- •Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- •1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- •1.2. Причини і витоки проблеми
- •1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- •1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- •Законодавство україни про видавничу справу
- •Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- •3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- •3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- •3.3. Порядок створення видавництва
- •3.4. Порядок реєстрації видавництва
- •3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- •Розробка видавничої програми
- •4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- •4.2. Безпрограшні видання
- •4.3. Кон'юнктурні видання
- •4.4. Ексклюзивні видання
- •Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- •5.1. Поняття "видавнича продукція"
- •5.2. Періодичність
- •5.3. Характер інформації
- •5.4. Знакова природа інформації
- •5.5. Матеріальна конструкція
- •5.6. Мовна ознака
- •5.7. Формат
- •5.8. Повторність випуску
- •5.9. Інші критерії
- •Оформлення періодичного видання
- •6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- •6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- •6.3. Обличчя видання
- •6.4. Головні складові газетної форми
- •Постійні елементи газети
- •7.1. Заголовна частина газети
- •7.2. Розділові засоби
- •7.3. Службові деталі
- •Основні розмірні та кількісні параметри видань
- •8.1. Формати видань
- •8.2. Обсяги видань
- •8.3. Об'єм редакторської роботи
- •Книга як основний предмет видавничої діяльності
- •9.1. Подвійна природа книги
- •9.2. Змістова структура книги
- •9.3. Матеріальна структура книги
- •Службова частина (апарат) видання
- •10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- •10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- •10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- •Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- •11.1. З історії стандартів
- •11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- •11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- •11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- •11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- •11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- •Редакторські професії та фахові вимоги до них
- •12.1. Сфера застосування редакторських професій
- •12.2. Фахові вимоги
- •12.3. Функціональні обов'язки
- •Редакційно-видавничий процес
- •13.1. Підготовчий етап
- •13.2. Редакційний етап
- •13.3. Виробничий етап
- •13.4. Маркетинговий етап
- •Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- •14.1. Термінологічні та творчі начала
- •14.2. Організація і зміст процесу редагування
- •14.3. Види редагування
- •Редакторська підготовка тексту
- •15.1. Підготовка рукопису
- •15.1.1. Представлення матеріалу
- •15.1.2. Редагування матеріалу
- •15.1.3. Застосування власного стилю.
- •15.1.4. Визначення структури.
- •15.2. Оформлення книги
- •15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- •15.2.2. Характеристики шрифту
- •15.3. Розробка дизайну тексту
- •15.4. Підрахунок сторінок тексту
- •Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- •16.1. Заголовки
- •16.2. Цитати
- •Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- •17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- •17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- •17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- •Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- •18.1. Газетно-журнальні видання
- •18.2. Рекламні видання
- •18.3. Інформаційні видання
- •Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- •19.1. Наукові видання
- •19.2. Науково-популярні видання
- •19.3. Довідкові видання
- •Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- •20.1. Навчальні видання
- •Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- •§ 1. Попередники сучасних видань
- •§2. Ранні осередки рукописної книги
- •§ 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- •20.2. Художні видання
- •20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- •Редакторська підготовка перекладів
- •21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- •21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- •21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- •21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- •21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- •Редакторська підготовка перевидань
- •22.1. Види перевидань
- •22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- •22.3. Робота над змістовою частиною видання
- •22.4. Робота над службовою частиною видання
- •Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- •23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- •23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- •23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- •23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- •23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- •Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- •24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- •24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- •24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- •Договори у видавничій справі
- •25.1. Види договорів у видавничій справі
- •25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- •Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- •26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- •26.2. Структура витрат на конкретне видання
- •26.3. Методика складання кошторису
- •26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- •168 Видавнича справа та редагування
11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
Штрихове кодування— це умовний числовий код, який представлений комбінацією послідовно розташованих паралельних штрихів та проміжків між ними і призначений для оперативної ідентифікації товару електронними засобами.
Штрихове кодування видавничої, як і будь-якої іншої товарної продукції, набрало швидкого поширення в світі у 80-х роках минулого століття. Викликане це було кількома чинниками. Серед найголовніших виділимо такі:
активне впровадження інформаційних технологій автоматизованої ідентифікації та електронного обмінуданими;
необхідність повсюдного створення інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом;
підвищення конкурентоспроможності товарів на вітчизняних та міжнародних ринках;
скорочення часу товарообігу за рахунок застосування електронних засобів обліку під час виробництва товарів, їх складанні, транспортуванні, реалізації та звітності державним органам.
Для забезпечення технічної сумісності розроблених у розвинутих країнах Заходу власних систем штрихового кодування товарів та визначення сфери їх застосування було утворено Міжнародну асоціацію товарної нумерації — EAN International. 1980 року між цією організацією та найбільшими міжнародними організаціями, що опікуються такою проблематикою, — Північно-американською асоціацією штрихового кодування (UCC), Міжнародним агентством ISBN/ISMN — було підписано відповідну угоду. Згідно з цією угодою, для ідентифікації видавничої продукції було визначено 13-розрядну версію ідентифікаційного номера EAN-13 з префіксами для журнальних — 977, книжкових — 978, музичних — 979.
Отож, знаючи суть цієї унікальної системи, можна самостійно ідентифікувати будь-який товар за країною походження, видом, ціною тощо.
Початок роботи щодо створення та впровадження технології штрихового кодування всіх видів товарної продукції, в тім числі книг, в Україні припадає на середину 90-х років минулого століття. 1995 року затверджується перший український стандарт "Коди та кодування. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Штрихові позначки EAN. Вимоги до побудови" (ДСТУ 3146-95). Через рік затверджено ще один Держстандарт з цієї сфери — "Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Якість друку штрих-кодових позначок. Загальні технічні вимоги та методи контролю" (ДСТУ 3359-96). В цей же період Кабінет Міністрів України видає Постанову "Про впровадження штрихового кодування товарів" (№ 574, 1996 р.). Того ж року Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України затверджується "Положення про штрихове кодування товарів".
Видавцеві важливо знати такі документи, аби правильно маркувати свою продукцію.
Маркування суб'єктами видавничої діяльності книжкової продукції, як й інших товарів, в Україні запроваджено з 1 січня 2000 р.
Структура штрих-коду
Структура штрих-коду длякнижкових видань має такий вигляд:
Префікс для ISBN |
Повний склад ISBN (без контрольної цифри) |
Контрольна цифра EAN |
978 |
000-00-0000 |
С |
Як виглядатиме конкретний ISBNу складі зашифрованого цифрового коду і як його "прочитати"? Візьмемо для прикладу ISBN966-7128-32-7. Із префіксом 978, що вказує на приналежність товару до книжкового видання, цифровий ряд, що ідентифікує книгу, буде таким: 978 966 7128 326. Остання цифра б є контрольного не з блока ISBN,а з блока EAN.
У структурі штрихового коду це виглядатиме так:
Додаткова інформація (наприклад, про ціну видання) вміщується поряд із цим штрих-кодом уцифровому додатку, який складається, як правило, із п'яти цифр.
Якими є сфера поширення, порядок виготовлення та розміщення штрих-коду?
У відповідності до Положення про штрихове кодування товарів, обов'язковому маркуванню підлягають усі товари (у тому числі книги), які призначені для:
реалізації в Україні;
експорту;
імпорту.
Маркування книг штриховими кодами EANздійснюється відповідно до українських державних стандартів та інших нормативних документів. Зазначені вище стандарти, з якими має бути добре обізнаний початкуючий видавець, встановлюють загальні вимоги до штрихових кодів. Такі вимоги стосуються зокрема:
правил кодування;
структури розмірів загальної побудови;
фотошаблонів для друкування;
матеріалів, на які наноситься штрих-кодова позначка;
• основних параметрів, що забезпечують якість.
Кожна держава визначає порядок замовлення на виготовлення та одержання штрихового коду EAN.Таким розробником в Україні є асоціація "ЄАН-Україна". Тим суб'єктам підприємницької діяльності, яким зазначеною асоціацією не надано ідентифікаційного номера у цій системі, забороняється маркування своїх товарів штриховими кодами.
Національне агентство ISBN сприяє виготовленню майстер-файлів штрихових кодів на видавничу продукцію українським видавництвам і видавничим організаціям.