SELECTION_last_file

141

Таблиця 2.16

Нормативи для основних заходів великомасштабної селекції молочних порід худоби (розмір популяції – 100 тис. корів)

Залежно від наявної племінної бази у породі чи зони її поширення, а також від створених умов для реалізації генетичного потенціалу тварин система великомасштабної селекції будується по-різному. В регіонах з розвиненою племінною базою і задовільними умовами годівлі та утримання худоби (Черкаська, Київська область та ін.).

Ефективним є впровадження в практику варіанта програми селекції з безмежним запасом сперми на перевірюваних бугаїв (від 20…30 до 100 тис. доз і більше). Після оцінювання за потомством сперму бугаїв-погіршувачів і нейтральних вибраковують.

У породі з малорозвиненою племінною базою і в регіонах з недостатніми умовами реалізації генетичного потенціалу худоби ефективніше впроваджувати варіант програми селекції з обмеженим запасом тривалого зберігання сперми перевірюваних бугаїв з наступним переходом на 1-й варіант за умови поліпшення племінної бази, умов годівлі та утримання тварин. Згідно з 2-м варіантом, всі заходи великомасштабної селекції виконують за винятком того, що на кожного перевірюваного бугая формують обмежений запас сперми (500…1000 доз) з метою добору батьків бугаїв. Молодих плідників, дібраних за племінною цінністю батьків, розвитком і відтворною здатністю, починаючи з 1,5-річного віку, інтенсивно

142

використовують, не чекаючи результатів оцінювання за потомством. Після оцінювання за потомством вирішується питання щодо подальшого їх використання.

Для підвищення ефективності великомасштабної селекції за породами з широким ареалом на базі областей з розвиненою племінною базою і задовільними умовами для оцінювання генетичного потенціалу худоби доцільно створювати зональні центри з племінної роботи і штучного осіменіння худоби в разі більш раціонального використання бугаївполіпшувачів. В області з розвиненою племінною базою створюється запас сперми від бугаїв-поліпшувачів для осіменіння корів не тільки „своєї” й інших областей. До того ж зону обслуговування одним племоб'єднанням можна збільшити до 1 млн корів і більше. В разі створення таких центрів підвищуються темпи генетичного поліпшення худоби в результаті осіменіння корів спермою бугаїв-поліпшувачів.

Неодмінною умовою застосування великомасштабної селекції — автоматизована інформаційна система (AIC) на базі використання ЕОМ. AIC в селекції молочних порід худоби створюють селекційні центри на основі існуючих систем обробки первинної інформації племінного та зоотехнічного обліку. Технічні носії інформації або їх копії, складені на підприємствах для бонітування худоби, використовуються селекційними центрами для створення банку даних активної частини популяції.

Банк селекційних даних за породами повинен мати таку структуру: відомості про матерів бугаїв з урахуванням даних продуктивної і племінної цінності корів та їхніх предків; відомості про бугаїв-плідників, включаючи дані племінної цінності за господарсько корисними ознаками бугаїв та їхніх предків; відомості про дочок бугаїв; селекційно-генетичні, зоотехнічні й економічні параметри, які характеризують породну популяцію. За допомогою банку даних на технічних носіях інформації селекційний центр з використанням ЕОМ вирішує практично всі завдання великомасштабної селекції: оптимізує селекційну програму, складає план племінної роботи,

143

оцінює бугаїв за розвитком, відтворною здатністю та за потомством, оцінює результати селекції, здійснює добір матерів батьків бугаїв, корів і т.ін. Отже, у селекційних центрах в обов’язковому порядку повинні бути лабораторії обчислювальних машин, обладнані сучасними ПЕОМ.

Як відомо, процес передавання спадкової інформації від батьків до їх потомків у популяції здійснюється чотирма шляхами: від батьків до синів, від батьків до дочок, від матерів до синів, від матерів до дочок. У зв’язку з цим у породі виділяють чотири категорії племінних тварин: батьків і матерів бугаїв, матерів батьків і матерів корів. Інтенсивність добору для них різна: для батьків бугаїв 3…5%, батьків корів 10…15%, матерів бугаїв 3…10% і матерів корів 60…90%.

Оскільки інтенсивність добору і відповідно використання кожної категорії племінних тварин різна, то й генетичний внесок її в результати селекції також не однаковий. Генетичне поліпшення популяції або підвищення продуктивності тварин за рахунок селекції, в середньому, становить для категорій племінних тварин наступне: за рахунок добору батьків бугаїв – 41%, матерів бугаїв – 33%, батьків корів – 10% і матерів корів – 7%. Тобто основним джерелом генетичного поліпшення популяції є добір й інтенсивне використання бугаїв. Аналогічні принципи лежать в основі великомасштабної селекції з іншими видами сільськогосподарських тварин і птиці.

На основі алгоритмів програм селекції з врахуванням передачі спадкової інформації від батьків потомкам, інтенсивності добору, зростання інбридингу проводять за допомогою комп’ютерної техніки оптимізацію основних елементів селекції для отримання максимального прогресу продуктивності з економічним обґрунтуванням. Саме для цього проводять моделювання різних варіантів програми.

Довгострокові програми селекції розробляють для великих масивів худоби (100 тис. голів і більше), виходячи з достовірних фактичних даних зоотехнічного обліку і розподілу корів племінної і товарної частин породи за

144

надоєм, вмістом жиру і білка в молоці, живою масою, типом екстер’єру, конституцією, морфофункціональними якостями вимені, відтворювальною здатністю та інше.

Потім розраховують селекційно-генетичні параметри: успадковуваність, мінливість, повторюваність ознак, їх кореляційний зв’язок, генераційний інтервал, селекційний диференціал за основними показниками продуктивності.

Після збирання і оброблення інформації переходять до складання програми великомасштабної селекції у такій послідовності:

–чітко формулюють метод селекції;

–визначають шляхи досягнення мети;

–встановлюють бажаний тип тварин;

–розробляють модель селекції;

–умовно ділять породу на нуклеарну (племінну, активну) і пасивну (товарну) частини;

–розраховують умовну кількість спермодоз від бугаїв-поліпшувачів і плідників, яких оцінюють;

–визначають інтенсивність добору плідників для активної і пасивної частини популяції;

–визначають необхідну кількість корів-матерів майбутніх плідників, обґрунтовують підбір „на замовлення” оцінених плідників до групи корів-матерів;

–проводять добір, вирощування, оцінювання за власною продуктивністю ремонтних бугаїв;

–здійснюють випробування і добір бугаїв, оцінених за якістю потомків,

–проводять накопичення необхідного запасу сперми від перевірених плідників;

145

–ведуть визначення „лідерів” із найбільшим покрашувальним ефектом якості батьків для отримання наступного покоління плідників;

–створюють необхідний генофондний запас сперми визначних плідників (у деяких варіантах – запас ембріонів);

–використовують системи керування селекційним процесом у

масштабах породи.

Як приклад розрахунку програми великомасштабної селекції в молочному скотарстві наводяться дані, отримані в генофондних стадах червоної степової породи (табл. 2.17).

Під час визначення коефіцієнтів успадковуваності враховують, що надій за лактацію відноситься до низько успадковуваних, а жива маса має більшу адитивну обумовленість.

Таблиця 2.17

Моделювання варіантів селекційної програми молочної худоби

(Геккієв А.Д., 2005)

147

програми селекції з розрахунку на одну корову, грн.

Рівень продуктивності визначають для племінних і товарних частин стад одночасно. У подальшому ставиться завдання стабілізувати надій генофондного стада червоної степової породи у межах 3500…4000 кг молока за Ш-ю лактацію, для голштинської худоби – відповідно 4000…4500 кг. У варіантах програм вивчається вплив кількості ліній у популяції і кількість батьків у лінії, а також кількість ефективних дочок на величину генетичного прогресу в популяції за надоєм.

Встановлено, що для червоної степової породи найбільш прийнятний за спрямованої селекції другий варіант програми, під час якого використовують плідники із чотирьох ліній у популяції, а в кожній із ліній – по два плідника-лідера. За цього очікуваний генетичний прогрес становить +46 кг молока за рік. Така програма селекції сприятиме збільшенню генетичної різноманітності в популяції і збереженню її генетичного складу. Доцільно використовувати також і 1-й варіант селекції, який полягає у використанні трьох ліній і двох плідників у лініях, а генетичний прогрес за надоєм становить +391 кг за рік. У стаді голштинської породи доцільно використовувати 1-й і 4-й варіанти програми, оскільки вони забезпечують генетичний прогрес відповідно по 48 і 54 кг молока, але не передбачають використання від 3-ї до 4-ї лінії і 2-х бугаїв-лідерів у кожній із них.

Максимальний внесок у сумарний генетичний прогрес в обох популяціях роблять батьки бугаїв. Матері бугаїв теж впливають на цей показник, але значно менше.

Найбільший прибуток від реалізації програми селекції з розрахунку на одну корову досягається в 3-му варіанті для червоної степової породи, а для голштинської – в 4-му варіанті. Результати моделювання програм селекції

148

молочної худоби основного і резервного генофонду вказують на можливість використання великомасштабної селекції для досягнення оптимальних темпів генетичного прогресу в популяції і отримання достатньо високого прибутку від її реалізації.

2.9. Особливості селекційної роботи у стадах різних категорій

Система племінної роботи в племінних господарствах спрямована на збільшення кількості племінної продукції і підвищення її якості. Решта продукції тваринництва (молоко, м’ясо) є супутньою.

Основні завдання племзаводів – покращання племінних і продуктивних якостей тварин, виведення високопродуктивних ліній, типів і родин, вирощування племінного молодняку, в першу чергу бугаїв.

Завдання племінних репродукторів багато в чому схожі із завданням племзаводів. За суттю племрепродуктори відрізняються від племзаводів меншою продуктивністю і племінною цінністю, інколи – породністю дорослих тварин і молодняку. Їх створюють на базі кращих за продуктивністю і породністю товарних ферм з метою розширеного відтворення цінного молочного поголів'я для власного стада і комплектування інших товарних господарств.

Дочірні стада є опорними господарствами окремих племзаводів і племрепродукторів. Основні функції дочірніх господарств такі:

1)випробування бугаїв-плідників, виведених у племгосподарствах або запланованих для оцінювання за відтворною якістю та за потомством;

2)апробація – широка промислова перевірка селекційних досягнень, розмноження цінного племінного матеріалу племінних господарств;

3)перевірка різних методів, форм і принципів ведення роботи;

4)передавання за необхідності племгосподарству для роздою кращих первісток і приймання виранжируваних тварин.

У таблиці 2.18 наведено характеристику особливостей селекційної роботи у племінних і товарних стадах.