1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах

Організаційний аспект. 1. Завершення епохи монополії держави в питанні розвитку видавничої справи. На момент здобуття незалежності в 1991 р. в Україні існувало 25 державних видавництв. За останні роки більшість їх усе ще залишається в підпорядкуванні державних органів. Обсяг продукції державних видавництв має тенденцію до скорочення. Так, за даними Книжкової палати частка державного сектора вітчизняного книговидання у 1997 р. складала: за кількістю назв — 46,6, за накладами — 59,4 відсотка.

2. Формування потужного блоку видавництв різних форм власності. У 1996 р. таких видавництв налічувалося 705, на початок ІІІ тис. їх налічувалося понад 1500. Однак переважна їх більшість — малопродуктивні (випускають від однієї до кількох назв на рік). В останні роки помітна тенденція до збільшення кількості видавництв, які протягом року не надрукували жодної книжки (у 1996 р. - 252, у 1997 - 788 р.).

3. Продовження неоднозначних процесів структуризації за тематичними й типологічними ознаками у групі видавництв різної форми власності. Ідеться про проблеми видавничо-редакційного, творчого характеру: кого, що і як видавати? Як виробляти власну концепцію своєї діяльності? Як забезпечити високий рівень культури видання в умовах, коли за цю справу стало братися багато людей не підготовлених до цієї справи, не посвячених в елементарні ази редакційних і видавничих проблем?

4. Загострення проблеми збуту видавничої продукції. Відпрацьована в Україні десятиліттями система книгорозповсюдження, яка давала змогу через мережу об'єднання «Укркнига» донести друковане слово до найвіддаленішого сільського читача, в останні роки була ліквідована. Виникла потреба створення альтернативної дистрибуційної мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потенційним покупцем, замовником чи споживачем друкованої продукції.

Тематичний аспект. В умовах відсутності стабільної розмаїтості читацьких смаків і не прогнозованості книжкового ринку, що властиве для суспільства перехідного періоду, українська видавнича справа в тематичному аспекті переживала за останні роки карколомні злети й падіння.

Тематику видань можна умовно окреслити так:

• сексуально-еротична література й видання історичної тематики (розвивалися паралельно);

• твори класиків детективного жанру (А. Крісті, Ж. Сіменон, А. Чейз);

• романи жахів;

• література легкого жанру;

• кримінально-бандитська тематика сучасної історії;

• видання творів, за якими демонструвалися телевізійні «мильні» серіали;

• ділова література ринкової тематики (право, економіка, менеджмент, маркетинг);

• література з вивчення іноземних мов;

• комп'ютерні видання;

• словникові, довідкові видання;

• видання краєзнавчо-туристичного характеру.

1. В останні роки зберігається тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого, блоку. Домінує навчальна, довідкова, наукова книга. Першість за назвами і накладами утримують видання, адресовані учням загальноосвітніх шкіл, студентам і вчителям.

2. Тематично різноманітнішою стала література ринкової тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Молодий споживач книжкової продукції активно вивчає іноземні мови, серйозно вдосконалює свої комп'ютерні навички. Пожвавлення спостерігалося біля лотків, які пропонували гарно ілюстровані довідники, енциклопедії за галузями знань, професійними уподобаннями, хобі.

3. Повільно, але впевнено формується новий тематичний блок, який можна умовно назвати «література масового попиту сучасних вітчизняних авторів». Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини й Сергія Дяченків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на певний ризик і спробувати переконати українського читача купувати книги доморощених, але «розкручених» авторів. Удалим тут може бути приклад із книгою Ю. Рогози «День народження Буржуя»: тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

Мовний аспект. За даними Книжкової палати України, питома вага україномовних видань у загальній кількості випущених книг за перші п'ять років існування Української держави становила (у відсотках): відповідно за назвами і накладами

1991 - 33,8 53,8 1994 - 43,8 40,1

1992 - 35 34,9 1995 - 47,1 47,7

1993 - 41,5 45,4

На жаль, за наступні 5 років питома вага української книги почала скорочуватися. З початку IIIтис. на вітчизняному ринку російськомовна книга посіла панівне становище: з урахуванням завезеної з-за кордону, близько 90 % — за назвами та 70 % — за накладами.

З позитивних тенденцій у цьому блоці слід виділити такі:

1. Україномовна книга все сміливіше і в більшій кількості стала проникати на східні й південні терени держави. Проте, таке пожвавлення спостерігається переважно у блоці навчальної та дитячої літератури. Цілий ряд регіональних видавництв, в тім числі й зі східних областей, включилися у справжню боротьбу за право видання тиражних україномовних підручників.

2. Книги українською мовою все активніше стали готувати до друку видавці з Росії. Ще в 1999-2000 рр. такі випадки були поодинокими. Нині ця тенденція вже чітко окреслюється. Ряд російських видавництв змогли одержати від Міністерства освіти й науки України грифи на видання шкільних підручників; інші («Росмен») стали готувати яскраво оформлені україномовні дитячі видання — казки, енциклопедії, довідники; ще інші небезуспішно роблять цей бізнес у спілці зі своїми українськими колегами. Прикладом такої співпраці може служити видавництво «Махаон-Україна». Співвідношення його літератури українською й російською мовою, яка поширюється в Україні, складає у процентному співвідношенні відповідно 80 і 20.

3. На ярмаркових і фестивальних книжкових заходах помітно пожвавилася діяльність бібліотек щодо придбання саме україномовних книжок. Передусім, для вищих навчальних закладів — як державних так і недержавних. Більше коштів стало виділятися з державних та інших фондів і для публічних бібліотек у регіонах.

Географічний аспект. 1. Одна з цікавих тенденцій щодо формування нової структури видавничої галузі в Україні — становлення групи приватних видавництв в обласних центрах, які за короткий час своєї діяльності змогли серйозно заявити про себе на загальнодержавному рівні.

У східному регіоні слід виділити «Фоліо», «Око», «Ранок», «Торнадо». Посилює свої позиції на загальноукраїнському книжковому ринку донецьке «БАО». Із західного регіону швидко віднайшли й заповнили свою нішу «Кальварія», «Піраміда», «Афіша».

2. Убачається відновлення традицій книговидавничої справи періоду Української Народної Республіки, коли серйозно налаштовані видавничі підрозділи діяли не лише в обласних, а й у районних центрах. З найцікавіших — видавничо-поліграфічна фірма «Абетка» із Кам'янця-Подільського, «Відродження» (Дрогобич), «Вік» (Коломия), «Українське народознавство» (Опішне).

Тема № 2