SELECTION_last_file

191

умови утримання бугайців повинні відповідати науково обґрунтованим нормам.

На випробування за якістю потомків становлять одночасно не менше 3-х бугаїв однієї породи, від кожного з них добирають 10…15 синів.

Оцінювання бугайців за власною продуктивністю. Бугайців після

7-місячного віку в племінних заводах або в контрольно-випробувальних станціях зважують і беруть проміри, передбачені формою племінного обліку № 1-м'яс. Після карантину та адаптації тварин до типового раціону, їх ставлять на оцінку за власною продуктивністю, яку проводять з 8- до 12-місячного віку.

Загальний рівень годівлі бугайців повинен бути розрахований на забезпечення середньодобового приросту у межах 1200…1500 г залежно від породи і віку.

Утримання бугайців безприв'язно-групове, в чистому, сухому, добре провітрюваному і світлому приміщенні з достатньою кількістю підстилки за температури у зимовий період 10…15°С, відносної вологості повітря 70…75%. Обов'язковий щоденний моціон протягом 3…4 годин.

Утримання, рівень годівлі, структура раціонів повинні бути стабільні протягом ряду років, з метою отримання об'єктивних даних щодо племінної цінності бугаїв, яких випробовували в різні роки.

У 12-місячному віці бугайців оцінюють за живою масою, висотою в крижах, обхватом грудей, навскісною довжиною тулуба та обхватом мошонки. Індивідуальне зважування тварин проводять дві доби поспіль до годівлі з вирахуванням середньої величини.

Відносні величини (індекси) кожної ознаки за власною продуктивністю бугайців визначають окремо як відношення їх абсолютних величин до середніх показників синів усіх бугаїв, що оцінили.

Комплексний селекційний індекс бугайців за власною продуктивністю розраховують як середньоарифметичну величину відносних показників

192 (індексів) оцінених ознак. За результатами оцінювання бугайців у віці 12 місяців проводять розподіл їх щодо подальшого використання:

– з комплексним селекційним індексом за власною продуктивністю „А” 110,1 і більше переводять у групу ремонтних бугаїв, яких залишають з метою визначення племінної цінності за якістю потомків. Бугайців, оцінених у племінних заводах, можна реалізувати на контрольно-випробувальні станції

Результати оцінки бугайців заносять у „Звіт про результати оцінювання бугаїв м'ясних порід за якістю потомків і випробування їх синів за власною продуктивністю”.

Величини абсолютних показників кожної ознаки (та їх індекси) ремонтних бугайців записують у відповідні документи після літери „А” послідовно через дріб (у чисельнику – абсолютна величина, у знаменнику – індекс живої маси, висоти в крижах, обхвату грудей, косої довжини тулуба, обхвату мошонки).

Бугайців, що мають у віці 12 місяців комплексний селекційний індекс за власною продуктивністю „А” 100,0 і менше та вибракуваних за вадами кінцівок, ратиць і сім'яників переводять на відгодівлю для визначення м'ясної продуктивності. Із них, для контрольного забою у віці 15 місяців, залишають по три потомки кожного оцінюваного бугая, що мають живу масу, наближену до середньої по групі синів.

Оцінювання і добір ремонтних бугайців за відтворною здатністю.

Ремонтні бугайці, яких добирають для оцінювання за відтворною здатністю, мають бути здоровими, з пропорційною будовою тіла, вираженим статевим

193

диморфізмом, повинні мати кінцівки і ратиці без вад, блискучий волосяний покрив, нормально розвинені та симетричні сім'яники.

Випробування ремонтних бугайців за відтворною здатністю у контрольно-випробувальних станціях включає оцінювання спермопродуктивності (кількість і якість свіжоотриманої сперми, придатність її до заморожування).

Від бугайців у період з 12до 15-місячного віку одержують по 10 еякулятів (по одному через кожні 6 діб) та оцінюють сперму за об'ємом, концентрацією і рухливістю згідно з ДСТУ 3535-97 „Сперма бугаїв нативна”, а також на придатність до заморожування відповідно до ГОСТ 26030-83 „Сперма быков замороженная”. Якщо сперма ремонтних бугайців до 15-місячного віку відповідає вимогам ДСТУ 3535-97 та ГОСТ 26030-83, їх залишають для подальшого випробування за якістю потомків. Бугайців, свіжоотримана сперма яких відповідає технічним вимогам ДСТУ 3535-97, але не придатна до заморожування, реалізують в товарні стада для природного парування, якщо не відповідає – вибраковують.

Оцінювання племінної цінності бугаїв за якістю потомків. Для одержання синів, спермою бугаїв, що перевіряють, осіменяють по 40…45 корів. Бугаїв, яких залишили у племінних заводах використовують у разі природного парування. Якщо від цих осіменінь (парувань) в 10 відсотків корів спостерігають тяжкі отелення із загибеллю плоду або матері, то таких бугаїв знімають з оцінювання, а їх та їх сперму вибраковують.

Від бугаїв, яких оцінюють за якістю потомків на контрольновипробувальній станції, заморожують до 10 тисяч спермодоз. Оцінювання бугаїв за якістю потомків проводять на підставі розрахунку середніх величин за кожною ознакою власної продуктивності їх синів за живою масою, висотою в крижах, обхватом грудей, навскісною довжиною тулуба, обхватом мошонки у віці 12 міс. та виходом туш у 15 місяців. Розрахунок індексів здійснюють шляхом порівняння середніх показників ознак групи синів оцінюваного бугая з середніми показниками синів решти оцінених бугаїв.

194

Вихід туш визначають після забою в 15-місячному віці не менше трьох синів бугая, якого випробовують за якістю потомків.

Комплексний селекційний індекс бугая за якістю потомків „Б” визначають як середньоарифметичну величину індексів оцінювання індивідуальних ознак його синів. За величиною комплексного селекційного індексу оцінювання бугая за якістю потомків „Б” визначають його селекційну цінність: поліпшувач – 101,1 і вище, нейтральний – 99,1…101,0, погіршувач – 99,0 і менше. Бугаїв-погіршувачів та їх сперму вибраковують.

Середні абсолютні і відносні величини показників кожної ознаки потомків бугая, що перевіряється та його комплексний селекційний індекс оцінювання записують у відповідні документи після літери „Б” і кількості оцінених синів – послідовно через дріб: жива маса, висота в крижах, обхват грудей, навскісна довжина тулуба, обхват мошонки у віці 12 міс., вихід туш у віці 15 міс., комплексний селекційний індекс оцінювання бугая.

Результати оцінювання бугаїв за якістю синів заносять у „Звіт про результати оцінювання бугаїв м'ясних порід за якістю потомків і випробування їх синів за власною продуктивністю”. Цей звіт направляють до Міністерства аграрної політики України для отримання допуску плідника (або його сперми) до відтворення маточного поголів'я та наукову установукоординатор. Один примірник зберігають на контрольно-випробувальній станції разом з первинними матеріалами та формами племінного обліку.

Оцінювання бугая за якістю дочок-первісток. Таке оцінювання можливе лише там, де добре налагоджений первинний племінний облік, а стадо корів складається з тварин другого і вищих поколінь, до того ж їх комплексне оцінювання відповідає вимогам не нижче II класу. Як правило, ця робота ведеться в провідних племзаводах і репродукторах. Найбільш вірогідно можна оцінити плідника лише з урахуванням усіх (жіночої статі) його потомків, одержаних за період продуктивного використання за різних варіантів підбору, а також племінних і продуктивних властивостей усіх дочок. Завдяки великій кількості потомків можна виявити генетичні

195

особливості бугая в різних умовах і на цій основі визначити, наскільки його приплід відрізняється за ознаками продуктивності від середньої по популяції.

Кожного плідника оцінюють за легкістю отелень покритих (осіменених) ним самиць та такими показниками у дочок: жива маса на третьому місяці після 1-го отелення, молочність і діловий вихід телят, вік першого отелення.

Оцінювання можливе за наявності у бугая не менше 15 дочок. Через те, що продуктивність тварин значною мірою залежить від стану годівлі і умов утримання, часто далеких від оптимальних і які істотно позначаються на її рівні і вірогідності оцінювання, обробку матеріалів слід вести окремо за роками народження дочок, а в разі неоднакового рівня годівлі на фермах – по кожній фермі.

Оцінювання бугаїв з використанням даних за декілька років відчутно залежить від способу визначення. Під час обчислення продуктивності ровесниць (як простої середньоарифметичної величини) на результати оцінювання бугая впливають особливості тих років, за які враховано облік продуктивності. Отже, беруть до уваги продуктивність ровесниць з урахуванням кількості ефективних потомків за роками (формула 3.6):

де ПЦ – племінна цінність бугая за продуктивністю потомків в абсолютних величинах; W – кількість ефективних потомків бугая, яку визначають за формулою 2.20; Wij – кількість ровесниць; ППij – середня продуктивність дочок бугая і-го року оцінювання j-го стада; ПРij – середня продуктивність ровесниць дочок бугая і-го року оцінювання j-го стада.

За такого способу визначення середніх по ровесницях за декілька років вплив умов кожного року на середні величини продуктивності потомків та їх ровесниць нівелюється. Показники продуктивності наводять в абсолютних числах і відносних (у відсотках) до показників ровесниць.

196

Відносну племінну цінність бугая за кожною ознакою продуктивності дочок на підставі даних зоотехнічного обліку визначають за формулою 3.7:

де ВПЦ – відносна племінна цінність бугая за кожною ознакою (крім віку першого отелення) продуктивності потомків у відсотках; N – загальна кількість дочок плідника.

Відносну племінну цінність (ВПЦ) бугая за віком першого отелення дочок визначають як частку від ділення середнього віку їх отелення на середню величину цього показника по ровесницях.

Приклад: Якщо вік першого отелення дочок бугая становить 27 місяців, а середній вік отелення первісток інших плідників 30 місяців, то індекс

дорівнюватиме 3027 ×100 =90%. Але в зв’язку з тим, що напрям вектора цього

показника зворотний, фактичним індексом вважають 110% (100+10).

Як остаточний показник племінної цінності бугая вираховують комплексний індекс оцінювання (середньоарифметичний) за всіма ознаками. На підставі цих даних роблять висновок про племінну цінність кожного оціненого бугая, тобто встановлюють, чи він є в умовах конкретних господарств „поліпшувачем”, „нейтральним”, чи „погіршувачем” за комплексом ознак („поліпшувач” – більше 101,1; „нейтральний” – 100,0…101,0; „погіршувач” – менше 100,0).

Добір самиць. Оскільки масова селекція на підвищення відтворної здатності корів пов’язана з труднощами оцінювання генотипу, а складні методи добору, що ґрунтуються на оцінюванні генотипу тварин, не можуть спрямувати генотипову стійкість ознак відтворення в бажаному напрямі, поліпшувати цю ознаку у стадах (при задовільних умовах годівлі і утримання тварин) слід, переважно, шляхом добору за походженням новонароджених теличок від матерів віком до 10-ти років, які щорічно дають здорових телят,

197

що в 210-добовому віці мають живу масу, більшу середньої величини по стаду.

Відлучаючи теличок, їх оцінюють за живою масою, екстер’єром, типом будови тіла. При цьому телиць слід добирати за живою масою, більшою середньої по стаду, які характеризуються бажаним типом будови тіла. В парувальному віці оцінюють телиць за живою масою, екстер’єром і відтворною здатністю. Вирощених і добре розвинених типових телиць слід парувати, за умови, що їх жива маса не менше 360 кг. Селекційному поліпшенню відтворної здатності самиць сприяє дотримання тривалості парувального періоду телиць – він має становити не більше 45 діб (2 цикли).

Корова, придатна для технології м’ясного скотарства повинна: добре пристосовуватися до умов навколишнього середовища; телитися без допомоги людини та проявляти добрі материнські властивості (рис. 3.5); народжувати щорічно протягом 11…12 років (перше у віці 2 роки), розвинених телят, забезпечувати їх молозивом і молоком, щоб на час відлучення вони мали живу масу не меншу 50% її власної (рис. 3.6); приходити в охоту і запліднюватися через 60…70 діб після отелення (3 цикли).

Залишаючи основною вимогою одержання від кожної корови у визначений сезон одного теляти в рік, за тривалості парувального періоду в стаді не більше 65 діб, поліпшують таким чином відтворну здатність поголів’я стада шляхом селекції. Корів, що не відповідають селекційним критеріям конкретного стада (мають телят з низькою живою масою до відлучення, бракує материнських властивостей в широкому розумінні поняття, в тому числі з гінекологічними захворюваннями, агалактією тощо), без вагань вибраковують.

198

Рис. 3.5. Материнські властивості корови

Рис. 3.6. Висока молочність корови

(жива маса приплоду становить 50% і > її власної)

199

Оцінюючи корову, обов’язково враховують смертність телят (народилося мертвим або загинуло протягом 48 год після народження), звертають на це увагу, перш за все, у первісток.

Корові м’ясного напряму продуктивності належить мати порівняно невелику, легку, подовжену голову, крижі прямі, недовгі й неширокі як в сідничних горбах, так і в клубах, недобре обмускулені. Будова крижів має велике значення для м’ясних корів, оскільки в цій ділянці тулуба розміщені генеративні органи.

Особливостям екстер’єру, крім зазначених вище, слід приділяти належну увагу. У корів кінцівки мають бути міцні, з достатньо вираженими суглобами й сухожилками, невеликими міцними ратицями, вкритими блискучим рогом. Такі тварини здатні добре пристосовуватися до умов пасовищного утримання. Помилкою є нехтування оцінюванням вимені у м’ясної корови. Оцінюючи екстер’єр, увагу необхідно приділяти його розвитку. Воно має бути правильної форми, з добре розвиненими дійками.

У м’ясних корів бажаного типу висота в крижах більша, ніж у холці; сідничні кістки широко поставлені й добре помітні. З поняттям „погана м’ясна корова” пов’язані груба, непропорційна будова тіла, надзвичайно розвинена, глибока передня частина тулуба, надлишок підшкірного жиру, відвисле, в'яле або надзвичайно жирне нефункціонувальне вим’я. Коровам м’ясних порід належить мати місткий травний тракт, що забезпечує необхідність використання більшої кількості корму. Такі тварини довговічніші, мають високу молочність і добрі материнські властивості, кращу відтворну здатність.

Добір за комплексом селекційних ознак. М’ясну худобу рідко селекціонують за однією ознакою, оскільки економічна цінність (або сумарна якість) окремої тварини залежить від кількох ознак, які можуть мати неоднакову економічну ефективність або бути незалежними одна від одної. З цієї причини виникає необхідність одночасно добирати тварин відразу за кількома ознаками, які мають реальне значення. Під час добору тварин для

200

племінного використання за кількома ознаками застосовують головним чином методи добору за „незалежними рівнями” та з допомогою селекційних індексів.

Добір за „незалежними рівнями”. Для зниження частки тяжких родів у тварин у США застосовують добір за „незалежними рівнями”, вилучаючи при цьому новонароджених телят з живою масою, що перевищує середню величину на 1/10…1/5, а потім – вибраковуючи серед залишених тих, в яких спостерігається найменша швидкість росту. У результаті за 15 років жива маса новонароджених телят зросла з 30 до 33 кг у ангуських бугайців і з 34 до 36 кг у герефордських, а у віці одного року – відповідно з 310 по 344 кг і з 320 до 360 кг.

Методом „незалежних рівнів” можна проводити селекцію корів м’ясних порід на підвищення молочності та плодючості. Включення їх до добору ускладнює процес селекції, тому що між середньою молочністю і коефіцієнтом відтворювальної здатності за декілька отелень у повновікових корів кореляція становить 0,122. Отже, потрібна тривала робота для того, щоб одночасно поліпшити ці дві ознаки шляхом вибракування маток з низькою молочністю і здатністю до відтворення, а також добору і використання корів, які поєднують у собі високі відтворну здатність і молочність.

Є три основні типи корів за мінливістю КВЗ та показниками молочності (табл. 3.8).

У корів першого типу (23,5%) з підвищенням молочності підвищується КВЗ; у другого (64,4%) – підвищення молочності супроводжується зниженням плодючості або навпаки; у третього (12,1%) – за низької молочності КВЗ залишається також малим. Найбільш цінними слід вважати тварин першого типу, оскільки використання їх дає можливість вести селекцію на поєднання обох ознак.