ru-uk

Російсько-український словник

захо́дження, -ння.

Захожий – захо́жий, за́йшлий.

Захолодь (тенистое место) – холодо́к, -дка́, за́тінок, -нка. Захолустье – глушина́, -ни́, за́кутень, -тня, ві́дсторонь, -ні. Захотеться (безличн.) – захоті́тися, забажа́тися, заману́тися. Захохотать, -ся – зарегота́ти(ся), -гочу́(ся), -го́чеш(ся). Захрабриться – захрабрува́ти.

Захрапеть – захропти́, -пу́, -пе́ш.

Захрипеть – захрипі́ти, -плю́ , -пи́ш, захарча́ти, -чу́, -чи́ш. Захрустеть – захрусті́ти, -рущу́, -русти́ш.

Захряслый – 1) (засорившийся) заби́тий, заму́лений, -а, -е; 2)затвердевший( ) затверді́лий. Захудалый – ми́ршавий, змарні́лий, -а, -е.

Захудать – зми́ршавіти, -вію, -вієш, сху́днути, -ну, -неш, змарні́ти, -ні́ю, -ні́єш. Зацветать, зацвесть – зацвіта́ти, -та́ю, -та́єш, зацвісти́, -ту́, -оте́ш;хлебах( ) закрасува́тися,

-су́юся, -су́єшся.

Зацепа – (о человеке: задирщик) заче́па, -пи;крючок( ) гак, -ка́, крюк, -ка. Зацепиться – зачепи́тися, -плю́ ся, -пишся.

Зацеплять, зацепить – зачіпля́ти, -ля́ю, зачепи́ти, -плю́ , -пиш. Зачастую – ча́сто, часте́нько, ча́сто-гу́сто.

Зачатие – зача́ття, заро́дження, -ння.

Зачаток – 1) (начало) поча́ток, -тку; 2)биол( .) заро́дження. Зачахлый – зача́хлий, захи́рілий.

Зачем – наві́що, чому́, чого́.

Зачеркивать, зачеркнуть – закре́слювати, -люю, -люєш, закре́слити, -лю, -лиш. Зачерствелость – зачерстві́лість, -лости;зачерствелый – зачерстві́лий, -а, -е. Зачерстветь – заче́рствіти, -вію, -вієш.

Зачесаться – 1) (от зуда) засвербі́ти; 2)о( волосах) зачеса́тися.

Заческа – 1) (действие) зачі́сування, -ння; 2)головной( убор) за́чіска, -ки. Зачесывать, зачесать – зачі́сувати, -сую, -суєш, зачеса́ти, -чешу́, -че́шеш. Зачесть – зарахува́ти, -раху́ю, -ху́єш, залічи́ти, -чу́, -чиш.

Зачет – 1) (засчитывание) зарахува́ння, -ння; 2)в( школе) і́спит, -ту; З)замена( ) замі́на. Зачетный – 1) залі́чений; 2) іспито́вий, -а, -е.

Зачин – почи́н, -ну, поча́ток, -тку.

Зачинать, зачать – почина́ти, -на́ю, поча́ти, -чну́, -чне́ш.

Зачинивать, зачинить – 1) зала́годжувати, -джую, -джуєш, зала́годити, -джу, -диш; 2) (бельё) зала́тувати, -тую, -туєш, залата́ти, -та́ю, -та́єш;карандаш3) ( ) підстру́гувати, -гую, -гуєш, підструга́ти, -га́ю.

Зачинка – 1) зала́годження; 2) зала́тування; 3) підстру́гування, -ння. Зачинщик – приві́дець, -дця, приві́дник, -ка;-щица – приві́дниця, -ці. Зачирикать, зачиркать – зацвірі́нькати, -каю, -каєш.

Зачисление – залі́чення, -ння.

Зачислять, зачислить – залі́чувати, -чую, -чуєш, залічи́ти, -чу́, -чиш. Зачитывать, зачитать – зачи́тувати, -тую, -туєш, зачита́ти, -та́ю, -та́єш-ся .–

зачи́туватися, зачита́тися. Зачумленный – заджу́млений. Зачумлеть – заджуми́ти, -млю́ , -джуми́ш. Зачуять – зачу́ти, -чу́ю, -чу́єш.

Зашавкать (зашамкать) – зашамоті́ти, -мочу́, -моти́ш, заша́вкати, -каю, -каєш. Зашагать – заходи́ти, -ходжу́, -хо́диш.

Зашатывать, зашатать – захи́тувати, -тую, -туєш, захита́ти, -та́ю, -та́єш;-ться – 1) (заколебаться) захита́тися, -та́юся, -та́єшся;ходить2) ( без дела) зашве́ндяти, -дяю, -дяєш.

Зашевелить – заворуши́ти, -шу́, -шиш;-ться – заворуши́тися. Зашеек – карк, -ка, поти́лиця, -ці.

Зашеина – поти́личник, -ка, запоти́личник, -ка. Зашелец – за́йда, -ди, захо́жий.

Зашептывать, зашептать – заші́птувати, -тую, -туєш, зашепта́ти, -пчу́, -пчеш.

Зашибать, зашибить – 1) (ногу, руку) забива́ти, заби́ти; 2)о (деньгах, зарабатывать) заганя́ти, загна́ти.

Зашипеть – зашипі́ти, -плю, -пи́ш;о (змее) засича́ти (засичу́, засичи́ш);на (огне)

168

Російсько-український словник

зашкварча́ти, -чу́, -рчи́ш.

Зашлепать – (забрызгать грязью) задри́пати, -паю, -паєш;водой( ) захлю́ пати, -паю, -паєш, забо́втати, -таю.

Зашпиливать, зашпилить – зашпи́лювати, -люю, -люєш, зашпили́ти, -лю́ , -лиш. Заштатный – позашта́тний, -а, -е.

Зашуметь – 1) зашумі́ти, -млю́ , -ми́ш;о2)толпе( ) загомоні́ти, -ню́ , -ни́ш, загаласува́ти. Зашуршать – зашаруді́ти, -джу́, -ди́ш, зашелесті́ти, -стю́ , -сти́ш.

Защекотать – залоскота́ти, -кочу́. Защелка – кля́мка, за́щіпка, -ки.

Защелкать – (кнутом) заля́скати, -каю, -каєш;дверь( ) защіпа́ти, защіпну́ти, -пну́, -пне́ш;о ( соловье) затьо́хкати, -каю, -каєш;зубами( ) закла́цати, -цаю (зуба́ми).

Защемливать, защемить (палец) – прищи́кувати, -кую, прищикну́ти, -кну́, -кне́ш, прищемля́ти, -мля́ю, -мля́єш, прищеми́ти, -млю́ , -ми́ш.

Защечный – позащі́чний, -а, -е.

Защита – 1) (от ветра, дождя) засло́на, -ни, за́хист, -ту; 2)государства,( обвиняемого) оборо́на, -ни.

Защитительный – оборо́нний, -а, -е, захисни́й, -а́, -е́. Защитник – оборо́нець, -нця;-ница – оборо́нниця, -ці. Защитный – захисни́й, оборо́нний, -а, -е.

Защищаться, защититься – захища́тися, -ща́юся, -ща́єшся, захисти́тися, -хищу́ся, -хисти́шся, обороня́тися, -ня́юся, -ня́єшся, оборони́тися, -ню́ ся, -нишся;закрываясь( ) захища́тися, захисти́тися.

Защищенный – 1) (от ветра) захи́щений; 2)от( вора) схоро́нений; 3)от( врага) оборо́нений, -а, -е.

Заюлить – заверті́тися, -рчу́ся, -рти́шся. Заявитель – зая́вник, -ка;-ница – зая́вниця, -ці. Заявление – зая́ва, -ви.

Заявлять, заявить – заявля́ти, -ля́ю, -ля́єш, заяви́ти, -влю́ , -тьсявиш; – (об’явиться) з’явля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, з’яви́тися, -влю́ ся, -вишся.

Заяц – за́єцьрод( . за́йця). Заячий – за́ячий, -а, -е.

Заячина – заяча́тина, -ни, за́ячина, -ни.

Збруя – 1) (конская) збру́ярод( . збру́ї); 2)снасти,( орудия) справи́лля, -лля. Звание – стан, -ну.

Званый – про́ханий, кли́каний. Звательный (падеж) – кли́чний відмі́нок.

Звать – 1) (именовать) зва́ти (зву, звеш); 2)приглашать( ) кли́кати (кли́чу, кли́чеш); 3) (взывать) гука́ти, -ка́ю.

Звезда – зоря́, -рі́, зі́рка, -ки, зірни́ця,путеводная-і; з. – провідна́ зоря́, зі́рка. Звездистый – зо́ряний, ряснозо́ряний.

Звездный – зо́ряний, -а, -е. Звездообразный – зірча́(с)тий, -а, -е. Звездочет – астро́льог, -га.

Звездочка – зі́рка, -ки;ласкательно( к девушке) зі́ронька, я́сочка, -ки. Звездчатый – зірча́стий, -а, -е.

Звенеть – дзвені́ти, -ню́ , -ни́ш, дзе́нькати, -каю, -каєш. Звено – ла́нка, -ки, кільце́, -ця́.

Звенчатый – ланкува́тий, -а, -е. Зверина (зверин. мясо) – звіри́на.

Зверинец – звіри́нець, -нця, звірни́к, -ка́. Звериный – звіря́чий, звіри́ний, -а, -е. Зверистый – звірни́й, -а́, -е́.

Зверок – звіреня́, -ня́ти.

Зверолов – звіроло́в, -ва, лове́ць, -вця́;-ный – звіроло́вний, лове́цький, -а, -е. Звероловство – звіроло́вство, -ва, лове́цтво, -ва.

Зверообразный, звероподобный – звірува́тий, -а, -е.

Зверски, нар. – як звір, по-звіря́чому. Зверский (звериный) – звіря́чий, -а, -е. Зверство – звіря́чість, -чости, лю́ тість, -тости.

Зверствовать – звірува́ти, -ру́ю, -ру́єш, лютува́ти, -ту́ю, -ту́єш.

169

Російсько-український словник

Зверь – звір, -ра; (собир.) звірина́, -ни́. Зверьё (звери) – звірина́, -ни́, звіро́та, -ти. Звон – дзвін (р. дзво́ну).

Звонить – дзвони́ти, -ню́ , -ниш. Звонкий – дзвінки́й, голосни́й. Звонок – дзво́ник, -ка, дзвіно́к, -нка́.

Звук – звук, -ку; -овой – звукови́й, голосови́й, -а́, -е́.

Звучать – 1) (производить звуки) звуча́ти (звучу́, -чи́ш), гуча́ти, -чу́, -чи́ш;слышаться2) ( ) розляга́тися, луна́ти.

Звучность – зву́чність, -ности. Звучный – звучни́й, -а́, -е́.

Звяканье – бря́зкіт, -коту, бря́зкання, -ння.

Звякать – бря́зкати, -каю, -каєш, дзеле́нькати, -ка́ю, -каєш. Зга – 1) мла, темнота́; 2) кри́хта, ка́пелька.

Здание – будо́ва, -ви, буді́вля, -лі.

Здесь, нар. – тут.

Здешний – туте́шній, -я, -є.

Здорование (приветствие) – здоро́вкання, -ння.

Здороваться – здоро́вкатися, -каюся, -каєшся, віта́тися, -та́юся;целуясь( ) чоло́мкатися, -каюся, -каєшся; (рукопожатием) ру́чкатися, -каюся.

Здороветь – здоро́вшати, -шаю.

Здорово, нар. – здо́рово;вместо:( здравствуй) здоро́в був.

Здоровость – 1) (состояние здоровья) здоро́вість, -вости; 2)полезность( ) пожито́чність. Здоровый – здоро́вий; 1)сильный( ) ду́жий; 2)полезный( ) пожито́чний, -а, -е.

Здоровье – здоро́в’я, -в’я.

Здоровяк – здорова́нь, -ня́, здорови́ло, -ла. Здраво, нар. – розу́мно, розсу́дливо.

Здравомыслие – розсу́дливість, -вости, до́брий ро́зум. Здравомыслящий – розсу́дливий, -а, -е.

Здравствовать – бу́ти живи́м та здоро́вим, бу́ти здоро́вому, до́бре ма́тися. Здравый – здоро́вий, -а, -е;здравый смысл – до́брий ро́зум.

Зебра, зоол. – зе́бра, -ри.

Зев – 1) зів, -ву, зі́во, -ва;мн( . зіва́и зі́ви); 2)у( дверях) па́ща, щі; 3)отверстие( вулкана) о́твір, -вору, жерло́, -ла́.

Зевака – роззя́ва, ґа́ва, -ви. Зевание – позіха́ння, -ння.

Зевать, зевнуть – позіха́ти, -ха́ю, позіхну́ти, -ну́, -не́ш;ротозейничать( ) ґа́ви лови́ти, ґа́вити, -влю, -виш.

Зевок – по́зіх, -ху.

Зевота – по́зіхи, -хів, зіва́чка, -ки. Зевун – зіва́йло, позіха́йло, -ла. Зеленеть – зелені́ти, -ні́ю, -ні́єш. Зеленить – зелени́ти, -ню́ , -ни́ш.

Зеленоватый – 1) (имеющий прозелень) зеленува́тий, -а, -е; 2)несколько( незрелый) зелен(к)ува́тий, свидува́тий, -а, -е.

Зеленый – 1) (о цвете) зеле́ний, -а, -е; 2)незрелый( ) зеле́ний, недости́глий, нести́глий, неспі́лий, -а, -е.

Зеленость – зеле́ність, -ности.

Зеленщик – (продающий зелень) зеленя́р, -ра́;-щица – зеленя́рка.

Зелень – 1) (растения) зе́лень, -лені; 2)огородные( растения) горо́дина, -ни. Зелье – зі́лля, -лля.

Земельный – земе́льний, -а, -е.

Землевладелец – землевла́сник, -ка;-лица – землевла́сниця, -ці. Земледелец – хліборо́б, -ба.

Земледелие – хліборо́бство, -ва.

Земледельный, земледельческий – хліборо́бський, рільни́чий, -а, -е.

Землеизмерение, см. Землемерие.

Землекоп – гра́ба́р, -ря́, копа́ч,--ныйча́; – гра́ба́рський, -а, -е. Землемер – землемі́р, -ра, межови́к, -ка́;-ный – землемі́рний. Землемерие – землемі́рство, -ва.

170

Російсько-український словник

Землеописательный – землепи́сний, -а, -е. Землепашец – плуга́тар, -ря́, ора́ч, -ча́. Землепользование – землекористува́ння, -ння. Землетрясение – землетру́с, -су. Землеудобрение – угно́їння, ґру́нту (землі́). Землеудобрительный – угно́йливий, -а, -е. Землеустроитель – землевпоря́дник, -ка. Землеустроительный – землевпоря́дний, -а, -е. Землеустройство – землевпоря́дження, -ння.

Землечерпалка – землеко́пниця, -ці;речная( ) землечерпа́лка. Землечерпание – землекопа́ння.

Землечерпательный – землечерпа́льний, -а, -е. Землистый – земли́стий, -а, -е Землица – земе́лька, -ки.

Земля – земля́, -лі́;почва( ) ґрунт, -ту; (суша) суході́л, -до́лу;государство,( страна) країна,́ -ни, край (р. кра́ю);земляной( пол) діл (р. до́лу);вспаханная( ) рілля́, -ллі́;усадебная( ) (сади́бна) земля́;девственная( ) цілина́, -ни́.

Земляк – земля́к, -ка́;-лячка – земля́чка, -ки. Земляника – суни́ця, -ці;-ничный – суни́чний, -а, -е. Земляной – земляни́й, -а́, -е́.

Земно – до зе́млі, додо́лу.

Земноводный – землево́дний, земново́дний, -а, -е. Земной – земни́й, -а́, -е́;тленный( ) тлі́нний, -а, -е. Земский – зе́мський.

Земство – зе́мство, -ва.

Зенит – зені́т, -ту;-ный – зеніто́вий, -а, -е.

Зенки, см. Глаза.

Зеркало – дзе́ркало, -ла, лю́ стро, -ра, свіча́до, -да. Зеркальный – дзе́ркальний, дзеркало́вий, -а, -е. Зеркальце – дзе́ркальце, -льця, люсте́рко, -ка. Зернистый – зерни́стий, зерна́тий, зерня́стий, -а, -е. Зернить – зерни́ти, -ню́ , -ни́ш, дроби́ти, -блю́ , -биш.

Зерно – зерно́, -на́, зерни́на, -ни,маленьк( .) зерня́р(. зерня́ти);ржаное з. – жити́на, -ни; просяное з. – проси́на, -ни;маковое з. – мачи́на, -ни; пшенное з. – пшони́на, -ни.

Зерновик (семенник в растениях) – насі́нник, -ка.

Зерновой – зернови́й, -а́, --е́;вой хлеб – збі́жжя, -жжя. Зерноочистительный – зерноочисни́й, -а́, -е́. Зерносушилка – зерносу́шка, -ки.

Зерноядный – зерноїдний,́ -а, -е. Зернышко – зерня́тко, -ка. Зефир – зефі́р, -ру.

Зигзаг – криву́лька, -ки. Зигзагообразный – кривуля́стий, -а, -е.

Зиждитель – 1) (творец) творе́ць, -рця́; 2)основатель( ) фунда́тор, -ра;-ница – фунда́торка, -ки.

Зима – зима́, -ми́;начало( зимы) за́зимки, -ків. Зимний – зимови́й, -а́, -е́.

Зимование – зимува́ння, -ння, зимі́вля, -лі. Зимовать – зимува́ти, -му́ю, -му́єш. Зимовка – зимі́вля, -лі.

Зимовье – зимо́вище, -ща́, зимі́(о́)вник, -ка. Зимой, нар. – узи́мку.

Зипун – сіря́к, -ка́, сірячи́на, -ни. Зияние – зіха́ння, ро́ззів, -іву.

Зиять – зіха́ти (зіха́ю, зіха́єш), роззявля́ти, -ля́ю, -ля́єш (па́щу).

Злато, см. Золото. Златозарный – златося́йний. Златорунный – золотово́вняний. Златотканный – золототка́ний.

Златоустый – зпатоу́стий, красномо́вний, -а, -е.

171

Російсько-український словник

Златоцвет, бот. – роме́н, -ну, ромензі́лля, -лля;-ный – золотоба́рвий, -а, -е.

Злить – злости́ти (злощу́, злости́ш), зли́ти (злю, злиш);-ся – злости́тися, злостува́ти, -ту́ю, -ту́єш, зли́тися.

Зло, сущ. – зло (зла), ли́хо, -ха. Зло, нар. – лю́ то, серди́то.

Злоба – злоба́, -би́, злосли́вість, -вости, злістьрод(. зло́сти).

Злобиться – злости́тися (злощу́ся, злости́шся), злоби́тися, -блю́ ся, -би́шся, злобува́ти, -бу́ю, -бу́єш.

Злобность – злобли́вість, -вости, лю́ тість, -тости. Злобный – злобли́вий, злю́ чий, -а, -е. Злободневный – злободе́нний.

Злобствовать – злобува́ти, -бу́ю, -бу́єш, лютува́ти, -ту́ю, -ту́єш. Зловещий – лихові́сний, злові́щий, -а, -е.

Зловоние – смо́рід, -ро́ду. Зловонный – смердя́(ю́ )чий, -а, -е. Зловредный – шкідли́вий, -а, -е.

Злодей – лиході́й, -ді́я, злочи́нець, -нця;-ка – лиході́йка, злочи́нниця, -ці. Злодейский – лиході́йний, злочи́нний, -а, -е.

Злодейство – лиході́йство, -ва, злочи́нство, -ва. Злодействовать – лиході́яти, -ді́ю, -ді́єш. Злодеяние – лиході́йство, -ва.

Зложелание – злози́чність.

Зложелательный – злози́чний, зловоро́жий, -а, -е.

Зложелательство – злози́чність.

Зложелательствовать – злози́чити, -чу, -чиш. Злой – злий, лихи́й, -а́, -е́.

Злокачественный – злосли́вий, шкідли́вий, -а, -е. Злоключение – хале́па, -пи.

Злокозненный – злопідсту́пний, -а, -е.

Злонамеренность – зловмисність. Злонамеренный – зловми́сний.

Злонравие – лихо́та, -ти, злосли́вість, -вости. Злонравный – злосли́вий.

Злопамятный – злопо́мний, лихопо́мний, злопам’ятли́вий. Злополучие – недо́ля, -лі.

Злополучный – неща́сний, -а, -е. Злорадный – злора́дий, зловті́шний, -а, -е. Злорадство – злора́дство, -ва, зловті́ха, -хи.

Злорадствовать – злораді́ти, -ді́ю, -ді́єш, зловтіша́тися. Злоречивость – лихомо́вність, -ности.

Злоречивый – лихомо́вний, -а, -е.

Злословие (наговор) – обмо́ва, -ви, лихослі́в’я, -в’я. Злословить – лихосло́вити, -влю, -виш. Злословящий – злорі́ка, -ки, лихосло́вний, -ого.

Злостный – злосли́вий, зловми́сний, злочи́нний [злочи́нний непла́тник]. Злость – злість (р. зло́сти), лю́ тість, -тости.

Злосчастие – недо́ля, -лі.

Злосчастный, см. Злополучный.

Злоумышленник – зловми́сник, -ка;-ца – зловми́сниця, -ці.

Злоумышленный – зловми́сний.

Злоумышлять, злоумыслить – зломи́слити, зловми́слити, -лю, -лиш. Злоупотребление – зловжива́ння, надужива́ння.

Злоупотреблять, злоупотребить – зловжива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зловжи́ти, -вживу́, -вживе́ш, надужива́ти, -ва́ю, -ва́єш, надужи́ти, -живу́, -ве́ш.

Злоухищрение – пі́дступ, -пу, хи́трощі, -щів. Злющий – злю́ щий, -а, -е.

Змеевидный – змія́стий, -а, -е.

Змееныш – гадюченя́, -ня́ти, гадюча́, -ча́ти. Змеиный – гадю́ чий, -а, -е.

Змея – гадю́ ка, -ки.

172

Російсько-український словник

Знак – знак, -ку.

Знакомец – знайо́мий, -ого;-мка – знайо́ма, -ої.

Знакомить, познакомить – знайо́мити, познайо́мити, -млю, -миш, зазнайо́млювати, -люю, -люєш, зазнайо́мити, -млю, -миш;-ться – знайо́митися, познайо́митися, зазнайо́млюватися, зазнайо́митися.

Знакомство – знайо́мство, -ва, знайо́мість, -мости. Знакомый – знайо́мий, -а, -е,известный( ) зна́ний, -а, -е. Знаменатель – знаме́нник, -ка.

Знаменательный – знаме́нний.

Знамение – 1) озна́ка, -ки; 2)знамя( ) зна́ме́но́, -на́. Знаменитость – знамени́тість, -тости.

Знаменитый – знамени́тий, знакоми́тий, славе́тний, -а, -е.

Знаменовать – 1) (означать) значи́ти (значу́, зна́чиш);предвещать2) ( ) віщува́ти, -щу́ю. Знаменоносец (носящий знамя) – хору́нжий, -ого.

Знамо – відо́мо.

Знамя – пра́пор, -ру, корогва́, -ви́. Знание – знаття́, -ття́; 2) знання́, -ння.

Знатно – знамени́то, до́бре;-ность – зна́чність, -ности. Знатный – зна́тний, -а, -е.

Знаток – знаве́ць, -вця́.

Знать – 1) (существ.) вельмо́жне па́нство; 2)глагол( ) зна́ти (зна́ю, зна́єш);наречиеЗ) ( ) ма́буть, зна́ти.

Знахарь – ворожби́т, -та́, зна́хур, --ра;рка – воро́жка, -ки, зна́хурка, -ки. Значек – 1) (пометка) значо́к, -чка́; 2)маленькое( знамя) прапоре́ць, -рця́. Значение – 1) зна́чення, -ння, вага́, -ги́, си́ла, -ли;меткой2) ( ) значі́ння. Значительность – зна́чність, -ности.

Значительный – 1) (положение человека) зна́чний, пова́жний, -а, -е; 2)кусок( чего-нибудь) вели́кий, чима́ли́й, -а́, -е́.

Значить – 1) (означать) зна́чити, -чу, -чиш, визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш;иметь2) ( вес, значение) ва́жити (ва́жу, ва́жиш), си́лу, вагу́ ма́ти.

Знающий – зна́ючий, тяму́ч(щ)ий, тямки́й, -а́, -е́. Зноб – дриґота́, -ти́, дрижаки́, -кі́в.

Знобить – моро́зити, -ро́жу, -зиш. Знобкий – мерзлякува́тий, -а, -е. Знобкость – мерзлякува́тість. Зной – спе́ка, -ки, жаро́та, -ти. Знойный – пеку́чий, жарки́й. Зоб – во́ло, -ла.

Зобастый – вола́стий, -а, -е Зобать – дзю́ (ьо́)бати, -баю, -баєш. Зобный – во́ловий, -а, -е.

Зов – 1) клик, -ку, по́клик, -ку, 2) кли́кання, -ння. Зодческий – будівни́цький, -а, -е.

Зодчество – будівни́цтво, -ва.

Зодчий – будівни́к, -ка́, будівни́чий, -чого. Зола – зола́, -ли́, по́піл, -пелу.

Золение – золі́ння, -ння.

Золить (бельё) – золи́ти (золю́ , -ли́ш), лу́жити, -жу, -жиш. Золовка – зови́ця, -ці;-вкин – зови́цин, -на, -не. Золотильщик – золота́р, -ря́, позоло́тник, -ка. Золотистый – золоти́стий, злоти́стий, -а, -е.

Золотить – золоти́ти (золочу́, золо́тиш), позоло́чувати, -чую.

Золотник – 1) (мера веса) золотни́к, -ка; 2)в( насосах) хлипо́к, -пка́, хли́павка, -ки. Золото – зо́лото, -та;сусальное( ) сухозлі́тка, -ки, сухозло́тиця, -ці. Золотоискатель – золотошука́ч, -ча́.

Золотой – 1) (сущ.) дука́т, -та, черві́нець, -нця; 2)прилагат( .) золоти́й, -а́, -е́. Золотоносный – золотода́йний, -а, -е.

Золотопромышленник – золотопромисло́вець, -вця. Золотошвей – гапта́р, -ря́;-ка – гапта́рка, -ки. Золотошвейный – гапта́рський, -а, -е.

173

Російсько-український словник

Золотуха – 1) (мед.) золоту́ха, -хи; 2)бот( .) золоту́шник, -ка. Золотушный – золоту́шний, -а, -е.

Золочение – золо́чення, позоло́чування, -ння.

Золоченный, золоченый – золо́чений, позоло́чений, позоло́чуваний, -а, -е. Зольник – попільни́к, золі́льник, -ка.

Зона (политическая) – зо́на, -ни, сму́га, -ги. Зондирование – зондува́ння.

Зондировать – зондува́ти, -ду́ю.

Зонт – підда́шшя, -шшя, острі́шок, -шка. Зонтик – парасо́лька, -ки.

Зоолог – зоо́лог, -га. Зоологический – зоологі́чний, -а, -е. Зоология – зооло́гія.

Зоркий – зірки́й, ба́чучий, -а, -е.

Зоркость – зі́ркість, -кости, ба́чучість, -чости. Зрачек – чолові́чок, -чка, зіни́ця, -ці. Зрелище – видо́висько, -ка, видо́вище, -ща.

Зрелость – сти́глість, доспі́лість, -лости; (человеке) ді́йшлість, -лости.

Зрелый – сти́глий, спі́лий, -а, -е,взрослый( ) доро́слий, ді́йшлий;-лый умом – ді́йшлий ро́зумом.

Зрение – 1) зір (зо́ру)С. этой точки -ния – з цьо́го по́глядуС.моей точки -ния – з мо́го по́гляду; 2)о( созревании плодов) поспіва́ння, доспіва́ння, сти́гнення, -ння.

Зреть – 1) (смотреть) диви́тися(дивлю́ ся, -вишся) (на що); 2)о (созревании плодов) доспіва́ти, -ва́ю, -ва́єш, спі́ти (спі́ю, спі́єш), дости́гнути, -гну, -гнеш.

Зритель – гляда́ч, -ча́;-ница – гляда́чка, -ки.

Зрительный – зорови́й, -а́, -зрительныйе́; зал – за́ля для глядачі́в;зрительная труба – прозі́рна труба́.

Зря – зо́палу, нао́сліп.

Зрячий – зря́чий, видю́ щий, бачу́чий, -а, -е.

Зуб – зуб (зу́ба);в( зубчатом колесе) па́лець, -льця. Зубастый – зуба́тий, -а, -е.

Зубец – зубе́цьр(. зубця́);в( зубчатом колесе) па́лецьр(. па́льця);выступающий( ) ви́зубень.

Зубило – зуби́ло, -ла;долото( ) шрубе́ль, -бля́. Зубной – зубни́й, -а́, -е́.

Зубок – зубо́кр(. зубка́).

Зубоскал – скалозу́б, -ба; глузівни́к, -ка́, смішко́, -ка́. Зубоскалить – глузува́ти, кепкува́ти (з ко́го); ) шкі́рити зу́би. Зубоскальство – глузува́ння, кепкува́ння; 2) зубошкі́рення. Зубочистка – зубочи́стка, -ки.

Зубрина – щерби́на, -ни.

Зубрить – зуби́ти (зублю́ , зу́биш), щерби́ти (щерблю́ , щерби́ш);урок зубрить( ) визу́джувати, -джую; -джуєш.

Зубчатый – зубча́стий, -а, -е;зубчатое( колесо в машинах) пальцьове́ ко́лесо.

Зубчик, см. Зубок.

Зуд – свербля́чка, -ки, свербі́ж, -бежу́.

Зудеть – 1) свербі́ти (сверблю́ , сверби́ш);о2)ране( ) я́тритися (я́трюся, я́тришся). Зудящий – свербля́чий, -а, -е.

Зыбка – коли́ска, -ки.

Зыбкий – 1) хитки́й, -а́, -е́;трясинный2) ( ) трясови́нний, грузьки́й, -а́, -е́. Зыбкость – хи́ткість, -кости.

Зыблить – хита́ти, колива́ти;-ся – хита́тися, колива́тися. Зыбучий – грузьки́й,песок,( земля) сипки́й, -а́, -е́.

Зыбь – 1) (на воде) бри́жі, -жів; 2)болотная( ) трясови́на, -ни. Зычный – голосни́й, дзвінки́й;-но – го́лосно, дзві́нко. Зябкий – мерзлякува́тий, ме́рзлий, -а, -е.

Зябкость – мерзлякува́тість, -тости, ме́рзлість, -лости. Зяблый – ме́рзлий, при(по)ме́рзлий.

Зябнуть – ме́рзнути, ме́рзти, -зну, -знеш. Зятев – зя́тів, -ева, -ева.

174

Російсько-український словник

Зятёк – зятько́, -ка́. Зять – зять (р. зя́тя). И, союз – і, й, та, та й.

Ибо – бо, через те що, тому́ що.

Ива, бот. – (бі́ла) верба́, лоза́, -зи́. Иван-да-Марья, бот. – сестрички́, -чо́к, бра́тки, -ків. Ивняк – верболі́з, -ло́зу.

Ивовый – вербо́вий, лозо́вий, -а, -е.

Игла – 1) го́лка, -ки; 2)деревянная( ) гли́ця, -ці; З)у( животных) колю́ чка, -ки; 4)у( растений) колю́ чка, шпи́чка.

Иглиный – голкови́й, -а́, -е́.

Иглистый, игловатый – голча́(с)тий, шпичкува́тий, -а, -е. Иглообразный, иглоподобный – голкува́тий, шпичкува́тий, -а, -е. Игнорировать – іґнорува́ти, -ру́ю, -ру́єш, не́хтувати, -тую.

Иго – корми́га, -ги, ярмо́, -ма́, нево́ля, -лі. Иголочный – го́лочний, -а, -е.

Игольный – голкови́й, -а́, -е́.

Игольщик – голка́р, -ря́;-щица – голка́рка, -ки. Игорный – гра́льний, -а, -е.

Игра – 1) гра, (род. гри), грання́, -ння́; 2) за́бавка, і́гранка, гу́лянка, -ки. Игралище – і́грашка, за́бавка.

Игральный – гра́льний, -а, -е. Играние – грання́, граття́, -ття. Игранный – гра́ний, -а, -е.

Играть – 1) (на музык. инструм.) гра́ти (гра́ю, гра́єш); 2) гуля́ти, -ля́ю, -ля́єш (в чо́го, в що) (Гуля́ти в ка́рти, в тісно́ї ба́би);-ться – ба́витися;в( чет нечет) цята́тися.

Игривость – жартівли́вість, -вости. весе́лість, -лости, Игривый – жартівли́вий, весе́лий, -а, -е.

Игристый – пі́нистий, шумли́вий, -а, -е. Игрище – гри́ще, -ща, і́грисько.

Игрок – грач, -ча́в( карты) картя́р, -ра́.

Игрун (шалун) – пусту́н, -на́;-нья (шалунья) пусту́ха, -хи. Игрушечный – цяцько́вий, забавко́вий, -а, -е. Игрушка – ця́цька, і́грашка, за́бавка, -ки.

Идеал – ідеа́л, -лу;-льный – ідеа́льний, -а, -е. Идеализировать – ідеалізува́ти, -зу́ю. Идеалист – ідеалі́ст, -та.

Идеалистически – ідеалісти́чно. Идеально – ідеа́льно, бездога́нно.

Идеальность – ідеа́льність – ности, бездога́нність, -нности. Идеальный – ідеа́льний, бездога́нний.

Идейный – іде́йний, -а, -е.

Идентичный – тото́жній, -я, -є, іденти́чний, -а, -е. Идеологический – ідеологі́чний.

Идеология – ідеоло́гія, -ії. Идея – іде́я, -е́ї, ду́мка, -мки. Идиллия – іди́лія, -ії.

Идиот – ідіо́т, -о́та. Идиотизм – ідіоти́зм, -му.

Идиотский – ідіо́тський, -а, -е;-ство – ідіо́тство, -ва. Идол – і́дол, -ла, бовва́н, -на.

Идолов, прил. – і́долів.

Идолопоклонник – пога́нець, нця;-ница – пога́нка, -ки. Идолопоклонство – пога́нство, -ва.

Идольский – і́дольский, бовва́нський, -а, -е.

Идти – іти́ (іду́, іде́ш);-ти к лицу – ли́чити, -чу, -чиш (кому́). Иезуит – єзуїт,́ -та.

Иерархия – єра́рхія, -ії.

Иерей – єре́й, -е́я, піпр.(попа́);-йский – єре́йський, попі́вський, -а, -е. Иероглиф – єро́гліф, -фу;-фический – єрогліфі́чний, -а, -е.

175

Російсько-український словник

Иеродиакон – єродия́кон,-на. Иеромонах – єромана́х, -ха. Иждивение – кошт, -ту, утри́мання, -ння.

Иждивенец – утри́манець, -нця;-нка – утри́манка, -ки. Из, изо, пред. – з, із, зо; из-под – з-під.

Изба – ха́та, -ти, хати́на, -на.

Избавитель – визволи́тель, -ля, визво́льницька, рятівни́к, --ка́;ница – визволи́телька, -ки, визво́льниця, ратівни́ця, -ці.

Избавительный – визво́льний, вирятува́льний, -а, -е. Избавление – визво́лення, -ння, ряту́нок, поряту́нок, -нку.

Избавлять, избавить – визволя́ти, -ля́ю, -ля́єш, ви́зволити, -лю, -лиш, рятува́ти, порятува́ти, -ту́ю, -ту́єш.

Избаловывать, избаловать – розпе́стити, -пе́щу, -пе́стиш;-ться – розпе́ститися. Избе́гать– ви́бігати, -гаю, -гаєш.

Избега́ть, избегнуть– уника́ти, -ка́ю, -ка́єш, уни́кнути. Избездельничаться – розледащі́ти, -щі́ю, -щі́єш.

Избивать, избить – 1) (убивать) вибива́ти, -ва́ю, -ва́єш, ви́бити (ви́б’ю, ви́б’єш), вигу́блювати, -люю, -люєш, ви́губити, -блю, -биш; 2)бить,( побить) би́ти (б’ю, б’єш), поби́ти.

Избиение – ви́гублення, вибива́ння, -ння. Избирание – обра́ння, вибира́ння, -ння. Избиратель – ви́борець, -рця.

Избирательный – ви́борчий.

Избирать, избрать – вибира́ти, -ра́ю, -ра́єш, ви́брати, -беру, -береш, обира́ти, -ра́ю, -ра́єш, обра́ти (оберу́, обере́ш).

Избитый – поби́тий.

Изблевание – блюва́ння, рига́ння.

Изблевывать, изблевать – вибльо́вувати, -вую, -вуєш, ви́блювати (ви́блюю, ви́блюєш), вирига́ти (вирига́ю, вирига́єш), ви́ригати.

Изболеться – перебо́літи, -лі́ю.

Изборазживать, избороздить – дря́пати, подря́пати, -паю. Избочениться – ви́бочитися.

Избрание – ви́біррод( . ви́бору) обра́ння, -ння.

Избранник – обра́нець, вибра́нець, -нця;-ница – обра́нка, вибра́нка, -ки. Избранный – ви́браний, о́браний, -а, -е;отборный( ) вибо́рний; відбі́рний, -а, -е. Избродить – ви́ходити, -джу, -диш, обшве́ндяти, -дяю.

Избушка, избёнка – хати́нка, хати́на, халу́па. Избыток – зайвина́, -ди́, доста́ток, -тку.

Избыточествовать – достаткува́ти, -ку́ю, -ку́єш, ма́ти доста́ток. Избыточный – доста́тній, -я, -є.

Извалять (испачкать) – ви́валяти, -ляю, -ляєш, ви́качати, -чаю.

Изваяние – 1) (процес работы) різьба́, -би́; 2)изваянное( изображение) подо́ба, подоби́зна, стату́я, -у́ї.

Изваять – ви́різьбити, -блю, -биш.

Изведывание – зазнава́ння (чого́), дізнава́ння, -ння.

Изведывать, изведать – зазнава́ти, -знаю́ , -нає́ш, зазна́ти (зазна́ю, зазна́єш), дізнава́ти, -наю́ , -нає́ш, дізна́ти, -на́ю.

Извековать – звікува́ти, -ку́ю.

Изверг (о жестоком человеке) – кат, -та, звір, -ра.

Извергательный – викида́льний,

Извергать, извергнуть – 1) (выбрасывать) викида́ти, -да́ю, -да́єш, ви́кинути; 2) (сбрасывать) скида́ти, -да́ю, -да́єш, ски́нути, -ну, -неш.

Извержение – 1) (выбрасывание) викида́ння; 2)сбрасывание( ) скида́ння, -ння; З)о( вулкане) ви́бух, -ху.

Извериваться, -риться – зневіря́тися, -ря́юся, -ря́єшся, зневі́ритися, -рюся, -ришся. Известие – зві́стка, -ки, ві́стка.

Известковый – (об извести) вапня́ний;богатый( известью) вапни́стий, -а, -е. Известник – вапня́р, -ра́, ва́пельник, -ка.

Известно – відо́мо. Известный – відо́мий, -а, -е.

176

Російсько-український словник

Известность – зві́сність, -лости, сла́ва, -ви. Известняк – вапня́к, -ку́ (ка́мінь). Известняковый – вапняко́вий, вапня́ний, -а, -е.

Известь – ва́пна, -ни, вапно́, -на́;и. жженая – па́лене вапно́. Извет – доно́с, -су, обмо́ва, -ви, ви́каз, -зу.

Изветшалость – (і)зстарі́лість, -лости. Изветшалый – (і)зстарі́лий, -а, -е.

Изветшать – (і)зста́рі́тися, (і)зста́ріюся, (і)зста́рієшся. Извечный – споконві́чний, -а, -е.

Извещать, известить – сновіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш. Извещение – спові́щення;известие( ) зві́стка, -ки.

Извиваться – 1) (сгибаться, виться) ви́тися (в’ю́ ся, в’є́шся);унижаться2) ( перед кем) плазува́ти, -зу́ю, -зу́єш.

Извивина, извилина – кривина́, -ни́, за́крут, -ту;реки( ) колі́но, -на, за́воротень, -тня. Извилистый – криви́й, покру́чевий, -а, -е.

Извинение – виба́чення, проба́чення, -ння. Извинительный – виба́чний, проба́чний, -а, -е.

Извинять, извинить – вибача́ти, ви́бачити (кому́ що), пробача́ти, проба́чити (кому́ що); -ните – вибача́йте, дару́йте.

Извиняться, извиниться – перепро́шувати, -шую, -шуєш, перепроси́ти, -рошу́, -ро́сиш; извините, извиняюсь – проба́чте, дару́йте.

Извлекать, извлечь – (вынимать) витяга́ти, -га́ю, -га́єш, ви́тяг(ну)ти, -гну, -гнеш, добува́ти, -ва́ю, -ва́єш, добу́ти (добу́ду, добу́деш);пользу() спожитко́вувати, -ву́ю, -вуєш, спожиткува́ти, -ку́ю, -ку́єш;из беды( ) вирято́вувати, -вую, -вуєш, ви́рятувати, -тую.

Извлечение – витяга́ння, добува́ння, вийма́ння;извлечение пользы – спожиткува́ння. Извне, нар. – зо́кола, знадво́ру.

Извнутри, нар. – зсере́дини.

Изводить, извести – 1) (тратить) перево́дити, -джу, -диш, перевести́, -веду́, -веде́ш; 2) (портить) збавля́ти, -ля́ю, зба́вити (зба́влю, зба́виш)кого3)) (му́чити, заму́чити;крыс,( мышей) вибавля́ти, ви́бавити, зво́дити, зве́сти́;о мн.)( позво́дити (мише́й, сарану́).

Изводиться, известись – перево́дитися, -джуся, -дишся, перевести́ся, -веду́ся, -веде́шся. Извоз – фурманува́ння, -ння.

Извозничать – х(ф)урманува́ти, -ну́ю;волами( ) чумакува́ти. Извозный – х(ф)урма́нський.

Извозопромышленник – х(ф)урманови́к, -ка. Извозчик – візни́к, -ка́, -х(ф)у́рман, -на.

Изволить – волі́ти, -лі́ю, -лі́єш, хоті́ти (хо́чу, -чеш), бажа́ти, -жа́ю. Изворачиваться, изворотиться – 1) (поворачиваться) поверта́тися, -та́юся, -та́єшся,

поверну́тися, -ну́ся, -нешся; 2)выходить( из беды) викру́чуватися, -чуюся, -чуєшся, ви́крутитися, -кручуся, -крутишся, виверта́тися, ви́вернутися.

Извороваться – роззлодія́читися, -дія́чуся, -дія́чишся. Изворот – ви́крут, -ту, ви́крутка.

Изворотливость – ви́крутність.

Изворотливый – вивертки́й, викрутни́й.

Извращать, извратить – 1) (искажать) пере́кручувати, -ру́чую, -ру́чуєш, перекрути́ти, -кручу́, -кру́тиш;портить( ) псува́ти, зі́псувати.

Извращенный – перекру́чений; зіпсу́тий.

Извращение – перекру́чування; зіпсуття́;-ние половое – стате́ве зіпсуття́. Изгаживание – спаску́дження, спога́нення, -ння.

Изгаживать, изгадить – паску́дити, спаску́дити, -ку́джу, -ку́диш.

Изгарина, изгарь – жу́желиця.

Изгиб – (кривизна) залі́мрод( . зало́му);поворот( ) за́ворот, -ту;реки( ) колі́но, -на. Изгибание – вигина́ння, -ння.

Изгибать, изогнуть – згина́ти, -на́ю, -на́єш, зігну́ти, -гну́, -гне́ш;-ться – вигина́тися, ви́гнутися, згина́тися, зігну́тися.

Изгибистый, см. Извилистый. Изгибчивый – гнучки́й, -а́, -е́.

Изглаживание – 1) вирі́внювання, вигла́джування, -ння; 2)исчезновение( ) зника́ння; З) (уничтожение) зни́щення, -ння.

Изгладить, изгладить – 1) вирі́внювати, ви́рівняти; 2)из( памяти) згла́дити з па́м’яти;

177