SELECTION_last_file

121

Запліднювальну здатність сперміїв перевірюваних бугаїв визначають за кількістю первинних плодотворних осіменінь. Якщо запліднилося менше 50% корів, бугаїв з подальшої перевірки виключають. За показниками відтворної здатності вибраковують близько 10…15% перевірюваних бугаїв.

Тварин, дібраних після перших двох етапів селекції, переводять до виробничої групи дорослих плідників, від яких протягом 2…3 років створюють запас замороженої сперми (не менш 20…30 тис. доз від кожного). Після створення необхідного банку сперми, запланованого програмою селекції породи, подальше використання бугаїв визначається селекційною практикою. Найбільш цінних (щодо генеалогії та племінної цінності батьків) переводять до групи „очікувальних”, а решту здають на м'ясо. „Очікувальних” до одержання результатів оцінювання за потомством не використовують. У плідників, які виявилися поліпшувачами, відновлюють взяття сперми і загальний банк сперми збільшують до 100 тис. доз і більше.

Оцінювання добору бугаїв за потомством. Оцінювання бугаїв за продуктивними та іншими якостями дочок проводять у господарствах, де добре налагоджено зоотехнічний й племінний облік, досягнено рівня продуктивності первісток не нижче 3000 кг молока на рік. Список господарств, виділених для оцінювання бугаїв за потомством, складають державні племпідприємства за узгодженням із відповідним селекційним центром. Потомство, отримане від корів, осіменених спермою перевірюваних бугаїв, реєструють за визначеним порядком, враховують мертвонароджених та виродків. Походження дочок перевірюваного бугая – підтверджується атестацією за групами крові.

Дочок перевірюваних бугаїв та їхніх ровесниць вирощують на спеціалізованих фермах. Від кожного плідника на вирощування добирають не менше 30 дочок. Телиць вирощують в умовах, які забезпечують вияв між ними генетичних відмінностей за основними господарсько корисними ознаками. Це, в свою чергу, дає змогу правильно оцінити племінні якості плідників. Осіменяти телиць починають у віці 15…17 міс. під час досягнення

122

ними живої маси, що перевищує стандарт породи на 15%. Тварин ретельно готують до отелення, після чого їх роздоюють. Молочну продуктивність визначають на основі щомісячних контрольних доїнь. Раз на місяць визначають вміст жиру та білка в молоці.

Екстер'єр та конституцію дочок і ровесниць оцінюють у 12 і 18 міс. та на 2-му місяці після отелення. Оцінюють бугаїв за швидкістю молоковіддачі та формою вим'я, молочною продуктивністю всіх дочок за 305 діб першої лактації, за виключенням хворих, тих, що абортували, з атрофією вим'я, а також первісток, які отелилися у віці 36 міс. і старших. Племінні якості плідників оцінюють за величиною надою та жирністю молока їх дочок порівняно з показниками ровесниць.

До дочок оцінюваного бугая підбирають ровесниць – дочок інших бугаїв. У них повинен бути однаковий вік (різниця не більше 6 міс.), сезон отелення та подібні умови утримання. Якщо бугаїв за потомками оцінюють за допомогою ЕОМ методом BLAP, то всі обмеження за тривалістю лактації, віком, сезоном, отеленням тощо не враховують, тому що ЕОМ здійснює корекцію молочної продуктивності корів. Цей метод дає можливість найточніше оцінити племінні якості плідників.

У дочок перевірюваних бугаїв, крім молочної продуктивності, враховують живу масу, будову тіла, придатність до машинного доїння, швидкість молоковіддачі, кількість абортів, мертвонароджених та дефектних потомків, тяжких отелень, вибулих дочок, причини вибуття, сервіс-період, індекс осіменіння.

2.6. Підбір у молочному скотарстві

Методи підбору. У молочному скотарстві основні методи підбору – індивідуальний, груповий і лінійно-груповий.

Індивідуальний підбір застосовують у племінних заводах, до корів селекційного ядра підбирають високоцінних бугаїв з метою отримання ремонтних бугайців.

123

Під час групового підбору одного чи декількох споріднених між собою плідників закріплюють за групою маток.

Лінійно-груповий підбір – одна з форм організації групового підбору, коли за товарними стадами закріплюють 1…2 бугаїв однієї лінії із заміною їх через 2…2,5 роки на плідників другої лінії згідно з планом ротації ліній. Останній розробляють так, щоб не допустити інбридингу в товарних стадах і забезпечити інтенсивне використання видатних плідників.

Уникнути інбридингу можна лише у разі включення в ротацію 5…6 великих ліній або генеалогічних груп, введення в схему ротації великої кількості господарств, розроблення декількох (2…3) додаткових варіантів ротаційного добору, а також у разі використання сперми плідників, виведених внутрішньолінійним добором.

У практиці племінної роботи застосовують однорідний або різнорідний добір.

Однорідний добір. Добір вважають однорідним, якщо особини за певною ознакою відхиляються від середнього популяційного не більше, ніж на 1/2 стандартного відхилення. Наприклад, якщо у стаді стандартне відхилення за надоєм становить 600 кг, а за вмістом жиру в молоці – 0,25%, то добір у стаді корів із середнім надоєм 4000 кг та жирністю молока 3,8% для осіменіння спермою бугая, дочки якого мали за першу лактацію надій 4300 кг за жирності молока 3,93%, можна вважати однорідним.

Ним частіше користуються для виведення племінних тварин із стійкою спадковістю. При цьому крайньою його формою є споріднені парування, коли особини мають велику фенотипну та генотипну подібність, внаслідок чого в популяції зростає гомозиготність та частота (концентрація) бажаних алелів. Однорідним підбором впевнено, хоч і повільно, домагаються зрушень середньої величини ознаки в напрямі селекції. Недоліком (включаючи інбридинг) є те, що за тривалого його застосування в низці поколінь (4…5 і більше) може настати зниження генетичної мінливості,

124

уповільнення в рості середньопопуляційного рівня і навіть прояв загальної депресії тварин.

Виведення нових порід, типів, ліній, родин та окремих тварин, особливо плідників, вимагає стабілізації спадковості, стійкості в передаванні важливих господарсько корисних ознак. Без цього цінна спадковість особини розсіюється в наступних поколіннях, зникає. Щоб не допустити цього використовують споріднене парування тварин (інбридинг) подібних генотипів, яке є крайнім варіантом гомогенного підбору.

Зазвичай пробанд (самець і самиця) у своїх родоводах має одного, або декількох спільних предків у межах 4…5 рядів. Відтак, він отримує посилену стійкість спадковості за ознакою, характерною для спільного предка.

Спільний предок у родоводі матері та батька повинен бути видатною особиною з високим рівнем продуктивності та бажаним типом конституції.

У молочному скотарстві під час виведення племінних тварин застосовують такі форми спорідненого парування: простий – пробанд інбредний на одного предка; складний (комплексний) застосовують на декількох предків; тісний (кровозмішування) – І…ІІ, ІІ…I, II, ІІ…II; близький – ІІ…III, І…ІІІ, ІІІ…I, ІІІ…ІI; помірний – ІІІ…ІІІ, IV, IV…IV.

Інбридинг – гострий, але ефективний метод, який у поєднанні з жорстким добором та вмілим підбором використовується у племінних господарствах для вдосконалення існуючих та виведення нових порід, типів, ліній, родин; виведення племінних тварин, в першу чергу плідників із підвищеною передачею цінних якостей потомству; підвищення генетичної подібності, збереження і посилення в поколіннях цінних особливостей видатного родоначальника; диференціація популяції тварин на зумовлені різноякісні структурні одиниці; виявлення носіїв летальних, напівлетальних та шкідливих генів. Залежно від мети та завдань наявного селекційного матеріалу раніше отриманих результатів, досвіду селекціонера застосовують інбридинг різних типів і ступенів. Вирішується це питання в кожному випадку творчо: обов'язкова умова у разі спорідненого парування – добрі

125

умови утримання тварин, повноцінна годівля і можливість жорсткого добору серед інбредних тварин.

У товарних стадах заборонено спаровувати тварин родичів, оскільки інбридинг особливо в ступенях І…ІІ, ІІІ…І, ІІ…ІІ і т.д. завдає шкоди, яка проявляється в наступному: знижується плодючість у потомків, у приплоді з’являються виродки, слабке здоров’я тварин, низька життєздатність, падіж і т.ін. Тому споріднений підбір (інбридинг) використовують у племінному тваринництві для збереження цінних ознак у потомстві, стабілізації і стійкості їх спадковості. При цьому дотримуються таких правил:

–підібрана пара батьків повинна мати міцну конституцію, здоров’я, без вад будови тіла;

–самиця і самець мають мати високу, племінну цінність;

–у спадковості цих тварин чи їх родичів не повинно бути шкідливих генів, які нерідко проявляються у гомозиготних потомків.

Із практики відомо багато випадків отримання цілих груп тварин із цінною спадковістю. Наприклад, чорно-ряба остфрізька порода походить, переважно, від бугая Матадора 589 і корови Ельзи 1134.

У племзаводі „Тростянець” з метою закріплення рекордної жирності молока (6,04%) спаровували матір Воротку 5992 з її сином Визовом ЧС-890. Таких випадків у селекційній практиці достатньо, хоча найчастіше дуже близьких родичів намагаються не поєднувати, оскільки це призводить до ослаблення життєздатності тварин.

Більш поширене у молочному скотарстві спаровування корів та плідників, спільний родич яких знаходиться в ІІ, ІІІ, ІV рядах родоводу

(табл. 2.14).

Гомозиготність Володаря ЧС-1004 зросла порівняно з попереднім поколінням на 44,84%. У бугая Медоворота ЧС-1068 гомозиготність зросла лише на 5,48% (табл. 2.15). Спільними предками його батьків є Нальот 3916.

Таблиця 2.15

Родовід бугая Медоворота ЧС-1068 лінії Сигнала 4863

У роботі з лініями, родинами, під час підбору пар для спаровування виникає потреба визначати генетичну спорідненість тварин. Чим більша генетична подібність (спорідненість) тварин, тим більше можливостей проведення оцінювання пробанда за сибсами і напівсибсами.

Для визначення ступеня генетичної спорідненості С. Райт запропонував формулу (2.39):

127

де: Rxy – коефіцієнт генетичної спорідненості між особинами Х та У; n, n1 – ряди родовідних, де зустрічається спільний предок для обох тварин, як Х так і У; fa – коефіцієнт інбридингу спільного предка; fх, fу – коефіцієнт інбридингу у тварин Х та У; √ – корінь квадратний.

Генетична подібність буває спадна (пробанда з його предками) і бічна (з братами, сестрами, напівбратами і напівсестрами). Якщо спільні предки були отримані без використання інбридингу, то формула (2.40) спрощується і має такий вигляд:

ЧС-1068 (табл. 2.14, 2.15) при врахуванні предків до 4-го ряду становить

3,91%.

У селекції нерідко виникає необхідність визначати генеалогічну однорідність групи тварин, особливо під час розведення за лініями та у разі групових підборів. Перше дає можливість об’єктивно судити щодо значення певної лінії, наступне – ступеня гомогенності такого підбору, а відтак, збереження якостей лінії в наступному поколінні.

Промислова технологія та груповий підбір передбачають отримання тварин однотипних за фенотипом. Для визначення коефіцієнта фенотипічної

де: І – коефіцієнт фенотипічної подібності групи тварин; d – різниця між особинами за кожною ознакою; S – середньоквадратичне відхилення (мінливість) за окремими ознаками; n – кількість врахованих ознак.

Різнорідний підбір застосовують дуже широко, особливо у товарних стадах. Домагаються швидкого поліпшення продуктивності та плодючості тварин, підвищення життєздатності та фенотипної різнорідності особин популяції. Для цього підбирають найцінніших поліпшувачів. Але потомство

128

від різнорідного підбору набуває нестійкої спадковості. Під час парування з такими ж тваринами відбувається розщеплення потомства щодо вихідних батьківських форм. Тому племінна цінність їх нижча, і нерідко під час перевірки за потомством хороший за походженням бугай-плідник виявляється посереднім, нейтральним або навіть погіршувачем.

2.7.Методи розведення молочної худоби

Умолочному скотарстві застосовують три основних методи

розведення: чистопородне, міжпородне схрещування в різних формах та гібридизацію (міжвидове схрещування).

Коротка характеристика зазначених методів підбору, їх напрям і використання в практичній селекції наступні.

Чистопородне розведення. Основний метод розведення в молочному скотарстві. Його генетична суть полягає в збільшенні гомозиготності з метою консолідації бажаних спадкових якостей у тварин. Селекційне значення його у збереженні і подальшому поліпшенні цінних господарсько біологічних особливостей порід, породних і заводських типів, ліній, родин та окремих високопродуктивних племінних тварин, а також в елімінації особин, шо несуть спадкові дефекти. Використовують в першу чергу в племінних і високопродуктивних товарних стадах як надійний метод одержання типового для популяції потомства; більш удосконаленого селекційного матеріалу на основі використання уже створеного, виведення племінних тварин зі стійким передаванням селекційних ознак та особливостей потомству; удосконалення породи та її структурних одиниць.

Схрещування – парування бугаїв із коровами двох або більшої кількості порід. Мета цього методу є підвищення спадкової різноманітності популяції, збагачення або заміна її генофонду за рахунок нових генів іншої породи. Залежно від постановленого завдання в племінній роботі з молочною худобою використовують такі форми схрещування: поглинальне (перетворне), відтворювальне, ввідне (прилиття крові).

129

Поглинальне (перстворне) схрещування. Його відмінна особливість – використання на помісних матках кожного покоління, чистопородних плідників поліпшувальної породи. При цьому у кожному наступному поколінні частка генофонду поліпшуваної породи вдвічі зменшується, а поліпшувальної – зростає. Поглинальне схрещування зіграло велику роль у перетворенні великих масивів вітчизняного низькопородного скотарства у високопородні, високопродуктивні популяції. Доцільно також використовувати у разі ліквідації багатопородності, зміни плану породного районування. Основними факторами, що зумовлюють його ефективність, є: походження і генетичний потенціал поліпшувальної породи, племінна цінність плідників, жорсткість добору, а головне – умови вирощування молодняка, годівлі й утримання дорослих тварин. Найбільший ефект дає поглинальне схрещування тоді, коли поліпшувальна порода має один генеалогічний корінь із поліпшуваною, подібна за типом будови тіла, з високим ступенем генетичної переваги над останньою за поліпшувальними ознаками. За незадовільних умов вирощування молодняку і годівлі дорослих помісних тварин ефективність методу різко знижується в кожному наступному поколінні. При цьому у висококровних (за поліпшувальною породою) тварин спостерігається послаблення конституції, зниження пристосованості до місцевих умов, погіршання відтворних функцій. У такому разі необхідно значно покращити умови годівлі й утримання тварин, припинити поглинання генофонду місцевої породи.

Відтворювальне (заводське) схрещування. За допомогою цього методу виведено більшість порід, в тому числі всі вітчизняні.

Доцільно використовувати під час створення відкритих порід і популяцій виведення нових породних типів з використанням кращого генетичного матеріалу генеологічно споріднених між собою порід. Прикладом ефективного використання відтворювального схрещування для створення відкритих (синтетичних) популяцій є українська червоно-ряба

130

порода. Вона виведена за участю червоно-рябої голштинської, айрширської, монбельярдської, німецької чсрвоно-рябої та симентальської порід.

Ввідне схрещування („прилиття крові”). Мета ввідного схрещування

– введення у генофонд певної породи цінних генів іншої породи без суттєвої зміни генотипу поліпшуваної. Це досягається тим, що спермою бугаїв поліпшувальної породи осіменяють корів поліпшуваної; напівкровне маточне поголів'я осіменяють спермою плідників поліпшувальної породи; корів і первісток II покоління знову осіменяють спермою бугаїв поліпшувальної породи. Покращених тварин (1/8, 1/16 та інші за поліпшувальною породою) розводять „у собі”. У випадку, коли тварини починають втрачати цінні якості поліпшувальної породи, проводять нове „прилиття крові”.

Сьогодні ввідне схрещування в молочному скотарстві доцільно застосовувати для поліпшення окремих господарсько корисних і технологічних ознак вітчизняних порід шляхом використання плідників з високою племінною цінністю. Так, для підвищення молочності і поліпшення якості вим'я використовують плідників спеціалізованих порід голштинської, англерської, айрширської.

Гібридизація. У молочному скотарстві під гібридизацією розуміють одержання потомства від спаровування тварин, які належать до різних видів. У тих випадках, коли види за зоологічною систематикою є близькими, гібридне потомство плодюче та у більш віддалених видів воно або зовсім безплідне, або плодючі тільки самиці.

Гібридизацію застосовують як для одержання промислових тварин, так і для виведення нових порід, які поєднують цінні спадкові якості вихідних видів і порід. Застосування міжвидової гібридизації може бути виправдано у разі виведення популяцій молочної худоби, стійких проти захворювань і пристосованих до суворих природно-кліматичних умов.

Розведення за лініями. Основною формою племінної роботи у молочному скотарстві під час чистопородного розведення є розведення за лініями і родинами.