17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису

Всесвітньовідомі компанії — розробники різноманітних комп'ютерних програм — у конкурентній боротьбі за свого споживача постійно удосконалюють новинки, щоразу пропонуючи на ринок комп'ютерних послуг довершеніші й зручніші в користуванні програмні засоби. Безпосередньо стосується це і видавничої галузі. Компанія Adobe, випустивши в середині 80-х років минулого століття перші версії програми верстки для PC і QuarkXPress для Macintosh не могла й підозрювати, що її конкурент Microsoft через короткий проміжок часу своїм Windows практично витіснить свою попередницю, принаймні в Європі. Перші українські верстальники, добре освоївши Ventura Publisher, незабаром добровільно переходили на Windows, оскільки ця програма для них виявилася потужнішою і зручнішою.

Програма текстового редактора Microsoft Word справді має унікальні можливості. Найперше вони спрямовані на виявлення в тексті помилок орфографічного характеру: наявний у пам'яті комп'ютера словниковий запас дає можливість зіставляти набрані слова з існуючими в базі даних. Неправильно набране слово або таке, якого немає в словниковому запасі, буде підкреслене червоною хвилястою лінією — сигнал для редактора звернути на нього увагу. Виділивши курсором підкреслене слово, програма запропонує редакторові варіанти його заміни. У багатьох випадках помилкове натиснення складальником клавіші з якоюсь іншою літерою в слові, набрану після крапки або з власної назви малу літеру комп'ютер виправить самостійно (зауважмо відразу: далеко не всіх, а лише найбільш типових).

Для українських видавців, які працюють здебільшого з українськомовними текстами, група фахівців київської фірми ПроЛінг розробила 1995 року досить ефективну і зручну програму мовного контролю тексту, що набирається на комп'ютері. Називається вона також по-українськи — "РУТА". Можливості цієї програми такі:

• перевірка правопису і виправлення орфографічних та пунктуаційних помилок;

• здійснення граматичного контролю за узгодженістю слів;

• виявлення стилістичних вад тексту;

• пропозиція синонімічної заміни із наявного в програмі словника.

За правильного вибору мови та наявності вказівки "перевіряти правопис" засоби перевірки з цієї програми будуть автоматично використовувати доступний словник.

Переконливих аргументів про принади і зручності наявного в арсеналі кожного видавця програмного забезпечення редакційно-видавничого процесу можна наводити ще немало. Однак нашим завданням є виявити його проблемні аспекти, зосередити увагу редактора на особливостях застосування таких програм під час складання чи редагування текстів.

Вразливість аргументів на користь бездоганності таких програм можна проілюструвати на такому прикладі. Подамо фрагмент реального тексту, який набирався на комп'ютері з метою його публікації в журналі. Напівжирним шрифтом виділимо слова, які при читанні редактором на паперовому варіанті тексту виявилися проблемними щодо загальної логіки викладу матеріалу:

"Розповідь про цьогорічний форум видавців у Львові хотілося б розпочати з дещо несподіваного відкриття. Наша так звана часова вітчизняна журналістика з осідком реакційних офісів у столиці, в переважній більшості духовно й національно майстрована, зациклена на бездумному виконанні далеко не праведних замовлень своїх грошовитих власників, у середині вересня раптом дружно заговорила про українську книгу. Про Львів і довкола нього в контексті саме книги в ті вересневі дні не писали хіба що вигнання рекламно-еротичного спрямування, для яких проблема духовності суспільства завжди гула чужою, або ж просто невиправні ледарі від пера".

Перепустимо тепер такий фрагмент тексту через систему автоматичної перевірки правопису. Комп'ютерна програма абсолютно спокійно відреагувала на нього. Хвилястою червоною лінією підкреслене лише одне слово — осідком, якого в словнику програми немає, але машина пропонує замінити його зсідком, обідком, осадком. Натомість ніякої реакції на слова часова, реакційних, майстрована, вигнання, гула програма не дала. Чому так сталося? Адже саме ці слова роблять в тексті якусь абракадабру.

Справа в тому, що наявні правописні комп'ютерні програми нездатні логічно мислити, вони не орієнтуються у випадках омоніми чи паронімії, їхні можливості обмежуються відстеженням наявного слова в тезаурусі та відмінковим узгодженням. І тільки коректор або редактор за уважного читання чи звіряння тексту з оригіналом може легко віднайти відповідники правильних слів у фразах:

журналістика масова, а не часова;

колективи редакційні, а не реакційні;

журналістика кастрована, а не майстрована;

рекламно-еротичні видання, а не вигнання;

чужою була, а не гула.

Таким чином, автоматичний режим програми "РУТА" гарантує граматичну правильність написання слів, однак змістовий їх контекст не завжди виглядає коректним. Переоцінка редактором можливостей такої програми і неуважне читання тексту після внесених правок часто призводить до появи у віддрукованих виданнях справжніх смислових "перлів". Приведемо для прикладу деякі з них:

"У першому розділі йдеться про становлення його як реактора і видавця" (мало бути редактора);

"Міні стерво у справах сім'ї та молоді'¹ (міністерство);

"До давнього Херсонесу засилали з Риму й інших міст християн на засідання" (заслання);

"Українська еміграція з середини 20-х років поступово передиралася з Польщі до Чехії" (перебиралася);

"Такі порушення можуть стати предметом судових дозорів" (позовів).

"Багато сил ішло на утихомирення розварених князів" (розсварених).

Як бачимо з наведених фрагментів речень, комп'ютер зробив помилку переважно в загальновживаних словах, які в принципі є в його тезаурусі (скажімо, реактор і редактор, засідання і заслання). Першопричина появи неточного слова в контексті словосполучення в тому, що саме тут при складанні була допущена якась буквена помилка. Комп'ютер спробував самочинно вгадати, але невдало. Виловити помилку можна лише уважно читаючи текст, оскільки виділені нами напівжирним шрифтом слова не екрані не підкреслюються червоною хвилястою стрічкою (за винятком розсварених, якого нема в програмному словнику).

Особливу увагу редакторові слід приділяти звірці прізвищ і географічних назв. Саме тут комп'ютерна програма "допомагає" видавцеві робити чергові помилки. Виділимо кілька характерних випадків:

а) коли в частині українського прізвища прочитується якесь загальновживане слово; незалежно від його відмінка, програма розділить цс прізвище на два слова:

Головащук — Голова щук, Ярмусь — Яр мусь; Бабишин — Баби шин;

Стасов — Ста сов; Лукарис — Лука рис; Мукомела — Мук омела;

Жиленко — Жиле око; Полухіна — полу хіна; Шовгенів — Шов генів;

б) рідкісні іншомовні прізвища з допомогою комп'ютера раптом набирають форму дуже відомих:

Гейнч — Гейне;

Курков — Сурков;

Піллер — Міллер;

в) рідкісні прізвища перетворюються в загальновживане слово:

Доценка — Доцента; Долмат — Догмат;

Котовський — Косовський; Мойсик — Мопсик;

Сальський — Сільський; Сохацька — Снохацька; Табінський — Табунський;

г) українізація прізвищ:

Касіянович — Калинович; Матвійчук — Матвійчик;

Сергійчук — Сергійчик; Сопович — Попович;

Полонська-Василенко — Полянська-Василенко; Фіоль -Філь;

д) перетворення прізвища в географічну назву:

Ганицький — Галицький; Ражський — Римський;

Вілінська — Віленська; Козирський — Мозирський.

Подібних прикладів назбирується під час редагування текстів немало.

Таких помилок відносно легко можна уникнути у наукових чи навчальних виданнях, де за останньою версткою роблять іменні покажчики. В інших випадках перекручення в прізвищах за умови побіжного перегляду, а не уважного прочитання редактором, гарантоване на виході видання в світ.

Незважаючи на те, що словниковий запас програми "РУТА" — понад 160 тисяч слів, туди не введено багато таких, які часто вживаються в наших текстах, особливо з історичної тематики. Скажімо, при наборі слова "Велесова книга" комп'ютерна програма самочинно виправить її на "Вересова книга", "Реймська Євангелія" стане Рейнською, а Болонська конвенція стає Булонською.

Посиленої уваги редактора при звірці набраного й перевіреного автоматизованою програмою тексту потребують складні слова, утворені способом словоскладання чи осно-воскладання. В переважній більшості випадків такі слова програма не сприймає і самочинно розбиває: півжирний — на пів жирний, глибокоповажний — на глибоко поважний, співмірний — на спів мірний тощо.

Редактору й коректору ретельно слід перевіряти й деякі слова, які не є унормованими в сучасній українській літературній мові, але які узвичаїлися в лексиконі української діаспори. При перевиданні діаспорних видань, особливо в цитатах, прямій мові героїв чи публікації документів такі лексичні форми в тексті слід залишати. Однак за умови автоматизованої перевірки правопису комп'ютерна програма їх повиправляє, не перепитуючи редактора. Якщо не простежити за такими словами в останній верстці, текст дивуватиме читача несподіваними словосполученнями. Скажімо:

Комунікат (у значенні документа) — Комуні кат

Совітський (радянський) — Світський

"Тризуб" (назва журналу) — три зуб.

Недосвідчений редактор, лінуючись заглянути у словник і передовіряючи техніці, свідомо множить нові помилки у виданні.