SELECTION_last_file

281

поліпшити м’ясні якості породи свиней під час селекції на стресостійкість, резистентність до захворювань.

Відтворювальне схрещування застосовують у разі виведення нових порід, типів та ліній свиней на міжпородній основі. Воно передбачає отримання напівкровних або ¾ кровних помісей від плідників із високим генетичним потенціалом продуктивності і потомків, яких за досягнення ними показників цільового стандарту розводять „в собі”. Ведеться ретельний гомогенний підбір кнурів і маток для консолідації вихідних селекційних груп.

Використовують просте і складне відтворювальне схрещування. Класичним прикладом простого відтворювального схрещування, коли використовуються дві породи, є створення академіком М.Ф. Івановим української степової білої породи свиней.

Сучасні вітчизняні м’ясні породи свиней створені методом складного відтворювального схрещування з використанням 3...4 і більше порід, в тому числі зарубіжної селекції. Так, під час створення полтавської м’ясної породи свиней було використано породи: велика біла, миргородська, ландрас, п’єтрен та уесекс-садалбек.

Промислове схрещування. Це основний метод отримання молодняку свиней для відгодівлі, коли схрещують свиноматок однієї породи з кнурами іншої (двопородне), а трипородне − коли помісних маток спаровують з плідниками третьої породи. Використовують також варіанти дво- і багатопородного (ротаційного) схрещування, за яких почергово схрещують батьківську або материнську породи .

Промислове схрещування широко використовувалось у 50-60 роках ХХ століття для отримання помісних високопродуктивних тварин, які проявляли ефект гетерозису за відгодівельними та м’ясними якостями. За правильної організації промислового схрещування і використання чистопородних високопродуктивних кнурів і маток вихідних порід багатоплідність свиней підвищується на 0,7...1,2 поросяти, середньодобовий

282

приріст зростає на 8...10%, а у разі вищої конверсії корму на 1 кг приросту на 5...7 відсотків.

У той же час недоліком промислового схрещування є те, що гетерозисний ефект проявляється тільки в певних варіантах підбору порід і його рівень недостатньо високий.

Тому найбільш прогресивним методом використання наявного генофонду порід і ліній свиней є породно-лінійна гібридизація. ЇЇ результатом є одержання гібридних тварин від плідників і маток спеціалізованих порід, типів та ліній, відселекціонованих на поєднуваність.

Створення таких генотипів проводиться шляхом переважної селекції ліній, порід за обмеженою кількістю (2...3) ознак із врахуванням спеціалізації на батьківські та материнські родинні форми.

До того ж батьківські форми селекціонують за скоростиглістю, оплатою корму та м’ясними якостями, а для материнської основні ознаки – багатоплідність, великоплідність, молочність, маса гнізда на час відлучення. Інші господарсько корисні ознаки підтримуються на середньому рівні, характерному для кожної породи.

Важливим елементом селекції на прояв гетерозису є оцінювання ліній і порід на комбінаційну здатність з іншими спеціалізованими лініями або заводськими типами, породами. Залежно від схеми підбору потомків від схрещування тварин спеціалізованих ліній називають міжлінійними гібридами, а від породи і спеціалізованої лінії – породно-лінійними.

За даними академіка УААН В.П. Рибалка у разі гібридизації не тільки підвищуються відтворювальні якості свиноматок, а й досягається значна перевага над чистопородними і помісними тваринами за показниками відгодівельних і м’ясних якостей (табл. 4.6).

Таким чином, використання породно-лінійної і міжлінійної гібридизації в свинарстві слід вважати магістральним шляхом його розвитку, який забезпечує створення конкурентоспроможної галузі, веде до підвищення рентабельності виробництва.

4.9. Оцінювання комбінаційної здатності та методи її визначення

Основою промислового схрещування та гібридизації є явище гетерозису, що зумовлює підвищення життєздатності і продуктивності потомків. Під час вибору порід і ліній для проведення схрещування вирішальне значення має визначення їх поєднуваності з метою отримання товарних гібридів.

Основними критеріями оцінювання поєднуваності порід і ліній є визначення загальної (ЗКЗ) і специфічної (СКЗ) комбінаційної здатності у діалельних схрещуваннях, кросах та полікросах за найбільш важливими господарсько корисними ознаками.

Придатність породи або лінії до використання її як вихідної форми у схрещуванні залежить не тільки від показників господарсько корисних ознак, а і від здатності давати гібридних потомків з більш високою продуктивністю.

Комбінаційна здатність є однією з важливіших показників батьківських форм, яка зумовлює продуктивність гібридного молодняку.

284

Дубінін М.П. відзначає, що для проявлення гетерозису гібриди мають бути отримані від ліній з генетично зумовленою комбінаційною здатністю. Ефект гетерозису у гібридизації підвищується внаслідок селекції на комбінаційну здатність. У зв’язку з цим виникає необхідність попереднього оцінювання комбінаційної здатності ліній із метою використання цього явища у подальшій селекції. Основою цього є розробки низки авторів (Турбін М.В., Хотильова Л.В. та ін.), які з’ясували, що комбінаційна здатність є спадковою властивістю ліній і порід тварин.

Як генетично зумовлена ознака комбінаційна здатність може бути загальною та специфічною.

Загальна комбінаційна здатність (ЗКЗ) зумовлена адитивним ефектом дії генів і являє собою середню цінність окремої лінії в усіх комбінаціях з іншими, або середню величину гетерозису у всіх гібридних поєднаннях.

Специфічна комбінаційна здатність (СКЗ) визначає ефекти домінування, епістазу, взаємодії генів та впливу факторів зовнішнього середовища. Вона являє собою ті відхилення (збільшення чи зменшення) від середньої величини гетерозису, які проявляються у гібридів за конкретних комбінацій схрещувань ліній.

Під загальною комбінаційною здатністю розуміють середній рівень продуктивності помісей, залежний від ступеня розвитку якостей продуктивності у вихідних форм та відносної їх консолідації.

Умовно вважають задовільною загальну комбінаційну здатність, якщо в результаті схрещування у помісей забезпечується проміжне успадкування продуктивності батьківських форм.

Специфічна комбінаційна здатність – явище індивідуальне і проявляється тільки у разі відповідних поєднань порід, типів або ліній і відображає різні форми і рівні прояву гетерозису.

Особливістю та рівнем прояву цієї комбінаційної здатності найчастіше і визначається більш висока продуктивність гібридів і стійке отримання її під час повторних схрещувань.

285

Селекція спеціалізованих типів, ліній, порід, які мають гетерозисний ефект у разі схрещування (коли якості потомків перебільшують рівень обох батьків), ґрунтується переважно на специфічній комбінаційній здатності.

У зв’язку з цим оцінювання порід і ліній, які брали участь у схрещуванні на комбінаційну здатність, заслуговує на увагу, а виявлення кращих поєднань має велике практичне значення для підвищення виробництва продукції.

Випробовування різних ліній, типів і порід на комбінаційну здатність проводиться переважно дослідним шляхом „методом проб і помилок”, що пов’язано з великими витратами коштів та й часу.

Однак, з’ясовано, що в тваринництві для цих цілей можливо використовувати діалельні схрещування і генетико-математичні методи.

Визначення комбінаційної здатності у системі діалельних схрещувань із використанням дисперсійного аналізу виявляє генетичну природу гетерозису за різних сполучень порід і ліній.

Кількісне оцінювання загальної та специфічної комбінаційної здатності генетично диференційованих ліній необхідне для того, щоб вести селекційну роботу на сполучення ліній у системі гібридизації. Разом з тим ефект загальної комбінаційної здатності проявляється, якщо використовуються для гібридизації лінії, які визначаються високою продуктивністю. Як приклад можна навести співвідносний вплив ефектів комбінаційної здатності на відтворювальні якості свиноматок (рис.4.5).

Встановлено, що для вивчених ознак переважний вплив має загальна комбінаційна здатність, тому для подальшого використання слід брати породи і лінії, які забезпечують високий ефект гетерозису в переважній більшості поєднань в якості материнської або батьківської форми.

287

4.10. Методи селекції свиней

Внутрішньопородна селекція є основним методом генетичного удосконалення продуктивності свиней. За кількістю одночасно поліпшуваних ознак продуктивності розрізняють комплексну і переважну селекцію.

Комплексна селекція передбачає одночасне покращання ознак відтворної, відгодівельної і м’ясної продуктивності свиней. У нас тривалий час вона була основною і сприяла підтриманню на достатньому рівні всіх господарсько корисних ознак за міцної конституції і доброго здоров’я тварин.

Однак багаторічний досвід селекції свиней за комплексом ознак виявив низку недоліків. Численними дослідженнями встановлено, що комплексна селекція стримує темпи покращання основних ознак на тому чи іншому етапі розвитку свинарства, оскільки покращувати одну ознаку або групу корельованих ознак завжди легше і швидше ніж одночасно усі ознаки продуктивності. Удосконалення стад і порід за комплексом ознак призвело до значної втрати генетичного різноманіття не тільки між стадами однієї породи, але і між породами. Крім того, виявилося, що об’єднати в одному генотипі високий рівень відтворної здатності, відгодівельної і м’ясної продуктивності досить складно, або неможливо.

Переважна селекція ґрунтується на поліпшенні однієї або кількох взаємопов’язаних ознак продуктивності у разі підтримання інших на постійно середньому рівні. Вона дає можливість прискорити селекційний процес і створити в породі спеціалізовані групи тварин, відселекціоновані за відгодівельними і м’ясними якостями. Крім того, під впливом переважної селекції у породі підсилюють генетичну різноманітність, що є обов’язковою умовою її прогресу.

Про ефективність переважної селекції, проведеної протягом чотирьох поколінь, свідчать дослідження М.Д. Березовського (1990). Встановлено, що ефект добору за обмеженою кількістю ознак був значно вищий ніж за комплексом ознак. За чотири покоління різниця становила: за скороспілістю

288

– 11,7 діб, середньодобовим приростом – 52,1 г. Розрахунки показали, що для підвищення продуктивності потомства кнурів на 10% у разі комплексної селекції потрібно 20 років проти 12 років спеціалізованої селекції. Отже, переважна селекція порівняно з традиційною комплексною у 1,5 рази ефективніша.

Переважна селекція за товщиною шпику під час створення спеціалізованої м’ясної лінії свиней литовської білої породи протягом шести років зменшила величину ознаки з 30,2 до 27,5 мм, або на 8,8%, і одночасно покращила інші господарсько корисні ознаки. Свині селекціонованої групи, у порівнянні з контрольною, мали кращий розвиток і відрізнялися підвищеними відгодівельними якостями (середньодобовий приріст був вищим на 40 г, а вік за досягнення живої маси 95 кг знизився на 13 діб). За репродуктивними ознаками свиноматки селекціонованої і контрольної груп не відрізнялися (Штанкяліс Р., 1982).

Слід мати на увазі і те, що під час переважаної селекції основна частка селекційного тиску припадає на одну або декілька ознак. Тому наукові розробки в галузі селекції і досвід провідних племінних господарств сприяли переходу на більш високий ступінь удосконалення порід. В Україні, наприклад, велика біла порода розділена на п’ять ізольованих груп, розведенням яких займаються провідні племінні заводи, визначено напрями селекції і стандарти селекціонованих ознак. За кожним із племінних заводів закріплено 2….3 дочірні господарства. Племінні заводи і дочірні господарства працюють за єдиним планом і один раз у 2…3 роки у межах своїх груп обмінюються плановими лініями кнурів.

4.10.1. Ефективність селекції свиней і фактори, що її визначають

Метою селекції є генетичне (спадкове) покращання ознак продуктивності свиней наявних порід, а також створення нових порід, типів і ліній.

289

Що можна очікувати від селекції, яке збільшення продуктивності забезпечить вона за рік чи роки або покоління? Це одне із складних питань проблеми генетичного удосконалення свиней, оскільки не просто відділити селекційну дію на ту чи іншу ознаку від дії численних інших відомих і невідомих факторів впливу.

Історично склалися три способи оцінювання ефективності селекції свиней: порівняння ознак за певний період, прогнозування на основі генетико-статистичних параметрів та шляхом експериментальної селекції.

Порівняння ознак за певний період. Порівняння ознак продуктивності за роками проводять для оцінювання результатів селекції за певний період у стадах, за породами, загалом у тій чи іншій країні.

Наприклад, друге породовипробування (1976...1977 роки) у СРСР показало, що свині вітчизняних порід за 11 років стали більш повном’ясними, дещо краще споживали корми, проте повільніше росли. За 50 років у свиней великої білої породи середньодобовий приріст підвищився з 560 г до 771 г, або на 37%, витрати кормів на 1 кг приросту знизилися з 4,8 до 3,9 корм.од. (20%), а вік досягнення 100 кг скоротився з 212 до 182 днів

(14%).

У Данії в умовах контрольних станцій за 15 років у свиней породи ландрас товщина шпику зменшилася з 29,7 до 21,1 мм, а площа „м’язового вічка” зросла з 28,9 до 35,1 см2.

Цей спосіб оцінювання ефективності досить простий, але не можна відносити на рахунок селекції усі зміни, які відбулися з ознаками за певний період, оскільки в цей же період покращувалися годівля і утримання, а також могли діяти (впливати) клімат, зміни поживності кормових компонентів раціонів, принципи нормування годівлі тощо. Тому потрібно досить обережно оцінювати можливості селекції під час порівняння продуктивності свиней за певні періоди часу. Незважаючи на простоту цей спосіб слід вважати орієнтовним.

290

Прогнозування на основі генетико-статистичних параметрів.

Ефективність селекції визначають множенням селекційного диференціалу на коефіцієнт успадковуваності ознаки і отримують генетичний зсув за покоління.

Проте аналіз виконання селекційних програм, проведений у різних країнах, виявив значну невідповідність між прогнозованими і фактичними величинами. За даними багатьох дослідників, фактичний ефект селекції коливається за поколіннями за середньодобовим приростом у межах 20-80%, а в середньому дорівнює лише 50% від прогнозованих величин. Теоретичні розрахунки виявляються завищеними тому, що завищеними приймаються коефіцієнти успадковуваності, а математичний спосіб визначення цієї величини не відображає впливу численних факторів під час практичної селекції.

Недоліки описаних способів оцінювання ефективності селекції підштовхнули вчених до думки про те, що оцінювання методів селекції необхідно вести шляхом постановки тривалих селекційних експериментів.

Експериментальна селекція. Мета експериментальної селекції передбачає у точно витриманих експериментах визначити величину зміни селекційної ознаки під впливом добору із покоління в покоління. Ефективність селекції цим способом оцінюють в тривалих селекційних експериментах тривалістю у декілька поколінь. Селекційний експеримент здійснюють за таких умов:

- у селекційному експерименті використовують селекціоновану і контрольну групи свиней, яких утримують у рівних умовах, одночасно проводять зміну поколінь із однаковим відсотком бракування. У селекціонованій групі добирають для відтворення кращих тварин, тобто створюють позитивний селекційний диференціал, а у контрольній – на нульовому рівні;