ru-uk

Російсько-український словник

Гипноз – гіпно́з, -зу.

Гипнотизировать – гіпнотизува́ти, -зу́ю, -зу́єш;-ванный – гіпнотизо́ваний, -а, -е. Гипнотизм – гіпноти́зм, -му.

Гипотеза – гіпо́теза, -зи. Гипотенуза – гіпотену́за, -зи.

Гипотетический – гіпотети́чний, здога́дний, -а, -е. Гипподром – гіподро́м, -му, біго́вище, -ща. Гиппопотам, зоол. – гіпопота́м, -ма.

Гипс – гіпс, -су, аляба́стер, -струГипс. жженный – гіпс па́лений. Гипсовый – гі́псовий, аляба́стровий, -а, -е.

Гирепод’ёмник – тяжопідносник, -ка.

Гирло – 1) (устье реки) ги́рло, -ла; 2)пролив( ) прото́ка, -ки. Гирлянда – ґірля́нда, -ди.

Гирька – ги́рка, -ки, тягаре́ць, -рця́;в ватерпасе( ) тяжо́к, -жка́. Гиря – вага́, -ги́, ги́ря, -рі:в ватерпасе( ) тяжо́к, -жка́. Гистология – гістоло́гія, -ії.

Гитара – гіта́ра, -ри;-рист – гітари́ст, -та;-ристка – гітари́стка, -ки. Гичка – ги́чка, -ки.

Глава – 1) голова́, -ви́; 2)в книге( ) ро́зділ, -лу;во главе – на чолі́. Главарь – голова́, проводи́р, -ря́, ватажо́к, -жка́. Главенство – зве́рхність, -ности.

Главенствовать – верхово́дити, -во́джу, -во́диш, головува́ти. Главнокомандующий – головнокома́ндуючий, -чого. Главноначальствующий – головни́й нача́льник. Главноуправляющий – головни́й управи́тель.

Главный – головни́й, ста́рший, -а, -Самыйе. главный – найголовні́ший. Глагол – 1) (часть речи) дієсло́во, -ва; 2)слово( ) сло́во, глаго́л. Глаголать – глаго́лати, -лаю.

Гладиатор – ґлядія́тор, -ра;-ский – гладія́торський, -а, -е.

Гладилка, гладило – глади́ло, -ла.

Гладильный – 1) (об утюжении́) прасува́льний, -а, -е; 2)для( сглаживания неровностей) глади́льний, -а, -е.

Гладильщик – глади́льник, -ка;утюгом( ) прасува́льник, -ка;-щица – глади́льниця, -ці; (утюгом) прасува́льниця, -ці.

Гладить – 1) (кошку, собаку) гла́дити (гла́джу, гла́диш);землю2) ( ) рівня́ти, -ня́ю, -ня́єш; 3) (утюгом) прасува́ти, -су́ю.

Гладкий – 1) (ровный) рі́вний, -а, -е; 2)о( стиле, слоге речи) плавки́й, -а́, --е́;ко – 1) рі́вно; 2 ) пла́вко.

Гладкоперый – пластопе́рий.

Гладкость – 1) (дороги) рі́вність, -ности, рівнота́, -ти́;слога2) ( ) пла́вкість, -кости. Гладкошерстый – пластово́вний.

Гладыш – 1) (камень) глади́ш, -ша́; 2)о (полном человеке) гладу́н, -на́.

Гладь – 1) (ровность) рі́вність, -ности; 2)спокойствие( ) спо́кій, -ко́ю; 3)вышивание( ) насти́лування, -ння.

Глаже – 1) (ровнее) рівні́ш(е); 2)о( стиле) плавніше. Глажение (белья) – прасува́ння, -ння.

Глаз – о́ко, -ка,множ( .) о́чі,род( . оче́й)С. глазу на глаз – віч-на́-вічСвоими. глазами – на вла́сні о́чі.

Глазастый – 1) ока́тий, -а, -е; 2)зоркий( ) бачу́чий, -а, -е. Глазение – видивля́ння, -ня, лу́пання очи́ма.

Глазет – сріблогла́в, -ву, злотогла́в, -ву. Глазетовый – срібногла́вий, злотогла́вий, -а, -е. Глазеть – видивля́тися (на ко́го).

Глазирование, глазировка – 1) (о кондитерских изделиях, булках) глазурува́ння, -ння, полива́ння, -ння; 2)о( бумаге) ґлянсува́ння, -ння; 3)о( посуде) полива́ння, -ння.

Глазированный – 1) (о кондит. изд.) глазуро́ваний, -а, -е, поли́ваний; 2)о (бумаге) ґлянсо́ваний, -а, -е; 3)о( посуде) поли́ваний, -а, -е.

Глазировать – (булки, куличи) глазурува́ти, -ру́ю, -ру́єш, полива́ти, -ва́ю, -ва́єш;бумагу2) () ґлянсува́ти, -су́ю, -су́єш;посуду3) ( ) полива́ти, -ва́ю, -ва́єш.

Глазница, анат. – о́чна я́мка.

88

Російсько-український словник

Глазной – о́чний, -а, -е. Глазок – о́чко, -ка, ві́чко, -ка. Глазомер – окомі́р, -ру.

Глазун – ока́нь, -ня́;-нья – ока́та, -тої.

Глазурить, см. Глазировать. Глазурь – ґлязу́ра, -ри, поли́ва, -ви.

Гланда, см. Железа.

Глас – 1) (звук) го́лос, -су; 2)напев( в церковном пении) глас. Гласить – каза́ти (кажу́, ка́жеш), виголо́шувати, -шую, -шуєш. Гласно – го́лосно.

Гласность – гла́сність, -ности, прилю́ дність, -ности.

Гласный – 1) гла́сний, -а, -е, прилю́ дний, -а, -е; 2)в (граматике) голосни́й, -а́, -е́. Глауберова соль, хим. – ґля́вберова сільр(. со́ли).

Глашатай – опові́сник, -ка. Глашать – виголо́шувати, -шую.

Глетчер, геол. – льодови́к, -ка́, льодове́ць, -дівця́.

Глина – гли́на, -ниГлина. горшечная – горші́вка, -киГлина. фарфоровая – порцеля́нова гли́наГлина. фаянсовая – фая́нсова гли́на.

Глиний, см. Алюминий.

Глинистый – гли́нястий, глинкува́тий, -а, -е. Глинница – гли́нище, -ща.

Глинобитный – валько́ваний. Глиновал – глиня́р, -ра. Глиновальня – глиня́рня, -ні. Глиновидный – глинкува́тий. Глинозем – глинозе́м, -му.

Глиняный – гли́няний,о( посуде) череп’я́ний, -а, -е.

Глист, глиста – глист, -та

Глистный – глисто́вий, -а, -е.

Глистник, глистовник – гли́сник, -ка.

Глистогонный – глистого́нний.

Глицерин – ґліцери́н, -ну;-новий – ґліцери́новий, -а, -е. Глобус – ґльо́бус, -су.

Глог, бот. – свиди́на, -ни. Глодание – глода́ння, -ння. Глодать – глода́ти, -да́ю, -да́єш. Глотание – ковта́ння, -ння.

Глотать, глотнуть – ковта́ти, -та́ю, -та́єш, ковтну́ти, -тну́, -тне́ш. Глотательный – ковта́льний, -а, -е.

Глотка, анат. – горля́нка, -ки. Глоток – ковто́к, -тка́. Глоточный – горля́нковий, -а, -е. Глохлый – оглу́хлий, -а, -е.

Глохнуть, оглохнуть – глу́хнути, оглу́хнути, -ну, -неш. Глубже, нар. – гли́бше.

Глубина – глибина́, -ни́, глибочі́нь, -і́ні, глибі́нь, -біні. Глубиной – завгли́бшки́.

Глубокий – глибо́кий, -а, -е. Глубоко – гли́боко.

Глубоководный – глибоково́дний, -а, -е.

Глубокомысленность, глубокомыслие – глибокоду́мність.

Глубокомысленный – глибокоду́мний, -а, -е, ве́льми му́дрий, -а,--ное; – глибокоду́мно. Глубокость – глибо́кість, -кости.

Глубочайший – найгли́бший. Глубь – глиб, -бу.

Глумительный – глумли́вий, глузли́вий, -а, --е;но – глумли́во, глузли́во. Глумиться – глуми́тися, -млюся, -мишся, глузува́ти (з ко́го). Глумление – глум, -му, глузува́ння, -ння.

Глупеть, поглупеть – дурні́ти, -ні́ю, -ні́єш, дурні́шати, -шаю, -шаєш, подурні́шати. Глупец – ду́рень, -рня, дурни́й, -о́го.

89

Російсько-український словник

Глупить – дурі́ти, -рі́ю, -рі́єш. Глупо – по-дурно́му, нерозу́мно. Глуповатый – приду́ркуватий. Глупость – дурни́ця, -ці, ду́рість. Глупый – дурни́й, нерозу́мний.

Глупыш – ду́рник, -ка, дурне́нький, -ого.

Глухарка, зоол. – тетеру́чка, -ки;о( глуховатой женщине) глуха́ тете́ря, -рі. Глухарь – тетеру́к, -ка;о( глуховатом человеке) глуха́ тете́ря.

Глухо, нар. – глу́хо. Глуховатость – глухува́тість.

Глуховатый – 1) (о челов.) приглу́хуватий, недочу́тливий, -а, -е;о (выстреле, говоре) приглу́шений, -а, -е.

Глухой – 1) (человек) глухи́й, -а́, -е́;голос2) ( ) зду́шений, -а, -е, приглу́шений, -а, -е. Глухонемой – глухоніми́й, -о́го;-мая – глухоніма́, -о́ї.

Глухонемота – глухонімота́, -ти́. Глухота – глухо́та, -ти.

Глушить – глуши́ти, -шу́, -шиш. Глушь – глушина́, -ни́, пу́ща, -щі. Глыба (груда) – бри́ла, -ли.

Глыбистый – гли́бовий, брила́стий, -а, -е. Глыбообразный – брилува́тий, -а, -е. Глядение – гляді́ння, -ння.

Глядеть, см. Смотреть. Глядь, межд. – зирк!, гульк!

Глянец – ґлянс, -су, по́лиск, -ску. Глянцевать – ґлянсува́ти, -су́ю. Глянцевый – ґля́нсевий.

Глянцовитый – ґлянсува́тий, -а.

Гнать – гна́ти (жену́, жене́ш, жене́, женемо́, женете́, жену́ть). Гнев – гні́в, -ву, пересе́рдя, -дя.

Гневаться – гні́ватися, -ваюся. Гневить – гніви́ти, -влю́ , -ви́ш. Гневливость – гнівли́вість, -вости. Гневливый – гнівли́вий, -а, -е. Гневно, нар. – гні́вно, з пересе́рдя. Гневный – гні́вни́й, розгні́ваний. Гнедко – гнідко́, -ка́, гніда́н, -на́. Гнедой – гніди́й, -а́, -е́.

Гнездилище – ки́шло, -ла, гнізди́ще, -ща, кубло́, -ла́. Гнездиться – гнізди́тися, ку́блитися, мости́тися. Гнездо – гніздо́, -да́, кубло́, -ла́.

Гнездышко – гнізде́чко, -ка, кубе́льце, -льця. Гнейс, минер. – ґнайс, -су; -совый – ґна́йсовий, -а, -е.

Гнести – 1) гніти́ти (гнічу́, гніти́ш), ти́снути, -ну, -неш;о 2)режиме( ) пригні́чувати, -чую, -чуєш, гноби́ти, -блю́ , -би́ш, утиска́ти, -ка́ю, -ка́єш.

Гнет – 1) гніт, -ту, ти́ск, -ку; 2)о( режиме́) гноби́тельство, -ва. Гнетение – пригні́чення, -ння.

Гнетуха, бот. – кукі́льр(. куко́лю). Гнида – гни́да, -ди.

Гниение – гниття́, -ття́. Гнилобокий – гнилобо́кий, -а, -е.

Гниловатый – гнилува́тий, гниле́нький, -а, -е.

Гнилой – гнили́й, -а́, -е́;о дереве( ) тру́хлий, трухля́вий, -а, -е.

Гнилокровие, см. Гноекровие. Гнилостный – гниля́вий, -а, -е. Гнилость – гнили́зна, -ни.

Гнилуха, гнилушка – 1) (плод) гнили́чка, -ки; 2)дерево( ) порохно́, -на́. Гниль, гнилье – гни́ль, -лі, гнили́зна, гнилля́, -ляя́;о дереве( ) трухля́тина, -ни. Гниляк – гнилю́ к, -ка́, гниля́вець, -я́вця.

Гнить – гни́ти, гни́сти (гнию́ , гниє́ш);о зубах( ) порохня́віти, порохні́ти; (дереве)

90

Російсько-український словник

трухля́віти, тру́хнути.

Гниючий, гниющий – гнию́ чий.

Гноевидный – гноюва́тий, -а, -е. Гноекровие – гнилокрі́в’я, -в’я. Гноение – гно́їння, -ння.

Гноеродный – гнойотво́рчий, -а, -е. Гноетечение – гнойоте́ча, -чі. Гной – гній (род. гно́ю). Гнойливый – гнійли́вий, -а, -е. Гнойник – гноя́нка, гнійни́ця, -ці. Гнойный – гні́йний, -а, -е. Гноистый – гноїстий,́ -а, -е.

Гноить – гноїти́ (гною́ , гноїш)́ .

Гноиться – 1) гноїтися;́ 2) (о ране) ятри́тися; 3)в( глазах) капра́віти, закиса́ти. Гном – ґно́м, -ма, чо́рт, -та.

Гноючесть – гнійли́вість, -вости, гною́ чість, -чости. Гноючка – боля́чка, -ки, гноя́нка, -ки.

Гнусавить – гугня́віти, -вію, -вієш, гугни́ти, -ню́ , -ни́ш. Гнусавый – гугня́вий, -а, -е.

Гнусавость – гугня́вість, -вости.

Гнусить, см. Гнусавить. Гнусливость – гугня́вість, -вости. Гнусливый – гугня́вий, гугни́вий.

Гнусность – плюга́вство, -ва, мерзо́тність, -ности. Гнусный – плюга́вий, мерзо́тний, -а, -е.

Гнусящий, см. Гнусавый. Гнутие – згина́ння, -ння.

Гнуть – гну́ти (гну, гнеш);-ться – гну́тися.

Гнушаться (кем, чем) – гре́бувати, -бую, -буєш (ким, чим), гидува́ти, -ду́ю, -ду́єш (з ко́го, з чо́го, ким, чим).

Гнушение – гре́бування, гидува́ння, -ння. Гобелены – гобле́ни, -ле́нів.

Говельщик – гові́льник, -ка;-льщица – гові́льниця, -ці. Говение – гові́ння, -ння.

Говеть – говіти, -ві́ю, -ві́єш.

Говор – 1) (шум) го́мін, -мону, го́вір, -вору; 2)диалект( ) гові́рка, -ки. Говорение – говорі́ння, бала́кання, -ння.

Говорить – каза́ти (кажу́, ка́жеш), говори́ти, -рю́ , -риш, мо́вити, -влю, -виш. Говорливость – говорю́ чість, -чости, балаку́чість, -вости, балакли́вість, -вости. Говорливый – балакли́вий, балаку́чий, говорю́ чий, -а, -е.

Говорной – говірни́й, -а́, -е́. Говорня – балачки́, -чо́к.

Говорун – балаку́н, -на́, щебету́н, --на́;нья – балаку́ха, -хи; щебету́ха, -хи. Говядина – м’я́со, -са;коровья( ) я́ловичина, -ни;воловья( ) воло́вина, бичи́на, -ни. Говяжий – я́ловичий, воля́чий, -а, -е.

Гогель-могель – ґо́ґель-мо́ґель.

Гоголь – 1) (щеголь) джиґу́н, -на́, же́вжик, -ка;зоол2) ( .) го́голь, -ля.

Гоготание – 1) гогота́ння, -ння; 2)громкий( смех) регота́ння, -ння; 3)крик( гусей) ґелґота́ння, -ння.

Гоготать – 1) гогота́ти; 2)о( громком смехе) регота́ти, реготі́ти (регочу́, реготи́ш); 3) ( крике гусей) ґелґота́ти.

Гоготун – 1) гоготу́н, реготу́н, -на́; 2) ґелґоту́н,--ньяа́;– гоготу́ха, реготу́ха, ґелґоту́ха, -хи.

Год – рік (род. ро́ку);в этом году – цьо́го ро́ку;в прошлом году – мину́лого ро́ку;в позапрошлом году – поза́торік;в будущем году – майбу́тнього ро́ку.

Годить – трива́ти, -ва́ю, -ва́єш. Годиться – придава́тися, здава́тися. Годичный – рокови́й, рі́чний.

Годность – прида́тність, -ности, зда́тність, -ности (на що, до чо́го). Годный, гожий – зда́тний, прида́тний, годя́щий (на що, до чо́го).

91

Російсько-український словник

Годовалый – 1) (однолетний) однолі́тній, -я, -є; 2)теленок( ) бу́зимок, -мка, бу́зивок, -вка; (жеребенок) стригу́н, -на́;годовалая( овца) я́рка, -ки.

Годовик – 1) однолі́ток, -тка; 2)см. Годовалый 2), 3), 4). Годовой – рокови́й, рі́чний, -а, -е.

Годовщина – рокови́нирод( . рокови́н).

Гожий, см. Годный. Гой, межд. – ой.

Голавль, зоол. – голове́нь, -вня́. Голгофа – голго́та, -ти.

Голенастый – циба́тий, голіна́тий, -а, -е. Голенище – халя́ва, -ви.

Голень, голяшка, анат. – гомі́лка, -ки.

Голенький – голі́сінький, -а, -е. Голеть – голі́ти, -лі́ю, -лі́єш. Голизна – голи́зна, -ни.

Голик – дерка́ч, -ча́. Голить – голи́ти, -лю́ , -лиш.

Голландская печь – гру́ба, -би.

Голо, нар. – го́ло;бедно( ) голо́. Голобородый – голоборо́дий. Голобрюхий – голочере́вий, -а, -е. Голова – голова́, -ви́.

Головастик, зоол. – пу́головок, -вка. Головатий – голова́тий, -а, -е.

Головешка, см. Головня.

Головка, головочка – 1) голі́вка, -ки; 2)у( растений) голі́вка, -ки; 3)у( мака) ма́ківка, -ки; 4) (головки у сапог) см. Головки, головы.

Головки, головы – при́шви, -шов, передки́, -кі́в. Головной – головни́й, -а́, -е́.

Головня – 1) (остаток недогарев. дерева) голове́шка, -ки; 2)бот( .) кукі́ль, -ко́лю. Головокружение – запа́морока, -ки, головокру́ття, -ття.

Головокружительный – запа́морочливий, головокру́тний.

Головолом, головоломка – моро́ка, -ки.

Головоломный – моро́чливий, моро́куватий, -а, -е. Головомойка – на́гінка, прочуха́нка, -ки. Головорез – головорі́з, -за, ши́беник, -ка. Головотяп – головоте́са, -си.

Головушка – голі́вонька, -ки. Головчатый – голі́вчастий.

Гологрудый – 1) (о птице) гологру́дий, -а, -е; 2)о( человеке) гологру́дий, голопе́рсий, -а, -е. Голод – го́лод, -ду.

Голодание – голодува́ння, -ння. Голодать – голодува́ти, -ду́ю. Голодающий – голодня́к, -ка́.

Голодный – 1) (о человеке) голо́дний, -а, -е; 2)год( ) голо́дний, недорі́дний, -а, -е. Голодовка – 1) голодне́ча, -нечі, голоді́вка, -кя; 2)см. Голодание.

Голодранец – голодра́нець, -нця. Голодуха – голодува́ння, -ння. Голокожий – голошкі́рий, -а, -е.

Гололапый, см. Голоногий. Гололедица – ожеле́диця, -ці. Голоногий – голоно́гий, -а, -е. Голоперый – голопе́рий, -а, -е. Голос – го́лос, -су.

Голосемянный, бот. – голонасі́нний, -а, -е. Голосистый – голоси́стий, -а, -е.

Голосить – 1) (плакать) голоси́ти, -лошу́, -ло́сиш;громко2) ( говорить) галасува́ти, -су́ю, -су́єш; 3)громко( петь) горла́нити, -ню, -ниш.

Голословность – голослі́вність, -ности, бездо́відність, -ности.

Голословный – голослі́вний, бездо́відний, -а, --е;но – голослі́вно, бездо́відно.

92

Російсько-український словник

Голосование – голосува́ння, -ння. Голосовать – голосува́ти, -су́ю. Голосовой – голосови́й, -а́, -е́. Голостебельный – голосте́бельний, -а, -е. Голосьба – голосі́ння, -ння.

Голоусый – голову́сий, -а, -е. Голохвостый – голохво́стий, -а, -е. Голошея – голоши́я, -и́ї.

Голоштанник – безшта́нько, -ка, голодра́нець, -нця. Голубь – го́луб, -ба;дикий( ) го́рлиця, -ці.

Голубенок – голубеня́род( . голубеня́ти). Голубеть – блаки́тніти, -нію, -нієш. Голубец (кушанье) – голубе́ць, -бця́. Голубизна – блаки́ть, -ті.

Голубиный – голуби́ний, -а, -е.

Голубка – голу́бка, -ки;дикая( ) го́рлиця, -ці. Голубоватый – блакитня́вий, -а, -е. Голубоглазый – блакитноо́кий, синьоо́кий, -а, -е. Голубой – блаки́тний, -а, -е.

Голубушка – голу́бонька, -ньки, го́рличка, -ки;-бчик – го́луб, -ба, голу́бчик, -ка. Голубятина – голуб’я́тина, -ни.

Голубятник – 1) (о человеке) голуб’я́тник, -ка, голуб’я́р, -ра́;хищная2) ( птица, пускаемая на голубей) голуб’я́тник, -ка; 3)место( для голубей) голубни́к, -ка́.

Голубятня, см. Голубятник 3). Голый – го́лий, -а, -е.

Голытьба – голо́та, -ти, зли́дні, -нів.

Голыш – 1) (голый, бедный человек) голя́к, -ка́, злида́р, -ря́;минерал2) ( ) га́лька, -ки. Голь – 1) (нагота) голи́зна, -ни; 2)бедность( ) зли́дні, -нів.

Гомерический – гомери́чний, -а, -е.

Гон – 1) (на охоте) го́ни, -нів; 2)у( косарей) ру́чка, -ки. Гонг – ґонґ, -ґу.

Гондола – ґондо́ля, -лі.

Гонение – гоні́ння, -ння, гони́тва, -ви, у́тиски, -ків. Гонец – гіне́цьрод( . гінця́).

Гонимый – гна́ний, -а, -е.

Гонитель – гноби́тель, -ля, гони́тель, -ля;-ница – гони́телька, гноби́телька, -ки. Гонка – 1) (леса, плотов) сплав, -ву, сплавля́ння, -ння; 2)на( лодке) перего́ни, -нів; 3)о(

водке, вине) гоні́ння, -ння. Гонор – го́нор, -ру. Гонорар – гонора́р, -ру. Гоноррея, мед. – збур, -ру.

Гоночный – 1) (прил.) гонови́й, -а́, -е́;сущ( .) гонча́к, -ка́. Гонт – ґо́нт, -ту.

Гонтовый – ґо́нтовий, -а, -е. Гончар – ганча́р, -ря́. Гончарничать – ганчарюва́ти. Гончарный – ганча́рський, -а, -е. Гончарня – ганча́рня, -ні. Гончая собака – гонча́к, -ка́.

Гоньба – 1) гони́тва, -ви, гоні́ння; 2)у ямщиков( ) розгі́н, -го́ну. Гонять – ганя́ти, -ня́ю, -ня́єш.

Гора – гора́, -ри́.

Гораздо, нар. – бага́то, ду́же;гораздо лучше – бага́то кра́ще. Горб – горб, -ба́.

Горбатый – горба́тий, -а, -е. Горбатеть – горба́тіти, -тію. Горбатость – горба́тість, -тости.

Горбина – горбо́вина, -ни, горбо́к, -бка́. Горбистый – горбува́тий, -а, -е.

Горбить – го́рбити, -блю, -биш;-ться – го́рбитися.

93

Російсько-український словник

Горбоносый – горбоно́сий, -а, -е.

Горбун, горбунок – горба́нь, -ня́, горба́нчик, --ка;нья – горба́та, -тої, горбу́ля, -лі. Горбушка (хлеба) – окра́єцьрод( . окра́йця), окра́йчик, -ка.

Горбыль – оба́піл, -пола.

Горделивость – гордови́тість, гордовли́вість, -вости. Горделивый – гордови́тий, гордовли́вий, -а, -е. Гордеть – горді́ти, -ді́ю, -ді́єш.

Гордец – гордівни́к, -ка́, горду́н, -на́.

Гордиться – горді́ти, -ді́ю, -ді́єш, пиша́тися, -ша́юся, -ша́єшся. Гордо, нар. – го́рдо, зго́рда, пи́шно.

Гордоватый – гордува́тий.

Гордость – го́рдість, -дости;надменность( ) пиха́, -хи́. Гордый – го́рдий, пи́шний, -а, -е.

Гордыня, см. Гордость. Гордячка – гордівни́ця, -ці.

Горе – го́ре, -ря, ли́хо, -ха, біда́, -ди́.

Горевание – горюва́ння, сумува́ння, журі́ння, -ння.

Горевать – 1) (печалиться) горюва́ти, -рю́ ю, -рю́ єш, сумува́ти, -му́ю, -му́єш, жури́тися, -рю́ ся, -ришся; 2)бедствовать( ) горюва́ти, бідува́ти.

Горелка – пальни́к, -ка́. Горелки (игра) – горюду́б, -ба. Горелый – горі́лий, -а, -е. Горельеф – горорізьба́, -би́.

Горемыка – сірома́ха, бідола́ха, -хи.

Горемычный – сірома́шний, серде́шний, бідола́шний, -а, -е. Горение – горі́ння, -ння.

Горенка, см. Горница.

Горестный – гірки́й, ту́жний, -а, --е;но – гі́рко, ту́жно. Горесть – ту́га, -ги, журба́, -би́, жальрод(. жа́лю). Горец – гірня́к, -ка́.

Горечь – гі́ркість, -кости, гіркота́, -ти́.

Горизонт – о́брій, -рію, горизо́нт, -ту, крайне́бо, -ба. Горизонтально – горизонта́льно, позе́мно. Горизонтальность – горизонта́льність, позе́мність, -ности. Горизонтальный – горизонта́льний, позе́мний, -а, -е. Горилла – гори́ля, -лі.

Гористость – го́ряність, -ности, горови́тість, -тости. Гористый – го́ряний, горови́тий.

Горихвостка, зоол. – дрижихві́ст, -хвоста́. Горицвет – гори́цвіт, -ту.

Горка – 1) го́рка, -ки, го́рбик, -ка; 2)для( катанья на салазках, коньках) спу́скалка, -ки. Горлан – горла́нь, -ня́, горла́й, --ая́;нья – горла́чка, -ки, горла́йка, -ки.

Горланить – горла́ти, -ла́ю, -ла́єш, репетува́ти, -ту́ю, -ту́єш. Горластый – горла́тий, галасли́вий, -а, -е.

Горленок, зоол. – горленя́род( . горленя́ти).

Горлик, зоол. – горличу́к, -ка́, ту́ркало, --ла;лица – го́рлиця, -ці, ту́ркавка, -ки. Горло – го́рло, -ла, горля́нка, -ки.

Горловина – 1) (о круглом отверстии в чем-нибудь) го́рло, -ла; 2)отверстие( в пропасть, вулкан) джерело́, -ла́.

Горловой – горлови́й, -а́, -е́.

Горлодер, см. Горлан.

Горлышко – 1) (уменьшительное от горла) го́рлечко, -ка; 2)у( бутылки) ши́йка, -ки.

Горн – 1) го́рно, -на, го́ренмуж( . рода, род. п. го́рна); 2)для( обжигання кирпичей) гарті́вня, -ні; 3)в( музыке) сурма́, -ми́, горн, -на.

Горновый – горе́нний, го́рновий, -а, -е. Горний – горі́шній, -я, -є.

Горнильный – горе́нний, горнови́й, -а́, -е́. Горнист – сурма́ч, -ча́, горні́ст, -та. Горница – го́рниця, -ці, світли́ця, -ці. Горничная – покоївка,́ -ки.

94

Російсько-український словник

Горное пастбище – полони́на, -ни. Горнозаводской – гірни́чний, -а, -е. Горнозаводство – гірни́цтво, -ва.

Горнозаводчик, см. Горнопромышленник. Горнокаменный – гірнокамі́нний, -а, -е. Горнопромышленник – гірнопромисло́вець, -вця. Горнопромышленность – гірнопромисло́вість, -вости. Горнопромышленный – гірнопромисло́вий, -а, -е. Горнорабочий – гірни́к, -ка́, гірни́чий робітни́к. Горнослужащий – гірни́чник, -ка.

Горностай – горноста́й, -а́я;-стаевый – горноста́йовий, -а, -е.

Горнушка (ямка в русских печах для уголья) – закапе́лок, -лка.

Горный – гі́рськи́й, гі́рний, -а, -е. Город – мі́сто, -та.

Городить – городи́ти (городжу́, горо́диш);вздор( ) верзти́, -зу́. Городишко – городи́сько, -ка.

Городище – городи́ще, -ща. Городничий – городни́чий, -ого.

Городовой – (прилаг.) міськи́й, -а́, -е́;существ( .) городови́к, -ка́. Городок – місте́чко, -ка.

Городской – міськи́й, -а́, -е́.

Городьба – 1) (действие) городі́ння, -ння; 2)ограда( ) горо́жа. Горожанин – городя́нин, міща́нин, -на;-нка – городя́нка, міща́нка, -ки. Горожение – городі́ння, -ння.

Горообразование – горотво́рення, -ння;-вательний – горотво́рчий, -а, -е. Горох – горо́х, -ху.

Гороховидный – горохува́тий, горо́шкуватий, -а, -е.

Гороховина – (один стебель) горо́хови́на, -ни;много( стеблей) горохови́ння, -ння. Гороховый – горо́ховий, -а, -е.

Горошек – горо́шок, -шку. Горошина – гороши́на, -ни.

Горошчатый, см. Гороховидный.

Горсть, горстка – жме́ня, -ні, жме́нька, -ки;в (две руки) при́горщ, -щі;горсть( конопли) го́рстка, -ки.

Гортанный – горта́нний, -а, -е.

Гортань, анат. – горта́нь, -ні, горля́нка, -ки. Горчак, бот. – гірча́к, -ку́.

Горчать – гі́ркнути, гіркі́шати. Горчить – гірчи́ти, -чу́, -чи́ш. Горчица – гірчи́ця, -ці.

Горчичный – гірчи́чний, -а, -е. Горчичник – гірчи́чник, -ка. Горчичница – гірчи́чниця, -ниці. Горше, нар. – гі́рше. Горшечник – ганча́р, -ря́. Горшечничать – ганчарюва́ти.

Горшечный – горшкови́й, -а́, -е́;относящийся( к гончарному производству) ганча́рний, ганча́рський, -а, -е.

Горший – гі́рший, -а, -е.

Горшок – го́рщик, -щика, горщо́крод( . горшка́).

Горький – 1) (о вкусе) гірки́й, -а́, -е́;неприятный2) ( ) гірки́й, при́крий, -а, -е. Горьклый – згі́рклий, -а, -е.

Горькнуть – гі́ркнути, -ну, -неш. Горько – гірко.

Горьковатость – гіркува́тість, -тости. Горьковатый – гіркува́тий, по́гіркий, -а, -е. Горькость – гі́ркість, -кости, гіркота́, -ти́.

Горючесть – па́лкість, -кости, горю́ чість, запа́льність. Горючий – палки́й, -а́, -е́, горю́ чий, запальни́й, -а́, -е́. Горюшко – го́ренько, -ка, ли́шенько, -ка.

95

Російсько-український словник

Горячесть – гаря́чість, -чости. Горячечный – гарячко́вий, -а, -е.

Горячий – 1) гаря́чий, -а, -е; 2)пылкий( ) палки́й, -а́, -е́;о напитках( ) хмільни́й, -а́, -е́. Горячительный – 1) гарячли́вий, палю́ чий, -а, -е; 2)о (напитках) хмільни́й, -а́, -е́. Горячить – гарячи́ти, -чу́, -чи́ш, рзпіка́ти, -ка́ю, -ка́єш.

Горячиться – гарячи́тися, розпа́люватися.

Горячка – 1) (мед.) гаря́чка, -ки, вогневи́ця, -ці; 2)о (человеке) гаря́чка, -ки, палки́й, -о́го. Горячность – гаря́чість, -чости, завзя́ття, -ття, па́лкість, -кости.

Горячо – гаряче́, з завзя́ттям; па́лко. Госпиталь – шпита́ль, -лю. Госпитальный – шпита́льний. Господень – госпо́дній, -я, -є.

Господин – 1) (владетель) воло́да́р, -ря́, пан, -на, -госпо́дар, -ря;независимый2) ( человек) пан, -на, госпо́дар, -ря;как( придаток к названиям чинов и фамилиям, а также вместо «человек») добро́дій, -ія, пан, -на.

Господский – па́нський, -а, -е.

Господство, господствование – панува́ння, -ння.

Господствовать – 1) панува́ти, -ну́ю, -ну́єш (над ким);преобладать2) ( ) домінува́ти. Господствующий – пану́ючий, -а, -е, запані́лий, -а, -е.

Господь – госпо́дь, -да.

Госпожа – 1) (хозяйка) господи́ня, -ні; 2)барыня( ) па́ні; 3)как( придаток к фамилии дамы, а также вежливо, вместо «женщина») добро́дійка, -ки, па́ні, -ні.

Гостеприимно – гости́нно, гостелюби́во. Гостеприимный – гости́нний, гостелюби́вий, -а, -е.

Гостеприимство – гости́нність, -ности, гостелю́ бність, -ности. Гостиная – віта́льня, світли́ця, -ці.

Гостинец – 1) гости́нець, -нця; 2)взятка( ) басари́нка, -ки. Гостиница – гости́ниця, -ці, готе́ль, -лю. Гостинодворец – крама́р, -ря́, купе́ць, -пця́. Гостиный – купе́цький, торгове́льний, -а, -е.

Гостить – гостюва́ти, -тю́ ю, -тю́ єш. Гость – гість (род. го́стя);-тья – го́стя, -ті.

Государственный – держа́вний.

Государство – держа́ва, -ви. Государствовать – державува́ти, панува́ти.

Государыня – 1) держа́вниця, -ці; 2)вежл( . форма обращения) па́ні, добро́дійка. Государь – 1) (властелин) держа́вець, -вця, воло́да́р, -ря́;вежливая2) ( форма обращения)

добро́дій, -ія, пан, -на. Готический – ґоти́чний. Готовальня – готува́льня, -ні.

Готовить – готува́ти, -ту́ю, -ту́єш, ла́годити, -годжу, -диш;-ться – готува́тися, ла́годитися. Готовность – гото́вність, -ности, охо́тність, -ности.

Готовый – 1) (человек) гото́вий, ла́де́н (на що);о2)предметах( ) гото́вий, -а, -е. Граб, бот. – граб, -ба, граби́на, -ни.

Грабаздать – га́рбати, -баю.

Грабеж – грабі́ж, -жу́, грабува́ння, -ння;хищничество2) ( ) зди́рство, -ва. Грабежный – грабунко́вий, -а, -е.

Грабельщик – 1) (работающий в поле) громаді́льник, -ка; 2)мастер( ) грабля́р, -ра́;-щица

– громаді́льниця, -ці.

Грабитель – грабі́жник, -ка;-ница – грабі́жниця, -ці. Грабительский – грабі́жницький, -а, -е;хищный( ) зди́рливий, -а, -е. Грабительство – 1) грабува́ння, -ння; 2) зди́рство.

Грабить – грабува́ти, -бу́ю, -бу́єш. Грабли – граблі́род( . грабе́ль).

Гравер – ритовни́к, -ка́, ґраве́р, --ра;ный – ритівни́чий, ґравірува́льний, -а, -е. Гравий (песок) – рінь, -ні, рі́ння, -ння.

Гравировальный – ритівни́чий, -а, -е, ґравірува́льний, -а, -е.

Гравирование – 1) (действие) ритува́ння, -ння, ґравірува́ння; 2)занятие( ) ритівни́цтво, -ва.

Гравировать, выгравировать – ритува́ти, -ту́ю, -ту́єш, ви́ритувати, -тую, -туєш.

96

Російсько-український словник

Гравировка – ритува́ння, -ння. Гравюра – рити́на, -ни, ґравю́ ра. Град – 1) град, -ду; 2) см. Город. Градация – ґрада́ція, -ії.

Градир, градирня – ґраді́льня, -ні.

Градировать – ґрадува́ти, -ду́ю.

Градобитие, градобой – градобі́й, -бо́ю.

Градовой – градови́й, -а́, -е́. Градоначальник – градонача́льник, -ка. Градоотвод – градовідхи́льник, -ка. Градоправитель – прави́тель (-ля) мі́ста. Градус – ступі́нь, -пеня́, гра́дус, -са.

Градусник – тепломі́р, -ра, гра́дусник, -ка;-ный – тепломі́рний, гра́дусний, -а, -е. Гражданин – громадя́нин, -на;-нка – громадя́нка, -ки.

Гражданский – громадя́нський, грома́дський; 2) циві́льний. Гражданственность – грома́дськість, -кости, громадя́нськість, -кости. Гражданственный – громадя́нський, -а, -е.

Гражданство – громадя́нство,-ва. Грамм – грам, -ма.

Грамматика – грама́тика, -ки. Грамматический – грамати́чний, -а, -е. Граммофон – грамофо́н, -на.

Грамота – гра́мота, -ти, письмо́, -ма́. Грамотей – грамоті́й, -ія́, письма́к, -ка́.

Грамотка – пису́лька, цеду́лка, -ки, писемце́, -мця́. Грамотность – гра́мотність, -ности, письме́нність, -нности. Грамотный – гра́мотний, письме́нний, -а, -е.

Гран (аптек. мера веса) – гран, -на.

Гранат – 1) (бот.) ґрана́та, -ти; 2)минер( .) ґрана́т, -та. Граната – ґрана́та, -ти;-ный – ґрана́тний, -а; -е. Грандиозность – ґрандіо́зність, вели́чність, -ности. Грандиозный – ґрандіо́зний, вели́чний, -а, -е. Гранение – гранува́ння, шліфува́ння, -ння.

Граненный – гранча́стий, -а, -е;причастие( ) пограно́ваний. Гранило – грани́ло, -ла.

Гранильный – гранува́льний, шліфува́льний, -а, -е. Гранильщик – граня́р, -ра́.

Гранистый – гранча́стий, граня́стий, -а, -е. Гранит, минер. – ґрані́т, -ту.

Гранитный – ґрані́товий, -а, -е. Гранить – гранува́ти, -ну́ю.

Граница – межа́, -жі́;политич( .) кордо́н, -ну. Граничение – межува́ння, -ння.

Граничить – межува́ти, -жу́ю, -жу́єш (з ким, з чим). Граничный – кордо́нний, грани́чний, -а, -е.

Гранка – 1) (в типогр.) гра́нка, -ки; 2)см. Гранение.

Гранный, грановитый, см. Граненный. Грануляция – ґрануля́ція.

Грань – грань, -ні, рубі́ж, -жу́. Граф – граф, -фа.

Графа – графа́, -фи́, ру́брика, -ки;столбец( ) шпа́льта, -ти. График – гра́фік, -ка.

Графин – кара́фа, -фи, кара́фка, -ки. Графиня – графи́ня, -ні.

Графит, минер. – графі́т, -ту;-товый – графі́товий, -а, -е. Графить – лініюва́ти, -нію́ ю.

Графический – графі́чний, -а, -е. Графление – лініюва́ння, -ння. Графленный – поліні́єний, -а, -е. Графский – гра́фський, -а, -е.

97