SELECTION_last_file

Результати оцінювання племінних бугаїв визнаються офіційними за повторюваності ≥ 50%. Розряд племінної цінності П5 бугай може отримати лише за повторюваності ≥ 75% і за наявності результатів оцінки за молочним жиром і молочним білком. Племінним бугаям, що за СІ мають ранг 99, присвоюють статус „Лідер породи”.

Одним із методів добору тварин за комплексом ознак є бонітування. Однак поки що бонітувальний комплексний клас містить значну частку суб'єктивізму внаслідок недостатньої наукової обґрунтованості оцінювання окремих ознак. Нині розроблено низку моделей селекційних індексів, що не мають цих недоліків.

2.3. Бонітування молочної худоби

За його результатами визначають подальше призначення тварини: введення до відтворної групи (плем'ядро), виранжування або вибракування. Бонітують тварин за породністю, походженням, розвитком, конституцією та екстер'єром, продуктивністю, відтворними якостями і потомством. Худобу бонітують згідно з чинною інструкцією для бонітування молочних і молочно- м’ясних порід, затвердженою Міністерством аграрної політики України.

Перед проведенням бонітування заповнюють необхідні дані племінного і зоотехнічного обліків. Кожну тварину і все стадо обстежують,

112

аналізують ветеринарний стан, відновлюють втрачені або нечіткі індивідуальні номери. Основне завдання бонітування – розподіл всіх тварин стада на категорії: племінні, товарні, брак.

Породу і породність тварин встановлюють за даними походження і породності батьків з обов’язковим оглядом тварин та оцінюванням вираженості бажаного типу породи.

До чистопородних відносять:

1)тварин, які походять від батьків однієї і тієї ж породи, чистопородність яких підтверджується відповідними документами;

2)помісей, починаючи з IV (15/16 кровності) покоління, одержаних під час поглинального схрещування, якщо на них є документи про походження і тварини мають добре виражений тип породи;

3)тварин, одержаних від схрещування чистопородних батьків таких споріднених порід, як симентальська і монбельярдська; червона степова, червона датська та англерська; чорно-ряба, чорно-ряба естонська, чорно-ряба литовська, чорно-ряба шведська, чорно-ряба німецька, голштинська та голландська; швіцька, лебединська і бура карпатська; потомство, одержане від схрещування порід одного походження відносять до породи матері.

До помісних належать тварини, одержані від схрещування двох або більше неспоріднених порід. Ступінь породності у разі схрещування визначають на підставі даних про походження.

За відсутності документів про походження і наявності добре вираженого типу породи тварин відносять до помісей I…II поколінь (1/2…3/4 кровності) цієї породи.

У разі ввідного схрещування неспоріднених порід породність тварин визначають таким чином:

1)потомство, отримане від схрещування тварин двох вихідних порід, відносять до І покоління;

113

2)потомство, отримане від схрещування помісей І покоління з чистопородними тваринами поліпшуваної породи (зворотнє схрещування) відносять до II покоління (3/4 кровності за материнською породою);

3)потомство, отримане від схрещування помісей II поколіня з чистопородними тваринами поліпшуваної породи за вираженості наміченого за планом типу, відносять до чистопородних (за материнською породою), за недостатньої вираженості типу – до III покоління;

4) потомство від розведення помісей II покоління (3/4 кровності) „в собі” залежно від вираженості наміченого за планом типу відносять до помісей III і IV поколінь поліпшуваної породи. Потомство від розведення помісей III і IV поколінь залежно від вираженості бажаного типу відносять до IV покоління або чистопородного.

Бонітування корів. Корів бонітують за молочною продуктивністю, екстер'єром, конституцією, розвитком і генотипом.

Стандарт породи за молочною продуктивністю встановлюють за надоєм і кількістю молочного жиру за одну лактацію (першу, другу, третю і т.д.) або в середньому за декілька лактацій. За процентним вмістом жиру в молоці вимоги одні і тіж. Стандарт за живою масою для кожної породи встановлюють за показниками корів – першого, другого, третього отелень і т.д. Під час добору корів до племінного ядра основним показником є кількість молочного жиру і білка. Для інших селекційних ознак визначається порогове значення: для матерів корів – на рівні середнього за стадом, матерів бугаїв – не нижче стандарту породи.

Бонітування бугаїв-плідників. Бугаїв-плідників бонітують за екстер'єром, розвитком і генотипом. Найбільшу питому вагу має оцінювання племінної цінності за молочною продуктивністю і типом будови тіла потомства.

Бонітування молодняку. Молодняк бонітують за генотипом, екстер'єром, вираженістю бажаного типу породи і за розвитком. Бонітування починають з 10-місячного віку.

114

2.4. Технологічний добір

Упровадження промислової технології, безприв’язне утримання на щілинній підлозі і особливо машинне доїння – все це змусило звернути увагу на низку технологічних ознак. Це такі, як міцність ніг, копитного рогу, стресостійкість, норов, форми вим’я, дійок, їх розміщення, швидкість молоковіддачі і т.ін.

Відсутність цілеспрямованої селекції за цими ознаками в молочному скотарстві призвело до того, що багато вітчизняних порід не витримали конкуренції із зарубіжними породами. Досить цінні за генофондом породи, наприклад, симентальська, лебединська, червона степова та інші почали витіснятись чорно-рябою, голштинською, айрширською, англерською та ін.

Тому селекція за технологічними ознаками сьогодні прирівнюється до основних селекційних ознак (молочності, жирно- і білковомолочності, конституційного типу і т.ін.).

Важливою технологічною ознакою є швидкість молоковіддачі. Це суто фізіологічний показник, пов’язаний з біологією тварин. Під час доїння в кров виділяється окситоцин. Його виділення відбувається рефлекторно протягом 7 хвилин. Окситоцин забезпечує молоковіддачу. Через 7 хвилин в крові корови ця речовина зникає. Якщо надій корови сягає 28 кг, а швидкість молоковіддачі лише 2 кг за хвилину, то за 7 хвилин коровою буде виділено лише 14 кг (50%) молока. Решта продукції тварина віддаватиме з напругою, що призведе до зниження потенціальних можливостей корови.

Швидкість молоковіддачі залежить від багатьох факторів: генотипу, професіоналізму доїння, умов середовища, рівня добових надоїв і т.ін.

Середньозважений показник швидкості молоковіддачі у різних порід коливається в межах від 1,2 до 1,6 кг за хвилину.

Проте, у межах породи ці показники коливаються здебільшого від 0,9 до 3,0 кг/хв. У помісей чорно-рябої породи з голштинами швидкість молоковіддачі коливається в межах від 1,56 до 1,88 кг/хв., у дочок бугая Суддіна КЧП-735 – 1,60…2,0 кг/хв.

115

Швидкість молоковіддачі корів окремих внутрішньопородних типів української червоно-рябої молочної породи становить 1,50…1,80 кг/хв.

Коефіцієнт кореляції між індексом вим’я (відношення надою передніх часток вим’я до загального надою) і швидкістю молоковіддачі у дочок різних бугаїв становить 0,68. Це означає можливість тандемної селекції за однією з цих ознак. Водночас, існує прямий позитивний зв’язок (r = 0,72) між разовим надоєм і швидкістю молоковіддачі.

Індекс вим’я, як селекційний показник, здебільшого коливається в межах 40…50% і має найбільше значення для профілактики захворювання вим’я маститами. Він тісно пов’язаний із формами вим’я.

Непридатними до машинного доїння є ступінчасте, „козине”, відвисле вим’я з вузько розташованими і спрямованими в бік дійками. У першому випадку доїльні стакани під час пульсації труться між собою, погано надіваються на дійки, в іншому випадку під вагою доїльних стаканів вони згинаються і цим самим ускладнюють вихід молока.

Форма дійок – технологічна ознака не має прямого зв’язку з формою вим’я і тому цій ознаці слід приділяти увагу під час добору корів. Вадами дійок не слід нехтувати в селекції, оскільки вони часто стійко успадковуються.

Небажаною ознакою у корів є дійки з діаметром понад 3,2 см або менше 1,8 см, довжиною – понад 9 см. Нормальна довжина передніх дійок 6…8 см, а коли дуже зближені (віддаль менше 6 см) і далеко розташовані (понад 20 см). Загалом, селекціонери для врахування комплексу ознак вим’я використовують різнорідні індекси вим’я. Так, в США для селекції голштинської худоби використовують, так званий, індекс будови вим’я (ІБМ), який визначають за формулою (2.36):

ІБВ=(ГВ×0,30)+(КЧП×0,16)+(РД×0,16)+(ВМ×0,16)+(ШЗЧ×0,12)+(БВ×0,10) , (2.36)

де: ІБВ – індекс будови вим’я; ГВ – глибина вим’я; КПЧ – кріплення передньої частки вим’я; РД – розташування дійок; ВМ – висота вим’я; ШЗЧ – ширина задніх часток вим’я; БВ – борозна вим’я ззаду.

116

Віннічук Д.Т. (1987) запропонував використовувати індекс придатності

І – індекс вим’я,%; ІП – індекс плодючості корови, який визначають за формулою (2.38):

2.5. Організація добору племінних тварин різних категорій

Добір матерів бугаїв. Перший етап селекції бугаїв – добір їхніх матерів. У групу корів, від яких планують одержати ремонтних бугайців, добирають невелику кількість кращих корів племінних стад. У таблиці 2.12 наведено мінімальні вимоги для добору матерів бугаїв.

Чим вищі показники племінної цінності корів за господарсько корисними ознаками, тим більша можливість отримання від них бугаївполіпшувачів. Максимальних результатів у разі добору матерів бугаїв можна досягти, якщо їхні батьки оцінені за потомством і мають високий рівень племінної цінності.

Матерів бугаїв добирають двома етапами: спочатку потенційних, потім – визнаних. Потенційних матерів бугаїв добирають на основі їх племінної цінності. До групи потенційних матерів бугаїв добирають кращих за показниками власної продуктивності корів після першої закінченої лактації з урахуванням лінійної належності на основі даних, записаних в індивідуальні картки корів (форма 2-мол). Для цього при селекційних центрах чи племпідприємствах складають картотеку на потенційних матерів бугаїв.

117

У тих областях, де впроваджено у практику племінної роботи інформаційну систему і створено банк даних за породою, потенційних матерів бугаїв добирають за допомогою ЕОМ.

До групи визнаних матерів бугаїв добирають корів третьої і наступних лактацій після огляду на основі індексу племінної цінності.

Добір проводить спеціальна комісія у складі представників селекційного центру з породи, спеціалістів племоб'єднання і селекціонера племінного заводу, якому належить корова. При цьому ретельно оцінюють тип будови тіла корови, якість вим'я і дійок, кінцівок тощо. Під час добору визнаних матерів бугаїв враховують показники родоводу й особливо племінну цінність їхніх батьків.

Добір батьків бугаїв. У групу батьків бугаїв добирають невелику кількість найбільш цінних плідників, які мають високий рівень племінної цінності й вірогідності оцінювання за потомством. Батьки бугаїв за екстер'єром повинні бути типовими для породи, мати міцну конституцію. Матері плідників мають відповідати вищезгаданим вимогам.

У таблиці 2.13 наведено мінімальні вимоги для добору батьків бугаїв. Після добору матерів і батьків бугаїв спеціалісти селекційного центру

і держплемоб'єднань складають план індивідуального добору для одержання ремонтних бугайців. План замовного парування в породі складають з таким розрахунком, щоб надходження ремонтних бугайців на перевірку відбувалось у короткі строки (протягом 3…6 міс.).

Таблиця 2.13

Мінімальні вимоги для добору та використання батьків бугаїв (ББ)

Від кожного бугая, дібраного у групу батьків плідників, отримують не менше 30 синів, тобто за одним батьком бугаїв закріплюють не менше 100 матерів бугаїв. Під час застосування методу трансплантації від однієї цінної корови можна отримати декілька десятків ремонтних бугайців, тому кількість матерів бугаїв може різко скоротитися, що полегшить контроль за стихійним спорідненим паруванням у породі.

120

Добір ремонтних бугайців. Ремонтних бугайців вирощують на спеціалізованих фермах (елеверах) обласних держплемоб'єднань. За їх відсутності тварин вирощують на спеціалізованих фермах держплемзаводів. Вірогідність походження ремонтних бугайців підтверджується атестацією за групами крові. Тварин вирощують інтенсивно. Годівлю нормують згідно з планом росту і розвитку, який передбачає досягнення у 12-місячному віці живої маси, вищої від стандарту породи не менше, ніж на 20%.

До 10-місячного віку бугайців утримують без прив'язі, надаючи їм регулярні активні прогулянки. Ріст і розвиток тварин контролюють зважуванням при народженні, переведенні із профілакторію на елевер або в телятник спеціалізованої ферми, а потім – щомісячно до бонітування у 12-місячному віці. Під час бонітування особливу увагу звертають на конституцію та екстер'єр. Для подальшої перевірки добирають бугайців, які мають високу оцінку за екстер'єром і конституцією. Особин, які відстають у рості і з вадами екстер'єру та конституції, вибраковують. Мінімальний відсоток вибракування на цьому етапі перевірки становить 10%.

Наступний етап селекції бугаїв за показниками власної продуктивності – добір за відтворною здатністю. У 12-місячному віці бугайців із елеверів або спеціалізованих ферм держплемзаводів переводять на держплемпідприємства, де до півторарічного віку перевіряють за статевою активністю, об'ємом еякуляту, густотою сперми і рухливістю сперміїв, здатністю сперми до заморожування, за відсотком запліднення корів під час першого осіменіння. В цей же період, згідно з планом контрольного осіменіння, спермою кожного перевірюваного бугая в кількох господарствах, виділених для їх оцінювання, осіменяють не менш 150…200 корів і 50…100 телиць. Це дає змогу оцінити тварин за запліднювальною здатністю сперміїв і потомством. У кожному господарстві, виділеному для перевірки бугаїв, частину корів (згідно з планом підбору) осіменяють спермою не менше трьох перевірюваних бугаїв.