Книга як основний предмет видавничої діяльності

9.1. Подвійна природа книги

9.2. Змістова структура книги

9.3. Матеріальна структура книги

Зорієнтувавшись у різноманітній палітрі друкарської продукції, навчившись її розрізняти за цілим рядом перелічених у попередньому розділі ознак, видавець може чітко окреслити собі ті види видавничої продукції, які він безпосередньо створюватиме.

9.1. Подвійна природа книги

За винятком суто спеціалізованого газетно-журнального та етикетково-пакувального виробництва, у всіх інших випадках головним предметом діяльності і видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції. Осягнути всю повноту цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сутності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності.

Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють її від інших засобів збереження і передачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого — її універсальними особливостями та багатофункціональним призначенням.

Складною і багатозначною є етимологія слова книга в різних мовах. Доведено, що в слов'янських народів воно походить від кореня кна (киен), що означало обрубок або вирізку з дерева. Правдоподібність такої етимології підсилює зв'язок цього слова з буковим деревом у ряді романо-германських мов (англійське book, німецьке buck, голландське boek). Саме на вирізках із цього дерева писали перші в Європі книги. У найдавнішій українській рукописній пам'ятці "Остромирова Євагнелія" слово "книга" вживається в значенні письмо, буква. Існують припущення, що в слов'янські мови це слово могло прийти через тюркські від китайського ку єн — буквально сувій паперу, шовку. Давньомонгольська назва книги bicig означає загострений предмет для писання, а готське boka виводить на конкретну букву алфавіту. Отож, у всіх випадках у різних народів первинним значенням для поняття книга ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь писемний елемент, або пристрій, з допомогою якого цей елемент фіксували на матеріалі.

Віддавна формувалася й головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі і просторі інформації певного змісту.

У цьому контексті напрошується важливість розуміння подвійної природи книги. З одного боку, це викінчений матеріальний предмет, що має свою форму і конструкцію, з іншого, це носій зафіксованої людиною писемної чи графічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів і образів її творців.

Звернемо увагу на існування двох найпоширеніших визначень поняття "книга". Перше випливає з рекомендацій ЮНЕСКО,поширених для книговидавничого світу ще 1964 року. У відповідності до рекомендацій цієї міжнародної організації у сфері культури, книга — це друкована неперіодична публікація, яка містить більше 48 сторінок, не враховуючи обкладинки, і призначена для читацької аудиторії.

Відповідно друкований текст обсягом до 4 сторінок називається листівкою, а від 5 до 48 сторінок — брошурою.

Чітко окреслене поняття книги і в Державному стандарті України (Видання. Основні види).

Книга— це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом понад 48 сторінок.

Як культурна цінність і як матеріальний предмет книга змістовно і просторово організована. Вона має свою внутрішню і зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складові, численні художні і шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані закони творення.

Іншими словами, ідеться про подвійну природу книги — і як носія зафіксованих у певній формі знань, поглядів та образів, і як викінченого матеріального предмета зі своєю, виробленою століттями, формою та конструкцією. Отож, структуру, іншими словами, побудову книги варто розглядати саме крізь призму цих двох характеристик: змістової і матеріальної.