6.3. Обличчя видання

Поняття «обличчя видання» виражає сукупність способів організації інформації, властивих конкретним газеті чи журналу: від характеристик текстів видання до їх розташування на полосі та оформлення. Щоб стало зрозуміло, можна взяти дві газети і проаналізувати їх за декількома напрямками. Наприклад, за темами, змістом і характером рубрик, типами заголовків, способом подачі матеріалів, типовими засобами оформлення полоси. Це дозволяє побачити, що в газетах, навіть одного типу, присутнє як спільне для них, так і особливе. Поєднання цього спільного та особливого створює неповторне обличчя видання.

Що визначає обличчя видання?

1. Особливості завдань, характерні якості аудиторії, для якої призначено газету.

2. Традиційні для цього видання способи роботи, вимоги до журналістів та їхніх матеріалів.

3. Характер редакційного колективу.

Обличчя видання безпосередньо пов'язане з його концепцією. Концепція газети переходить із номера в номер завдяки двом обставинам, а саме:

— у нормально організованому редакційному колективі існує постійна система вимог до співробітників та їхніх матеріалів;

— через систему рубрик і тематичних полос, добірок тощо.

Відтак можна говорити про існування в редакції газети моделі номера, тобто системи уявлень про те, яким конкретно має бути будь-який номер. Модель номерапередбачає, насамперед, обов'язкову присутність у виданні структурно організованого комплексу матеріалів. Цю структуру характеризують такі ознаки, як тема матеріалу, ставлення автора до теми (позитивне, негативне, нейтральне), характер відтворення дійсності (інформаційний, аналітичний), тип авторства і т. д. При цьому в моделі номера комплекс матеріалів розглядається як у цілому, так і в межах кожної полоси видання. Змістовий бік моделі номера взаємодіє з його композиційно-графічним оформленням, де важливу роль відіграють співвідношення обсягу матеріалів і способи їх розміщення на полосі.

Звісно, кожний номер газети тією чи іншою мірою відрізняється від моделі, але це не має переходити певну межу, за якою зникає обличчя газети.

За стійкості видання аналіз навіть одного номера дозволяє зробити певні висновки щодо ряду характеристик моделі номера. Наприклад, тематичного розподілу матеріалів за полосами, сталих елементів графіки, композиційного рішення газети, способів включення ілюстративних матеріалів тощо.

Отже, складається ланцюжок: концепція видання — модель видання — обличчя видання — модель номера — обличчя номера. Жоден із компонентів цього ланцюжка не існує окремо. Унаслідок їхньої взаємодії народжується образ газети в цілому і кожного її номера зокрема.

В оформленні газети велике значення має стиль верстки. Що значить правильно й грамотно зверстати газету? Передусім треба надати її сторінкам такого вигляду, щоб вони керували увагою читача, допомагали йому знайти потрібну інформацію, щоб форма полоси відповідала змістові матеріалів.

Обличчя газети визначають не працівники редакції, ті, хто її верстає, а ті, хто її читає, тобто читачі.Чим краще редакція знатиме своїх читачів, тим правильніше визначить своє обличчя, вибере власні форми подачі матеріалів. Свій стиль допоможе обрати кращі варіанти верстки. Визначеність в оформленні приведе до того, що газету можна буде впізнати за її зовнішнім виглядом.

Конструюючи газетні шпальти, потрібнощоразу ставити себе на місце читача. Наприклад, треба знайти на шпальті місце для інформаційної замітки.Питання: А чи відповідає її значення й зміст обраному розміщенню? Якщо так, то наскільки чітко вона виглядатиме на газетній сторінці, чи легко її буде знайти й прочитати? Чи відповідає замітка іншим матеріалам та ілюстраціям?

Які ж фактори визначають індивідуальність, обличчя газети? Це, насамперед, певнілітературні форми, усталене оформлення (кількість газетних колонок, принципи підбору гарнітур, тобто шрифтів, форми подачі ілюстрацій, прикрас, рамок тощо).

Верстку треба постійно вдосконалювати. А робити це слід у межах стилю й форм, обраних газетою. Але перш ніж уявити собі полосу чи номер газети в цілому, потрібно добре знати зміст, спрямованість матеріалів і тільки виходячи з цього виробляти деталі оформлення. Спершу знаходимо місце для головного, найважливішого матеріалу, а потім підбираємо додаткові, відповідні йому деталі тла, замітки, фотографії. Виділяючи основні матеріали, акцентуючи на них увагу читача, не можна забувати і про інші.

Як правило, варіанти верстки пояснюються словами: «Так гарно», «Так краще», «Так робиться завжди», але для їх обґрунтування існують спеціальні закони. Найперший з них — закон пропорції. Неперервна еволюція газетного формату, зміни та вдосконалення принципів верстки привели до універсальної норми. Ця норма не тільки регламентує газетні сторінки в цілому, а й забезпечує мирне сусідство на цій площі окремих частин. Незалежно від кількості колонок у газетній практиці, з урахуванням специфічних особливостей, існує співвідношення, близьке до меж⁶/₈,⁸/₁₁і т. д. Така регламентація дозволяє зберігати цілісність газетної сторінки, знати, чому окремі частини загальної площі доповнюють одна одну, стають взаємно необхідними.

Спробуйте, наприклад, відірвати «підвал» від полоси, і «горище» виглядатиме уламком. Переріжте сторінку навпіл, і вона втратить привабливість. Закон пропорції не допускає навіть незначних порушень вимог. Наприклад, якщо зменшити хоча б на сантиметр поле сторінки, вона втратить вишуканість. На пропорційному співвідношенні ґрунтуються друкарська система кеглів, розмір літер (а А), накреслення та ін.

Обираючи місце для розташування матеріалів, потрібнозважати на ще один фактор —оптичну ілюзію, що полягає у фізіологічних особливостях зорового сприйняття, яке за певних умов дає неправильні уявлення про якості предметів, їхні розмір, колір тощо. Наприклад, білі квадрати на чорному тлі видаються значно більшими, ніж чорні фігури на білому тлі. Предмети з вертикальними лініями здаються значно довшими за ті, що перехрещені горизонтальними. Тому щоразу, коли визначається висота «підвалу», «горища», розмір фотографій та інших складових полоси, необхідно брати до уваги й розташовані поруч із ними матеріали.

Однією з найважливіших вимог до архітектури газети є дотримання закону рівноваги, тобто «мирної співдружності» окремих частин полоси і всіх полос у номері. Згідно з цією вимогою шрифт заголовка має відповідати розмірові статті, фотографія — бути пропорційною площі полоси, рамки й лінійки не повинні відволікати увагу читача від змісту матеріалів. Отже, полоса вимагає повної гармонії:усі складові мусять композиційно урізноманітнювати її, ні в якому разі не порушуючи цілісності.

До помилок, що трапляються найчастіше, слід віднести набір заголовків завеликими шрифтами. Іноді вони пригнічують усе навколо. Неправильний добір лінійок для рамок, уміщення беззмістовних фотографій, відбивка статей грубими лінійками — утруднюють сприймання газетних матеріалів.

Воформленні газети широко використовуєтьсяелемент контрасту. Вміло застосовуючи його, можна різко розмежувати окремі матеріали. Контраст допомагає зосередити увагу читача на головних матеріалах.

Щоб досягти потрібного ефекту, треба:

— вміло обирати розмір і накреслення шрифтів під час набору газетних матеріалів;

— розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного добору шрифтів для заголовків;

• застосовувати таку розверстку, щоб обсяг великих матеріалів оптично скорочувався, а найважливіші статті на полосі виглядали яскравіше.

Велике значення має чіткий, виразний заголовок. Значно пожвавиться стаття, якщо до неї єпідзаголовки.

Різноманітність вносять ініціаличи «ліхтарики» (великі літери) на початку деяких абзаців.Вони поділяють статтю на частини і в такий спосіб розряджають її монотонність.

Привертають увагу до матеріалів і врізи— преамбули, в яких редакція висловлює своє ставлення до матеріалів. У врізах статей, які друкуються з продовженням, чи до серії статей з одного питання редакція стисло переказує зміст попередніх публікацій. Іноді у вигляді врізів редакція публікує листи, що безпосередньо стосуються розгляданої теми. Але не тільки в цьому полягає важливе значення врізів. Вони дають можливість декількома рядками викласти сутність питання і цим увести читача в зміст матеріалу.

Врізи допомагають урізноманітнити верстку. Їх зазвичай набирають виділювальним шрифтом. Найчастіше вони вставляються у рамку поруч із заголовком статті. Іноді вріз заверстують у центр матеріалу.

Іноді на «вітрину» газети — першу полосу — виноситься цікава фотографія з приміткою, що матеріал, пов'язаний з нею, публікується на наступних сторінках.

Конструюючи полосу і весь номер, слід пам'ятати про таке: виділяючи головне, не можна принижувати інші матеріали, які також мають важливе значення.

На тлі рівної, однобокої розверстки матеріалів упадатимуть в око навіть незначні виділення: рамки, різноманітні текстові шрифти, виділення в тексті. І навпаки, безліч прикрас вносить неясність, дезорієнтує читача. Автори такої верстки забувають, що виділення одного матеріалу вимагає посилення сусідніх матеріалів. Гонитва за кількістю елементів оформлення призводить до втрати звичайних естетичних норм.

Різноманітність газетних жанрів, зміст, композиція й форма подачі матеріалів, кількість газетних колонок, принципи підбору шрифтів для набору заголовків і текстів, форми подачі ілюстрацій, відбивок, рамок — усе це в сукупності визначає обличчя газети, складний взаємозв'язок, що існує між змістом і формою газети.

Форма є тільки засобом поєднання елементів змісту. Форма добірки читацьких листів, наприклад, дає можливість розташовувати поруч листи з різних питань. Але з'єднані разом листи, оформлені у вигляді добірки, обов'язково вимагають загальної «шапки» чи рубрики, а також їх графічного виділення з допомогою рамок, відбивок, лінійок тощо.

На оформлення газет впливають і національні особливості періодичних видань. Вони формувалися під впливом різних факторів — рівня розвитку поліграфії; особливостей становлення преси, структури читацької аудиторії; специфіки мови, алфавіту, рис національного характеру.

Зпершого погляду на вітчизняні та закордонні газети можна виявити суттєву різницю в їхньому оформленні. У закордонних великий обсяг — від 12 до 36 полос та більше, багато реклами, яскраві заголовки та ілюстрації на кращих місцях полос, перевага дрібної інформації, а звідси — багато заголовних плям на полосі, вертикальна верстка матеріалів. Великі матеріали зазвичай поділяють на частини. «Підвалів» й «горищ» у більшості видань немає.

Ванглійських і американських газетах — малогарнітурне шрифтове оформлення, у французьких — навпаки, для німецьких газет є характерною широка колонка, для італійських — курсив у текстах і т. д.

У будь-якій країні газети поділяються на серйозні, якісні, та масові, «бульварні», видання. Першим притаманна графічна чіткість, другим — навмисна строкатість оформлення.

Преса та її оформлення розвиваються не тільки за їхніми внутрішніми законами, а й залежно від інших засобів масової інформації, особливо телебачення, під впливом економічних факторів, науково-технічного прогресу в поліграфії, зростання рівня культури й грамотності населення.

Нині широка колонка у 3 ¹/₂квадрата вже рідко з'являється в німецьких газетах. Довготи, яких раніше не терпіли в американських і англійських газетах, стали в них звичним явищем, тому щодедалі у ЗМК більше аналізування подій. Щоправда, у цих виданнях великі, вертикально й горизонтально розміщені матеріали обов'язково розбиваються підзаголовками і частіше розміщуються вгорі полоси, над рекламою, тоді як у нас внутрішні заголовки не культивуються, а кращим місцем для великих статей традиційно вважається «підвальна» частина.

Нині оформлювачі намагаються виділити найважливіше в номері не графічним оформленням інших матеріалів, а з допомогою різноманітних оформлювальних засобів. Незмінним залишається принцип економії газетної та журнальної площі, хоча сучасні оформлювачі шукатимуть її додаткові резерви швидше в найменшому текстовому шрифті — нонпарелі, в лаконічності журналістського слова, ніж у зменшенні розміру заголовків та ілюстрацій.

Різні національні стилі та школи оформлення постійно взаємодіють між собою, взаємозбагачуються. Ця взаємодія здійснюється як із допомогою практичних запозичень, так і через обмін оформлювальними ідеями.