кг приросту живої маси.

Середньодобовий приріст (г) визначають діленням абсолютного приросту на кількість діб, за які цей приріст отримано щомісячно, від народження й до досягнення віку 12, 15, 18 міс. Середньодобовий приріст племінних бугайців на елеверах від народження і до 12-місячного віку становить 1000…1200 г, кращих – 1500 г.

Живу масу (кг) визначають зважуванням тварин на вантажних вагах або вимірювальною палицею та мірною стрічкою для молодняку щомісячно, дорослих тварин – 1 раз на рік; корів – після отелення, бугаїв – під час бонітування. Селекція маточного поголів'я комбінованих порід худоби за живою масою проводиться тільки у випадку її позитивного зв'язку

89

з молочною продуктивністю. В середньому коефіцієнт кореляції між живою масою і надоєм становить 0,2. Але він криволінійний. Якщо збільшення живої маси супроводжується зміною промислового типу або ожирінням тварин, то кореляція між надоєм і живою масою набуває від'ємного значення. Генетична кореляція між цими ознаками наближена до нуля.

Визначати живу масу можна за промірами. Відома формула (2.7) Трухановського передбачає вимірювання мірною стрічкою прямої довжини тулуба тварин (від середини холки – до кореня хвоста) та обхвату грудей за лопатками:

де: ЖМ – жива маса, кг; Ог – обхват грудей за лопатками, см; ПДТ – пряма довжина тулуба; коефіцієнт 2 – для корів молочного напряму продуктивності; коефіцієнт 2,5 – для корів комбінованого напряму продуктивності.

Якщо для цієї мети використовують допоміжну таблицю, то мірною стрічкою вимірюють навскісну довжину тулуба (від плечолопаткового зчленування – до сідничних горбів) та обхват грудей за лопатками.

Останнім часом запроваджено визначення живої маси на основі проміру обхвату грудей за лопатками (табл. 2.7).

Забійний вихід (%) визначають після проведення контрольного забою на м’ясопереробних підприємствах у кінці періоду відгодівлі, зазвичай, в 12, 15 і 18 місяців. Забійний вихід – відношення маси туші з внутрішнім жиром до передзабійної живої маси, виражене у відсотках. Його величина залежить, переважно, від чотирьох факторів: віку, вгодованості, статі, а також скороспілості тварини. У разі забою бугайців у віці 12 міс. забійний вихід становить 43…50%, у 18 міс. – 53…57 відсотків.

90

Витрати корму на 1 кг приросту живої маси (корм.од.) визначають за даними науково-виробничих дослідів або зоотехнічного обліку в період відгодівлі.

Таблиця 2.7

Визначення живої маси корів і телиць голштинської породи за промірами

Ознака має високу від'ємну кореляцію з величиною середньодобового приросту (г = –0,7…–0,8). Існує різниця за цим показником у потомків