Договори у видавничій справі

25.1. Види договорів у видавничій справі

25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів

У процесі своєї діяльності, характер і обсяги якої вже визначені Статутом, видавцеві доведеться постійно мати справу з багатьма юридичними чи фізичними особами, які так чи інакше будуть задіяні до процесу творення, множення і поширення серед потенційного споживача друкованого продукту. Взаємостосунки з ними регулюються різноманітними договорами, виконаними, як правило, у письмовій формі.

Поняття договору у цьому контексті можна визначити як добровільну угоду між двома або кількома сторонами щодо прав та обов'язків кожного з них на період виконання певного обсягу роботи.

Оперативність, якість і повнота виконання такої роботи, як також і подальші взаємовигідні стосунки сторін, значною мірою залежатимуть від того, наскільки повно, юридично грамотно і професійно складені такі договори. Нерідко трапляється, що допущена при складанні договору мимовільна чи свідома помилка, юридична неточність чи двозначність тлумачення може дорого обійтися згодом одній із сторін.

У великих видавництвах, де штатним розкладом передбачена посада юрисконсульта, кожний договір перед підписанням його директором чи головним редактором, як правило, подається на експертизу юристу. Б малих видавництвах така можливість є не завжди. Тим більше гючаткуючий видавець, перед тим, як ставити печатку і свій підпис па першому договорі, зобов'язаний глибоко вникнути в юридичні й економічні ази цієї справи І за першої ж можливості проконсультуватися з позаштатним юристом.

Проблема для такого видавця ускладнюється ще й тим, що нині кожне видавництво має право самостійно розробляти договори, нерідко не маючи під руками типового примірника, як було це в недавні часи. (Для прикладу, згідно з наказом колишнього Держкомвидаву СРСР, відповідним відомством в Україні 1975 року були розроблені типові видавничі договори на видання різних видів літератури - літературні, музичні твори, твори образотворчого мистецтва, твори в перекладі іноземного автора, а також типові угоди на позаштатне редагування). У цьому контексті видається не зайвим познайомитися із структурою і змістом таких типових договорів, пам'ятаючи, однак, про те, що сліпо копіювати його окремі положення на нинішні реалії видавничої справи, яка розвивається в принципово інших умовах, не можна.

25.1. Види договорів у видавничій справі

На початку з'ясуємо, які види договорів існують у видавничій практиці. Умовно їх можна розділити на два блоки:

• видавничі договори;

• виробничі договори.

У першому випадку йдеться про творчі і господарсько-правові стосунки з автором або його уповноваженим (власником твору) щодо підготовки до друку конкретного видання; у другому - з поліграфічним підприємством, книгорозповсюджуючою організацією, які це видання, підготовлене видавництвом, друкуватимуть і поширюватимуть серед читачів.

До блоку видавничих договорів відносяться:

• договір з автором (перекладачем, упорядником) на створення твору (договір-замовлення);

• договір з автором (перекладачем, упорядником) або власником авторських прав на використання твору;

• договір про ліцензію на переклад і видання твору іноземного автора;

• договір про ліцензію на репринїгне (фототипне) видання мовою оригіналу;

• договір про ліцензію на спільне видання;

• договір на позаштатне редагування;

• договір на виготовлення художнього оформлення.

До блоку виробничих договорів відносяться:

• договір з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції;

• договір на випуск твору, що видається коштом автора або спонсора;

• договір на реалізацію видавничої продукції.