Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту

24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива

24.2. Централізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки

24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах

Після підписання сигнального примірника, а через певний час — і вивезення готового накладу видання зі складу поліграфічного підприємства, для видавця починається ще один, не менш відповідальний, етап діяльності. На порядок денний постає нагальна потреба не лише донести до потенційного читача результат своєї кількамісячної праці, а й повернути затрачені кошти, досягнути певного рівня рентабельності свого виробництва, аби з фінансового боку мати змогу приступити до реалізації нового видавничого проекту. Одне слово, йдеться про ефективні форми і шляхи продажу книг та інших видів видавничої продукції, осягнути які самотужки у ринкових умовах видавцеві практично неможливо. Цей етап пов'язаний передусім із налагодженням ділових стосунків з реалізаторами друкованого продукту.

24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива

Книжкова торгівля, як галузь, що організовує доведення видавничої продукції до споживача, виникла задовго до запровадження друкарського верстата в процес книготворення. Перші писемні згадки про продаж рукописних книг, скажімо, в давньоукраїнській державі відносяться до XIстоліття.

Книги продавалися спочатку в тих місцях, де вони творилися, — при монастирях, княжих дворах, де діяли школи перекладачів і переписувачів. Із зростанням попиту на рукописну книгу посланці цих книготворчих центрів, передусім ченці, ходили в близькі й далекі сторони, нерідко й до чужинців, пропонуючи свій специфічний товар. Згодом їх замінили книгоноші — представники нової професії, яка на той час тільки зароджувалася. Це були комунікабельні, добре освічені, підприємливі люди, які розумілися на силі писаного слова і вміли так розповісти про переваги и принади свого рукописного краму, що додому вони завжди поверталися з порожніми мішками, але з наповненими монетами кишенями.

Торгівля книгами помітно пожвавлюється із поширення друкарства. На різних ярмарках знаних європейських міст вже з початку XVIстоліття з'являються перші книжкові каталоги.

Тривалий час крупним центром, з якого розвозилися в усі кінці слов'янського світу значні наклади книг, була друкарня Києво-Печерської лаври. Особливо великим попитом користувалися лаврські друки в Москві та інших містах Росії, що спонукало киян до відкриття в Москві свого книжкового магазину і складу. Так тривало доти, поки тамтешній цар Петро І, стурбований впливом українців у Московії, не заборонив своїм указом від 5 жовтня 1720 року друк і поширення в імперії випущених у Києво-Печерській і Чернігівській друкарнях видань, оскільки вони друкувалися «несогласно с московскими печатями», тобто тогочасною українською мовою.

Протягом другої половини XIX і початку XX століть, в умовах дії антиукраїнських цензурних циркулярів, вітчизняні видавці змушені були друкувати й поширювати свої видання в напівлегальних умовах власними силами або через культурологічні просвітні осередки. Одиничні книжкові торговельні заклади, які спеціалізувалися на продажу україномовних книг (для прикладу, книгарня Є. Череповського в Києві), неодноразово закривалися властями, а друкований крам конфісковувався відразу після завезення з друкарні.

Після 1917 року партійне керівництво радянської держави, зарахувавши видавничу справу до важливої ділянки ідеологічного впливу на маси, почало створювати потужну й розгалужену мережу поширення друкованих видань. Останній етап її існування, що припав на початок 90-х років минулого століття, в історії радянської книготоргівлі, можливо, отримає назву «золотого віку», адже в умовах суцільних дефіцитів мільйонні наклади недорогих за оформленням і ціною масових видань розкуповувалися у той період миттєво.